Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1/2515/58/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; одержання,давання, провокація хабара (усього), з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2015. Зареєстровано: 29.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2013.
Дата набрання законної сили: 19.03.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 1/2515/58/2012  провадження № 11/795/40/2013 Головуючий у І інстанції Подалюка О.Ф. Категорія - ч. 3 ст. 368 КК України     Доповідач Борисенко І. П. 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 19 березня 2013 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
		 
		Головуючого-суддіБорисенка І. П. суддів -                                                       Мельниченка Ю.В., Салая Г.А.
		при секретарі -                                             Гой Н.Г.
		з участю прокурора -                                  Євхименка В.В.          
		потерпілого-                                           ОСОБА_6
		представника потерпілого  - адвоката ОСОБА_2
		захисника-адвоката                                         ОСОБА_3
		засуджених -                                             ОСОБА_4, ОСОБА_5
		     
		 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4 та захисника-адвоката ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2012 року,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Цим вироком 
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Салтикова Дівиця, Куликівського району, Чернігівської області, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, працюючий міським головою міста Ніжина Чернігівської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,-
		 
		засуджений за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України на момент вчинення злочину) із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 6 років з конфіскацією на користь держави всього належного йому особистого майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. 
		          
		Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу визначено залишити попередню, підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 визначено обчислювати з часу його затримання, зарахувавши в строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_4 під вартою з 16 грудня 2008 року по 14 травня 2009 року. 
		 
		ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с. Салтикова Дівиця, Куликівського району, Чернігівської області, українець, громадянин України,  освіта вища,  одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, синів: ОСОБА_30,  ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_8, не  працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
		 
		засуджений за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України на момент вчинення злочину) із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк 3 роки.          
		Згідно ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_5 обов'язки:
		- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
		- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
		                        
		Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з             підсудного ОСОБА_4 40 000 доларів США залишено без розгляду. 
		           
		Судові витрати по справі за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 651,42 грн. стягнуто на користь держави із засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в дольовому порядку по 325,71 грн. з кожного. 
		Вилучені в ході досудового слідства документи, які визнані речовими доказами та знаходяться в матеріалах кримінальної справи вирішено  залишити при справі (т. 7, а.с. 128-130).
		Речові докази: відеокасети «Soni» mini DV номер 932 та 880, SD-карти, 2GB під номером 951, серійний номер 30967-001.АОО (від 15.12.2008), SD-карти, 4 GB під номером 950, серійний номер 219486-6366 (від 09.12.08),  SD-карти, 4 GB під номером 915, серійний номер 202702-2029 (від 08.10.08), компакт - диск CD-R 52Х «Pleomax», інвентаризаційний номер 2\1\572м, та два посвідчення міського голови м. Ніжина ОСОБА_4 визначено зберігати при кримінальній справі (т.1, а.с. 238-240).
		Речові докази: грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, які передані на відповідальне зберігання до фінансово-економічного управління УМВС України вирішено залишити в розпорядженні власника. 
		Арешт, накладений на квартиру ОСОБА_5, яка знаходиться в АДРЕСА_1 знято (т.7, а.с.191-194).
		 
		Як встановив суд першої інстанції, протягом вересня - жовтня 2007 року, засновник товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ «Моноліт» ОСОБА_6 вирішив придбати нежитлове приміщення площею 1738,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_3, що перебувало у комунальній власності.  
		В цей же період часу ОСОБА_6 познайомився із директором ринку «Прогрес» (м. Ніжин) ОСОБА_7, який запропонував йому свої послуги з вирішення питання щодо надання вказаного приміщення в оренду з подальшим його викупом. За позитивне вирішення зазначеного питання ОСОБА_6 пообіцяв ОСОБА_7 сплатити винагороду у сумі 5 000 доларів США (Кримінальна справа стосовно ОСОБА_7 по обвинуваченню його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2012 року закрита відповідно до ст. 49 КК України в зв'язку з закінченням строків давності). 
		В листопаді 2007 року, ОСОБА_7 зустрівся з Ніжинським міським головою ОСОБА_4, якому повідомив про вказані наміри засновника ТОВ «АВТ «Моноліт» ОСОБА_6 стосовно придбання у власність нежитлового приміщення. 
		Дізнавшись за вказаних обставин про зазначене бажання ОСОБА_6, Ніжинський міський голова ОСОБА_4, будучи службовою особою, що наділена правом підписання рішень виконавчого комітету Ніжинської міської ради про передачу в оренду об'єктів міської комунальної власності, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи на меті одержання хабара в особливо великому розмірі, вирішив використати свої владні повноваження для надання в оренду ТОВ «АВТ Моноліт» нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3 та передачу його у власність даному товариству, за умови надання йому ОСОБА_6 хабара на загальну суму 50 000 доларів США. Крім того, ОСОБА_4 висунув ОСОБА_7 незаконну вимогу про передачу ОСОБА_6 йому першої частини хабара у сумі 25 000 доларів США за надання ТОВ «АВТ Моноліт» в оренду зазначеного приміщення. 
		При цьому, Ніжинський міський голова ОСОБА_4, з метою унеможливлення викриття його в одержанні хабара, висунув ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_6 умову про передачу йому хабара на загальну суму 50 000 доларів США через свого рідного брата ОСОБА_5, якого залучив в якості пособника в одержанні даного хабара.
		У вказаний період Ніжинський міський голова ОСОБА_4, у невстановленому слідством місці та часі, вступив у злочинну змову з рідним братом ОСОБА_5, який повинен був сприяти ОСОБА_4 в одержанні хабара шляхом передачі його вимог та умов, а також одержання хабара від ОСОБА_6 через ОСОБА_7    
		В листопаді 2007 року у місті Ніжині, ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 висунуті Ніжинським міським головою ОСОБА_4 умови укладення ТОВ «АВТ Моноліт» договору оренди з подальшим викупом нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, при умові давання  ОСОБА_4 хабара на загальну суму 50 000 доларів, у тому числі надання йому ОСОБА_6 першої частини хабара у сумі 25 000 доларів США за передачу ТОВ «АВТ Моноліт» в оренду зазначеного приміщення. 
		ОСОБА_6, розуміючи, що рішення про передачу ТОВ «АВТ Моноліт» зазначеного нежитлового приміщення в оренду та його викуп приймаються Ніжинською міською радою та її виконавчим комітетом, а підписуються Ніжинським міським головою ОСОБА_4, який використовуючи своє службове становище може перешкодити товариству в одержанні вказаного приміщення, вимушений був погодитись на незаконні вимоги ОСОБА_4 щодо передачі йому хабара на загальну суму 50 000 доларів США, з метою запобігання шкідливих наслідків щодо прав і законних інтересів ТОВ «АВТ Моноліт», засновником якого він був. 
		При цьому, ОСОБА_6, будучи поставлений ОСОБА_4 у зазначені незаконні умови, запропонував ОСОБА_7 сприяти йому у даванні Ніжинському міському голові ОСОБА_4 хабара на загальну суму 50 000 доларів США, на що ОСОБА_7 дав згоду.  
		На початку грудня 2007 року ОСОБА_7, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, склав від імені ТОВ «АВТ «Моноліт» пакет документів для участі в конкурсі, який проводив виконавчий комітет Ніжинської міської ради, на право оренди нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3, а саме: заяву ТОВ «АВТ «Моноліт» від 11грудня 2007 року про участь у конкурсі, конкурсні пропозиції товариства від 11 грудня 2007 року, довідку від 11 грудня 2007 року про відсутність справ про банкрутство товариства, довіреність на представництво інтересів товариства ОСОБА_6, копії статутних документів ТОВ «АВТ «Моноліт», які передав ОСОБА_6 Зазначені документи 11 грудня 2007 року були підписані директором ТОВ «АВТ «Моноліт» ОСОБА_33, яка не була обізнана про вчинення злочину, та в цей же день, повернуті ОСОБА_7, який надав їх до виконавчого комітету Ніжинської міської ради.
		Зазначені документи ТОВ «АВТ «Моноліт» 20 грудня 2007 року були  розглянуті на засіданні конкурсної комісії виконавчого комітету Ніжинської міської ради по розгляду заяв і пропозицій щодо передачі об'єктів міської комунальної власності в оренду, за результатами якого членами комісії, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_4 щодо одержання хабара, та було прийнято рішення про укладення з ТОВ «АВТ «Моноліт» договору оренди нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3.      
		Ніжинський міський голова ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи на меті одержання хабара в особливо великому розмірі, затвердив шляхом підписання протокол засідання конкурсної комісії виконавчого комітету Ніжинської міської ради про розгляд заяв і пропозицій щодо передачі об'єктів комунальної власності в оренду від 20 грудня 2007 року, згідно якого комісією було прийнято рішення про укладення з ТОВ «АВТ «Моноліт» договору оренди нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3.      
		28 грудня 2007 року виконавчим комітетом Ніжинської  міської ради було прийнято рішення  № 672 «Про результати конкурсу на право оренди нерухомого майна, продовження договору оренди та надання приміщення в оренду», яким ТОВ «АВТ Моноліт» визнано переможцем конкурсу та передано товариству в оренду нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3, строком на 2 роки 11 місяців. 
		В подальшому, 25 січня 2008 року Ніжинський міський голова ОСОБА_4, продовжуючи переслідувати на меті одержання хабара в особливо великому розмірі, використовуючи свої службові повноваження стосовно підписання договорів від імені Ніжинської міської ради, підписав з ТОВ «АВТ Моноліт» договір № 46 про оренду майна міської комунальної власності, згідно якого товариству передано в оренду строком на 2 роки 11 місяців нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_3, який був підписаний і директором ТОВ «АВТ Моноліт» ОСОБА_33       
		Після підписання вказаного договору, 29 січня 2008 року засновник ТОВ «АВТ «Моноліт» ОСОБА_6, усвідомлюючи, що товариство зможе отримати у власність зазначене нежитлове приміщення, лише попередньо отримавши його в оренду, а Ніжинський міський голова ОСОБА_4 використовуючи своє службове становище може перешкодити цьому, перебуваючи у м. Ніжині поблизу будинку АДРЕСА_3, передав ОСОБА_7 для подальшої передачі Ніжинському міському голові ОСОБА_4 частину хабара в сумі 25 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 29 січня 2008 року складає 125 350 грн., за підписання ОСОБА_4 договору про передачу в оренду ТОВ «АВТ «Моноліт» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3.  
		В цей же день, ОСОБА_7, сприяючи ОСОБА_6 у даванні хабара ОСОБА_4, біля колишніх гаражів міськвиконкому, що знаходяться в м. Ніжині, по вул. Богушевича, передав частину хабара у сумі 25 000 доларів США ОСОБА_5, який сприяв в одержанні хабара своєму рідному брату ОСОБА_4, для подальшої передачі даних коштів останньому.
		Приблизно наприкінці січня 2008 року, ОСОБА_5, у не встановленому слідстві місці та часі, діючи за попередньою домовленістю та сприяючи своєму брату в одержанні  хабара, передав отримані від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 25 000 доларів США, Ніжинському міському голові ОСОБА_4, а останній одержав вказаний хабар за передачу в оренду ТОВ «АВТ «Моноліт» нежитлового приміщення по АДРЕСА_3.  
		Після цього, 13 лютого 2008 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 підписаний  міським головою м. Ніжина Чернігівської області ОСОБА_4. договір оренди нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_3,  датований 25 січня 2008 року.
		У подальшому, у вересні 2008 року, Ніжинський міський голова ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на одержання від ОСОБА_6 хабара, умисно, з корисливих мотивів, висунув останньому додаткову вимогу про збільшення загальної суму хабара до 60 000 доларів США за передачу у власність ТОВ «АВТ «Моноліт» нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3 та надання йому другої частини хабара у сумі 35 000 доларів США за позитивне вирішення вказаного питання, про що ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7, сприяючи йому в даванні хабара. 
		ОСОБА_6, розуміючи, що рішення про передачу ТОВ «АВТ Моноліт» зазначеного нежитлового приміщення у власність приймається Ніжинською міською радою, а підписуються Ніжинським міським головою ОСОБА_4, який використовуючи своє службове становище може перешкодити товариству в одержанні вказаного приміщення, вимушений був погодитись на незаконні вимоги ОСОБА_4 щодо збільшення та передачі йому хабара на загальну суму 60 000 доларів США, у тому числі передачі другої частини даного хабара у сумі 35 000 доларів США, з метою запобігання шкідливих наслідків щодо прав і законних інтересів ТОВ «АВТ Моноліт», за умови давання ОСОБА_4 хабара у сумі 15 000 доларів США до прийняття Ніжинською міською радою рішення про передачу вказаного нежитлового приміщення товариству шляхом його приватизації та надання ОСОБА_4 хабара у сумі 20 000 доларів США після підписання ним зазначеного рішення.  
		08 жовтня 2008 року ОСОБА_6, перебуваючи біля автозаправної станції в с. Копті Ніжинського району Чернігівської області, передав ОСОБА_7, для Ніжинського міського голови ОСОБА_4, частину хабара в сумі 15 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 08 жовтня 2008 року складає 73 365 грн., за передачу у власність ТОВ «АВТ Моноліт» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3.
		В цей же день, ОСОБА_7, сприяючи ОСОБА_6 у даванні хабара, через ОСОБА_9, який не був обізнаний про вчинення злочину, у приміщенні КБ «Приватбанк», за адресою. м. Ніжин, вул. Гоголя, 2а, передав хабар у сумі 15 000 доларів США ОСОБА_5, який сприяв ОСОБА_4 в його одержанні. 
		У подальшому ОСОБА_5, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 та сприяючи йому в одержанні  хабара, в м. Ніжині, у невстановленому слідством місці, передав Ніжинському міському голові ОСОБА_4 частину хабара у сумі 15 000 доларів США, а останній одержав вказаний хабар за передачу у власність ТОВ «АВТ Моноліт» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3.
		На початку жовтня 2008 року ОСОБА_7, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, склав від імені ТОВ «АВТ «Моноліт» заяву  до виконавчого комітету Ніжинської міської ради про включення нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Зазначені документи були підписані директором ТОВ «АВТ «Моноліт» ОСОБА_33, повернуті ОСОБА_7, який 24 листопада 2008 року зареєстрував їх у виконавчому комітеті Ніжинської міської ради за № 6-1600.
		26 листопада 2008 року Ніжинський міський голова ОСОБА_4, умисно, продовжуючи переслідувати на меті одержання хабара в особливо великому розмірі, використовуючи свої службові повноваження стосовно підписання рішень Ніжинської міської ради, підписав рішення сорок четвертої сесії п'ятого скликання Ніжинської міської ради «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації в 2 півріччі 2008 року та в 1 півріччі 2009 року, про продовження терміну приватизації», відповідно до якого ТОВ «АВТ «Моноліт», як орендарю надано право викупу нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_3.    
		Близько 13 години 15 грудня 2008 року у приміщенні кафе «Чайка», розташованого в готелі «Ніжин», за адресою: м. Ніжин, вул. Батюка,1, ОСОБА_6, передав грошові кошти у сумі 20 000 доларів США ОСОБА_7, який сприяв йому у даванні хабара, для подальшої передачі їх в якості хабара Ніжинському міському голові ОСОБА_4  
		В цей же день, близько 16 години, ОСОБА_7, сприяючи ОСОБА_6 у даванні хабара, через ОСОБА_9, який не був обізнаний про вчинення злочину, у приміщенні КБ «Приватбанк», за адресою. м. Ніжин, вул. Гоголя, 2а, передав хабар у сумі 20 000 доларів США ОСОБА_5, який сприяв ОСОБА_4 в його одержанні. 
		Того ж дня, 15 грудня 2008 року, близько 19 години, ОСОБА_5, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_4, сприяючи йому в одержанні хабара, перебуваючи в салоні власного автомобіля «Мерседес» МЛ 350, біля пам'ятника Воїнам Інтернаціоналістам, що у місті Ніжині, по вул. Шевченка, передав Ніжинському міському голові ОСОБА_4, а останній одержав грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 15 грудня 2008 року складає 149 460 грн., як хабар за передачу у власність ТОВ «АВТ «Моноліт» нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 шляхом його приватизації.     
		Відразу ж, після одержання вказаного хабара Ніжинський міський голова ОСОБА_4, розпоряджаючись грошовими коштами, передав ОСОБА_5 500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 15 грудня 2008 року складає 3 735 грн., в якості винагороди за сприяння в одержанні ним хабара від ОСОБА_6 за передачу у власність ТОВ «АВТ «Моноліт» нежитлового приміщення площею 1738,3 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_3. 
		Всього у період із 29 січня 2008 року по 15 грудня 2008 року Ніжинський міський голова ОСОБА_4, за пособництва ОСОБА_5, шляхом вимагання, одержав від ОСОБА_6 хабар на загальну суму 60 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 348 175  гривень та у відповідності до п.1 Примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.
		 
