Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1013/8472/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		21.02.2013  Справа № 1013/8472/2012
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2013 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
		головуючого судді Аніпка С.В.
		при секретарі Балинській О.С.
		за участю прокурораСавченка О.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу по обвинуваченню 
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, працюючою вихователькою в дитячому навчальному закладі № 1 м. Ірпеня Київської області, заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,
		у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, - 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1, 27.04.2012, приблизно о 21.00 год. (точний час досудовим слідством не встановлено), знаходячись біля під'їзду № 3, будинку № 2, по вул. Громадянській, в м. Ірпені Київської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, штовхнула ОСОБА_2 у груди руками, від якого остання впала на бетонну поверхню, перед під'їздом, на долоню випрямленої руки, отримавши тілесне ушкодження лівої кісті, яке згідно з висновком експерта від 24.09.2012 № 37/96, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, а саме перелом шиловидного відростку лівої променевої кістки.
		Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнала, вказала, що 27.04.2012, приблизно о 19.30 год., вона прийшла з роботи додому та займалась господарством. В цей час, її діти були на вулиці. Вона вийшла на загальний балкон розташований на 5 поверсі п'ятиповерхового будинку № 2, по вул. Громадянській, в м. Ірпені, Київської області, та почула що плаче її син. Вона побачила, що сусідський хлопець  онук ОСОБА_2 на імя Владик, забрав з рук її сина м'яч, у звязку з чим її син став кричати щоб він повернув його. Так як її син не зміг сам забрати м'яч, вона стала кричати на Владика, просити щоб він повернув її сину м'яч, але той не послухав, а почав дражнитись. Вона вирішила вийти на вулицю. Коли спустилась вниз, то побачила перед бетонним майданчиком, розташованим перед вхідними дверима до під'їзду, ОСОБА_2, яка стояла і прирікалась з дітьми. Вона підійшла до онука ОСОБА_2 і сказала, щоб він повернув м'яч її дитині, який в нього був в руках. До неї підбігла ОСОБА_2 і схватила ззаду за плечі і почала битися. Вона відштовхнула її, в цей час Владик схопив її двома руками за її руки і став тримати, тоді вона повернулась і побачила, що від поштовху ОСОБА_2 впала на сідниці на бетонний пол, але її руки були вгорі, і вона не бачила, щоб вона впала на руки. ОСОБА_2 піднявшись з бетонного полу, стала спричиняти їй тілесні ушкодження, коли її онук продовжував тримати її за руки. а потім продовжувала руками бити в обличчя та стала тягати за волосся. ЇЇ дитина злякалась і побігла кликати її чоловіка. Вона не могла їй оказати опір, так як Владик продовжував її тримати за руки, після чого вона висвободившись, забрала своїх дітей і зайшла до під'їзду, де назустріч сходами спускався її чоловік. Після даної сварки ОСОБА_2 залишилась біля вхідних дверей у під'їзд разом з онуком Вадимом. Ніхто з сусідів в сварку не втручався. Руками та ногами вона тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не спричиняла. Свою вину в спричиненні тілесних ушкоджень середньої тяжкості не визнала. Цивільний позов заявлений потерпілою не визнала, оскільки не бачить потреби у сплаті потерпілій будь-яких збитків. Вона не скоювала ніяких злочинів, а тому ніякої шкоди потерпілій не завдала.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2, дала показання про те, що з підсудною знайома, родичами не є, підстав для оговору підсудної немає. 