Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1512/2-335/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		_________________________________________________________________________________________________________________________  
		Справа № 1512/2-335/11
		Провадження № 2/520/815/13
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		06.03.2013 року
		Київський райнний суд м . Одеси у складі:
		Головуючого - судді Непоради М.П.
		При секретарях - Яіцької А.І., Єрьоменко Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства  «Запорізький автомобілебудівельний завод», треті особи  ОСОБА_3, ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв'язку зі втратою годувальників,  суд 
		ВСТАНОВИВ:
		08.10.2009 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріального  збитку і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 10.04.2007 року внаслідок ДТП, яка сталася на автодорозі «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» загинули її сестра  ОСОБА_4 та  чоловік сестри ОСОБА_5  батьки її неповнолітньої племінниці ОСОБА_2, опікуном якої вона є. 
		ДТП сталося з вини ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з Відокремленим госпрозрахунковим підрозділом «Іллічівський завод автомобільних агрегатів» публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод».  
		Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 09.12.2008 р. ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та засуджений до 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.                                                                                                                                                                                                        
		У процесі розгляду справи в суді представник позивача неодноразово змінював і уточнював розмір позовних вимог, а також просив залишити без розгляду частину позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 48 917,53 грн.
		 Згідно з останніми уточненнями, наданими суду представником позивача 04.02.3013 р., позивач просить  стягнути з відповідача  на користь неповнолітньої ОСОБА_2А моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн., шкоду у звязку із втратою годувальників з урахуванням індексації за період з 10.04.2007 р. по 04.02.2013 р. в сумі 272 295,00 грн.,  шкоду у звязку із втратою годувальників, призначивши їй виплату щомісячно в сумі 5735,00 грн. до досягнення нею повноліття, тобто до 23.12.2020р., та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 400,00 грн. Свої вимоги представник позивача обґрунтував наступним чином. 
		Щодо визначення розміру моральної шкоди у сумі 2 000 000,00 грн, то представник позивача зазначив, що відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВС України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового  характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших  негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі  незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно п.9 Постанови, розмір  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких   зазнав   позивач,   характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих  стосунках. При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості. Крім того, представник позивача вважає, що при вирішенні спору про розмір моральної шкоди, суд має прийняти до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень по справі Маєви проти Росії від 24.05.2011р., по справі Маліка Аліхаджиєва проти Росії від 24.05.2011р.,по справі Ісаєв проти Росії від 21.06.2005р.
		Представник позивача вважає, що враховуючи необхідність компенсації відповідальною особою моральної шкоди за спричинений фізичний біль та страждання, яких потерпіла особа зазнала у звязку з ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала у  звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, як окремих складових вартості позовних вимог, а також тривалості протиправної поведінки відповідача в частині не надання будь якого матеріального забезпечення лікування та морально-психологічного відновлення потерпілої протягом 5 років з моменту ДТП, заявлений розмір моральної шкоди 2 000 000,00 грн. повністю відповідає ступеню тяжкості спричинених негативних наслідків та глибини душевних страждань.
		Розмір шкоди у звязку з втратою годувальників з врахуванням індексу інфляції за період з 10.04.2007р. по 04.02.2013р.  272 295,00 грн.
		Представник позивача у своїй заяві від 25.09.2012р. зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди,  вказана норма є відсилочною до порядку, встановленого ст.1197 ЦК України, оскільки іншого порядку визначення розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого ОСОБА_6 кодекс України не містить. Таким чином, представник вважає, що середньомісячний заробіток (доход) потерпілого вираховується за правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоровя і зазначає, що згідно із ч.1 ст.1197 ЦК України, якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. 
		Станом на день смерті годувальників 10.04.2007 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 420,00 грн. (згідно із ст.76 Закону України «Про державний бюджет на 2007р.»),  п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати дорівнює сумі 2100,00 грн.
		Враховуючи, що згідно із довідкою про доходи загиблої годувальниці ОСОБА_4, розмір її середнього заробітку 1637,73 грн. є меншим п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, суд має при визначенні розміру суми відшкодування застосувати саме п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати.
