Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1770/4729/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2013. Зареєстровано: 18.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2013.
Дата набрання законної сили: 18.03.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		_______________________________________________
		_______________________________________________________________________________
		                                                                                    Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.     
		                                                                      Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
		 
		УХВАЛА    
		іменем України 
		"18" березня 2013 р.                                                                Справа №  2а/1770/4729/2012          
		Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: 
		головуючого судді                                                          Охрімчук І.Г.         
		суддів:                                                                              Бондарчука І.Ф.
		                                                                                          Моніча Б.С.
		розглянувши апеляційну скаргу  Державної податкової  інспекції у  Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби  на  постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" січня 2013 р. у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз"     до  Державної податкової  інспекції  у  Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень  
		ВСТАНОВИВ: 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001592351 від 03.12.2012р. по податку на прибуток на загальну суму 991630,00 грн., № 0001602351 від 03.12.2012р. по податку на додану вартість на загальну суму 889584,00 грн.
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р.  позов задоволено  повністю. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 03.12.2012р. № 0001592351 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 991630,00 грн., у тому числі за основним платежем на 960483,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 31147,00 грн., від 03.12.2012р. № 0001602351 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 889584,00 грн., у тому числі за основним платежем на 807000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 82584,00 грн., - визнано  протиправними та скасовано. 
		Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй  апеляційній скарзі відповідач  посилаючись на порушення судом першої інстанції  норм матеріального та процесуального права, просить  скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.  
		Обговоривши  доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність  застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача  не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		Судом втсановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" зареєстроване Рівненською районною державною адміністрацією 09.08.2005р., код ЄДРПОУ 33683252, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби з 11.08.2005р., зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100192786 НБ № 176921 від 12.02.2009р.; основний вид діяльності за КВЕД: 47.30 роздрібна торгівля пальним - стисненим природним газом (газова автозаправка), про що зазначено безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечується.
		На підставі наказу від 31.10.2012р. № 275 та  направлення від 07.11.2012р. № 136/22-138 відповідачем, згідно з пп.78.1.1 п.78.1, п.78.4, абз.1 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, в період з 07.11.2012р. по 13.11.2012р. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Приват-Енерго" (код за ЄДРПОУ 36425928) за період грудень 2010р., січень-травень 2011р., липень-серпень, жовтень 2011р. За результатами перевірки складено акт № 376/40/22-141/33683252 від 20.11.2012р., відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:
		- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 960483 грн., в тому числі: IV квартал 2010р. у сумі 124583 грн., І квартал 2011р. у сумі 280833 грн., ІІ квартал 2011р. у сумі 289800 грн., ІІІ квартал 2011р. у сумі 265267 грн.;
		- пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на подану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 807000 грн., в тому числі відповідно до декларацій з ПДВ за: грудень 2010р. у сумі 99667 грн., січень 2011р. у сумі 62500 грн., лютий 2011р. у сумі 62500 грн., березень 2011р. у сумі 99667 грн., квітень 2011р. у сумі 135699 грн., травень  2011р. у сумі 116301 грн., липень 2011р. у сумі 142833 грн., серпень 2011р. у сумі 87833 грн.
		Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на підставі акта перевірки № 376/40/22-141/33683252 від 20.11.2012р.  прийнято:
		- податкове повідомлення-рішення № 0001592351 від 03.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 991630,00 грн., в тому числі за основним платежем на 960483,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями  на 31147,00 грн.;
		- податкове повідомлення-рішення № 0001602351 від 03.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 889584,00 грн., в тому числі за основним платежем на 807000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями  на 82584,00 грн.
		Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що в ході судового розгляду справи підлягали до перевірці  фактичні обставини щодо реальності господарських операцій ТОВ "СВ Трансгаз" з контрагентом ТОВ "Приват-Енерго", правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту від таких взаємовідносин, підставності висновку податкового органу щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, що мали наслідком заниження податкових зобов'язань.
		Неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки  згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		Правильність  формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних  сум при визначенні об'єкта оподаткування.
		Судом встановлено і сторонами не заперечується, що ТОВ "СВ Трансгаз" по взаємовідносинах з ТОВ "Приват-Енерго" в перевіреному періоді включено до складу валових витрат 960483 грн. Для забезпечення основної діяльності позивачем 30.07.2009р. укладено договір поставки природного газу № 141/ПГ між ТОВ "Приват-Енерго" (Постачальник) та ТОВ "СВ Трансгаз" (Споживач), відповідно до якого Постачальник поставляє, а Споживач приймає для промислових потреб природний газ на умовах даного договору.
		Згідно з п.3.1 договору, порядок та умови постачання регулюються "Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України", затвердженого наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994р. № 355, та інших діючих актів. Постачальник передає газ Споживачу на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам. Відповідно до п.3.2 договору, приймання і передача газу, що поставляється Постачальником Споживачу у відповідному місяці, оформлюється актами прийому-передачі газу. Щомісячні акти реалізації газу є підставою для розрахунків.
		Згідно з п.3.3 договору, кількість газу, яка подається Споживачеві, визначається за показами комерційного вузла обліку газу, який встановлений у Споживача, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", державним будівельним нормам ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", "Правилам подачі та використання природного газу  в народному господарстві України", міждержавним та державним стандартам, нормативним та методичним документам Держспоживстандарту України та НАК "Нафтогаз України", експлуатаційній документації на засоби вимірювання техніки (ЗВТ), що входять у вузол.
		Також встановлено, що 29.12.2006р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Трансгаз) та ТОВ "СВ Трансгаз" (Замовник) укладено договір №Р-006-ПР/07 на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними газопроводами.
		Відповідно до п.4.6 договору фактична кількість поданого газу Замовнику визначається контрольно-вимірювальними приладами Замовника по показниках або запису головного (основного) контрольно-вимірювального комерційного приладу, встановленого у Замовника з введенням необхідних поправок, передбачених Держстандартом України. Показники цих приладів є обов'язковими як для Трансгазу, так і для Замовника, і є відправними для складання актів прийому-передачі газу. Відповідно до п.4.7 договору прийом-передача газу, спожитого Замовником у відповідному місяці, оформляється актом прийому передачі між Трансгазом та замовником. Акти прийому передачі газу є підставою для розрахунків.
		Щомісячними двосторонніми актами приймання-передачі природного газу, за участю представників ТОВ "СВ Трансгаз" та ТОВ "Приват-Енерго", підтверджується отримання позивачем природного газу.
		Тристоронніми актами приймання-передачі за підписами представників постачальника ТОВ "Приват-Енерго", споживача ТОВ "СВ Трансгаз" та газотранспортної організації ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Рівненське ЛВ УМГ) стверджується передача постачальником, транспортування газотранспортним підприємством та прийняття споживачем природного газу в обсягах, що відповідають зазначеним у вищевказаних щомісячних актах приймання-передачі природного газу, підписаних представниками ТОВ "СВ Трансгаз" та ТОВ "Приват-Енерго". Крім того, обсяги поставленого газу підтверджуються актами про обсяги протранспортованого природного газу, що складаються газотранспортною організацією ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Рівненське ЛВ УМГ) та споживачем ТОВ "СВ Трансгаз".
		 
