Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1710/1-87/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2014.
Дата набрання законної сили: 17.04.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                                                                      Справа № 1710/1-87/12 
		                                                                                           Рядок статзвіту № 20                                                                        
		12 березня 2013 року 
		Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
		головуючий суддя - Піскунов В.М.  
		 секретар - Яцук О.П.,  .
		  з участю прокурора -Волевач С.К.    
		 захисник а - ОСОБА_1 
		  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, учня ІНФОРМАЦІЯ_5, неодруженого, невійськовозобовязаного, раніше не судимого, у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185  КК України, 
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобовязаного, раніше судимого  21.04.2011 року Костопільським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		  Прокурором Костопільського району 30.11.2012 року змінено обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України. Вони обвинувачуються в тому, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів, під час випробувального терміну повторно вчинив новий злочин, так 30.11.2011 року за попередньою змовою  групою осіб, з ОСОБА_2, з метою викрадення чужого майна, прибули до закритої трансформаторної підстанції ЗТП №289, що знаходиться неподалік від с. Яснобір Костопільського району, де перебуваючи на місці, шляхом вільного доступу демонтували та намагались таємно викрали металолом, а саме вентиляційні решітки  4 шт., гребінка 0,4 кіловат -  1 шт., кутник кріплення над дверима  4 шт., контур заземлення  1 шт., загальною вагою 280 кг, вартість одного кілограму металобрухту 1,8 грн. на суму 504 грн.
		Однак злочинний намір не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як були виявлені та затримані на місці події працівниками Костопільської дільниці ПАТ «АЕС Рівнеенерго».
		В обгрунтування предявленого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачення державний обвинувач посилається на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, протокол огляду місця події, протокол огляду речей підсудних (лопата, лом, кувалда), протокол зважування металобрухту, протоколи відтворення обстановки і обставин подій з участю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 
		ОСОБА_3, будучи допитаним в якості підсудного, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України не визнав. Не заперечує тих обставин, які встановлені цим вироком та пояснив, що умислу на викрадення зазначеної кількості металобрухту ні він, ні ОСОБА_2 не мали. Пояснив, що знаходячись з ОСОБА_2 у скрутному матеріальному становищі вирішили набити металобрухту на закинутій непрацюючій трансформаторній підстанції, біля с.Яснобір Костопільського району, щоб здати на пункт прийому металобрухту, оскільки знали що односельці бють там цеглу і метал. Він взяв з собою лом, а ОСОБА_2 лопату та кувалду. Прийшовши, біля підстанції побачили велосипед та складений на купу метал, в середині теж лежав метал. Вирішили нічого не чіпати, а для себе відбити решітку. Відбивши, вийшли покурити, але в цей час приїхали працівники РЕС та відвезли їх в міліцію. В міліції все розповіли, їм дали якісь документи і сказали підписати, щоб не було проблем, він підписав, тому що злякався, оскільки раніше судимий. При проведенні відтворення нічого не розпитували, понятих не було. 
		Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України не визнав та підтвердив пояснення ОСОБА_3 щодо спроби викрасти одну решітку 30.11.2011 року з непрацюючої трансформаторної підстанції біля с. Яснобір з допомогою інструменту, який принесли з собою. На місці виявили вже кимось приготовлений в купах метал для вивозу і велосипед, а тому вирішили відбити для себе решітку, щоб можна було донести разом з інструментом до села за 3 км. Після того, як відбили решітку їх затримали працівники РЕС. При проведенні відтворення міліціонери нічого не уточняли, понятих не було. В райвідділі злякався, бо там був вперше, була метушня і підписував якісь документи не читаючи, працівники міліції запевняли, що проблем не буде. 
		Відповідно до вимог ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що 30.11.2011 року по телефону надійшло повідомлення, що хтось розбиває недіючу трансформаторну підстанцію. По прибуттю, біля підстанції затримали ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які були в пилюці. На землі побачили чотири решітки, декілька кутників, гребінку та контур заземлення, яке рахується конструктивним обладнанням, при зважуванні було 280 кг. Підсудні сказали, що хотіли заробити грошей. Також був виявлений велосипед, але власник його забрав.
		Свідок ОСОБА_5 дав показання аналогічні свідку ОСОБА_4, щодо затримання на підстанції підсудних, їх пояснень, виявлення зазначеного металу. Однак, заперечив свою участь у його зважуванні. 
		Суд, враховуючи вимоги наведені ст. 257 КПК України та приписи ст. 323 цього кодексу, що суд може обґрунтовувати свій вирок лише тими доказами, які були розглянуті ним в судовому засіданні, не бере до уваги докази обвинувачення, оскільки вони не є допустимими у відповідності ст. 65 КПК України, а саме на які покликається державний обвинувач: протокол зважування від 01.12.2011 року, в якому зазначено понятим гр. ОСОБА_5, який в судовому засіданні заперечив свою участь у зважуванні (а.с. 11-12); протоколи відтворення обстановки та обставин події за участю підсудних від 12.03.2012 року (а.с.54-57), оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наполягають на фальсифікації протоколів, пояснюючи, що зазначених в них понятих не було. Стороною обвинувачення дані твердження не спростовано. 
