Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-73/14566-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2013.
Дата набрання законної сили: 27.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"27" лютого 2013 р.           Справа№ 5011-73/14566-2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тищенко  О.В.
		суддів:            Смірнової  Л.Г. 
		          Чорної Л.В. 
		при секретарі                        Дмитрина Д.О.
		за участю представників
		від прокуратури          Коряжміна Г.М. довіреність № 52-154 від 07.02.2013 року
		від позивача :              не з'явився   
		від відповідача :                Міщенко М.В. довіреність № 26 від 12.12.2012 року
		третя особа:                         не з'явився   
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		апеляційну скаргу  Дочірнього підприємства «Ардал»
		на рішення               Господарського суду м. Києва   
		від                               25.12.2012 року 
		у справі                      № 5011-73/14566-2012 (суддя Баранов Д.О.) 
		за позовом                Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у 
		               природоохоронній сфері  в інтересах держави в 
		               особі Київської міської ради
		до                                Дочірнього підприємства «Ардал»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
		               Державна екологічна інспекція у місті Києві
		про                                 звільнення самовільно зайнятих ділянок та стягнення 8 804,50 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Дочірнього підприємства «Ардал», третя особа: Державна екологічна інспекція у місті Києві про звільнення самовільно зайнятих ділянок та стягнення 8804,50 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що термін дії договору оренди земельної ділянки, на підставі якого відповідач користувався вказаною земельною ділянкою, закінчився, рішення про поновлення дії договору оренди земельної ділянки Київською міською радою не приймалось, в той час як відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та не здійснює жодних дій щодо повернення земельної ділянки Київській міській раді. 
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 р. у справі № 5011-73/14566-2012 позов задоволено повністю. Зобов'язано Дочірнє підприємство "Ардал" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,1150 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3204970,98 грн., та земельної ділянки площею 0,0116 га., вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 307568,83 грн., які знаходиться на просп. Броварському (біля ринку «Лісовий») у Деснянському районі міста Києва. Стягнуто з ДП "Ардал" збитки, завдані державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 8804,50 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві. Зобов'язано Дочірнє підприємство "Ардал" привести земельні ділянки площею 0,1150 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3204970,98 грн., та земельної ділянки площею 0,0116 га., вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 307568.83 грн., яка знаходиться на просп. Броварському (біля ринку «Лісовий») у Деснянському районі міста Києва у придатний для використання стан. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Ардал" на користь державного бюджету  судовий збір в сумі 2682,50 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в силу приписів чинного законодавства необхідною умовою для укладення, а відтак і внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є рішення відповідного органу про надання цієї земельної ділянки в оренду, яке в даному випадку Київською міською радою не приймалось, а отже, відсутність волевиявлення орендодавця на пролонгацію договору оренди земельної ділянки свідчить про використання відповідачем спірної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів, що є підставою для повернення земельної ділянки власнику. 
		Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ДП «Ардал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва по справі № 5011-73/14566-2012 від 25.12.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва  прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом не правильно витлумачено положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яким передбачено правомірне продовження користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку договору оренди, у випадку відсутності письмового заперечення орендодавця.
		Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-73/14566-2012  від 28.01.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-73/14566-2012  передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-73/14566-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року було прийнято апеляційну скаргу та порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.2013 року.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року у справі № 5011-73/14566-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. 
		Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року у справі № 5011-73/14566-2012.
		Представники позивача та третьої особи в судове засідання 27.02.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги. 
		Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та третьої особи.
		Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Київської міської ради №297/1731 від 14.03.2002р. затверджено проект відведення земельних ділянок ДП "Ардал" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Броварському (біля ринку "Лісовий") у Деснянському районі м. Києва; переведено частину лісових земель площею 0,248 га у кварталі 68 Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства у Деснянському районі до міських земель, не наданих у власність чи користування з виключенням їх з категорії земель лісового фонду (лист-згода від 17.03.2000 N51); передано ДП "Ардал", за умови виконання п. 10 цього рішення, земельні ділянки (коди 62035021, 62035023, 62035024, 62035025) загальною площею 2048,69 м2 на просп. Броварському (біля ринку "Лісовий") у Деснянському районі м. Києва, у тому числі: 
		- площею 178,58 м2 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, в короткострокову оренду на 6 місяців; 
		- площею 1870,11 м2, в межах червоних ліній, в тому числі: площею 1265,60 м2 - в довгострокову оренду на 10р.; площею 604,51 м2 - в короткострокову оренду на 6 місяців за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. 
		Також п. 7 вирішено продати ДП "Ардал" земельну ділянку (код 62035020) площею 2296,61 м2 за 704238,54 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Броварському (біля ринку "Лісовий") у Деснянському районі м. Києва. 
		Земельні ділянки, які розташовані в межах червоних ліній, використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства. (п. 10.11 рішення).
		14.05.2002р. між Київською міською радою та ДП "Ардал" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №4226.
		06.11.2003р. ДП "Ардал" було видано державний акт на право постійного користування землею.
		14.10.2003р. між Київською міською радою та ДП "Ардал" було укладено договір оренди земельної ділянки №62-6-00083 земельної ділянки площею 0,0116 га. та земельної ділянки площею 0,1150 га.
		21.10.2008р. закінчився термін дії цього  договору.
		На підставі направлення на перевірку №817 від 19.04.2011р. Головним управлінням земельних ресурсів проведено перевірку ДП "Ардал" дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт №186/03 від 19.04.2012р.
		Перевіркою встановлено, що земельні ділянки на просп. Броварському (біля ринку "Лісовий") у Деснянському районі м. Києва загальною площею 0,1266 га, в межах червоних ліній, згідно з рішенням Київської міської ради №297/1731 передані ДП "Ардал" у короткострокову оренду на 5р. для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, з них земельна ділянка кадастровий номер длілянки 62:035:021 площею 0,1150 га, земельна ділянка кадастровий номер 62:035:023 площею 0,0116 га. Під час проведення перевірки встановлено, що зазначені використовуються ДП "Ардал" під розміщення, експлуатацію та обслуговування автозаправної станції. Термін дії договору оренди земельних ділянок №62-6-00083 від 14.10.2003р. закінчився 21.10.2008р. земельні ділянки продовжують використовуватись для експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Порушено строки повернення тимчасово займаних земельних ділянок.
		 