		Не погодившись з рішенням суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини засудженого ОСОБА_4, просить вирок місцевого суду стосовно нього скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий, яким визнати ОСОБА_4 винним  та призначити покарання за ч. 3 ст. 368 КК України у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на строк 3 роки та з конфіскацією його майна. На підставі ст. 54 КК України апелянт просить позбавити ОСОБА_4 5 рангу державного службовця. Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 вважає необхідним змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою. В решті вирок суду просить залишити без змін. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 засуджений за особливо тяжкий злочин, тому покарання має бути лише у виді позбавлення волі, зазначає, що судом необґрунтовано призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки підґрунтям до її застосування стали лише характеризуючі його особу обставини, тоді як ст. 66 КК України не містить жодної такої пом'якшуючої обставини. Вважає необхідним врахувати, що засуджений не  визнав вини, не розкаявся у вчиненому злочині, який по своїй суті підриває авторитет державного апарату та дискредитує його діяльність, так як вчинений особою, яка займає відповідальне становище і є головною посадовою особою територіальної громади м. Ніжина та призначити більш суворе покарання. 
		 
		Не погоджуючись з мірою покарання та вирішенням цивільного позову по справі, потерпілий-цивільний позивач ОСОБА_6 звернувся з апеляцією, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України без застосування ст. 69 КК України та просить задовольнити поданий ним позов в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 як службовою особою вчинено особливо тяжкий злочин, за який можливе призначення покарання лише у виді позбавлення волі. Вважає, що судом було безпідставно застосовано ст. 69 КК України при призначенні покарання, оскільки така може бути застосована лише за наявності двох і більше обставин, що пом'якшують покарання, тоді як враховані судом обставини не перелічені у ч. 1 ст. 66 КК України і їх, на думку апелянта не можна вважати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Також зазначає, що в ході розгляду справи судом встановлено суму отриманого ОСОБА_4 хабара, тому вважає, що з останнього на його користь має бути стягнуто 40 000 доларів США завданої йому майнової шкоди.
		 
