У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2008 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Гнатенка А.В.,
|
суддів:
|
Барсукової В.М.,
|
Григор'євої Л.І.
|
Данчука В.Г.,
|
|
Жайворонок Т.Є.,
|
Косенка В.Й.,
|
Костенка А.В.,
|
|
Левченка Є.Ф.,
|
Лихути Л.М.,
|
Лященко Н.П.,
|
|
Мазурка В.А.,
|
Патрюка М.В.,
|
Перепічая В.С.,
|
|
Прокопчука Ю.В.,
|
Пшонки М.П.,
|
Романюка Я.М.,
|
|
Сеніна Ю.Л.,
|
|
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Державного
підприємства Український науково-дослідний інститут мелургійного
машинобудування "УкрНДІметалургмаш" про стягнення заборгованості із
заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при
звільненні та відшкодування
моральної шкоди, за скаргою Державного підприємства Український
науково-дослідний інститут металургійного машинобудування
"УкрНДІметалургмаш" про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами
рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2008 року та ухвали
колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від
27 травня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.
Зазначав, що він із 22 вересня 2006 року до 16 лютого 2007 року працював
у Державному підприємстві Український
науково-дослідний інститут металургійного машинобудування
"УкрНДІметалургмаш" (далі - ДП "УкрНДІметалургмаш") і був
звільнений з посади начальника юридичного відділу за п. 1 ст. 36 КЗпП України
за згодою сторін.
В день звільнення йому не було повністю виплачено заробітну плату,
заборгованість з якої на час звернення до суду становить 175 грн.
Оскільки його середньоденний заробіток складав 56,6 грн., а час затримки
розрахунку на день подання позову становив 167 діб, ОСОБА_1 просив суд стягнути
з відповідача на його користь 175 грн. заборгованості із заробітної плати,
9452,2 грн. - за несвоєчасну виплату заробітної плати та 3000 грн. на
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 грудня 2007
року в позові відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2008 року,
залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 27 травня 2008 року, рішення місцевого суду
скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з
відповідача на користь ОСОБА_1 175 грн. заборгованості із заробітної плати,
22095 грн. середнього заробітку
за час затримки
розрахунку при звільненні та 100
грн. компенсації моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.
У скарзі ДП "УкрНДІметалургмаш" порушує питання
про перегляд рішення апеляційного суду та ухвали касаційного суду у зв'язку з
винятковими обставинами та залишення в силі рішення місцевого суду, посилаючись
на неправильне та неоднакове застосування судом касаційної інстанції
норм матеріального й процесуального права.
Заслухавши доповідача та дослідивши матеріали справи,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив із того, що
позивач отримав повний розрахунок 12 червня 2007 року; на заявлені вимоги
поширюється встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до
суду, який позивач пропустив без поважних причин.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове
рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, з висновком якого
погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що 175 грн. добових за
відрядження входить до складу додаткової заробітної плати, а тому вимога про їх
стягнення може бути порушена без обмеження будь-яким строком. Крім того,
компенсація за несвоєчасну виплату добових підлягає стягненню з роботодавця за
весь час затримки повного розрахунку при звільненні.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Вбачається, що визначений позивачем розмір спірної суми
добових складав 175 грн., а стягнута судом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 22095 грн.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з
вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові
сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх
розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його
середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при
наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і
визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.
Однак при визначенні розміру відшкодування судам
необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із
середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати
та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від
24 грудня 1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про
оплату праці”).
Саме з цих вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного
Суду України виходила колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України при вирішенні справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ
Севастопольського судноремонтного заводу "Лазарівське адміралтейство"
про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час
затримки розрахунку при звільненні, ухвалюючи рішення від 7 лютого 2007 року,
яким розмір компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати було зменшено з
2516,25 грн. до 470 грн., у зв'язку з тим, що він більше ніж у 100 разів
перевищував розмір невиплаченої суми.
Проте, ухвалюючи в даній справі нове рішення, апеляційний
суд при визначені розміру компенсації за затримку повного розрахунку при
звільненні, зазначених вимог закону не врахував і стягнув із ДП
"УкрНДІметалургмаш" 175 грн. добових і 22095 грн. компенсації за
затримку розрахунку, що більш ніж у 126 разів перевищує спірну суму добових.