		Крім того, відповідно до ст.1208 ЦК України, за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Таким чином, враховуючи подорожчання життя та збільшення розміру мінімальної заробітної плати, представник позивача у своїй заяві вважає правомірною вимогу про призначення розміру відшкодування шкоди за втратою годувальника виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, визначеного на день вирішення справи по суті. 
		Відповідно до ст.13 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013р. становить 1147,00 грн. За вказаних підстав розрахунків шкоди за втратою годувальника на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 щомісячно з доходів матері ОСОБА_4 визначається: 1147,00 грн. х 5 = 5735,00 грн. : 2 осіб = 2867,50 грн.
		Розмір шкоди за втратою годувальника ОСОБА_5 (батька) на утримання  неповнолітньої ОСОБА_2 щомісячно визначається аналогічно розміру шкоди за втратою годувальника ОСОБА_4, та є наступним : 1147,00 грн. х 5 = 5735,00 грн. : 2 осіб = 2867,50 грн.
		Таким чином загальний розмір шкоди, завданої смертю годувальників щомісячно на користь неповнолітньої ОСОБА_2, визначений в порядку ст.ст.1200,1202,1208 ЦК України, складається  з суми розмірів вказаної шкоди кожного з годувальників, а саме 2867,50 грн.+ 2867,50 грн. = 5735,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді щомісячних виплат.
		Загальна сума несплаченої частини (боргу) шкоди за втратою годувальників повинна бути визначеною з того самого принципу нарахування пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, наведеного в заяві поданій представником позивача до суду 25.09.2012 р. та в доданому до заяви від 04.02.2013 р. розрахунку. 
		Враховуючи, що станом на 04.02.2013р. сплило 60 місяців та 24 дні з дня втрати годувальників, та відповідачем не здійснюється щомісячна виплата неповнолітній ОСОБА_2, сума боргу розрахована представником позивача шляхом множення кількості місяців на відповідний розрахунок з урахуванням значення мінімальної заробітної плати за той період, що в загальній сумі за період з 10.04.2007р. по 04.02.2013р. складає 272 295,00 грн.
		Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь неповнолітньої ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 400,00 грн.
		В судовому засіданні представник позивача уточнені  позовні вимоги підтримав  та просив суд зодовільнити їх в повному обсязі.
		Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнала частково та пояснила суду наступне.
		Представник відповідача зазначила, що при визначенні розміру моральної шкоди, необхідно враховувати велику кількість різноманітних факторів. Частина з них передбачена  ст. 23 ЦКУ. Відповідно до цієї статті, розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин: характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інших обставин, які мають істотне значення. Обовязковими вимогами при визначенні розміру відшкодування є вимоги розумності та справедливості.  Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, не тільки в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно, але й якими доказами вона підтверджується. 
		Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач. 
		Згідно з ч. 2 ст. 57 ЦПК засобами доказування є: пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. На думку представника відповідача доводи представника позивача в обгрунтування розміру моральної шкоди не основані на жодному доведеному при розгляді кримінальної справи доказі. Крім того, субєктивна сторона злочину, відповідальність за який передбачена ч.3 ст.286 КК України, і який скоїв ОСОБА_3, визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.  
		Щодо посилання представника позивача в обгрунтування розміру моральної шкоди на практику Європейського суду з прав людини, то позови зазначеними представником позивача потерпілими були заявлені не до конкретної фізичної або юридичної особи, а до держави. Свої рішення суд виносив  враховуючи той факт,  що всі ці злочини були умисними, у справах не було проведено ефективного розслідування злочинів, не дотримано процесуальних гарантій, передбачених  законодавством, не надано заявникам гарантій ефективного правового засобу захисту, не було належного розслідування злочинів, скоєних представниками держави, що призвело до і їх безкарності. Всі ці обставини при розгляді кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, були відсутні.