		Засуджений ОСОБА_4 також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляцію в якій просить вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2012 року щодо нього скасувати та закрити провадження по справі в зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки вважає, що в справі відсутні об'єктивні докази, які б указували на вчинення ним інкримінованого йому діяння, які б беззаперечно свідчили про вчинення ним злочину.  
		Обґрунтування апеляції зводиться до того, що засуджений себе винним не визнає в інкримінованому йому злочині, оскільки вважає, що вся кримінальна справа проти нього сфабрикована, докази будуються на підставі незаконно здобутих доказів, метою справи вважає незаконне усунення його від займаної посади. Зокрема, зацікавленими в цьому вважає колишнього секретаря ради ОСОБА_10 та колишнього директора ринку ОСОБА_7 Саме діями ОСОБА_10 його було усунуто від виконавчих повноважень, тому до тих пір коли він не поновив свої повноваження через суд, ні до складу виконавчого комітету, ні очолювати його, ані формувати порядок денний його засідань, головувати на них, а тим паче підписувати рішення виконкому він міг і саме в цей час були прийняті та підписані ті рішення, які тепер інкримінуються йому як протиправні. Все це він неодноразово доводив в судах різних інстанцій і це було відомо органові дізнання та суду першої інстанції, який у своїй окремій постанові про це зазначив. 
		Також вказує, що в справі відсутні докази впливу на депутатів, членів виконкому та працівників органів місцевого самоврядування, які в ході судового слідства показували, що жодного тиску з боку мера на них при прийнятті рішень не було, всі вони приймалися добровільно, в колегіальному порядку, хоча вирок містить посилання на такі факти, як на доведені.
		Окрім того, апелянт зазначає про відсутність доказів вимагання ним хабара у ОСОБА_7, що на його думку знайшло своє підтвердження в показах засудженого ОСОБА_5, ОСОБА_7, самого потерпілого ОСОБА_6, а також в показаннях ряду свідків по справі. Разом з тим, в судовому засіданні, на думку апелянта було доведене протилежне, з оголошених звукозаписів розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, саме останній наполегливо намагався з ним зустрітися та будь-яким шляхом вручити гроші. Ці обставини знайшли своє відображення і в окремій поставної Новозаводського райсуду м. Чернігова від 09 листопада 2012 року, де зазначено, що органом досудового слідства не до кінця відпрацьовані обставини вимагання хабара.
		Також вказує на відсутність фіксування технічними засобами епізодів передачі йому грошових коштів, попри те, що оперативні працівники їх використовували заздалегідь до заведення ОРС. Посилання обвинувачення про підтвердження даного факту засудженим ОСОБА_5 в ході судового слідства не знайшли свого відображення, оскільки останній категорично заперечував такі факти. А дані ним показання щодо передачі йому хабара в сумі 20 000 доларів США 15 грудня 2008 року вважає, що ОСОБА_5 дав під тиском органу дізнання, оскільки матеріалами справи вони не підтверджуються, так як між ними в той день ані телефонних розмов, ані зустрічей не було. Показання свідка ОСОБА_10, на його думку є неправдивими, оскільки останній був зацікавлений у прискоренні розгляду справи та визнанні його винним, дані ним показання є суперечливими з іншими матеріалами справи, зокрема, що ОСОБА_5 підвозив його до приміщення суду і такі його покази суперечать показанням ОСОБА_5 стосовно часу від'їзду останнього від міськвиконкому. Спростовує показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_34 та ОСОБА_35 і стосовно зустрічі з ОСОБА_5 біля пам'ятнику, які підтвердили, що останній перебував у кафе і не відлучався, тому такої взагалі не було, на що вказує і той факт, що технічними засобами вона не зафіксована. Також вказує на суперечності у показах ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 стосовно того яким чином були запаковані гроші та в скількох пачках вони знаходилися.
		Крім того, засуджений вказує на суттєві порушення при його затриманні, коли досить велика кількість людей хаотично ходили навколо його машини і навіть сідали в неї, коли він знаходився зовні, тому наполягає на тому, що гроші йому підкинули, що підтверджується і невеликою кількістю слідів спеціальної речовини на його руках, яка могла залишитися від особи, яка одягала та знімала з нього наручники, а також від дверцят автомобіля.
		Також апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно посилається як на доказ його вини - рішення № 106 від 28 лютого 2008 року, яким дозволено ТОВ «АВТ-Моноліт» провести реконструкцію та ремонт нежитлового приміщення у АДРЕСА_3, оскільки він до прийняття цього рішення не має жодного відношення, що було підтверджено в судовому засіданні показаннями ряду свідків.
		Крім того, зазначає про порушення його права на ознайомлення з постановами про призначення хімічної та експертизи матеріалів та відео-звукозаписів та їх висновками, оскільки вже після проведення експертиз його було ознайомлено з постановами про їх призначення та висновками.
		Також вказує на порушення ст. 127 КПК України (1960р.), оскільки під час його затримання були присутні в якості понятих особи, заінтересовані у справі - ОСОБА_15 та ОСОБА_16, з якими у нього були неприязні відносини. Окрім того, поняті, підписуючи процесуальні документи не читали їх, відео та звуко-записи ні їм, ані іншим учасникам не відтворювались, що на думку апелянта є порушенням ст. 85-1 КПК України (1960 р.).
		Зазначає, що показання потерпілого ОСОБА_6 не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки є непослідовними та суперечливими, оскільки останній в ході досудового та судового слідства неодноразово їх змінював як щодо періоду, розміру так і щодо того, хто ініціював передачу хабара частинами і за що його треба передавати. 
		Вказує на наявність у вироку суду протиріч стосовно обізнаності ОСОБА_33 щодо ситуації з хабаром, що розцінює як невідповідність висновку суду викладеному у вироку, фактичним обставинам справи.
		Окрім викладеного, посилається на відсутність документів у справі, які обґрунтовують застосування оперативно-технічних засобів і можливість використання отриманих за їх допомогою даних та немає відомостей щодо часу здійснення оперативно-розшукових заходів із застосуванням спеціальних технічних засобів протягом більше року, до прийняття відповідної постанови апеляційного суду м. Києва. Тому вважає, що всі докази, отриманні до цього моменту мають бути визнані недопустимими.  
		Разом з тим, зазначає на безпідставне посилання суду у вироку на те, що ОСОБА_6 зрозумів, що якщо він не дасть хабара, то не отримає в оренду приміщення бувшого комплексу і йому не підпишуть договір оренди, оскільки на його думку, ОСОБА_6 навмисно затягував це питання, що було підтверджено показаннями свідків про підготовку договору оренди на виконання рішення № 672 від 28 грудня 2007 року служби виконували шаблонно, без створення будь-яких перешкод для ТОВ «АВТ-Моноліт» і в межах закону.   
		Також вказує на порушення під час досудового слідства під час його особистого обшуку, а також допиту в якості підозрюваного ОСОБА_7 15 грудня 2008 року, якого допитував працівник Ніжинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_36, не маючи на те ніяких процесуальних документів, які б уповноважували б його на проведення такої дії. Знаходить порушення права на захист і під час його затримання, оскільки при затриманні 16 квітня 2009 року працівники міліції не склали відповідний процесуальний документ, здійснювали психологічний тиск протягом 8-9 годин і лише ввечері склали протокол його затримання. 
		Підтверджуючи свою невинуватість в інкримінованому злочині, апелянт стверджує, що засуджений ОСОБА_5 оговорив його в своїх показаннях щодо сприяння у отриманні ним хабара через неприязні відносини між ними та задля уникнення більш суворого покарання і саме такі його показання лягли в основу обвинувачення, попри те, що доказів його слів слідство не здобуло. 
		Тому вважає всі дії органу досудового слідства однобічними, неправильними та упередженими, спрямованими на підтвердження провокаційних намірів, спланованих правоохоронними органами та стверджує, що його показання та доводи його захисників є достатніми і беззаперечними доказами його невинуватості. Крім того вважає, що суд першої інстанції допустив упередженість, порушивши вимоги ст. 16-2 КПК України щодо автоматизованого розподілу, визначивши загальними зборами суддів Новозаводського районного суду м. Чернігова для подальшого розгляду суддею Подалюка О.Ф., тому вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа - закриттю за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.   
		Одночасно вказує, що судом першої інстанції при винесенні вироку не було вирішення питання про долю застави в розмірі 17 000 грн., внесеної в якості запобіжного заходу.
		 
		Захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 в апеляції та доповненнях до неї просить вирок суду щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу - закрити за недоведеністю вини останнього у вчиненні злочину. Обґрунтування вимог апеляції зводяться до аналогічних вимог засудженого ОСОБА_4, викладених ним у своїй апеляції. Одночасно захисник ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію подану прокурором у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості злочину та даним про його особу, яку вважає безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Провівши по справі повне судове слідство та заслухавши доповідача; думку прокурора про задоволення апеляції прокурора та залишення без задоволення апеляцій інших учасників судового процесу та часткове задоволення апеляції потерпілого в частині призначення ОСОБА_4 занадто м'якого покарання; потерпілого ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію та просив призначити ОСОБА_4 покарання без застосування положень ст. 69 КК України та просив задовольнити його цивільний позов і стягнути з ОСОБА_4 на його користь 40000 доларів США; засудженого ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення поданих апеляцій прокурора та потерпілого та просив задовольнити подані ним та його захисником апеляції і кримінальну справу щодо нього закрити за недоведеністю його вини в інкримінованому йому злочині; захисника - адвоката ОСОБА_3, який заперечував проти поданих апеляцій прокурора та потерпілого і просив задовольнити подані апеляції ним та його підзахисним і просив кримінальну справу щодо ОСОБА_4 закрити за недоведеністю участі останнього в інкримінованому злочині, а також в судових дебатах заперечував проти направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, оскільки вважав, що це призведе лише до затягування розгляду справи по суті; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора та потерпілого задоволенню не підлягають, а апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника - підлягають частковому задоволенню.
		          
