Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1421/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2013. Зареєстровано: 29.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2013.
Дата набрання законної сили: 09.07.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		місто Київ
		 
		25 березня 2013 року           08:37           справа №826/1421/13-а
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом1.   ОСОБА_1 2.   ОСОБА_2 3.   ОСОБА_3 4.   ОСОБА_4 5.   ОСОБА_5 6.   ОСОБА_6 7.   ОСОБА_7 8.   ОСОБА_8 9.   ОСОБА_9 10.   ОСОБА_10 11.   ОСОБА_11 12.   ОСОБА_12 13.   ОСОБА_13доВиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити діїО Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:
		04 лютого 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1.), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2.), ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач 3, ОСОБА_3.), ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач 4, ОСОБА_4.), ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач 5, ОСОБА_5.), ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач 6, ОСОБА_6.), ОСОБА_7 (далі по тексту - позивач 7, ОСОБА_7.), ОСОБА_8 (далі по тексту - позивач 8, ОСОБА_8.), ОСОБА_9 (далі по тексту - позивач 9, ОСОБА_9.), ОСОБА_10 (далі по тексту - позивач 10, ОСОБА_10.), ОСОБА_11 (далі по тексту - позивач 11, ОСОБА_11.), ОСОБА_12 ОСОБА_14 (далі по тексту - позивач 12, ОСОБА_12.) та ОСОБА_13 (далі по тексту - позивач 13, ОСОБА_13.), звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, КМДА), в якому просять: 1)   визнати протиправними дії відповідача по розгляду заяви позивачів від 14 травня 2010 про реєстрацію статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва; 2)   визнати протиправним та скасувати розпорядження КМДА від 01 серпня 2012 року №1349 про відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва; 3)   зобов'язати відповідача зареєструвати статут незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва і винести відповідне розпорядження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1421/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 лютого 2013 року.
		19 лютого 2013 року в судове засідання не прибули позивачі 4 та 9, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 26 лютого 2013 року. 26 лютого 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву з метою надання додаткових доказів до 12 березня 2013 року.
		В судовому засіданні 12 березня 2013 року представник позивачів позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
		Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. 
		Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		В С Т А Н О В И В:
		Розпорядженням КМДА від 23 червня 2010 року №480 "Про відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва" відмовлено в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва у зв'язку з тим, що положення статуту не відповідають вимогам статей 5, 7, 8 та 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року розпорядження КМДА від 23 червня 2010 року №480 скасовано та зобов'язано КМДА розглянути заяву про реєстрацію незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва.
		За результатами повторного розгляду заяви позивачів про реєстрацію статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва розпорядженням КМДА від 25 березня 2011 року №411"Про відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва" вдруге відмовлено в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва у зв'язку з тим, що положення статуту не відповідають вимогам статей 3, 5, 9, 12   Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011   року, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження КМДА від 25 березня 2011 року №411"Про відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва" та зобов'язано повторно розглянути питання про реєстрацію незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва.
		За результатами розгляду заяви позивачів від 14 травня 2010 року втретє розпорядженням КМДА від 01 серпня 2012 року №1349 "Про відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва" відмовлено в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва у зв'язку з тим, що положення зазначеного статуту та діяльність не відповідають вимогам статей 3, 5, 9, 12   Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
		Позивачі вважають протиправними дії КМДА по розгляду заяви від 14 травня 2010   року та розпорядження КМДА від 01 серпня 2012 року №1349 "Про відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва", оскільки положення статуту відповідають вимогам Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а така відповідність встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили.
		Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржувані дії та розпорядження прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.
		Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим.
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. 
		У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін. 
		Матеріали справи підтверджують, що відповідно до протоколу №1 загальних зборів віруючих громадян від 14 травня 2010 року позивачі вирішили утворити релігійну громаду незалежну християнську релігійну громаду "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва та прийняти статут і для одержання прав юридичної особи подати заяву до КМДА.