27.04.2012 року приблизно о 21.00 год., разом зі своїм онуком Владиславом, знаходилась на вулиці біля під'їзду № 3, будинку № 2, по вул. Громадянській, в м. Ірпені Київської області. Вона розмовляла з пенсіонерами, а її онук грався в футбол з дітьми будинку. Були діти підсудної і був її онук. Приблизно о 21.00 год. вона покликала свого онука та наказала йти додому. Діти ОСОБА_1 почали скаржитись, що її онук їх ображає і вона сказала, щоб вони дали йому здачі. У її онука в руках знаходився м'яч, кого з дітей їй не відомо. Коли вона піднялась на плащаницю біля підїзду, та стала підходити до вхідних дверей в під'їзд, то почула в під'їзді жіночий голос, але що саме вона кричала вона не розібрала, через декілька секунд, вона побачила, як вибігла з підїзду ОСОБА_1 Вона була в нетверезому стані, що було видно по її зовнішньому вигляду, та від неї був запах спиртного. Її онук, в цей час, йшов позаду та знаходився перед плащаницею до вхідних дверей в підїзд. ОСОБА_1 одразу стала перед її онуком, та стала на нього кричати, та вимагати, щоб від віддав м'яч, але її онук став сказав, що цей м'яч її дітям не належить, а він взяв його у хлопця Євгена. ОСОБА_1 не реагувала на його слова, та продовжувала вимагати в онука віддати м'яч. В його адресу вона нецензурною лайкою не висловлювалась. Щоб захистити онука, вона звернулась до ОСОБА_1, сказавши: «Що не розумієш, що каже дитина?». На ці слова, ОСОБА_1 повернулась до неї, та знаходячись перед нею на сходах, стала її ображати, та кривдити, на що вона, ввічливо пояснила, щоб вона перестала лаятись, та звернула увагу, що вона набагато її старша. ОСОБА_1 не звертаючи уваги на ці слова, стала йти до неї, та руками спробувала схопити її за волосся, потім обома руками схопила її за волосся, та декілька разів смикнула в сторони її голову. Потім обома руками штовхнула її один раз в груди, схопивши за кофту, даний поштовх був настільки сильним, що вона не утрималась на ногах, та впала на ліву сторону і вдарилась лівою рукою, об бетонне покриття перед під'їздом, при падінні її ліва кість була долонею вниз до асфальту, після падіння вона одразу відчула сильній, пекучій біль. Також при падінні, вона забила кістки тазу, від чого також відчула сильний біль, а потім продовжуючи падати на спину вдарилась потилицею об асфальт, від чого в неї була гуля та сильний біль. Вона спробувала перевернутись на ліву сторону, але ліва рука боліла і вона не змогла, за допомогою неї встати. За допомогою правої руки, вона встала на коліна, та піднялась з асфальту опираючись на праву руку. Коли вона піднялась, ОСОБА_1 продовжувала її лаяти, а потім знову стала її хватати за волосся та правою ногою вдарила її вниз живота з лівої сторони. Від чого вона відчула сильний біль. В цей час, з під'їзду вибіг чоловік ОСОБА_1 та схопив її за руки, і став тягти додому, на що ОСОБА_1 чинила опір. ОСОБА_1 постійно принижувала її онука. Вона повністю підтримує свої позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просила їх задовольнити, пояснила, що вона інвалід ІІ-ї групи, та через підсудну, втратила безкоштовну путівку, в неї піднявся цукор в крові, через постійне нервування, яке було повязане із діями підсудної, Коли в неї була зламана рука, вона не могла себе обходити, і діти приїздили її доглядати. Безкоштовну путівку вона отримує не кожен рік, а тому вона її втратила, а зараз такі путівки відсутні. В цьому році їй путівку ніхто не пропонує і вона не зможе оздоровитись.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, дала показання про те, що з підсудною та потерпілою знайома, родичами не є, підстав для оговору немає. 27.04.2012, приблизно о 21.00 год., вона вийшла на балкон своєї квартири, яка розташована на 2 поверсі, в підїзді № 3, в будинку № 2, по вул. Громадянській, в м. Ірпені, Київської області. Вона почула сварку, коли виглянула, то побачила підсудну та потерпілу, які сварились. Підсудна, то хапала потерпілу за волосся, то била по голові, а потім підсудна потерпілу вдарила в живіт ногами. Потім вона пішла на кухню. Вона живе в іншому підїзді, а не втому де живуть потерпіла і підсудна. Причиною конфлікту був мяч, але звідки їй це відомо, суду повідомити відмовилась.