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
		 
		Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
		За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
		Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.
		Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
		Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою. 
		Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин)  до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. 
		Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. 
		Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. 
		Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем 14.10.2003 року було укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою № 62-6-00083 площею 0,0116 га та земельною ділянкою площею 0, 1150 га  в межах червоних ліній, які розташовані за адресою просп.  Броварський біля ринку «Лісовий» у Деснянському районі м. Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції строком на 5 років Термін дії якого на час розгляду спору закінчився (21.10.2008 року).
		При цьому колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до Київської міської ради з заявою про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки до моменту проведення Головним управлінням земельних ресурсів перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства.  
		Посилання апелянта на положення цивільного та земельного законодавства, якими на його думки передбачено автоматичне поновлення дії договору оренди, у разі відсутності рішення органу місцевого самоврядування про поновлення такого договору оренди або не надсилання листа-повідомлення про відмову у його продовженні, колегією суддів вважаються помилковими з огляду на наступне.
		Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. 
		Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 764 вказаного кодексу, передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. 
		Відповідно до частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). 
		Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина 2 статті 792 зазначеного вище кодексу). 
		Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. 
		Договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 вказаного вище закону). 
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно звернуто увагу на те, що положення про поновлення договору оренди земельної ділянки містить, як Закон України "Про оренду землі", так і Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, які не є тотожними.
		Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. 
		У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
		У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. 
		Для поновлення права оренди земельної ділянки відповідно до земельного законодавства необхідна наявність, зокрема, наступних юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною ділянкою; сторони сумлінно виконують свої зобов'язання за договором; відсутнє письмове повідомлення органу місцевого самоврядування (або держадміністрації) про відмову відновити договір; орган місцевого самоврядування за наслідками розгляду звернення орендаря ухвалює рішення про відновлення договору; сторони укладають відповідний договір (тобто або новий договір оренди або додаткову угоду до старого договору), яка реєструється відповідно до закону. (Позиція ВГСУ висловлена 01 березня 2010 р. у справі № 9/183-08/4 ).
		Аналіз зазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законом не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, як вказує позивач, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
		Згідно з пунктом 34 статті 26, пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
		Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування. 
		Необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.
		Аналогічна позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 16 березня 2010 р. № 11/103, від 17 травня 2011 р. № 44/689, від 16 липня 2009 року № 25/429.  
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідне рішення органом місцевого самоврядування Київською міською радою не приймалось, що також й не заперечується самим відповідачем.
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доказів щодо оскарження дій чи бездіяльності Київської міської ради з приводу залишення без розгляду чи неприйняття рішення на звернення відповідача із заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, позивачем не надано, відповідні вимоги не заявлені.
		Таким чином, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють земельні відносини в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суд місцевого господарського суду в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки від 14.10.2003 р., укладений між сторонами, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		Станом на день прийняття рішення у даній справі у ДП «Ардал» відсутні правові підстави користуватись земельними ділянками площею 0,0116 га. та площею 0,1150 га., які розташовані в межах червоних ліній за адресою просп.  Броварський біля ринку «Лісовий» у Деснянському районі м. Києва
		Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття рішення у даній справі відповідач продовжує користуватися спірними земельними ділянками.
		Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №16 від 17.05.2011р. зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. (п. 3.1)
		Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок передбачено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМ України №963 від 25.07.2007р.
		Пунктом 4 зазначеної Методики передбачено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається за формулою.
		Відповідно до п. 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами.
		З врахуванням положень Методики, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва проведено розрахунок розміру завданої відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та встановлено, що її розмір становить 8804,50 грн.
		Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Тож, враховуючи, що підставою користування відповідача спірною земельною ділянкою був відповідний договір оренди від 14.10.2003 р., який припинився 21.10.2008 р. через закінчення строку на який його було укладено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що  відповідач втратив статус орендаря спірної земельної ділянки, а отже вимоги  прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання ДП "Ардал" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,1150 га та площею 0,0116 га, які розташовані на просп. Броварському у Деснянському районі міста Києва з приведенням їх у придатний для використання стан та стягнення завданих державні збитків внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 8 804,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
		Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
		Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта). 
		Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ДП "Ардал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва 25.12.2012  року по справі  № 5011-73/14566-2012 залишити без змін. 
		Матеріали справи № 5011-73/14566-2012 повернути до Господарського суду м. Києва. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                            Тищенко  О.В. 
		 
		Судді                                                                                Смірнова  Л.Г.
		 
		                                                                                Чорна Л.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...