		В засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_4 пояснив, що вину в інкримінованих йому злочинах він повністю не визнає, зазначив, що дана кримінальна справа щодо нього сфабрикована, оскільки він п'ять разів обирався на посаду міського голови м. Ніжина і багатьом це не подобалося, тому кримінальна справа стала результатом неодноразових спроб змусити його скласти повноваження. Зокрема зазначив про заінтересованість в позбавленні його повноважень міського голови через політичні, кар'єрні та матеріальні інтереси з боку секретаря ради ОСОБА_10, який 13 червня 2006 року скликав сесію міської ради, на якій його було позбавлено повноважень та відправлено у відставку і саме ОСОБА_10 було підписано рішення цієї сесії. Як і рішення виконкому № 672 щодо передачі в оренду «АВТ-Моноліт» приміщення бувшої лазні. Зазначив, що до складу виконавчого комітету, який є колегіальним органом, він не входив, окрім того, наголосив, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова не несе персональної відповідальності за рішення, прийняті колегіальним органом.  
		Також зазначив про заінтересованість усунення його від займаної посади з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які під керівництвом оперативного працівника міліції ОСОБА_17 спланували та розробили план провокації отримання ним хабара. Так, вказує, що оскільки бажаючих взяти стару лазню в оренду не було, то, скориставшись цим, створивши 24 травня 2007 року фірму «Моноліт» через тиждень її засновник ОСОБА_6 виявив таке бажання. Зазначив, що з його боку не було жодних вимог щодо передачі йому грошей за сприяння у передачі в оренду лазні, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи. Як і показання ОСОБА_7 щодо збільшення суми хабара на 10000 доларів США, які він вважає штучними доказами, нічим не підтвердженими, оскільки жодного епізоду передачі йому грошей технічними засобами не було зафіксовано, як і вимоги про передачу грошей. Окрім того, зазначив, що до отримання відповідного дозволу на аудіо та відео фіксацію 24 листопада 2008 року та задовго до заведення ОРС така фіксація проводилася, яка на його думку є незаконною, тому не може бути доказом.      
		Крім того, засуджений ОСОБА_4 заперечив факт впливу на членів виконкому в прийнятті рішень виконкому в інтересах „АВТ-Моноліт", зокрема рішення № 672 від 28 грудня 2007 року „Про результати конкурсу на право оренди нерухомого майна, продовження договору оренди та надання приміщення в оренду", рішення № 106 від 28 лютого 2008 року „Про дозвіл „АВТ-Моноліт" на реконструкцію орендованого майна", оскільки цих рішень  він не підписував, на результати їх прийняття не впливав, що на його думку підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків.
		Вказує, що ТОВ „АВТ-Моноліт" не мало на меті реального бажання отримати лазню в оренду, а лише створило ілюзію такої необхідності задля завідомо провокаційних цілей. Оскільки, вказує, що згідно умов договору оренди, орендатор - ТОВ „АВТ-Моноліт" мав погасити заборгованість комунального підприємства „Побут-Сервіс" відразу після укладення договору оренди лазні, чого зроблено не було навіть після надання розстрочки для погашення цієї заборгованості, що унеможливлює приватизацію даного об'єкту. 
		Спростовуючи таку кваліфікуючу ознаку як вимагання, засуджений ОСОБА_4 пояснив, що з його боку вимагання не було, про що зазначив сам потерпілий ОСОБА_6, який вказав, що ні він ні його брат не вимагали у нього ніякого хабара, що знайшло своє відображення і в ході очних ставок, проведених між ним та ОСОБА_6, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, проте вказує, що відеозаписи цих слідчих дій у матеріалах справи відсутні. Також вказує про відсутність доказів з приводу змови його з братом, мотивуючи неприязними відносинами між ними. 
		Заперечуючи отримання грошей 08 жовтня 2008 року, засуджений  пояснив, що в цей період часу він взагалі був відсутній у м. Ніжині, оскільки перебував у відпустці і знаходився в Західній Україні, що підтверджує довідкою керуючого справами, дорожнім листом автомобіля та посвідченням про відрядження, а також показаннями водія ОСОБА_12, який підтвердив, що автомобіль міськради того дня був у м. Києві, його використовував заступник міського голови, їздив у відрядження.
		Так само заперечив і факт отримання грошей 15 грудня 2008 року, зазначив, що в цей день з ОСОБА_5 не зустрічався. Пояснив, що зранку проводив оперативну нараду, потім в денний час їздив на відкриття водолікарні, а близько 17 години поїхав до суду для привітання працівників суду з професійним святом, зазначивши, що о 17 годині 10 хвилин разом з ОСОБА_10 були в приміщенні суду, з якого вийшли близько 19 години, після чого з водієм слідував службовим автомобілем додому. Проте, по дорозі додому були зупинені працівниками міліції, які грубо порушили його права під час затримання, спочатку навіть не представилися, на його неодноразові питання пояснити причину затримання не відповідали, вилучили в нього посвідчення та особисті речі та гроші. При огляді автомобіля, у ніші правих передніх дверцят були виявлені гроші в сумі 19500 доларів США. Він повідомляв, що йому ці гроші не належать, походження їх йому не відоме, оскільки в цей день службовим автомобілем користувався не лише він. Зазначив, що гроші перераховувались в присутності понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_16, яких працівники міліції привезли з собою і які були повністю залежні від працівників міліції, оскільки вони самі колишні працівники міліції. Понятий ОСОБА_15 офіційно працював в структурі, підпорядкованій ДАІ, а з понятим ОСОБА_16 у нього були неприязні відносини. Окрім того, зазначив, що під час допиту останніх через рік після його затримання вбачається фальсифікація їхніх показань, оскільки вони є повністю ідентичними, містять однакові відповіді на запитання і навіть однакові помилки в текстах їх показань.
		Також вказав на порушення його права на захист, оскільки йому не було забезпечено захисника, на ряд порушень під час освітлення та змивів рук, оскільки в райвідділі міліції експертом йому було запропоновано надати руки на освітлення, коли їх освітили, нічого не показало, тоді працівники міліції розклали купюри по всій поверхні столу, після чого зібрали їх у пачки, а на стіл поклали ватні тампони, його руки намастили рідиною і тими ж ватними тампонами робили змиви з рук, тим самим намагаючись нанести на його руки спеціальний барвник, що на його думку свідчить про спеціальну дію з метою штучного створення доказів. Зазначає, що в матеріалах справи протоколи цих слідчих дій відсутні як і його зауваження, висловлені на той час.
		Окрім того, зазначає про грубі порушення вимог кримінально-процесуального законодавства правоохоронними органами під час його затримання 16 та 26 квітня  2009 року. Так, 16 квітня 2009 року щойно він вийшов із СІЗО, як його відразу ж знову затримали і протягом 8-9 годин здійснювали психологічний тиск, через 10 днів суд, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою приходить до висновку, що підстав для затримання не було і він має бути звільнений. Проте, 26 квітня 2009 року його знову було затримано, причину затримання не було роз'яснено, а пізніше було повідомлено, що затримали вже по новій справі за підозрою  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 210 КК України, хоча дана кримінальна справа за вказаною статтею була закрита ще в 2006 році за відсутністю складу злочину. Зазначив, що його фактичне затримання проводив працівник МВС ОСОБА_17, тоді як пізніше він виявив, що протоколи затримання були підписані іншою особою, ОСОБА_18, що на його думку вказує на те, що дані документи були сфабриковані.
		      
		Аналогічні показання по пред'явленому обвинуваченню ОСОБА_4 давав і в суді першої інстанції (том 18, а.с. 10-37) та в ході досудового слідства.  
		 
		Незважаючи на невизнання своєї вини, винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України знаходить своє підтвердження в показаннях засудженого ОСОБА_5, свідків та матеріалах кримінальної справи, які узгоджуються між собою.
		 
		Так, засуджений ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції показав, що у 2006 році працював у податковій інспекції м. Ніжина, а потім перейшов працювати у „Приватбанк". ОСОБА_7 він знав, інколи зустрічалися, спілкувалися. У 2007 році ОСОБА_7 звернувся до нього з питанням поговорити з братом ОСОБА_4 на предмет зацікавленості старою лазнею в м. Ніжин з людьми з Києва, на що він відповів, що навмисно говорити з ним не буде, проте якщо побачить, то передасть суть розмови. Зустрівшись з останнім в с.  Салтикова Дівиця, Куликівського району, він передав братові розмову з ОСОБА_7, на що той відмахнувся і сказав: „Розберемося". 
		В жовтні 2008 року йому зателефонував ОСОБА_7 і сказав, що до нього приїде ОСОБА_9, з яким пізніше вони зустрілися на площі в районі вулиці Гоголя м. Ніжина. Під час зустрічі ОСОБА_9 передав йому поліетиленовий пакет синього кольору і сказав, що його необхідно передати ОСОБА_4 Вмістом пакету він не цікавився. Даний пакунок він передав братові, поклавши на заднє сидіння його службового автомобіля і сказав, що це передав ОСОБА_7, той забрав пакет і нічого при цьому не сказав. Пакет він не відкривав і що в ньому знаходилось він не знає. Як ОСОБА_9, так і його брат ОСОБА_4 про зміст пакету йому нічого не казали. 
		15 грудня 2008 року в першій половині дня йому зателефонував ОСОБА_7 і сказав, що до нього заїде ОСОБА_9 та щось передасть. Біля 16 години, коли він перебував у себе на роботі, до нього зайшов ОСОБА_9, який дістав гроші, перев'язані банківською стрічкою і сказав передати їх братові. Десь о 18 годині 30 хвилин він забрав гроші собі в автомобіль і приїхав до приміщення міськвиконкому. Дочекавшись коли брат вийде з міськвиконкому, запропонував йому його підвезти, на що він погодився, під час поїздки до суду він повідомив ОСОБА_4, що ОСОБА_9 передав для нього гроші від ОСОБА_7, вказав, що гроші лежать у нього в машині, між сидіннями. ОСОБА_4 ці гроші не забрав, а сказав, що зателефонує пізніше. Після цього він зустрівся з ОСОБА_7 в кафе „Абсолют". Через декілька хвилин йому зателефонував ОСОБА_4 і сказав, щоб він під'їхав до пам'ятника „Афганцям", що він і зробив. Там він побачив службовий автомобіль брата, який вийшов з свого авто і сів до нього в автомобіль, забрав гроші і вийшов, більше вони не спілкувалися. Поставивши машину в гараж, він виявив на сидінні 500 доларів США, які поклав на поличку. Після цього він зайшов у кафе, коли телефоном жіночий голос йому повідомив про те, що брата затримала міліція, після чого затримали і його. В райвідділі його допитували працівники Генеральної Прокуратури ОСОБА_18 та ОСОБА_17, яким він повідомив про гроші в сумі 500 доларів США, вони поїхали в гараж, де він видав ці гроші. 
		Також ОСОБА_5 повідомив про те, що він міг лише в розмові сказати братові про розмову з ОСОБА_7, оскільки сприяти цьому чи впливати на брата він не міг через неприязні відносини між ними і ОСОБА_7 про це знав. Категорично наполягав на тому, що в січні 2008 року ОСОБА_7 ніяких грошей йому біля гаражів не передавав,  зазначивши, що до 2009 року під час досудового слідства у нього не питали про ці гроші. Також зазначив про те, що вирок щодо себе не оскаржував з власної ініціативи та своїх спонукань. Будь-яких вимог про отримання коштів він ОСОБА_7 не надавав і таких вимог від свого брата ОСОБА_4 не отримуав.
		 