		Виходячи з наведеного  та з принципів, закладених в ст. 11 ЦПК України, представник відповідача просила суд  визначити суму компенсації за моральну шкоду самостійно, користуючись принципами справедливості та розумності, а також іншими обставинами, викладеними в ч. 3 ст. 23 ЦКУ, прийнявши до уваги  задоволення  позову її діда і баби: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у кримінальній справі, заявлених і задоволених судом у розмірі 50 000 грн., у тому числі, за  підставою моральних страждань неповнолітньої ОСОБА_2, надати власну мотивацію розрахунку розміру відшкодування, оскільки п. 9 Постанови №4 Пленуму ВСУ від 31.03.1995р "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачає: "Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви." 
		Щодо визначення розміру щомісячного відшкодування малолітній ОСОБА_2 у звязку із смертю годувальників, розмір щомісячного відшкодування неповнолітній ОСОБА_2 на думку представника відповідача повинен бути обчислений з урахуванням того, що згідно із наданою довідкою з місця роботи померлої ОСОБА_4, її середньомісячний заробіток дорівнює: 21 101,97 : 12 = 1 758,50 грн.
		         Згідно із законодавчо встановленим розміром мінімальна заробітна плата   у березні 2007р. (тобто у місяці, який передував настанню події)  становила 400 грн. Пятикратний розмір мінімальної заробітної плати таким чином становить 2000 грн.
		          Тобто, при визначенні розміру щомісячного відшкодування у даному випадку застосовуються норми ч.1 ст.1197 ЦК України, тому частка із доходу матері повинна бути вирахувана наступним чином: 2000 : 3 = 666,67 грн.  частка, яка припадала на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 
		Батько неповнолітньої ОСОБА_2, хоча і був працездатним, ніде офіційно не працював, на обліку як безробітний не стояв,  представником позивача не надано доказів того, що частина доходів його дружини не йшла на його  утримання. 
		Адже, згідно із ст. 75 СК право на утримання один із подружжя набуває за наявності певних підстав. До них, зокрема, належить, згідно із ч.4 ст.75 СК, потреба у матеріальній допомозі (нужденність). СК чітко визначає умови, за наявності яких один із подружжя може вважатися таким, що її потребує. 
		Це випадки, коли його доходи (заробітна платня, пенсія, доходи від використання майна тощо) не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Оскільки до настання події ОСОБА_5 ніде не працював, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати згідно із ч.2 ст.1195 ЦК України, а не пятикратного її розміру. Згідно із законодавчо встановленим розміром мінімальна заробітна плата   у березні 2007р. (тобто у місяці, який передував настанню події) становила 400 грн. Оскільки у ОСОБА_5, окрім неповнолітньої доньки ОСОБА_2 була ще дочка від першого шлюбу ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, ця сума повинна ділитись на трьох: 400 : 3 = 133,33 грн.  частка, яка припадала на утримання ОСОБА_2
		Тобто, у разі смерті обох годувальників, розмір щомісячного відшкодування неповнолітній ОСОБА_2 повинен розраховуватись наступним чином: 666,67 грн. (частка із доходу матері) + 133,33грн.  (частка із доходу батька) = 800 грн. на місяць.
		Що стосується заяви представника позивача про збільшення розміру відшкодування у звязку із підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати на підстав ст.1208 ЦК України, представник відповідача вважає, що згідно із вказаною нормою, за заявою потерпілого, у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, підлягає відповідному збільшенню розмір відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, на підставі рішення суду. Тобто йдеться про вже встановлений рішенням суду розмір відшкодування. Оскільки розмір щомісячного відшкодування ще не встановлений, застосування цієї норми не має під собою правових підстав.
		Крім того, представник відповідача зазначила, що при розгляді справ про стягнення збитків у зв'язку зі смертю годувальника в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки щодо осіб, здоров'я яких пошкоджено не при виконанні службових обов'язків, відсутні законодавчі акти України, що регулюють відносини з визначення втраченого заробітку, розміру відшкодування шкоди в разі смерті годувальника, перерахунку відшкодування шкоди, розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених ст.ст. 1172, 1199, 1197 ЦК України, і ці відносини за своїм характером схожі з відносинами, які регулюються ст.ст. 1200 - 1208 ЦК України та  Законом України «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (зі змінами та доповненнями), то при вирішенні цих питань у зазначених випадках застосовуються  правила ч.1 ст. 8 ЦК, ч.8 ст.8 ЦПК України, якими передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), тому при вирішенні спору потрібно керуватися цими законами. 
