Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-7а13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2013 року                                                                                      м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,  Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Особа-1 до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області
		(далі - МДПІ) та Державної податкової служби у Полтавській області
		(далі - ДПС) про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		                                                   в с т а н о в и л а:
		У січні 2009 року Особа-1 звернулася до суду з позовом, у якому, зокрема, просила скасувати рішення МДПІ від 10 жовтня 2008 року
		№№ 0001192303, 0001182303 та 0001202303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за якими їй визначено штрафи в сумі 738 грн, 58 406 грн 80 коп. і 1000 грн відповідно, та акт перевірки від 23 вересня 2008 року № 00006194 щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (далі - акт).
		 
		Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року, позов задовольнив частково: скасував рішення МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 жовтня 2008 року № 0001202303 в сумі 1000 грн, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 жовтня 2008 року № 0001192303 скасував у частині накладення на Особа-1 штрафу в сумі 547 грн 50 коп.; провадження у справі щодо скасування акта закрив, у решті позову відмовив. 
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 жовтня 2012 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував; позов задовольнив частково: скасував рішення МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 жовтня 2008 року № 0001182303 у сумі 58 406 грн 80 коп., а рішення МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001192303 скасував у частині накладення на Особа-1 340 грн 10 коп. штрафу; в решті позову відмовив.
		 
		Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що їхній висновок про наявність підстав для застосування до позивача оспорюваної суми штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95) є необґрунтованим, оскільки відсутність у КОРО відомостей про рух готівки за вказаний період при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми дає лише підстави для висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день та ухилення підприємця від оподаткування зазначеної суми.   
		 
		          У заявах про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, МДПІ та ДПС просять скасувати рішення суду касаційної інстанції і направити справу на новий касаційний розгляд.
		 
		На обґрунтування заяви додали копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 лютого, 3 травня, 18 жовтня 2012 року
		(№№ К-22220/10, К-37959/10, К/9991/7814/11 відповідно), які, на їхню думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
		 
		Перевіривши наведені заявниками доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заяви МДПІ та ДПС підлягають задоволенню з таких підстав.
		 
		          У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив із того, що готівка в сумі 11 691 грн 36 коп. була фактично оприбуткована підприємством, оскільки її проведення через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), зазначення цієї суми у фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, вклеєних до книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), робить неможливим ухилення позивача від сплати податків. Відсутність у КОРО відомостей про рух готівки за вказаний період при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми дає лише підстави для висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за цей період та ухилення суб'єкта підприємницької діяльності від оподаткування зазначеної суми. 
		 
		У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на те, що відповідно до пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 19 лютого 2001 року № 72 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за № 237/5428), при здійсненні розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність законодавчо встановлених дій: реєстрація коштів через РРО та відображення цієї готівки у КОРО. На думку касаційного суду, невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).  
		 
		           На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права. 
		 
		Так, суди встановили, що з 1 травня по 22 вересня 2008 року Особа-1  через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО провела готівкові кошти в сумі 11 691 грн 36 коп., що підтверджується фіскальним чеком на цю суму, проте до КОРО відомостей про зазначену готівку не внесла.
		 
		          Визначення порядку ведення операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ (пункт 6 статті 33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України).
		 
		           Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі - Положення про ведення касових операцій).
		 
		Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги). 
		 
		          Відповідно до статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року
		№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
		 
		Абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними
		особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. 
		 
		Ураховуючи викладене вище, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).
		 
		Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2012 року (справа № 21-400а12).
		 
		           Оскільки у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду. 
		 
		Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		 
		                                         п о с т а н о в и л а : 
		 
		Заяви Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області та Державної податкової служби
		у Полтавській області задовольнити.
		 
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                       В.В. КривенкоСудді:                             М.Б. ГусакО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...