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що з підсудною та потерпілої знайома. Родичами з ними не є, підстав для їх оговору немає. 27.04.2012, близько 21.00 год., вона вийшла на балкон і побачила сварку між потерпілою і підсудною. Підсудна, то хапала потерпілу за волосся, то била по голові, а потім підсудна потерпілу вдарила в живіт ногами. Потім вона пішла на кухню. Вона живе в іншому підїзді, а не в тому де живуть потерпіла і підсудна. Причиною конфлікту, як вона чула, був мяч, але звідки їй це відомо я відмовляюсь повідомляти суду. Підсудна вдарила потерпілу ногою трохи далі від козирка. Потерпіла не падала. Потерпіла відходила від підсудної, а вона йшла за нею і давала їй ляпаси, а потім підсудна вдарила потерпілу ногою в живіт. Всі ці події відбувались біля підїзду біля козирка. Вона не бачила, як потерпіла била підсудну. Їй видно, що відбувалось за козирком підїзду, що відбувалось під козирком їй не видно. Вона не може сказати, якою ногою підсудна вдарила потерпілу. З підсудною і з потерпілою перебуває в нормальних відносинах. Вона не читала протокол допиту у слідчого, оскільки без окулярів нічого не бачить. Вона просто підписала протокол свого допиту.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що з підсудною та потерпілої знайома. Родичами з ними не є, підстав для їх оговору немає. Вона проживає в тому ж будинку, де проживає підсудна і потерпіла. Після 19.00 год., їхні діти грались у дворі. Онук потерпілої підійшов до дітей підсудної і забрав в них мяч. Підсудна вішала білизну на балконі і крикнула йому, щоб він віддав мяч. Потерпіла стояла біля підїзду. Підсудна вийшла на двір, і сказала онуку потерпілої, щоб він повернув мяч дітям. Потерпіла щось сказала і штовхнула підсудну, а підсудна відштовхнула її від себе, і потерпіла впала, а коли піднялась знову почала кидатись до підсудної битись. Потім онук потерпілої ОСОБА_6, став між ними, спиною до потерпілої і розбороняв їх, але  потерпіла все рівно не слухалась і кидалась на підсудну. Потім вийшов чоловік підсудної і забрав підсудну. Потім потерпіла зайшла в підїзд, потім знову вийшла сіла на лавку і розмовляла  із онуком. Вона, в цей час, знаходилась на балконі. На вулиці вона не бачила, щоб підсудна била потерпілу. Вона чула все, що говорили, оскільки там добре все чутно. В той день, вона не може сказати, чи вживала підсудна спиртне, вона не бачила, з 4-го поверху вона не може зрозуміти чи пяна людина чи твереза. Потерпіла  впала більш на праву сторону. Вона не бачила, як підсудна била потерпілу ногами і тягала за коси. Після того, як потерпіла впала, вона піднімалась, і руками ще розмахувала. Стосунки у потерпілої і підсудної погані. Потерпіла постійно ображає наших дітей, бо вона така людина. Підсудна порядна і добра людина в неї троє дітей. Їй не відомі сусіди з ким би у підсудної були конфлікти.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що підсудна його дружина, особа потерпілої йому знайома, родичами не є, підстав для оговору підсудної та потерпілої немає. В той день, він був вдома, дружина прала, а потім пішла вішати білизну. Потім до нього прибігла найменша дитина і злякано сказала, що мати бють. Коли він вибіг на вулицю, побачив, що біля підїзду стоїть його дружина і потерпіла і тримали одна одну за руки. Він їх розняв і забрав жінку додому. Дані події відбувались близько 20.00 год., 27.04.2012. До даного інциденту, у потерпілої та підсудної були неприязні стосунки через онука потерпілої. Онук потерпілої постійно ображає їхніх дітей. Після того, як він забрав дружину, потерпіла кричала їй вслід нецензурні слова. Дружина йшла мовчки. Самого конфлікту він не бачив, і про самі обставини справи йому не відомі.