		Показаннями засудженого ОСОБА_5, даними ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції (том 18, а.с. 76-81), які по суті є аналогічними його показанням, даними на досудовому слідстві (том 2, а.с. 290-294, 305-306, 313-314, 334-341), в ході яких вину він визнав частково та підтвердив факт звернення до нього в  кінці 2007 року ОСОБА_7 з проханням переговорити з братом ОСОБА_4 щодо вирішення питання з лазнею, оскільки щодо неї є дуже вигідна пропозиція людей з Києва. Таку розмову він передав братові. Також підтвердив факт передачі йому ОСОБА_7 через ОСОБА_9 пакунку для ОСОБА_4, який він передав, не цікавившись його вмістом. 
		Крім того, підтвердив факт передачі йому ОСОБА_7 через ОСОБА_9 грошей 15 грудня 2008 року і показав, що передав пачку доларів США ОСОБА_4 біля пам'ятника «Воїнам афганцям». ОСОБА_4 гроші забрав, залишивши декілька купюр між сидіннями авто. Пізніше він виявив 500 доларів США купюрами по 100, які залишив на поличці гаража, а через  деякий час був затриманий працівниками міліції. 
		 
		Показаннями потерпілого ОСОБА_6, з яких вбачається, що він являється засновником ТОВ «АВТ «Моноліт», генеральним директором якого є його дружина - ОСОБА_33  В 2007 році він мав намір придбати в м. Ніжині нежитлову споруду банно-прального комплексу, яка перебувала у комунальній власності. В той час він через ОСОБА_20 познайомився з ОСОБА_7, який в розмові з ним пообіцяв йому посприяти, повідомив, що той такі питання вирішує. Проте для цього необхідно дати хабар. В жовтні 2007 року йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив процедуру отримання комунального майна у власність та ймовірну ціну питання - 50000 доларів США. В листопаді 2007 року з даного приводу вони зустрічались з ОСОБА_4, розмова відбувалась в його кабінеті, він підтвердив процедуру отримання майна, про яку йому повідомив ОСОБА_7. Коли він виходив з кабінету мера, то спитав про оплату послуги, на що мер відповів, що зв'язок будуть тримати через ОСОБА_7. Цю розмову він записував за допомогою технічного приладу. В грудні 2007 року відбувся конкурс, в якому він особисто приймав участь, результатом якого стало прийняття рішення про передачу банного комплексу на більш більший строк, ніж здавалися інші об'єкти, що дало йому підстави вважати про ефективність домовленості з мером. Пізніше через ОСОБА_7 він дізнався про необхідність передачі меру ОСОБА_4 25 000 доларів за те, щоб отримати договір оренди. Дану суму в грудні 2007 року він передав  ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_20 щоб той передав гроші ОСОБА_4, пізніше ОСОБА_7 підтвердив передачу грошей меру. Об'єкт в оренду їх товариство отримало, отримали кошторис на ремонтні роботи, та зобов'язання погасити борги, сума була значною, тому ОСОБА_7 запропонував написати заяву про розстрочку виплати, на що вони також отримали позитивне рішення.
		Коли виникло питання щодо приватизації лазні, то ОСОБА_7 повідомив, що мер збільшив суму хабара до 60000 доларів США, тобто потрібно було віддати ще 35000 доларів США. Його це обурило, тому він звернувся в правоохоронні органи з відповідною заявою і вже з відома останніх 08 жовтня 2008 року в с. Кіпті, Козелецького району його водій ОСОБА_21 в його присутності віддав ОСОБА_7 обумовлену суму - 15000 доларів США. При цьому на ОСОБА_21 була спеціальна звукофіксуюча апаратура. 
		В кінці листопада ОСОБА_7 через ОСОБА_21 повідомив, що  Ніжинські депутати не хотіли голосувати за приватизацію лазні, проте за сприяння мера, це питання має вирішитися, для чого йому необхідно передати остачу - 20000 доларів США. В правоохоронних органах йому видали 180 000 грн., проте ОСОБА_7 в гривнях відмовився отримувати гроші, тоді йому видали гроші в доларах США - 20000. По приїзду в Ніжин в приміщенні міськвиконкому вони отримали дозвіл на приватизацію, підписаний мером, а потім в кафе ОСОБА_21 передав ОСОБА_7 вищевказану суму. 
		Наступного дня з новин він дізнався про затримання мера м. Ніжина.
		Просив стягнути з ОСОБА_4 належні йому кошти в сумі 40 000 доларів США, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції становить 312 620 гривень.
		Також стверджував, що зі своєї сторони вони не затягували підписання договору оренди, повідомив, що спочатку вони хотіли купити приміщення, проте їх завірили про відсутність гарантій купівлі об'єкту саме їх товариством. Підтвердив, що з 2007 року він використовував технічні записи при розмовах за допомогою диктофону через недовіру посадовцям. Повідомив, що особисто ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_5 грошей у нього не вимагали, він керувався при цьому загальним принципом, що без грошей нічого не вирішується. Зазначив, що спочатку він дав гроші, а потім отримав договір оренди.  
		 
		З показань, даними в ході судового слідства у суді першої інстанції (том 18, а.с. 184-187), коли він повністю підтримав дані ним в ході досудового слідства показання (том 3, а.с. 1-7), вбачається, що він давав аналогічні свідчення що і в засіданні апеляційного суду. Його показання є незмінними, логічними та послідовними. Розбіжності в показаннях мались лише в частині передачі хабара в національній валюті в гривнях у сумі 140 тисяч гривень. 
		Ці відмінності в показаннях потерпілого колегія суддів вважає не суттєвими, оскільки хабар в національній валюті не був отриманий, так як ОСОБА_7 відмовився від отримання гривень, а 15 грудня 2008 року отримав хабар в іноземній валюті, доларах США.
		 
		Окрім того, вина ОСОБА_4 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7, який суду показав, що в 2007 році працював директором ДКП „Комунальний ринок" у місті Ніжині, на цю посаду був призначений міським головою у 2005 році. Відносини з обома ОСОБА_4 дружні, з ОСОБА_6 - знайомий. З ОСОБА_6 він познайомився у 2007 року через їх спільного знайомого ОСОБА_20 ОСОБА_6 йому повідомив, що хоче купити у м. Ніжині якусь нерухомість. Запропонував йому представляти його інтереси, якщо виникне така необхідність, зокрема проявив зацікавленість щодо старої лазні,  попросив посприяти йому в цьому, на що він погодився.
		По даному питанню він цікавився у виконкомі, зібрав деяку інформацію. У 2006 році в газетах була інформація, що ця лазня може бути передана в оренду. Навесні 2007 року він звертався з офіційним листом до міського голови, щоб лазню передали їм на баланс, проте в подальшому вони відмовилися, оскільки вирішили, що не зможуть її відновити. 
		Тоді він повідомив ОСОБА_6, що з лазнею нічого не відбулося і що теоретично нею можна займатися. Тоді він в неофіційній обстановці поговорив з міським головою, повідомивши йому, що є такі люди, які хочуть купити лазню. Саме після цієї розмови, на його думку, міський голова дав вказівку оголосити конкурс про оренду даної лазні. Після оголошення конкурсу він підготував пакет документів від ТОВ „Моноліт", оскільки знав, як готуються такі документи.
		В день конкурсу, до Ніжина приїжджав ОСОБА_6 і він особисто заводив його до міського голови і на конкурсі був присутній ОСОБА_6 особисто. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_6 зустріч з ОСОБА_4 записував на звукозаписувальний пристрій. ОСОБА_6 у нього цікавився про необхідність давання хабара меру, проте, тоді він йому нічого з цього приводу не відповів. Перед проведенням цього конкурсу він підійшов до ОСОБА_4 і натякнув йому чи потрібно щось на цей конкурс, на що останній направив його поговорити з ОСОБА_5, тобто його братом. Після цього він зателефонував ОСОБА_5, якому повідомив, що люди хочуть купити лазню та спитав що для цього потрібно. ОСОБА_5 з'ясував і сказав, що для того, щоб виграти конкурс необхідно дати хабар в сумі 25 000 доларів США, про цю суму він повідомив ОСОБА_6
		В лютому 2008 року ОСОБА_6 привіз 25 000 доларів США, вони зустрілися біля лазні, на пропозицію ОСОБА_6 взяти гроші спочатку він відмовився, зателефонував ОСОБА_20, який пізніше до них під'їхав. ОСОБА_6 і ОСОБА_20 поговорили між собою, він в цей час знаходився в машині. Після їхньої розмови ОСОБА_6 підійшов до машини і передав йому гроші. Через деякий час він зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що передали гроші, після чого вони з ним зустрілись біля гаражів у місті і він поклав гроші в багажник автомобіля ОСОБА_5 
		ТОВ „Моноліт" конкурс виграло, вони отримали договір оренди на лазню на 2 роки 11 місяців. При зустрічі з міським головою відбулася розмова про можливе вирішення питання щодо подальшого викупу. Від імені ТОВ „Моноліт" він написав заяву на дозвіл для проведення капітального ремонту, заява розглянута була позитивно, розроблено кошторисну документацію на ремонт, визначено суму капітального ремонту - 270 000 гривень, проводилися ремонтні роботи, про що є відповідний документ технагляду.
		Починаючи із січня 2008 року ТОВ „ Моноліт" вносило орендну плату в сумі 15 000 гривень щомісячно. У травні 2008 року ТОВ „Моноліт" звернулося на адресу міського голови з листом з проханням включити лазню до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. У вересні 2008 року було підготовлено пакет документів, необхідних для приватизації, але ТОВ „Моноліт" необхідно було погасити заборгованість у сумі 100 000 гривень перед КП „Побутсервіс". ТОВ „Моноліт" зверталось у виконавчий комітет з заявою про надання розстрочки  щодо погашення цієї заборгованості і була їм надана така розстрочка.
		Від ОСОБА_6 йому було відомо, що спочатку ОСОБА_4 натякнув йому на суму хабара 50 000 доларів США. Влітку 2008 року ОСОБА_4 збільшив суму на 10 000 доларів США. Така розмова між ними відбулась на березі річки Десна, у Салтиковій Дівиці, де вони відпочивали, про що він повідомив ОСОБА_6, на що останній обурився.         
		Потім ОСОБА_6 привозив і передавав йому у селі Кіпті, Козелецького району 15 000 доларів США для ОСОБА_4, які він загорнув у папір і через ОСОБА_9 передав ОСОБА_5, потім ОСОБА_9 сказав йому, що гроші передав ОСОБА_5
		Після цього, восени 2008 року ОСОБА_6 приїхав з водієм ОСОБА_21 та привезли 140 000 гривень, які він відмовився брати, посилаючись на те, що потрібні долари, після чого повідомив ОСОБА_4, що гроші будуть пізніше. Ці гроші в доларах вони привезли 15 грудня 2008 року в першій половині дня і водій ОСОБА_21 передав їх йому. Гроші були в банківських упаковках у двох пачках, скріплених між собою резинкою. Дані гроші він близько 16 години передав ОСОБА_9 і попросив передати ОСОБА_5         Через деякий зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що передав гроші ОСОБА_5 Потім увечері він разом з Куровським зустрілися в кафе „Абсолют" з ОСОБА_5, який ствердно кивнув головою, що він розцінив як те, що він віддав гроші. Потім ОСОБА_5 зателефонували, він вийшов з кімнати, а повернувшись сказав: „Пов'язали". Після цього вони були затримані працівниками міліції. 
		Суперечності в своїх показаннях пояснив сплиненням часу, а також намаганням спочатку допомогти ОСОБА_4 уникнути відповідальності. Стверджував про два факти передачі грошей ОСОБА_5 також показав, що він знає, що гроші дійшли до адресата - ОСОБА_4 Про суму хабара він дізнався від ОСОБА_6, чи було вимагання грошей саме від ОСОБА_4 він не пам'ятає.     
		Також показаннями останнього, який, будучи допитаним в суді першої інстанції в якості підсудного по обвинуваченню за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України свою вину в інкримінованому йому злочині визнавав повністю та підтвердив покази, які давав на досудовому слідстві. Кримінальна справа стосовно ОСОБА_7 постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2012 року закрита відповідно до ст.49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності. З приводу обставин скоєння злочину показував, що сприяв ОСОБА_6 через міського голову Ніжина ОСОБА_4 в отриманні у оренду, а потім приватизації приміщення колишньої лазні. З даного приводу розмовляв з ОСОБА_4, який повідомив процедуру отримання об'єкту та дав зрозуміти, що всі питання необхідно вирішувати через його брата ОСОБА_31, який в подальшому повідомив, що за позитивне вирішення питання про передачу в оренду колишньої лазні необхідно сплатити 25000 доларів США, як він зрозумів саме для ОСОБА_4, що складало половину загальної суми хабара. Про суми, які необхідно було передавати він інформував ОСОБА_6, на що той погодився.
		Підтверджував, що в жовтні 2008  року при зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_21 в кафе в с. Кіпті йому передали гроші в сумі 15 000 доларів США, які він через ОСОБА_9 передав ОСОБА_5, для ОСОБА_4 Пізніше на одній із сесій міськради було затверджено перелік об'єктів, що підлягали приватизації, куди входила і лазня, про що він також повідомив ОСОБА_6 та повідомив, що для остаточного вирішення питання треба сплатити ще 20000 доларів США. В грудні ОСОБА_6 еквівалент такої суми в гривнях привозив в м. Ніжин, але він відмовився їх забирати, знаючи, що меру треба долари.  
		15 грудня 2008 року в обідній час ОСОБА_6 в м. Ніжині в приміщенні кафе «Чайка» в присутності ОСОБА_21 передав йому грошові кошти в сумі 20 000 доларів США для подальшої передачі міському голові ОСОБА_4 Дані гроші цього ж дня через ОСОБА_9 він передав ОСОБА_5 для ОСОБА_4 
		 