		            Так, згідно із ч.3 ст.40 Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», якщо справи  про  страхові  виплати  розглядаються  вперше по закінченні трьох років  з  дня  втрати  потерпілим  працездатності внаслідок   нещасного  випадку  або  з  дня  смерті  годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення з такими вимогами. 
		Оскільки суд розпочав провадження за позовом ОСОБА_10 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 07.02.2011р., то саме з цієї дати повинна відраховуватись щомісячна виплата. 
		Тобто, станом на 23.02.2013р. цей строк становить 25 місяців. 25 міс. х 800 грн. = 20000 грн.  До досягнення дитиною 18-ти років (станом на 23.02.2013р.), тобто до 23.12. 2020р. залишилось 7 років та 10 місяців, або 94 місяці. 94 х 800 = 75200 грн. З урахуванням суми, яку треба сплатити з 07.02.2011р.  20000 грн., загальна сума, що  підлягає відшкодуванню становить 95 200 грн.  
		 Відповідно до  ч.1 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі  Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.            Згідно зі ст. 1194 ОСОБА_6 кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкодиістраховоювиплатою.                                                                                                                                    
		           Згідно із Полісами №ВА/7874567 (на а/м МАЗ-533603) від 28.04.2006р. (на а/м МАЗ-533603, № НОМЕР_1) та ВА/7897920 від 28.04.2006р. (на причеп ГКБ № НОМЕР_2), ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоровю (на одного потерпілого) складає 51000 грн. по кожному полісу, тобто загалом ліміт відповідальності страховика складає 102000 грн. Представник відповідача вважає, що ліміт відповідальності страховика (страхова виплата) покриває відшкодування щомісячної виплати у звязку зі смертю годувальників у сумі 95200,00 грн. Решта страхової виплати - 6800 грн. повинна бути зарахована при визначенні розміру моральної шкоди  5% від ліміту відповідальності по кожному полісу  2550 грн. х 2 = 5100 грн.
		При вирішенні спору просила суд прийняти до уваги  також те, що відповідач добре розуміє свій обовязок по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди, яка спричинена ОСОБА_2 діями  працівника відповідача, і не відмовляється від надання такого відшкодування, але всі вимоги повинні бути основані на вимогах закону та доданих до позову доказах, якими представник   зобовязаний довести ті обставини, на які він посилається. 
		Треті особи ОСОБА_3 та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» в судове засідання не зявились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надали. 
		Представник відповідача 29.08.2011 р. подав заяву про процесуальне правонаступництво у порядку ст.37 ЦПК України. Судом була винесена ухвала про заміну сторони у процесі Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» його правонаступником  - Публічним акціонерним товариством «Запорізький автомобілебудівний завод».
		Розглянувши і дослідивши матеріали справи та представлені документи в сукупності, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, в інтересах якої заявлений позов, є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебували у шлюбі та загинули в результаті ДТП, скоєної працівником ОСОБА_11 ЗАТ «ЗАЗ» ОСОБА_3. 
		Представник відповідача 29.08.2011 р. подав заяву про процесуальне правонаступництво у порядку ст.37 ЦПК України. Судом була винесена ухвала про заміну сторони у процесі Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» його правонаступником  - Публічним акціонерним товариством «Запорізький автомобілебудівний завод».
		10.04.2007 р.ОСОБА_3 на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», поблизу с.Чапаєвка Березанського району Миколаївської області, порушив п.п.10.1,14.2 «Правил дорожнього руху України», не переконався в безпеці маневру під час обгону автомобіля «КАМАЗ», виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем «FORD MONDEO». 
		В результаті ДТП загинули ОСОБА_12 та ОСОБА_5 Малолітня ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. ОСОБА_3 вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 09.12.2008 р. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та засуджений до 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. 
		Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків. 
		Враховуючи, що ОСОБА_3 причинив шкоду під час виконання трудових обовязків відповідати за завдану ним шкоду повинно ПАТ «ЗАЗ».
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо її завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ст. 1167 ЦК України). 
		Моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сімєю (ст. 1168 ЦК України). 