		Заслухавши думку прокурора та захисника, показання потерпілої, свідків та підсудної, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що винні дії підсудної ОСОБА_1, віднесено до суспільно-небезпечних діянь, відповідальність за які передбачена Особливою частиною Кримінального кодексу України.
		Органом досудового слідства дії підсудної ОСОБА_1, кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне спричинення тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.
		Суд вважає таку кваліфікацію неправильною, виходячи з наступного.
		Так, з обєктивної сторони, злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, характеризується: 1) дією, спрямованою на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження; 2) наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинним звязком між вказаними діяннями та наслідками.
		Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з показань як потерпілої, так і підсудної, які вони давали на досудовому слідстві і в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_1 штовхнула потерпілу ОСОБА_2, від чого остання впала, отримавши при цьому тілесне ушкодження середньої ступеню тяжкості. Вказані тілесні ушкодження не були безпосереднім результатом штовхання ОСОБА_1 ОСОБА_2, а сталися внаслідок падіння останньої на бетонну поверхню біля підїзду № 3, будинку № 2, по вул. Громадянській, в м. Ірпені Київської області. Спричинення таких наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, підсудна хоча і не передбачала, але повинна була і могла, за обставинами справи, передбачити. Таким чином, суд приходить до висновку, що дії підсудної не були спрямовані на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, а тому умислу в них не вбачається.
		Натомість, злочинні дії підсудної ОСОБА_1, характеризуються діями у вигляді посягання на здоровя іншої людини  потерпілої ОСОБА_2, наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження та причинним звязком між вказаними діями та наслідками. Дії підсудної ОСОБА_1 виражаються у штовханні потерпілої ОСОБА_2, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді перелому шиловидного відростку лівої променевої кістки, яке згідно з висновком експерта від 24.09.2012 № 37/96, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я.
		Тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, заподіяні потерпілій ОСОБА_2, на думку суду, сталися внаслідок злочинної недбалості підсудної ОСОБА_1, коли остання хоча і не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для здоровя ОСОБА_2, але повинна була і могла передбачити це, діючи з більшою обачністю, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_1 штовхаючи потерпілу ОСОБА_2, хоча і не передбачала настання шкоди для здоровя останньої, спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді перелому шиловидного відростку лівої променевої кістки, але повинна була і могла передбачити це, діючи з більшою обачністю.
		Таким чином, з огляду на викладене, суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_1 за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Вина підсудної ОСОБА_1 доказується зібраними, органом досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