		Окрім того, свідок ОСОБА_20 в суді апеляційної інстанції підтвердив, що саме він познайомив ОСОБА_7 з ОСОБА_6 та роз'яснив йому, що останній хоче придбати в м. Ніжині якесь майно, не виключаючи можливості, що саме він запропонував банний комплекс, який знаходився в центрі міста і був у занедбаному стані. Пізніше він на прохання ОСОБА_7 приїхав до цього об'єкту, де став свідком передачі ОСОБА_6 грошей ОСОБА_7. Від ОСОБА_7 він дізнався, що сума грошей була 20 чи 25 000 доларів і що вони призначалися ОСОБА_4 і що він їх віддав ОСОБА_9, який передав їх ОСОБА_5, а той, в свою чергу - ОСОБА_4
		 
		Свідок ОСОБА_21 суду показав, що з 2008 року він працював у ОСОБА_6 водієм-охоронцем. В жовтні 2008 року дізнався, що ОСОБА_6 написав заяву до МВС з приводу того, що міський голова м. Ніжина вимагає у нього гроші за оренду бані, а в подальшому за приватизацію, чи за викуп цієї бані. З його згоди, на нього було вдягнено спеціальну апаратуру на той час, коли в селі Кіпті, Козелецького району він передавав гроші ОСОБА_7. Передавали 15000 доларів, при передачі був присутній ОСОБА_6 і ОСОБА_7. Зазначив, що йому відомо, що в січні 2008 року була розмова про договір оренди, а в лютому 2008 року ОСОБА_6 віддав гроші і отримав цей договір, датований січнем місяцем. Також підтвердив факт передачі в грудні 2008 року грошей ОСОБА_7 від ОСОБА_6. Про те, що це хабар для мера Ніжина він знав зі слів ОСОБА_6, його дружини та ОСОБА_7.
		 
		Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він працював заступником директора ДКП «Комунальний ринок», директором якого був ОСОБА_7, саме на прохання останнього він двічі передавав ОСОБА_5 передачі. В жовтні 2007 року це був пакунок, вмістом якого він не цікавився, а вдруге - 15 грудня 2008 року - це були дві пачки доларів США у банківській упаковці, верхня купюра в яких була 100 доларів. Призначенням їх він не цікавився. При цьому ніяких записуючих пристроїв при ньому не було. Передаючи перший раз пакунок, а другий раз гроші - долари США ОСОБА_5, він виконував лише прохання ОСОБА_7, який на той час був його керівником.
		 
		Свідок ОСОБА_16 суду показав, що був понятим під час затримання 15 грудня 2008 року міського голови міста Ніжина ОСОБА_4 В його присутності в службовому автомобілі ОСОБА_4 працівниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено пачку доларів США, купюрами по 100 доларів. На запитання працівника прокуратури ОСОБА_4, відповів, що він не знає кому належать дані гроші. Гроші були перераховані на капоті машини, потім вони прослідували до міськвідділу міліції. Там було проведено змиви з рук ОСОБА_4 і під час люмінесцентного освітлення одна рука світилась. Показав, що неприязних відносин з ОСОБА_4 у нього не було, конфліктів також не було. Тому підстав обмовляти ОСОБА_4 у нього немає. Яка саме та, з ким буде проводитися слідча дія він нічого не знав. Повідомив, що під час затримання проводилася відеофіксація, що саме було знято їм не демонстрували. В його присутності автомобіль мера не зупиняли, коли вони під'їхали, то він вже стояв на березі річки Остер, а керівник слідчої групи попросив вийти ОСОБА_4 з машини. Під час огляду машини керівником слідчої групи водій знаходився в автомобілі на місці водія. Гроші вилучили з ніши правої передньої пасажирської дверці автомобіля.
		 
		Свідок ОСОБА_12 суду показав, що працював у Ніжинській міській раді на посаді водія. 15 грудня 2008 року близько 17 години він під'їхав до приміщення суду, ОСОБА_4 і ОСОБА_10 пішли в суд, а він чекав. Десь через дві години ОСОБА_4 вийшов з приміщення суду, а ОСОБА_10 з ним не було. Вони сіли в автомобіль прослідували по вулиці Шевченка, розвернулися на площі і поїхали по вулиці Авдіївській. На цій вулиці на них напали, а пізніше вияснилось, що це працівники міліції. Його вивели з автомобіля, одягли наручники і посадили в інший автомобіль, в якому знаходилися, як він пізніше дізнався, ОСОБА_16 і ОСОБА_15, які були понятими.  Також свідок показав, що по дорозі від суду вони зупинились, ОСОБА_4 розмовляв з якимось невідомим чоловіком, а потім цей чоловік сів в автомобіль і вони поїхали далі. Десь на відстані 50-70 метрів від пам'ятника „Афганцям" вони знову зупинились, цей чоловік вийшов з автомобіля, на вулиці Шевченка вони розвернулись і поїхали  в сторону площі, а тоді ОСОБА_4 попросив заїхати в третій мікрорайон, де одразу після зупинки були затримані працівниками міліції. Повідомив, що під час затримання проводилася відеозйомка, проте як саме вилучали гроші та перераховували їх він не бачив. 
		 
		Свідок ОСОБА_17 суду показав, що в 2007 році займав посаду заступника начальника відділу ОРУ Департаменту ДСБЕЗ МВС України. Надійшла оперативна інформація, що мер Ніжина займається злочинною діяльністю, бере хабарі. Зокрема, що 29 січня 2008 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 першу частину хабара - 25 000 доларів США і за це отримав рішення про оренду приміщення, яке його цікавило, а це рішення було підписано 25 січня 2008 року, тобто заднім числом.
		Друга частина хабара планувалася в жовтні 2008 року, проте ОСОБА_4 збільшив її суму. Видані правоохоронними органами гроші в сумі 180 000 гривень ОСОБА_4 відмовився брати, тому вони були вимушені  поміняти їх на долари. 15 грудня 2008 року - 20 000 доларів США були передані ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_4 Рух грошових коштів контролювався правоохоронними органами. ОСОБА_7 передав гроші ОСОБА_5 для передачі ОСОБА_4 Однак одразу ОСОБА_4 гроші не забрав, після того як ОСОБА_4 відвідав суд, він зустрівся з братом ОСОБА_5 і в цей час відбулася передача грошей. Після цього вони почали переслідувати службовий автомобіль ОСОБА_4 Після зупинки останнього, вони підійшли, представилися і почали слідчу дію. Після чого ОСОБА_4 був доставлений у міський відділ міліції.
		Також показав, що він не затримував ОСОБА_4, а хто затримував  ОСОБА_5, не пам'ятає, при цьому, перерахувавши гроші виявили недостачу - 500 доларів США. Звернулися до ОСОБА_5, на що останній повідомив, що 500 доларів США йому залишив брат. Виявили гроші в службовій машині ОСОБА_4 в ніші дверей автомобіля, все фіксувалося на відеозйомку, оформлявся відповідний протокол, були присутні поняті.
		Стосовно дозволу на застосування технічних засобів показав, що він звертався до суду, коли саме - не пам'ятає. Повідомив, що не пам'ятає, коли була заведена ОРС.    
		 