Погодившись із таким висновком суду апеляційної
інстанції, касаційний суд допустив неоднакове застосування положень ст. 117
КЗпП України.
Крім того, висновок апеляційного суду про те, що на
спірні правовідносини не поширюється тримісячний строк звернення до суду є
невірним.
Так, відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник
може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до
районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний
строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник
має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної
плати без обмеження будь-яким строком.
Вбачається, що спір виник з приводу невиплати ДП
"УкрНДІметалургмаш" ОСОБА_1.
суми добових за дні його перебування у відрядженні в день остаточного
розрахунку при звільненні.
Апеляційний суд дійшов висновку, що добові є
компенсаційною виплатою, яка входить до складу додаткової заробітної плати, а
тому, на думку апеляційного суду, спір стосується порушення роботодавцем умов
оплати праці, щодо якого працівник не обмежений строком звернення до суду за
захистом порушеного права.
Цей висновок суперечить правозастосовній практиці
касаційного суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про
оплату праці" заробітна плата - це
винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим
договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану
ним роботу.
Частиною 2 ст. 2 цього Закону встановлено, що додаткова
заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові
успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати,
надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним
законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати,
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №
100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках
її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні
виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на
наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).
Згідно з п. 3.15 Інструкції зі статистики
заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України
від 13 січня 2004 року № 5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27
січня 2004 р. за № 114/8713, до фонду оплати праці не належать витрати на
відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання
житлового приміщення.
Саме з цих вимог закону виходила колегія суддів Судової
палати у цивільних справах
Верховного Суду України
при вирішенні справи
за позовом ОСОБА_3 до ТОВ
"Гаранфіл" про стягнення витрат на відрядження, залишаючи 13 квітня
2006 року без змін судові рішення, якими ОСОБА_3. було відмовлено у позові за
спливом тримісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Таким чином, добові не входять до фонду оплати праці, а
тому висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
про стягнення належної йому заробітної плати, а не за вирішенням іншого
трудового спору, на який поширюється тримісячний строк звернення до суду, не
ґрунтується на вимогах закону.
Проте в даному випадку позовні вимоги про стягнення 175
грн. добових пов'язані з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки
розрахунку при звільненні.
Непроведення розрахунку
з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на
роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є
підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому
разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня
після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки
розрахунку.
Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення
до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд
установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих
підстав (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року
№ 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”).
Вирішуючи справу, місцевий та апеляційні суди в порушення
вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України належним чином не вирішили питання чи дійсно
у підприємства виникла заборгованість з виплати 175 грн. добових, якщо так, то
коли саме; чи пов'язана наявність (або відсутність) цієї заборгованості з часом
остаточного розрахунку при звільненні (12 червня 2007 року), чи мала місце вина
роботодавця у порушенні строків остаточного розрахунку, та коли саме для
позивача розпочався перебіг тримісячного
строку звернення до суду. Крім того, місцевим судом не було вирішено клопотання
позивача про поновлення строку звернення до суду, в зв'язку з наявністю, на його
думку, поважних причин.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 358 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 357, 358 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Скаргу Державного підприємства Український
науково-дослідний інститут металургійного машинобудування "УкрНДІметалургмаш"
задовольнити частково.
Рішення Краматорського
міського суду Донецької області від 26 грудня 2007 року, рішення Апеляційного суду Донецької
області від 11 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 27 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді
|
В.М. Барсукова
|
Л.І. Григор'єва
|
|
В.Г. Данчук
|
Т.Є. Жайворонок
|
|
В.Й. Косенко
|
А.В. Костенко
|
|
Є.Ф. Левченко
|
Л.М. Лихута
|
|
Н.П. Лященко
|
В.А. Мазурок
|
|
М.В. Патрюк
|
В.С. Перепічай
|
|
Ю.В. Прокопчук
|
М.П. Пшонка
|
|
Я.М. Романюк
|
Ю.Л. Сенін
|