		В акті перевірки (арк. акта 8) податковий орган вказує, що придбаний позивачем природний газ реалізований кінцевому споживачу. Представник відповідача в судовому  підтвердив, що податковий орган не ставить під сумнів фактичне  використання позивачем в господарській діяльності природного газу у відповідних обсягах, однак вважає, що такий газ отримано не від ТОВ "Приват-Енерго", оскільки постачальник відсутній за місцезнаходженням, а також у нього відсутні наймані працівники та основні засоби.
		Однак придбання природного газу від постачальника ТОВ "Приват-Енерго" відображене по бухгалтерському обліку позивача, аналізом рахунка по субконто: 631 контрагент ТОВ "Приват-Енерго" за вказані періоди. Оплата позивачем природного газу ТОВ "Приват-Енерго" проведена платіжними дорученнями на відповідні суми  з урахуванням податку на додану вартість. Постачальником ТОВ "Приват-Енерго" виписано для ТОВ "СВ Трансгаз" податкові накладні на загальну суму 807000,00 грн., податок на додану вартість за якими позивачем включено до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів.
		Здійснення господарських операцій повинно бути підтверджене первиними документами. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
		Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
		Абзацом 4 пп.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.
		У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
		Право  на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;  придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;   ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		 
		Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
		Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
		Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Системний аналіз приписів Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, якими врегульовані спірні правовідносини у відповідних періодах свідчить, що для підтвердження правомірності формування платником податків витрат та податкового кредиту необхідно надати первинні, розрахункові документи та податкові накладні. Інших документів, які б підтверджували право платника податків на валові витрати та податковий кредит, закон не вимагає.
		Вищеописані документи ТОВ "СВ Трансгаз" по взаємовідносинах з ТОВ "Приват-Енерго" відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача. Досліджені судом акти прийому - передачі природного газу, акти транспортування природного газу оформлені у відповідності до приписів Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р.  № 1729. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами  відповідно до приписів  статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		Придбання  позивачем природного газу за  досліджуваними господарськими операціями відповідає основному реєстраційному  виду господарської діяльності ТОВ "СВ Трансгаз" та спрямоване на одержання прибутку.
		 