		Вказані показання засудженого ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 та ряду свідків місцевий суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними по справі, зокрема: 
		- протоколом усної заяви ОСОБА_6 про злочин від 08 жовтня 2008 року, згідно якого останній повідомляє МВС України, що голова Ніжинської міськради ОСОБА_4 вимагає від нього винагороду в розмірі 60000 доларів США за передачу в оренду банно-оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_3, та подальшу його приватизацію. Через ОСОБА_7 21 січня 2008 року він передав частину хабара  в сумі 25000 доларів США., а ОСОБА_4 ще вимагає 35000 доларів США і він пообіцяв через ОСОБА_7 передати йому 15000 доларів США до сесії і пізніше 20000 доларів США за позитивне рішення сесії про приватизацію об'єкта  (т.1 а.с.71-72);   
		- протоколом огляду і вручення грошових коштів від 08 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_6 було вручено 15000 доларів США (т.1 а.с.75-77);
		- стенограмами розмов роздрукованих заступником начальника відділу ОРУ ДДСБЕЗ МВС України, підполковником міліції ОСОБА_17, з яких вбачається, що серед розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на різні теми обговорюється і питання, що стосуються оренди та приватизації об'єкта, роль в цьому міського голови, розмір за це грошової винагороди, періоди її сплати і т.д. (т.1 а.с.120-154);
		- протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_6 від 12.12.2008 року в сумі 20000 доларів США та фотографіями даних коштів (т.1 а.с.157, 158-182);
		- протоколом огляду місця події від 16 грудня 2008 року із застосуванням відеозапису, з якого вбачається, що в ході огляду службового автомобіля Ніжинської міської ради  «Фольксваген-Пассат» в боковій кишені правої двері автомобіля з боку місця пасажира було виявлено 19 500 доларів США (195 купюр номінальною вартістю по 100 доларів США). У ході огляду місця події за допомогою спеціальної лампи були оглянуті виявлені грошові кошти, на яких виявлено сліди спеціальної речовини «Світлячок-М.», яким вони були оброблені під час їх огляду та вручення 12 грудня 2008 року в приміщенні МВС України. За допомогою даної лампи були оглянуті руки ОСОБА_4, під час якого було виявлене слабо виражене забарвлення світло-зеленого кольору на правій долоні (том 1, а.с. 192);  
		- протоколом відтворення місця події від 16 грудня 2008 року, згідно якого ОСОБА_5 показав гараж, в якому він сховав 500 доларів США, отриманих від ОСОБА_4 15 грудня 2008 року. Відповідно до зазначеного протоколу в гаражі, за адресою: АДРЕСА_4, (біля кафе «Абсолют») ОСОБА_5 видав заховані ним 500 доларів США (5 купюр номінальною вартістю по 100 доларів США). Дані купюри мають серії та номерні знаки, відповідні тим, що були оглянуті та вручені ОСОБА_6 12 грудня 2008 року з метою перевірки його заяви про вимагання хабара (т.1, а.с. 192);
		- постановою про визнання речовими доказами грошових коштів в сумі 19500 доларів США виявлених в ході огляду місця події (автомобіля) 15 грудня 2008 року та 500 доларів США, виданих ОСОБА_5 в гаражі під час відтворення обставин та обстановки події 16 грудня 2008 року (т.1, а.с. 193-194);
		- протоколом виїмки у МВС України від 26 грудня 2008 року відеокасет «Soni» mini DV номер 932 та 880, SD-карти, 2GB під  номером 951, серійний номер 30967-001.АОО (від 15.12.2008), SD-карти, 4 GB під номером 950, серійний номер 219486-6366 (від 09.12.08),  SD-карти, 4 GB під номером 915, серійний номер 202702-2029 (від 08.10.08), компакт - диска CD-R 52Х «Pleomax» інвентаризаційний номер 2\1\572м, на яких зафіксовано  записи розмов між  ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з яких вбачається, що крім розмов на різні теми йде обговорення питань, що стосуються оренди та приватизації об'єкта, роль в цьому міського голови, розмір за це грошової винагороди, періоди її сплати і т.д.  (т.1, а.с.201); 
		- протоколом про наслідки проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів від 30 грудня 2008 року, з якого вбачається, що у рамках провадження оперативно-розшукової справи № 93/07, під умовною назвою «Братки», згідно з постановою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року, зафіксовано розмови ОСОБА_7, які свідчать про його протиправну діяльність (т.1 а.с. 202-209);   
		- протоколом про наслідки проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів від 30 грудня 2008 року, з якого вбачається, що у рамках провадження оперативно-розшукової справи № 93/07, під умовною назвою «Братки», згідно з постановою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року, здійснювались оперативно-технічні заходи з негласного слухового та відеоконтролю зустрічі ОСОБА_7 в м. Ніжині та заявника ОСОБА_6 15 грудня 2008 року з 12-20 год. до 13-17 год. в присутності особи на ім'я ОСОБА_37 (охоронець ОСОБА_6) (т.1 а.с. 210-231);   
		- протоколом про визнання та приєднання до справи речових доказів: відеокасет, GB  карт, компакт - дисків - технічні засоби на яких зафіксовано обставини та факти протиправних дій ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( т.1 а.с.238-240);
		- протоколом очної ставки від 16 грудня 2009 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_6, в ході якої ОСОБА_6 підтвердив та пояснив обставини дачі хабара ОСОБА_4 ( т.2, а.с.45-59);
		- протоколами очної ставки від 17 грудня 2009 року між підозрюваними ОСОБА_4 та ОСОБА_7, від 07 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ( т.2 а.с. 195-198, 342-350);            
		- висновком судово-хімічної експертизи № 3хс від 12 січня 2009 року, згідно якої у змивах з правої руки ОСОБА_4 виявлені сліди спеціальної хімічної речовини, яка має одинакові фізико-хімічні властивості із спеціальною хімічною речовиною «Світлячок-М», якою були 12 січня 2008 року оброблені грошові купюри перед їх врученням ОСОБА_6 ( т.3 а.с. 140-141);
		- висновком криміналістичної експертизи відео та звукозапису №134 від 18 травня 2009 року про  те, що  у досліджуваних відео - та аудіофонограм, зафіксованої на міні відеокасеті «Soni DV premium DVM60» зав. №31 НС4226G 1124 з позначкою «880», міні відеокасеті «Soni DV premium DVM60»  зав. №31 НС4226G 1144  з позначкою «932», мікрочіпі Trancend 4 GB сер. №219486-6366 з позначкою «950», мікрочіпи  Trancend 4 GB сер. №202702-2029 з позначкою «915», мікрочіпи Kingston  2 GB сер. №30967-001.АОО з позначкою «951» усне мовлення належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6, є оригінальними, не містять цифрового монтажу та записувалися безперервно. Із виготовленої експертами роздруківки розмов між вказаними особами вбачається, що крім розмов на різні теми йде обговорення питань, що стосуються оренди та приватизації об'єкта, роль в цьому міського голови, розмір за це грошової винагороди, періоди її сплати і т.д. (т.3 а.с.163-250);  
		- протоколом огляду, відповідно до якого у Ніжинській міській раді вилучено протокол засідання конкурсної комісії по розгляду заяв і пропозицій щодо передачі об'єктів міської комунальної власності  в оренду від 20.12.2007 року, з якого вбачається, що комісія ухвалила укласти договір оренди на нежитлову будівлю лазні по АДРЕСА_3 з ТОВ «АВТ Моноліт». Даний протокол затверджений міським головою ОСОБА_4 та рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради №672  від 28 грудня 2007 року, з п.1.1 якого вбачається, що ТОВ «АВТ Моноліт» передано в оренду нежитлове приміщення в АДРЕСА_3 строком на 2 роки 11 місяців, яке замість міського голови ОСОБА_4 підписане іншою особою (т.7 а.с.2, 21-22, 24-28);
		- протоколом огляду вилученого у Ніжинській міській раді договору № 46 оренди майна міської комунальної власності (нежитлового приміщення в АДРЕСА_3) від 25 січня 2008 року, з якого вбачається, що від імені орендодавця - виконкому міської ради м. Ніжина, він підписаний з ТОВ «АВТ Моноліт» міським головою ОСОБА_4. (т.7 а.с.2, 4-7);
		- протоколом огляду вилученого у Ніжинській міській раді рішення № 106 від 28 лютого 2008 року, з якого вбачається, що ТОВ «АВТ Моноліт» дозволено провести реконструкцію та капітальний ремонт нежитлового приміщення в АДРЕСА_3, яке замість міського голови ОСОБА_4 підписане іншою особою (т.7 а.с. 3);
		- протоколом огляду вилученого у Ніжинській міській раді рішення «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації в 2 півріччі 2008 року та в І півріччі 2009 року, про продовження терміну приватизації» підписаного міським головою ОСОБА_4, додатку до якого вбачається, що право викупу нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 надається орендарю - ТОВ «АВТ Моноліт» (т.7 а.с. 3);
		Наведені докази прямо і побічно підтверджують наявність у діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Свідок ОСОБА_25 суду показав, що працює начальником юридичного відділу виконавчого комітету Ніжинської міської ради з вересня 2006 року. Пояснив процедуру передачі комунального майна громади в оренду, яке включає в себе створення комісії, на засіданні якої вирішується дане питання, про що виноситься відповідне рішення. Коли вирішувалося питання щодо оренди лазні, він не був присутній на засіданні. Також йому відомо, що на даний час умови договору оренди не виконуються, мається заборгованість. Зазначив, що на засіданні виконкому відповідно до ЗУ „Про місцеве самоврядування" повинен головувати міський голова, але на той період ОСОБА_4 не був включений в члени виконкому, оскільки рішенням сесії був позбавлений повноважень. Міський голова зобов'язаний підписати договір оренди, оскільки це питання вирішувалось на засіданні виконавчого комітету і було відповідне рішення виконавчого комітету з даного питання,  яке ніким не оскаржувалось.
		Також підтвердив неприязні відносини між засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_16, який є свідком по даній справі і був незадоволений вирішенням питання щодо оренди приміщення для належного йому автосалону. З приводу службового автомобіля пояснив, що останній перебуває на балансі виконавчого комітету. В разі необхідності його використання, подається службова записка на ім'я начальника фінансово-господарського відділу і в цьому відділі вирішувалось питання щодо надання службового автомобіля в користування.
		 