		- показаннями самої підсудної ОСОБА_1, дані нею на досудовому слідстві (а.с.87-88), які фактично збігаються з показаннями, даними нею в судовому засідання, згідно з якими 27.04.2012, приблизно о 19.30 год. вона вийшла на загальний балкон розташований на 5 поверсі п'ятиповерхового будинку № 2, по вул. Громадянській, в м. Ірпень Київської області, щоб розвішати випрану білизну. Коли знаходилась на балконі, побачила, що сусідський хлопець  онук ОСОБА_2 на імя Владик, віком 14 років, забрав з рук її сина ОСОБА_8 м'яч, та її син став гучно кричати, щоб він повернув його. Так як її син не зміг сам забрати м'яча, вона стала гучно кричати на Владика, просити щоб він повернув її сину м'яч, на що Владик нічого не відповів, а стояв і ухмилявся. Вона вирішила вийти на вулицю по даному питанню поспілкуватись з дітьми. Спустившись сходами вийшла з під'їзду, де перед бетонним майданчиком, розташованим перед вхідними дверима до під'їзду, знаходилась ОСОБА_2, та не звертаючись до неї, пройшла до дітей, які знаходились біля лавки даного під'їзду, а саме її син ОСОБА_8, син ОСОБА_9, донька ОСОБА_10, подружка дітей ОСОБА_11, 12 років, а також знаходився онук ОСОБА_2  Владик, до якого вона звернулась з проханням, щоб він повернув м'яч її дитині, який в нього був в руках. Вона знаючи, що даний м'яч належав товаришу її сина та вважаючи, що вони за нього відповідальні, стала сваритись з Вадимом, який продовжував не віддавати м'яча. ОСОБА_2 знаходилась в неї за спиною, яка стала в її адресу щось казати, але вона не придала значення її словам, та не звертаючи уваги, продовжувала говорити до Владика, в цей момент вона відчула, що її руками ззаду взяли за плечі, а саме ОСОБА_2 Вона її одразу відштовхнула різким рухом наклонившись назад, але не поверталась, в цей час Владик її схопив двома руками за її руки і став тримати. Тоді вона повернулась і побачила, що від поштовху ОСОБА_2 впала на сідниці на бетонний пол, але її руки були вгорі, і вона не бачила, щоб вона впала на руки. ОСОБА_2, піднявшись з бетонного полу, стала спричиняти їй тілесні ушкодження, в той час, коли її онук продовжував тримати її за руки, а потім продовжувала руками бити в обличчя та стала тріпати за волосся. Так як вона не могла їй чинити опір, так як Владик продовжував її тримати за руки, після чого вона висвободилась, та забрала своїх дітей і зайшла до під'їзду, де назустріч сходами спускався її чоловік. Після даної сварки ОСОБА_2 залишилась біля вхідних дверей у під'їзд, разом з внуком Вадимом. Ніхто з сусідів в сварку не втручався. Руками та ногами вона тілесні ушкодження ОСОБА_2 не спричиняла. Свою вину в спричиненні тілесних ушкоджень середньої тяжкості визнала частково, так як навмисно їх спричинити не хотіла.
		- показаннями потерпілої ОСОБА_2, даними нею на досудовому слідстві, які фактично збігаються з показаннями, які вона дала в судовому засіданні, згідно з якими 27.04.2012, приблизно о 21.00 год., разом зі своїм онуком Владиславом, знаходилась на вулиці біля під'їзду № 3, будинку № 2, по вул. Громадянській, м. Ірпені, Київської області. Її онук грався в футбол з дітьми будинку. Приблизно о 21.00 год., вона покликала свого онука та наказала йти додому, він підійшов до під'їзду разом з ОСОБА_10, 12 років, її братом ОСОБА_12, 10 років, дівчинкою ОСОБА_11, з під'їзду № 1, які гралися та сміялися, при цьому, тільки щипали один одного. У її онука в руках знаходився м'яч, кого з дітей їй не відомо. Вони сміялись, не сварились між собою, і вона наказала їм що досить гуляти треба йти додому. Коли вона піднялась на плащаницю біля підїзду, та стала підходити до вхідних дверей в під'їзд, то почула в під'їзді жіночий голос, але що саме вона кричала вона не розібрала. ОСОБА_3 декілька секунд, вона побачила, як вибігла з підїзду ОСОБА_1 Вона була в нетверезому стані, що було видно по її зовнішньому вигляду та від неї був запах спиртного. Її онук, в цей час, йшов позаду та знаходився перед плащаницею до вхідних дверей в підїзд. Антоніна одразу стала перед її онуком, та стала на нього гучно кричати, та вимагати, щоб від віддав м'яч, але її