		Таким чином, при настанні смерті фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки не вимагається доведеності вини юридичної особи, а вона повинна за будь  яких обставин, незважаючи на компенсацію матеріальних витрат відшкодувати моральну шкоду, право на отримання якої мають близькі та рідні, в тому числі діти померлої. 
		Вимогами ст. 1200 ЦК України, передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 є рідною дочкою померлих ОСОБА_13 та ОСОБА_5, а тому має право на відшкодування моральної шкоди та шкоди завданої смертю потерпілих. 
		Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях в звязку з протиправною поведінкою, щодо її близьких родичів. 
		Враховуючи характер та обсяг душевних страждань малолітньої, яких вона зазнала в звязку зі смертю обох батьків та враховуючи її стан здоровя, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля для відновлення душевної рівноваги та здоров'я суд визначає розмір причиненої їй моральної шкоди 550 000,00 грн. 
		Згідно ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. 
		Шкода відшкодовується дитині  до досягнення нею 18 років. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника. 
		Такі ж положення визначенні ст. 27 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де зазначено, що в звязку зі смертю годувальника в результаті ДТП право на страхове відшкодування мають діти до досягнення ними повноліття. 
		Отже, неповнолітня дочка загиблих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -  ОСОБА_2 має право отримати відшкодування шкоди, завданою смертю годувальників  її батьків.
		Частиною 7 ст. 8 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого із загальних засад законодавства (аналогія права). 
		Такою нормою закону, що регулює подібні відносини є ч. 2 ст. 1195 ЦК України, де зазначено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоровя фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. 
		Визначаючи розмір цього відшкодування, і враховуючи, що загиблий ОСОБА_5 в цей період не працював і не мав доходів від підприємницької діяльності, розмір відшкодування повинен вираховуватись з розміру мінімальної заробітної плати за березень 2007р. року (місяць, якому передувала подія), яка згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» становила  400 грн. 
		Тому суд приймає доводи представника відповідача про те, що при визначенні розміру щомісячного відшкодування у даному випадку застосовуються норми ч.1 ст.1197 ЦК України, тому частка  із доходу матері    повинна  бути вирахувана       наступним чином: 2000 грн. : 3 = 666,67 грн.  частка, яка припадала на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 Оскільки до настання події батько неповнолітньої ОСОБА_5 ніде не працював, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати згідно із ч.2 ст.1195 ЦК України.   
		Оскільки загиблий ОСОБА_5, окрім неповнолітньої доньки ОСОБА_2 мав ще дочку від першого шлюбу ОСОБА_9 12.10.1992р. народження, ця сума повинна ділитись на трьох: 400 : 3 = 133,33 грн.  частка, яка припадала на утримання ОСОБА_2
		Загальний розмір щомісячного відшкодування неповнолітній ОСОБА_2 повинен розраховуватись наступним чином: 666,67 грн. (частка із доходу матері) + 133,33грн.  (частка із доходу батька) = 800 грн., які відповідач повинен сплачувати їй щомісячно до настання повноліття  до 23.12.2020 р.
		Суд вважає, що при розгляді справ про стягнення збитків у зв'язку зі смертю годувальника в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки щодо осіб, здоров'я яких пошкоджено не при виконанні службових обов'язків, відсутні законодавчі акти України, що регулюють відносини з визначення втраченого заробітку, розміру відшкодування шкоди в разі смерті годувальника, перерахунку відшкодування шкоди, розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених ст.ст. 1172, 1199, 1197 ЦК України, і ці відносини за своїм характером схожі з відносинами, які регулюються ст.ст. 1200 - 1208 ЦК України та  Законом України «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (зі змінами та доповненнями), то при вирішенні цих питань у зазначених випадках застосовуються  правила ч.1 ст. 8 ЦК, ч.8 ст.8 ЦПК України, якими передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), тому при вирішенні спору потрібно керуватися цими законами. 
		            Так, згідно із ч.3 ст.40 Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», якщо справи  про  страхові  виплати  розглядаються  вперше по закінченні трьох років  з  дня  втрати  потерпілим  працездатності внаслідок   нещасного  випадку  або  з  дня  смерті  годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення з такими вимогами. 
