Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/4121/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2013.
Дата набрання законної сили: 13.03.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
		факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/4121/2013                                                Головуючий у першій інстанції - Піхур О.В.
		Доповідач - Оніщук М.І.
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		13 березня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
		головуючого судді                        Оніщука М.І.,
		суддів                                   Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
		при секретарі                       Сливка А.В.,
		за участю:
		представника позивача       ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» про стягнення страхового відшкодування,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на страхове відшкодування в сумі 17889 грн. 76 коп. та понесені судові витрати, посилаючись на те, що відповідач неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування лише на тій підставі, що неможливо встановити безпосередньо винну особу в ДТП і відсутня постанова про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.01.2013 в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Лафорт» про стягнення страхового відшкодування, відмовлено.
		В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги. Вказує, що суд необґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування у зв'язку з не встановленням винної особи в ДТП та відсутністю постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачена обов'язковість надання рішення суду про притягнення винної особи до відповідальності при вирішенні питання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подавав.
		Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
		Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		На переконання колегії суддів вказаним вимогам процесуального закону рішення суду не відповідає.
		Так, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення страхового відшкодування у зв'язку з не встановленням винної особи в дорожньо-транспортній пригоді та відсутністю відповідного рішення суду про визнання винною особи в даній дорожньо-транспортній пригоді.
		З вказаним висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, постановою Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 02.06.2012 відмовлено в порушенні кримінальної справи, а копію матеріалів направлено до групи розшуку Солом'янського ВДАІ для проведення оперативно-пошукових заходів водія, який 24.05.2012 на вул. Польова, 24-Д, керуючи автомобілем Хюндай д.н. НОМЕР_6 став учасником ДТП та зник з місця пригоди.
		Вказаною постановою встановлено, що 24.05.2012 о 17:00 год. в м. Києві на вул. Польова, 24-Д трапилось зіткнення автомобіля «Хюндай»,д.н. НОМЕР_6 під керуванням невстановленого водія, з припаркованими автомобілями «Деу», д.н. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3), «Мерседес», д.н. НОМЕР_4 (водій ОСОБА_4) та ВАЗ-21115, д.н. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_5.). Після зіткнення водій автомобіля «Хюндай», д.н. НОМЕР_6 зник з місця пригоди залишивши транспортний засіб.
		Опитаний з даного приводу власник автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_6 ОСОБА_6, пояснив, що 24.05.2012 він керував вказаним автомобілем та приїхав на вул. Польову де залишив транспортний засіб на мийці. Після цього він пішов до кафе де вживав алкогольні напої. Відчувши сп'яніння він попросив сторонню невідому йому особу, яка мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, відвезти його додому на даному автомобілі. Під час руху ОСОБА_6 знаходячись на передньому пасажирському місці власного автомобіля заснув і що трапилось далі вказати не може (а.с. 6-7).
		Згідно з полісом № АВ/3256629 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.05.2012, укладеного між ПАТ «СК «Лафорт» та ОСОБА_6, було застраховано автомобіль «Хюндай», д.н. НОМЕР_6 (а.с. 8). Полісом визначено страхову суму (ліміт відповідальності), яка становить 100000,00 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров'ю та 50000,00 грн. за шкоду заподіяну майну, а розмір франшизи становить нуль.
		25.05.2012 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про подію, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і вимогою виплатити страхове відшкодування (а.с. 9-10).
		Листом від 11.06.2012 № 623 відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з не встановленням винної особи в ДТП та відсутністю постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності (а.с. 30).
		Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу № 108 від 26.06.2012, який проведено позивачем за власні кошти, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ-Деу, д.н. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП, складає 17089,76 грн. (а.с. 11-28).
		Вартість звіту, згідно товарного чеку від 26.06.2012 № 108, становить 800,00 грн., які сплачені позивачем (а.с. 29).
		Статтею 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		Статтею 22 вказаного закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Статями 32, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено випадки, коли шкода не відшкодовується, а також дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.
		Згідно із ст. 37 цього ж Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
		- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; 
		- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
		- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
		- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
		Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
		При цьому слід зазначити, що відмовляючи у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з не встановленням винної особи в ДТП та відсутністю постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, відповідач послався на п. 6 ст. 26 Закону України «Про страхування».
		Статтею 26 Закону України «Про страхування» та ст. 991 ЦК України передбачені випадки відмови від здійснення страхової виплати, однак в даному випадку таких випадків не встановлено.
		Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України на страховика покладено обов'язок у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором.
		У відповідності до вимог ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком.
		Встановивши вищевказані фактичні обставини справи та проаналізувавши означені норми права, які регулюють спірні правовідносини сторін, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість відмови у виплаті страхового відшкодування з підстав не встановлення винної особи та відсутності рішення суду про притягнення її до відповідальності, оскільки такі підстави для відмови не передбачені законом, а факт ДТП та пошкодження застрахованого транспортного засобу встановлений повноважним органом у відповідності з вимогами закону.
		Також слід зазначити, що відмова у виплаті страхового відшкодування, за даних обставин, суперечить визначеній законом меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Поряд з цим, слід зазначити, що позивачем виконані передбачені законом умови при настанні страхового випадку.
		Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позову та доводів апеляційної скарги, а тому рішення суду, у зв'язку невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодуванні в сумі 17089 грн. 76 коп., визначеного у відповідності з вимогами чинного законодавства, а також понесених позивачем витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 800 грн. 00 коп.
		Крім цього, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.
		Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - задовольнити.
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року - скасувати.
		Ухвалити нове рішення наступного змісту.
		Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050 м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, ідентифікаційний код 25005889) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_8) 17089 (сімнадцять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. страхового відшкодування, 800 (вісімсот) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судових витрат, а всього стягнути 18104 (вісімнадцять тисяч сто чотири) грн. 36 коп.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...