		Крім того, в протоколах відтворення обстановки та обставин події лише зазначено обєкт демонтажу металу без конкретизації місця, механізму вчинення, предметів, їх кількості, ознак тощо. 
		Отже, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину в ході судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження.
		Також суд враховує, що при зміні обвинувачення прокурором не дотримано вимог ст. 223 КПК України, а саме в постанові не вказано: час вчинення злочину, спосіб, яким вчинено злочин, вага і вартість кожного конкретного металевого предмету, яким чином дві молоді особи одноразово намагались викрасти 280 кг металевих конструкцій, які оцінені як металобрухт. 
		Прокурором перекваліфіковано дії підсудних з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто вчинення замаху на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, однак ОСОБА_3 не інкриміновано кваліфікуючу ознаку  «повторно», хоча в описовій частині про такі його дії зазначається. 
		Крім того, під час судового розгляду при дослідженні доказів, наявних у матеріалах кримінальної справи встановлено, що слідчими допущені порушення вимог ст. 22, ч. 2 ст. 97, ч. 3 ст. 98, 218 КПК України, які є істотними і не могли бути усунені ні під час судового розгляду і не можуть бути усунені під час проведення додаткового розслідування. 
		Так, справа порушена 06.12.2011 року за фактом таємного викрадення чужого майна, тобто за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України. В описовій частині постанови про порушення кримінальної справи зазначено, що злочин вчинено невідомими особами, що суперечить наявним на той час доказам про встановлення осіб, які вчиняли правопорушення (а.с.1 ), а саме: протоколу усної заяви від 30.11.2011 року прийнятої у ОСОБА_4, у якій зазначено, що злочин вчинено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 2); листа Костопільської дільниці ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» від 30.11.2011 року, у якому повідомляється про затримання працівниками дільниці ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як «крадіїв металоконструкцій» (а.с. 3); поясненням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 30.11.2011 року, з яких вбачається, що вони були затримані працівниками ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» в приміщенні ЗТП №289 (а.с. 9,10); пояснення ОСОБА_4 (майстера ПАТ АЕС «Рівнеобленерго») від 30.11.2011 року, з якого убачається, що по приїзду до приміщення ЗТП №289 ним були затримані і доставлені до приміщення Костопільського РВ УМВС в Рівненській області дві особи (а.с.4).
		07.03.2012 року винесена постанова про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 185 на ч. 2 ст. 185 КК України, яка є незаконною, оскільки відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кримінальна справа взагалі не порушувалась (а.с. 19). В постановах про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с. 20) та ОСОБА_3 (а.с. 36) відсутні час вчинення злочину; спосіб, яким вчинено злочин (яким чином демонтовано металоконструкції; вага і вартість кожного конкретного предмету; яким чином одноразово викрадено 280 кг металу, оскільки злочин вважається закінченим).
		Згідно протоколів допитів обвинувачених ОСОБА_2 (а.с. 25), ОСОБА_3 (а.с.41) де вони, визнаючи повністю свою вину в обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України щодо викрадення металобрухту 4 найменувань, записано абсолютно однакові показання щодо зовсім іншого предмету. А саме, що з деревяних дверей оббивали металічний уголок. В протоколах практично збігаються не тільки окремі фрази, а цілі речення, співпадають розділові і змістові знаки. Це є прямим свідченням того, що замість правдивих показань обвинувачених, у протоколах їх допитів насправді містяться «диктанти» від особи, яка їх друкувала. З огляду на викладене, визнання ними вини в предявленому обвинуваченні є явно незаконним. 
		В протоколі огляду місця події трансформаторної підстанції №289 від 30 листопада 2011 року (а.с.5-6), вбачається, що навколо будівлі та в одній із кімнат даного приміщення виявлено металеві предмети, але не вказано конкретне місце, де і що знаходилось, не зазначено їх розміри та інші ідентифікуючі ознаки. Крім того, в протоколі наявні незавірені відповідним чином виправлення щодо осіб, які приймали участь в огляді. До протоколу огляду додано фототаблицю, водночас у ній відсутні фото самих металевих предметів, перерахованих у протоколі огляду, за виключенням решітки та елемента заземлення, що ставить під сумнів правдивість даного процесуального документа. 
		Також встановлено, що досудовим слідством 07.03.2012 року винесено постанову про перекваліфікацію дій з ч. 1 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України (а.с.19) і в той же день предявлено обвинувачення (а.с.19), 12.03.2012 року проведено відтворення обстановки та обставин події (а.с. 54-57) та виконано вимоги ст. 218 КПК України за 15 хв тільки з участю обвинувачених, хоча ними було заявлено бажання мати захисника (а.с.61,62). При цьому в період з 07.03.2012 року по 12.03.2012 року були вихідні дні  8,10,11 числа. 
		Вище зазначені факти істотного порушення вимог кримінально-процесуального законодавства призвели до порушення прав на захист ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки їх було позбавлено права на отримання копії постанови  про порушення кримінальної справи та її можливого оскарження. Також проведення процесуальних дій у неймовірно стислі строки (два дні) позбавило можливості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завчасно звернутись за отриманням правової допомоги. Крім того, при виконанні вимог ст. 218 КПК України слідчим залишено поза увагою заяву підсудних про бажання мати захисника при ознайомленні з матеріалами справи.