		В силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані ТОВ "СВ Трансгаз" первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з ТОВ "Приват-Енерго". У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.
		Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочину з ТОВ "Приват-Енерго" без мети настання реальних наслідків,  суд  першої інстанції правильно  враховував, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Приват-Енерго", визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.
		Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. 
		В даному випадку на наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Приват-Енерго", як нікчемного.
		Отже суд першої інстанції правильно критично оцінив та відхилив доводи представника відповідача про відсутність у ТОВ "Приват-Енерго" можливостей для виконання господарських зобов'язань перед позивачем. При цьому враховано,  що наявними в матеріалах справи доказами стверджено, що на час господарських взаємовідносин з позивачем, ТОВ "Приват-Енерго" зареєстроване як юридична особа Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.04.2009р., відомості про вказану юридичну особу внесені до Єдиного державного реєстру.
		Дослідженням акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.10.2012р. № 4162/22-4/36425928 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приват-Енерго" з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за грудень 2010р., січень 2011р., травень 2011 р. (а.с.159-179 т.2) встановлено, що ТОВ "Приват-Енерго" відповідно до свідоцтва № 100224362 від 27.04.2009р. зареєстроване платником податку на додану вартість; види діяльності за КВЕД: виробництво газу (основний вид діяльності), розподілення та постачання газу.
		Разом з тим правильною є позиція суду першої інстанції щодо доводів  представника відповідача про відсутність ТОВ "Приват-Енерго" за місцезнаходженням, які судом відхилені, адже  вищевказаним актом перевірки стверджено відсутність ТОВ "Приват-Енего" за місцем реєстрації (м. Київ, провул. Музейний,10) станом на 20.04.2012р., а згідно даних АІС "Податки" 26.04.2012р. ТОВ "Приват-Енерго" перереєстровано податкову адресу на м. Одеса. Враховуючи, що господарські взаємовідносини, на підставі яких позивачем сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, мали місце в грудні 2010р. та в січні-серпні 2011р., обставини щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням встановлені податковим органом поза межами досліджуваного періоду та не впливають на оцінку доказів у справі. Разом з тим, обумовленим актом перевірки стверджується, що протягом періоду, охопленого перевіркою, контрагент позивача подавав до податкового органу податкову звітність та декларував податкові зобов'язання.
		Враховуючи номенклатуру та специфіку поставки товару в спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними покликання податкового органу на відсутність у ТОВ "Приват-Енерго" найманих працівників та основних засобів з огляду на наступне. 
		Відповідно до абз.2,3 п.12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729, закріплено монопольне становище НАК "Нафтогаз України" та його газотранспортних та газодобувних підприємств щодо забезпечення транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за нерегульованим тарифом відповідно до договорів, укладених із постачальниками/споживачами природного газу. В силу цього, будь-яке проходження природного газу по території України та його реалізація споживачам здійснюється через НАК "Нафтогаз України", а саме через його Дочірню компанію "Укртрансгаз", та відображається на його балансі. НАК "Нафтогаз України" виконує диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу, веде приладовий облік і здійснює контроль за якістю газу, протранспортованого і реалізованого споживачам.
		Встановлено, що  податковий орган не ставить під сумнів господарські операції за участю позивача та газотранспортного підприємства ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Рівненське ЛВ УМГ) по наданню послуг з транспортування природного газу, не заперечує достовірності показників контролюючих приладів обліку газу позивача, в той же час перевіркою не встановлено іншого постачальника, яким позивачу фактично поставлено природний газ у відповідних обсягах.
		Судом встановлено  фактичне одержання позивачем в грудні 2010р., січні-серпні 2011р. через газотранспортну мережу України природного газу, поставленого ТОВ "Приват-Енерго", використання одержаного природного газу в господарській діяльності підприємства в обсягах, зафіксованих приладами обліку, сплата податку на додану вартість в ціні товару. Поведінка постачальників в ланцюгу постачання, а саме ТОВ "БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН", ТОВ "БКС ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ", ТОВ "АЛЕКС-А ЛТД" , ТОВ "Ріоніт", з якими позивач не перебував у взаємовідносинах, не має безпосереднього  впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Будь-які об'єктивні докази, які свідчили б про обізнаність ТОВ "СВ Трансгаз" з можливими порушеннями закону постачальниками по ланцюгу, відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.
		Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Відповідно до приписів статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;  чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
		Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд першої інстанції правильно  врахував те, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого  податкового кредиту.
		Крім цього у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи  зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і  відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
		 
		Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України  зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
		Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.203, 215, 216, 218 ЦК України.
		 
		Судова колегія вважає, що в даній справі  встановлено  та  належними, допустимими  доказами підтверджено, правомірність формування позивачем валових витрат в сумі 960483 грн. по господарських операціях з ТОВ "Приват-Енерго".
		Висновки податкового органу щодо порушення ТОВ "СВ Трансгаз" п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 960483 грн., та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на подану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 807000 грн., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за їх заниження є необґрунтованими, тому враховуючи  наведене суд вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягали  судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 03.12.2012р. № 0001592351 та №0000001602351.
		Відповідно до ст.200 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення  чи вчиненні процесуальних дій.
		З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи  відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. 
		 
		Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 УХВАЛИВ:   
		Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у  Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби   залишити без задоволення, а  постанову  Рівненського окружного адміністративного суду від "15" січня 2013 р.  без змін. 
		  
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  
		 
		Головуючий   суддя                                        (підпис)                         І.Г. Охрімчук
		 
		судді:                                               (підпис)                           (підпис)                      І.Ф.Бондарчук                           Б.С. Моніч                      
		З оригіналом згідно: суддя ________________________________  І.Г. Охрімчук 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Роздруковано та надіслано: 
		1- в справу
		2 - позивачу   Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз"  вул.Енергетиків,1 АП,с.Велика Омеляна,Рівненський район,  Рівненська область,33023 
		3- відповідачу   Державна податкова інспекція у  Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби  вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...