		З метою реєстрації статуту утвореної незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва позивачі подали до КМДА відповідну заяву від 14 травня 2010 року разом зі статутом (п'ять екземплярів), протоколом загальних зборів, заявою (згодою) про надання адреси, нотаріально засвідченою копією договору дарування квартири та листом з БТІ.
		Стаття 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачає, що у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
		Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
		Таким чином, підставою для відмови у реєстрації статуту релігійної організації може бути відмовлено виключно у випадках якщо статут релігійної організації або її діяльність обґрунтовано суперечать чинному законодавству. 
		В якості підстави для відмови у реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва відповідачем зазначено невідповідність статуту та діяльності незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва вимогам статей 3, 5, 9, 12   Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
		При цьому суд звертає увагу, що ні у спірному розпорядженні, ні у письмовому заперечення відповідач не визначив, у чому конкретно полягає невідповідність статуту та діяльності незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва вимогам статей 3, 5, 9, 12   Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
		Досліджуючи статут християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва на предмет відповідності вимогам статей 3, 5, 9, 12   Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. 
		Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. 
		Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. 
		Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України. 
		Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.
		Згідно зі статтею 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, в Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання України. Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. 
		Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. 
		Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. 
		Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. 
		Релігійні організації не виконують державних функцій. Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації. 
		Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. 
		Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. 
		Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
		Відповідно до статті 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. 
		Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України. 
		Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.
		Частина третя статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлює, що статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1)   вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2)   місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання; 3)   майновий стан релігійної організації; 4)   права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5)   порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6)   порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації. 
		Відповідно до частин четвертої та п'ятої Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. 
		Вивчивши зміст статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва, судом не встановлено, що він суперечить вимогам статей 3, 5, 9, 12   Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", оскільки в ньому зазначені обов'язкові відомості та не містить положень, які б не узгоджувались з нормами статей 3, 5 та 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
		Так само судом на підставі наявних у справі доказів не встановлено, а відповідачем не доведено, що діяльність незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва суперечить чинному законодавству.
		Суд не приймає до уваги доводи відповідача про невідповідність нормам чинного законодавства діяльності релігійних структур Української Автокефальної Православної Церкви - Канонічної та оголошення в розшук її керівника - громадянина ОСОБА_15 за скоєння злочину, оскільки матеріали справи не підтверджують зв'язку релігійної громади позивачів з Українською Автокефальною Православною Церквою - Канонічною та громадянином ОСОБА_15
		За таких підстав суд приходить до висновку, що дії КМДА по розгляду заяви позивачів від 14 травня 2010 року та розпорядження від 01 серпня 2012 року №1349 "Про   відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва" є протиправними.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та оскаржуваного розпорядження з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19   Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
		Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати статут незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва не підлягають задоволенню, оскільки реєстрація статуту релігійної організації є дискреційними повноваженнями відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а суд не може перебирати на себе функції державного органу.
		Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати КМДА повторно розглянути заяву позивачів від 14 травня 2010 року про реєстрацію статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва.
		Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Частина перша статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Відповідно до пункту 4 частини першої 163 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно), є складовою резолютивної частини постанови.
		Оскільки дана постанова вимагає від Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень-відповідача строк для подання звіту про виконання вказаної постанови у місячний строк з дня набрання нею законної сили.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.   Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,     ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 задовольнити частково.
		2.   Визнати протиправними дії Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,     ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 14 травня 2010 про реєстрацію статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва.
		3.   Визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 серпня 2012 року №1349 "Про   відмову в реєстрації статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі м. Києва".
		4.   Зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,     ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 14 травня 2010 про реєстрацію статуту незалежної християнської релігійної громади "Воскресіння Христове" в Оболонському районі міста Києва.
		5.   В іншій частині адміністративного позову відмовити.
		6.   Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,     ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,20 грн. (сімнадцять гривень двадцять копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		7. Встановити Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) місячний строк з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови.
		8.   Попередити Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187   Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...