		У ч. 2 ст.3 Конституції України головним обовязком держави проголошено утвердження та забезпечення прав і свобод людини, а отже, правоохоронні органи та суд при встановленні істини під час розслідування і розгляду кримінальної справи зобовязані дотримуватись гарантій прав та свобод людини і громадянина, закріплених у Основному законі України, інших законах, прийнятих на виконання приписів Конституції. Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Так, Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Боротюк проти України» (остаточне рішення від 16.03.2011 року, заява №33379/04) у пункті 79 якого зазначено: «79. Суд підкреслює, що, хоча право кожної особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист захисником, офіційно призначеним в разі такої необхідності, не є абсолютним, воно становить одну з основоположних ознак справедливого судового розгляду. Як правило, підозрюваному має бути надано можливість скористатися послугами захисника з моменту першого допиту міліцією, якщо в світлі обставин конкретної справи немає переконливих підстав для обмеження цього права. Право на захист буде, в принципі, непоправно порушено, якщо при засудженні особи судом використовуватимуться визнавальні показання, отримані під час допиту за відсутності доступу до захисника». 
		Аналогічні доводи викладено також у п.49 Рішення Європейського суду з прав людини за результатом розгляду справи «ОСОБА_6 проти України» (остаточне рішення від 28.01.2011 року, заява №22313/04). У пункті 50 даного рішення також  зазначено: «50. Суд завжди вважав доступ до захисника на ранніх стадіях провадження процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основоположною гарантією від поганого поводження, зазначаючи про особливу вразливість обвинуваченого на ранніх стадіях провадження, коли він стикається зі стресом самої ситуації і все складнішими нормами кримінального і кримінально-процесуального законодавства. Будь-які винятки щодо реалізації цього права повинні бути чітко обумовлені, а їх застосування суворо обмежене в часі».
		Вищезазначені принципи права на захист і права не свідчити проти себе відповідають загальновизнаним міжнародним стандартам прав людини, які є основними складовими концепції справедливого судового розгляду та раціональна суть яких пов'язана, зокрема, із захистом обвинуваченого від свавільного тиску з боку правоохоронних органів. 
		Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		З огляду на викладене суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 намагались викрасти одну решітку. 
		Будь-яких інших доказів вини підсудних в інкримінованому злочині досудовим слідством не надано, судом не здобуто. 
		Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим кодексом. 
		Інкримінованою статтею 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність при скоєнні крадіжки майна, у випадках, якщо крадіжка майна є не дрібною. Тобто сума викраденого майна перевищує 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. 
		Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу відповідного року. 
		Податкова соціальна пільга підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється на 1 січня звітного року.
		Пунктом 1 розділу  ХІХ Податкового кодексу України встановлено, що податкова соціальна пільга, встановлена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу набуває чинності з 1 січня 2015 року. А до 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається у розмірі 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних, який встановлено на 1 січня звітного року.
		Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік" цей прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2011 року становить 941 грн.
		Податкова соціальна пільга (50%) становить 470 грн. 50 коп.
		Таким чином, кримінальна відповідальність може наступати тільки в тому випадку, якщо вартість викраденого майна перевищує 94 грн. 10. коп. (0,2 податкової соціальної пільги).
		З показань підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що вони намагались викрасти одну решітку. 
		Як вбачається з протоколу зважування від 01.12.2011 року (а.с. 11) три металевих вентиляційні великі решітки важили 76,5 кг, одна металева маленька вентиляційна решітка важила 15 кг. Згідно довідки ТзОВ "Укркомплект" вартість 1 кг металобрухту, стоном на 30.11.2011 року становить 1 грн. 80 коп. 
		Вартість однієї металевої великої вентиляційної решітки вагою 25,5 кг становить 45 грн. 90 коп., що підтверджує відсутність кримінальної відповідальності в діях підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 
		Згідно розяснень, даних у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ», недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобовязаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування. 
		За таких обставин, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України слід виправдати. 
		ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» в особі Костопільської дільниці заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно матеріальної шкоди заподіяної злочином в сумі 3390,16 грн. 
		Згідно ч. 2 ст. 328 КПК України при виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину суд відмовляє у цивільному позові. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє  ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» в особі Костопільської дільниці у цивільному позові.
		 
		Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 81,213, 323, 324, 328  КПК України,  суд-
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_3 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - випрадати за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного злочину.
		ОСОБА_2 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - випрадати за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного злочину.
		У задоволенні заявленого цивільного позову ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» в особі Костопільської дільниці -  відмовити. 
		Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписка про невиїзд  скасувати.
		Речові докази  лопату, кувалду, металевий лом (а.с.52)  знищити; вентиляційні решітки - 4 шт., гребінка 0,4 кіловат - 1 шт., кутник кріплення над дверима - 4 шт., контур заземлення - 1 шт. - залишити представнику ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" ОСОБА_4  - після набрання вироком законної сили.     
		 
		Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. .  
		 
		Суддя:                                                                          Піскунов В.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...