онук став їй поясняти, що цей м'яч її дітям не належить, а він взяв його у хлопця Євгена з 4 підїзду, щоб взяти в школу. ОСОБА_1 не реагувала на його слова, та продовжувала вимагати в онука віддати м'яч. В його адресу вона нецензурною лайкою не висловлювалась. Щоб захистити онука, вона звернулась до ОСОБА_1 висловившись: «Що не розумієш, що каже дитина, що м'яч належить хлопцю на імя Євген?». На дані слова ОСОБА_1 повернулась до неї, та знаходячись перед нею на сходинках, стала гучно її ображати та кривдити, на що вона, ввічливо пояснила, щоб вона перестала лаятись, та звернула увагу, що вона набагато її старша. ОСОБА_1 не звертаючи уваги на її слова, стала йти до неї та руками спробувала схопити її за волосся. Потім, обома руками схопила її за волосся, та декілька разів смикала в сторони її голову. Потім, обома руками штовхнула її один раз в груди, схопивши за кофту. Даний поштовх був настільки сильним, що вона не утрималась на ногах, та стала падати, в загалі на ліву сторону та вдарилась лівою рукою, об асфальтове покриття перед під'їздом. При падінні, її ліва кість була долонею вниз, до асфальту, від даного падіння, вона одразу відчула сильній, пекучій біль. Також при падінні, забила кістки тазу, від чого, також, відчула сильний біль, а потім продовжуючи падати на спину, вдарилась потилицею об асфальт, від чого в неї була гуля та сильний біль. Вона спробувала перевернутись на ліву сторону, але ліва рука боліла і вона не змогла, за допомогою неї, встати і за допомогою правої руки встала на коліна та піднялась з асфальту, опираючись на праву руку. Коли вона піднялась, ОСОБА_1 продовжувала її лаяти, а потім, знову стала її хватати за волосся та правою ногою вдарила в низ живота, з лівої сторони, від чого вона відчула сильний біль. В цей час, з під'їзду вибіг чоловік ОСОБА_1  ОСОБА_7, та схопив її за руки і став тягти додому, на що ОСОБА_1 чинила опір (а.с. 19-21);
		- показаннями свідка ОСОБА_3, дані нею на досудовому слідстві, які фактично збігаються з показаннями даними нею у судовому засіданні, згідно з якими 27.04.2012, приблизно о 21.00 год., вона вийшла на балкон своєї квартири, яка розташована на 2 поверсі, в підїзді № 3, в будинку № 2, по вул. Громадянській, в м. Ірпені Київської області. Вона бачила, що у дворі гралися діти з будинку, на дитячому майданчику. Знаходячись на балконі, вона почула, як ОСОБА_1 кричала в адресу хлопця Владислава, віком 12 років  онука ОСОБА_2, щоб він віддав м'яч її дітям. У дворі знаходились її донька ОСОБА_10 та син ОСОБА_8. Владислав їй відповів, що м'яч не належить її дітям, а він взяв його у другого хлопця, домовившись, що поверне наступного дня. Також, вона чула та бачила, що ОСОБА_2, яка знаходилась біля підїзду, наказала своєму онукові Владиславу, йти додому. Він до неї підбіг з м'ячем. Також, разом з ним, були діти, серед яких були ОСОБА_10 і ОСОБА_12. Коли вони підійшли до вхідних дверей в під'їзд та знаходились на бетонній площадці біля підїзду, на вулицю, з підїзду вибігла ОСОБА_1, та стала гучно кричати на Владислава, знову за м'яч, але за онука стала заступатись бабуся ОСОБА_2 та звертаючись до ОСОБА_1 поясняла, що її онук говорить правду, що даний м'яч не належить її дітям. На ці слова, ОСОБА_1 стала висловлюватись образливо в адресу ОСОБА_2 Коли ОСОБА_2 стала їй говорити зауваження, що вона літня жінка, і як вона може на неї казати такі слова, у відповідь на дані слова ОСОБА_1, яка знаходилась в нетверезому стані, стала руками хватати за волосся ОСОБА_2, голову якої трясла у різні боки, онук став просити ОСОБА_1 зупинитись, але остання продовжувала свої дії, поштовхами рук штовхнула її в груди. Від даного поштовху ОСОБА_2 впала на бетон, після чого, піднялась з полу. З підїзду вибіг чоловік ОСОБА_1, який став тягти свою дружину у підїзд, таким чином спробував зупинити її, а потім, вони зайшли за двері підїзду. Ще вона чула, що сварка між жінками тривала. Ніхто в сварку не втручався. Сварка відбувалась приблизно 5 хвилин. Наступного дня, вона побачила, що ліва рука у ОСОБА_2 була в гіпсі. ОСОБА_2 їй пояснила, що коли вона від поштовху впала на бетонний пол то зламала руку (а.с. 38-39);
