Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/4994/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2013.
Дата набрання законної сили: 20.03.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		03680  м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
		факс 284-15-77   e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/4994/2013                     Головуючий у 1-й інстанції: Ключник А.С.
		                                                                                                                          Доповідач: Кравець В.А.
		 УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ
		              20 березня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва   в складі :
		                         Головуючої    - Кравець В.А.,
		                         Суддів            -   Семенюк Т.А, МузичкоС.Г.
		                         при секретарі -    Попандопало Ю.О.
		розглянула  у відкритому судовому засіданні в м. Києві   цивільну  справу  за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Т.М.М.», треті особи: КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСББ «Чаадаєва-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та зобов'язання вчинити дії, - 
		В С Т А Н О В И Л А :
		У травні 2012 рокупредставник позивача звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати недійсним з 13.08.1997 року свідоцтво про право власності серії ЖБ №1 від 17.06.1997 року ТОВ «Т.М.М.» на житловий будинок по АДРЕСА_1, зобов'язати КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати реєстрацію свідоцтва про право власності серії ЖБ №1 від 17.06.1997 року ТОВ «Т.М.М.» на житловий будинок по АДРЕСА_1.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що на сьогоднішній день існує подвійна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки відповідно до розпорядження №1563 від 02.10.1996 року Київської міської адміністрації «Про затвердження тимчасового Порядку видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна» в редакції від 07.05.1997 року, що діяла на той час, відповідач 17.06.1997 року отримав свідоцтво серії ЖБ №1 про право власності на будинок, а 13.08.1997 року на підставі наказу №297-С Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, позивачем було отримано свідоцтво серії КВ №8585 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та здійснено запис в реєстровій книзі №40196. 
		Вказує на те, що відповідач, використовуючи Свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 серії ЖБ №1 від 17.06.1997 року, може здійснювати продаж, дарування, обмін одержання кредиту, операції по заставі, не ставлячи до відома позивача, як власника квартири АДРЕСА_1. 
		Крім того, відповідач порушує права спільної власності позивача на допоміжні приміщення у будинку АДРЕСА_1, а саме проводиться відчуження нежилих приміщень без відома позивача та інших власників квартир. 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року - в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. 
		Вказує на те, що право колективної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було припинено, оскільки 13.08.1998 року на підставі наказу № 297-С Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, позивачем було отримано свідоцтво серії КВ № 8585 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та здійснено запис в реєстровій книзі під реєстровим номером 40196.
		Крім того, відповідач після відчуження квартири позивачу повинен був зробити зміну свідоцтва № 1 права колективної власності або взагалі його здати. 
		Зазначив, що суд першої інстанції зовсім не дослідив Акт введення в експлуатацію, безпосередньо не звернув увагу на розподіл приміщень в Будинку та їх розміри, не звернув увагу на те, що згідно із Актом введення в експлуатацію допоміжні та прибудовані приміщення у Будинку відсутні. 
		В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав.
		Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав суду будь-яких належних доказів як на підставу задоволення своїх позовних вимог.
		Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
		   Судом встановлено, що 29.12.1997 року відповідачем було завершено будівництво багатоквартирного 18-поверхового будинку житловою площею 6581 кв.м. з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 та 03.01.1997 року, згідно акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, будинок був введений в експлуатацію (а.с. 38-42). 
		Відповідно до розпорядження №1563 від 02.10.1996 року Київської міської адміністрації «Про затвердження тимчасового Порядку видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна» в редакції від 07.05.1997 року, що діяла на той час, відповідач 17.06.1997 року отримав свідоцтво серії ЖБ №1 про право власності на будинок (а.с. 11). 
		18.06.1997 року КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвало домоволодіння відповідача на будинок шляхом здійснення видачі реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям та запису в реєстрову книгу за № 9145. 
		13.08.1997 року на підставі наказу №297-С Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, позивачем було отримано свідоцтво серії КВ №8585 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та здійснено запис в реєстровій книзі №40196. 
		Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. 
		Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та  інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. 
		Диспозитивність цивільного судочинства визначена ст. 11 ЦПК України, в якій зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права. 
		Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення, (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України. 
		Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог. Частина 2 даної статті ЦПК України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин. 
		Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  
		  За умовами  ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно з вимогами ст.ст.57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Наразі, вирішуючи спір, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач, фактично стверджуючи, що відповідач порушує його право власності на квартиру, не зазначає, яким чином право позивача при цьому було порушено відповідачем - ТОВ «Т.М.М.». Будь-яких даних, які б свідчили про порушення прав позивача з приводу його власності, в ході розгляду даної справи судом не здобуто. 
		Узагальнюючи підстави до відмови у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів  виходить з  відсутності підстав до задоволення позову, оскільки будь - яких належних доказів, які б порушували права позивача з боку ТОВ «Т.М.М.», позивачем не надано, а тому суд першої інстанції вірно виходив з безпідставності такого позову. 
		Крім того, згідно п.18 Розпорядження КМДА №1563, в редакції, діючій з 09.09.1999р., повторне оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна (новому власнику) здійснюється з обов'язковим вилученням органом, що здійснює оформлення права власності, оригіналу раніше виданого свідоцтва. При повторному оформленні права власності на частину об'єкта нерухомого майна (новому власнику) орган, що здійснює таке оформлення, зобов'язаний внести відповідні зміни до банку даних «Нерухомість Києва» та повідомити про це Київське міське бюро технічної інвентаризації. 
		Згідно п.24 Розпорядження КМДА №1820 від 31.08.2001р. «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» у разі оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, який уже був зареєстрований в БТІ на підставі попереднього правовстановлюючого документа, оригінал попереднього правовстановлюючого документу вилучається органом, який оформлює право власності, і зберігається у справах його органу. 
		         Проте, ОСОБА_2 позов пред'явив до ТОВ «Т.М.М.», а не до третіх осіб, на яких законом покладено вчинення певних дій щодо отримання права власності.
		 Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів  на спростування висновків суду першої інстанції.
		Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. 
		Рішення суду постановлено з дотриманням  норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
		Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
		Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
		У Х В А Л И Л А :
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - відхилити.
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року в справі залишити без зміни. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення, але може бути оскаржена  протягом  двадцяти днів до  Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
		 
		                          Головуючий                                                                       Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...