		Суд приймає доводи представника відповідача, що при визначенні розміру щомісячного відшкодування у даному випадку застосовуються норми ч.1 ст.1197 ЦК України, тому частка  із доходу матері    повинна  бути вирахувана       наступним чином: 2000 грн. : 3 = 666,67 грн.  частка, яка припадала на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 Оскільки до настання події батько неповнолітньої ОСОБА_5 ніде не працював, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати згідно із ч.2 ст.1195 ЦК України.   
		Оскільки загиблий ОСОБА_5, окрім неповнолітньої доньки ОСОБА_2 мав ще дочку від першого шлюбу ОСОБА_9 12.10.1992р. народження, ця сума повинна ділитись на трьох: 400 : 3 = 133,33 грн.  частка, яка припадала на утримання ОСОБА_2
		Загальний розмір щомісячного відшкодування неповнолітній ОСОБА_2 повинен розраховуватись наступним чином: 666,67 грн. (частка із доходу матері) + 133,33грн.  (частка із доходу батька) = 800 грн., які відповідач повинен сплачувати їй щомісячно до настання повноліття  до 23.12.2020 р.
		Суд не погоджується з запереченнями представника відповідача, стосовно того, що  суд розпочав провадження за позовом ОСОБА_10 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 Д.А.07.02.2011р., тому сума відшкодування повинна розраховуватись саме з цієї дати, так як згідно матеріалам цивільної справи ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою 08.10.2009 року, а вважає, що ця виплата повинна розраховувати з дня смерті годувальників, тобто з 10 квітня 2007 року по 23 грудня 2020 року (800 грн.х164 мес.), тобто до досягнення ОСОБА_2 повноліття в розмірі 131 200,00 грн., загальна сума, що  підлягає відшкодуванню становить 550 000,00 + 131200,00 грн.= 681 200,00 грн.
		На підставі ч. 1, 2 ст. 88 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 400,00  грн. 
		При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходив залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань малолітньої ОСОБА_2, стану її здоров'я, тривалості лікування дитини, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що є підставою для задоволення моральної шкоди, завданої злочином, частково. 
		Керуючись, ст.ст. 23, 1166, 1167,1168, 1197, 1208 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. (зі змінами), суд Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», ст.ст. 60, 88, 130, 213-215, 218, 223  ЦПК України,   суд - 
		ВИРІШИВ:
		          Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод», треті особи  ОСОБА_3, ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв'язку зі втратою годувальників  задовольнити частково. 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод» (м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8, поточний рахунок 260015001801 у ЗФ АТ «Брокбізнезбанк» м. Запоріжжя, МФО 373254, ЄДРПОУ 25480917) на користь ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду, заподіяну втратою годувальників в розмірі 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 
		Встановити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 розмір шкоди заподіяної у зв'язку зі втратою годувальників у вигляді щомісячного утримання, визначивши розмір виплати  800 (вісімсот) грн. щомісячно, починаючи з 10 квітня 2007 року.
		Стягнути одноразово з Публічного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівельний завод» (м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8, поточний рахунок 260015001801 у ЗФ АТ «Брокбізнезбанк» м. Запоріжжя, МФО 373254, ЄДРПОУ 25480917) на користь ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 шкоду, заподіяну у зв'язку з втратою годувальників в розмірі 131 200 (сто тридцять одна тисяча двісті) грн. за період з 10 квітня 2007 року по 23 грудня 2020 року (800 грн.х164 мес.), тобто до досягнення ОСОБА_2 повноліття. 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівельний завод» (м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8, поточний рахунок 260015001801 у ЗФ АТ «Брокбізнезбанк» м. Запоріжжя, МФО 373254, ЄДРПОУ 25480917) на користь ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на правову допомогу в розмірі 400 (чотириста) грн. 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівельний завод» (м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8, поточний рахунок 260015001801 у ЗФ АТ «Брокбізнезбанк» м. Запоріжжя, МФО 373254, ЄДРПОУ 25480917) на користь держави судовий збір в сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн.. 
		В решті частині позову  відмовити. 
		     Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку, встановленому ЦПК України.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...