		- показаннями свідка ОСОБА_4 дані нею на досудовому слідстві, які фактично збігаються з показаннями даними нею у судовому засіданні, згідно з якими 27.04.2012, приблизно о 21.00 год., вона вийшла на балкон своєї квартири, яка розташована на 4 поверсі, в підїзді № 2, будинку № 2, по вул. Громадянській, м. Ірпені Київської області. Вона бачила, що у дворі гралися діти з будинку на дитячому майданчику. ОСОБА_3 декілька хвилин, вона побачила, ОСОБА_2 біля підїзду № 3, яка знаходилась разом зі своїм онуком Владиславом, та ще якимись дітьми. Вона бачила, як вони вже піднялись на бетонну площадку біля вхідних дверей, та з під'їзду вибігла сусідка з 5 поверху ОСОБА_1, чи сварились вони, вона вказати не може, так як погано чує. Потім ОСОБА_1 стала руками хватати за волосся ОСОБА_2, голову якої трясла у різні боки, та руками бити по обличчю, а також ногою вдарила вниз живота. Чи падала ОСОБА_2 на плащаницю не бачила, так як огляд біля самих дверей в під'їзд, з її балкону не проглядається. Ніхто з сусідів зауважень, на дану подію, не робив. Сама вона, теж не втручалась. Бачила, що онук ОСОБА_2 намагався захистити свою бабусю, але не фізично. Наступного дня, вона побачила, що ліва рука у ОСОБА_2 була в гіпсі, та остання їй пояснила, що коли вона знаходилась на бетонній площадці, біля вхідних дверей, від поштовху ОСОБА_1, яка вдарила її руками в груди , впала на бетонний пол на руку від чого її зламала (а.с.40-41);
		- очною ставкою між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1П.( а.с. 63-67)
		- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.08.2012 за участю потерпілої ОСОБА_2, в якому потерпіла вказала механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень (а.с. 68-72);
		- висновком судово-медичної експертизи від 24.09.2012 № 37/96, згідно з яким тілесні ушкодження які отримала ОСОБА_2, а саме перелом шиловидного відростку лівої променевої кістки, може відповідати 27.04.2012. Такого характеру переломи, як правило, виникають по непрямому механізму  падіння з упором на долоню випрямленої руки, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, ушкодження могло утворитись при падінні потерплої на площині (бетонній поверхні) з упором на долоню випрямленої руки, як зазначила потерпіла, в ході допиту та відтворенні обстановки та обставин події. Зазначений перелом не міг виникнути при падінні потерпілої на сідниці з піднятими догори руками, як зазначила обвинувачена ОСОБА_1, в ході допиту та відтворення обстановки і обставин події від.20.09.2012 (а.с. 77);
		- іншими матеріалами справи у їх сукупності.
		Приведений об'єм доказів, суд визнає достатнім, самі докази допустимими, у зв'язку з чим, вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку відносно підсудної ОСОБА_1
		Аналізуючи зібрані по даній кримінальній справі фактичні дані у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зібрані докази, а саме показання підсудної, потерпілої, свідків, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, та інші матеріали справи у їх сукупності, в повному обсязі доводять вину підсудної ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України. 
		Оцінка доказів в порядку ст. 67 КПК України, дає суду підстави вважати, що описані підсудною, потерпілою та свідками події дійсно мали місце, і показання останніх не є переказом показань один одного, а навпаки, кожне в своїй частині разом з іншими доказами по справі складають та повністю відтворюють всі обставини події, що досліджувались по справі. При цьому підсудна, потерпіла та свідки повідомляють такі факти, про які не могли знати інші, і які також є непрямими свідченнями достовірності цих показань. Тобто, ці факти не тільки підтверджують обставини скоєння підсудною злочину з необережності, а й деталізують їх, висвітлюють подію злочину з різних боків, при цьому повністю спростовуючи наявність умислу в діях підсудної ОСОБА_1 і повністю доводячи, що заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_2 сталось внаслідок злочинної недбалості з боку підсудної ОСОБА_1 Все це, а також, дані протоколів слідчих дій, висновки експертів та інші матеріали справи у їх сукупності, дають суду підстави зробити висновок про те, що дії ОСОБА_1 відносяться до суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 128 КК України. При цьому, суд, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінки підсудної ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2, що передувала події, дійшов висновку, що ОСОБА_1 було скоєно злочин з необережності внаслідок злочинної недбалості, тобто вчиняючи дії вона не передбачала можливості настання шкоди для здоровя іншої людини, але повинна була і могла передбачити це, діючи з більшою обачністю. При цьому, суд відкидає обвинувачення підсудної ОСОБА_1 в тому, що вона умисно наносила удари по голові, оскільки воно не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, та не підтверджується фактичними даними, які були предметом розгляду в судовому засіданні. З тих же підстав, суд не приймає до уваги показання потерпілої ОСОБА_2, в ті частині, що підсудна ОСОБА_1 наносила їй удари ногами в низ живота.
		Обираючи міру покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує, що підсудна скоїла злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості.
		Обставинами, які помякшують відповідальність підсудної, суд визнає те, що злочин скоєно багатодітною матірю, а також особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Обставин, які обтяжують відповідальність підсудної, судом не встановлено.
		За місцем проживання підсудна ОСОБА_1 характеризується посередньо. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. До кримінальної відповідальності раніше не притягалась та засудженою не була.
		За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу підсудної, її суспільну небезпечність, помякшуючі відповідальність підсудної обставини, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення підсудної можливе без ізоляції її від суспільства, а тому призначає підсудній покарання у виді громадських робіт, оскільки призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення підсудної та попередження нових злочинів.
		Запобіжний захід у відношенні підсудної суд залишає підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
		По справі потерпілою ОСОБА_12 заявлено цивільний позов.
		Під час розгляду кримінальної справи, в судовому засіданні, підсудною ОСОБА_1 не було визнано розмір позовних вимог потерпілої  цивільного позивача ОСОБА_13 
		В судовому засіданні було встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в частині матеріальної шкоди, що підтверджується матеріалами справи, а також встановлено наявність причинного звязку між злочинними діями підсудної ОСОБА_1 та спричиненою потерпілій ОСОБА_2, матеріальної шкоди, а тому суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині матеріальної шкоди, є частково обґрунтованим і підлягає до задоволення частково, у звязку з чим суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 263,92 грн. 
		Також потерпілою ОСОБА_2 заявлено позов про стягнення моральної шкоди.
		Судом, встановлено наявність причинного звязку між злочинними діями підсудної ОСОБА_1П та спричиненою потерпілій ОСОБА_2, моральної шкоди, та при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якою, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин, врахувавши стан здоровя потерпілої ОСОБА_2, обсяг фізичних та душевних страждань, а саме згідно з висновком експерта від 24.09.2012 № 37/96, потерпіла зазнала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликають тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, а також тривалість та можливість відновлення стану здоровя та інших обставин, вважає, що позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди на суму 5 000,00 грн., є необґрунтованим частково, а тому підлягає до задоволення частково, у звязку з чим суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200,00 грн.
		Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України, суд, -
		 
		з а с у д и в :
		 
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити їй покарання по цій статті у виді громадських робіт на строк 150 (сто пятдесят) годин.
		До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно підсудної ОСОБА_1 залишити без змін  підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
		Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 263,92 грн. та моральну шкоду в розмірі 200,00 грн.
		На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію впродовж 15 діб із моменту проголошення вироку, підсудними в той же строк із моменту отримання копії вироку.
		 
		 
		Суддя:
		ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...