		Свідок ОСОБА_11 в засіданні апеляційного суду показала, що у виконавчому комітеті Ніжинського міськвиконкому працює з січня 2005 року з 2007 року займає посаду начальника служби  з управління і приватизації комунального майна і землі.
		Пояснила, що банно-пральний комплекс  давно був у занедбаному стані. Було створено відповідну комісію, яка виходила на місце знаходження цього об'єкту і обстежувала його стан. Цей комплекс був на балансі КП „Побутсервіс", яке вже не працювало. Було запропоновано  директору комунального ринку ОСОБА_7 взяти його на баланс комунальному ринку, але він відмовився, мотивуючи необхідністю вкладення в нього значних коштів.
		В 2006 році було вирішено передати цей комплекс в оренду, подавались відповідні оголошення  у газету. Лише у 2007 році об'єкт був переданий в оренду, передувало цьому підготовка документів задля передачі об'єкту в оренду  на засідання конкурсної комісії, були визначені умови. З двох претендентів було обрано того, хто запропонував більшу орендну плату - ТОВ „Моноліт", про що було оформлено відповідне рішення, на підставі якого укладено договір оренди. По заяві ТОВ „ Моноліт" від 14 лютого 2008 року міськвиконкомом було надано дозвіл та кошторис на проведення капітального ремонту. Пізніше надійшла заява ТОВ „ Моноліт" про приватизацію цього об'єкту. Було проведено експертну оцінку його вартості, виконавчий комітет затвердив її і після цього було винесено рішення  про приватизацію об'єкту. Зазначила, що основна сума не сплачена до цього часу.
		Повідомила, що ОСОБА_4 на той час був позбавлений повноважень члена виконавчого комітету, тому він не підписував рішення виконкому про оренду цієї лазні ТОВ „ Моноліт", це рішення підписував ОСОБА_26, а коли на підставі цього рішення оформлявся договір оренди, то на момент його підписання ОСОБА_4 уже виконував повноваження міського голови, тому і підписав договір оренди. Заперечила будь-який вплив зі сторони міського голови при  вирішення питань щодо оренди чи приватизації комунального майна. Також свідок підтвердила існування конфлікту між виконавчим комітетом та МРЕО і ТОВ „Муна", через оренду комунального майна. Повідомила, що на конкурсі за довіреністю від ОСОБА_33 приймав участь ОСОБА_7, який потім і отримував на руки договір. 
		 
		Свідок ОСОБА_10, який з 2006 року займає посаду секретаря міської ради у м. Ніжин, аналогічно свідкам ОСОБА_25 та ОСОБА_11 пояснив процедуру передачі комунального майна в оренду, одночасно повідомивши, що міський голова підписує рішення міськвиконкому, а він, як секретар підписує додатки, проте, він міг підписати і рішення, зокрема № 672 від 28 грудня 2007 року, однак без відома міського голови він не підписував жодного рішення міськвиконкому. Заперечив вплив з боку міського голови ОСОБА_4 на нього як щодо вирішення питання оренди лазні, так і взагалі. Стосовно подій 15 грудня 2008 року повідомив, що в цей день спочатку в денний час він сам їздив у суд вітати працівників з професійним святом, а потім біля 16 години вони разом їздили, однак він службовим автомобілем, а ОСОБА_4 до суду слідував на авто брата. Після привітань ОСОБА_4 пішов, а він ще залишався. Про його арешт він дізнався наступного дня. Заперечив особисту зацікавленість у зміщенні міського голови з посади. 
		 
		Допитаний свідок ОСОБА_27 суду показав, що працює на комунальному ринку з 2006 року, в тому числі і під керівництвом ОСОБА_7 Знає, що проти міського голови ОСОБА_4 у місті влаштовувалися  різні провокації, в яких йому пропонували приймати участь, проте він відмовився. Повідомив, що зі слів свідка ОСОБА_15 знає, що про затримання мера останній знав заздалегідь до його затримання.
		 
		Свідок ОСОБА_28 суду показав, що йому відомо про існування  протистояння політичних сил та людей зокрема, ОСОБА_20 та ОСОБА_7, які бажають змістити ОСОБА_4 з посади міського голови, в зв'язку з чим були погрози, в тому числі і фізичного характеру та шантаж.   
		 
		Проаналізувавши показання свідків, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в матеріалах кримінальної справи даних, які б свідчили про організацію провокації хабара зі сторони потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_7. Також у справі не знайдено будь-яких політичних протистоянь, як на те вказує засуджений ОСОБА_4 з метою його усунення з посади міського голови м. Ніжина.  
		 
		Посилання засудженого на суперечності у показаннях ряду свідків стосовно того, яким чином він та ОСОБА_10 добиралися 15 грудня 2013 року до приміщення суду, а також суперечності стосовно зустрічі його з ОСОБА_5 біля пам'ятника «Афганцям» для передачі грошей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки показання усіх свідків по справі судом першої інстанції були досліджені, їм дана правова оцінка у сукупності з іншими доказами по справі і на суть справи та пред'явлене обвинувачення ці розбіжності не впливають, оскільки сам факт передачі та обставини, за яких кошти були передані, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, зокрема в показаннях засудженого ОСОБА_5, який як в ході судового слідства в суді першої інстанції (том 13, а.с. 36-37), так і в суді апеляційної інстанції підтвердив, що 15 грудня 2008 року надвечір він підвозив ОСОБА_4 до приміщення суду та сказав, що має передати йому гроші передані ОСОБА_7, на що той сказав зачекати коли він йому зателефонує, що він і зробив, а близько 19 години вони зустрілися з братом біля пам'ятника «Афганцям», де він і передав йому гроші.  
		 
		Стосовно посилань апелянта на розбіжності в показаннях свідків з приводу переданих 15 грудня 2008 року грошей, зокрема пакування, кількості пачок та того, чим вони були скріплені спростовуються протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_6 від 12 грудня 2008 року в сумі 20000 доларів США та фотографіями даних коштів (т.1 а.с.157, 158-182), а також постановою про визнання речовими доказами грошових коштів в сумі 19500 доларів США, виявлених в ході огляду місця події (автомобіля) 15 грудня 2008 року та 500 доларів США, виданих ОСОБА_5 в гаражі під час відтворення обставин та обстановки події 16 грудня 2008 року (т.1, а.с. 193-194), згідно яких номінали, серії та номери грошових коштів, виданих працівниками міліції співпадають з номіналами, серіями та номерами, вилучених у засуджених.
		Твердження засудженого ОСОБА_4 стосовно порушень з боку досудового слідства під час допиту в якості підозрюваного ОСОБА_7 15 грудня 2008 року, якого допитував працівник Ніжинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_36, не маючи на те ніяких процесуальних документів, які б уповноважували б його на проведення такої дії знаходять своє підтвердження в матеріалах справи, однак на суть справи таке порушення не може вплинути і ОСОБА_7 цього факту не оскаржує. В такому випадку чинне законодавство передбачає можливість реагування на виявлені порушення прав законодавства, допущені при провадженні досудового слідства з боку суду шляхом винесення окремої ухвали в порядку ст. 23-2 КПК України, що судом першої інстанції було виконано, дані порушення відображені в окремій постанові суду від 09 листопада 2012 року. 
		 
		Посилання на упередженість та порушення автоматизованого розподілу під час визначення загальними зборами суддів Новозаводського районного суду м. Чернігова для подальшого розгляду справи суддею, який виніс постанову про направлення цієї ж справи для організації та проведення додаткового розслідування не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства скасування постанови про направлення справи  на додаткове розслідування не перешкоджає передачі справи для подальшого слухання судді, який слухав справу, тим паче в ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2011 року (том 14, а.с. 112-130), якою постанову суду першої інстанції скасовано, зазначено про направлення справи на новий судовий розгляд в той же суд, без застереження щодо розгляду справи в іншому складі суду, що дає підстави вважати проведені збори суддів легітимними, а їх рішення - законним. 
		 
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого 1992 року, під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства. 
		 
		Згідно Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011р. "У справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України" слідує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а саме: на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		 
		Враховуючи, що негласний слуховий та візуальний контроль стосовно ОСОБА_4 проводився без отримання дозволу суду, то  фактичні дані не відповідають допустимості доказів, а тому не є  належним та допустимим доказом, і не може враховуватись як такий, що підтверджує обвинувачення, оскільки порядок отримання такої інформації не відповідав чинному законодавству та порушує Конституційні права людини. 
		 
		В засіданні апеляційного суду були переглянуті всі відео та звукозаписи розмов потерпілого ОСОБА_6 з ОСОБА_7 та між іншими особами, як телефонні, так і при зустрічі, моменти передачі коштів, огляд місця події та проведення інших слідчих дій і колегією суддів було достовірно встановлено, що факт передачі коштів в сумі 25 тисяч доларів США ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_20 та невідомої  особи ОСОБА_7 мав місце 16 лютого 2008 року, про що свідчить дата при прослуховуванні звукозапису. В той час, органом досудового слідства та судом першої інстанції ОСОБА_4 в обвинувачення ставилось отримання хабара в сумі 25000 доларів США саме 29 січня 2008 року. Зі слів потерпілого ОСОБА_6 запис розмови проводився ним особисто з власної ініціативи, тобто не уповноваженою на те особою, без дотримання конституційних положень, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011р. "У справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України", а тому такі  фактичні дані визнаються недопустимими, неналежним і даний доказ судом не береться до уваги. 
		 
		З цього приводу ОСОБА_7 пояснював, що кошти в сумі 25000 доларів США він отримав та передав ОСОБА_5 29 січня 2008 року, однак сам ОСОБА_5 даний факт заперечував з перших своїх показань і будь-яких інших даних та доказів про факт передачі вказаного хабара за вказану дату у справі відсутні і в судовому засіданні таких доказів надано не було.
		 
		З огляду на те, що даний доказ одержаний незаконним шляхом, а тому визнається недопустимим, неналежним і даний доказ судом не береться до уваги, а оскільки будь-яких інших належних доказів немає, тому колегія суддів приходить до висновку, що справу в частині отримання хабара 29 січня 2008 року щодо ОСОБА_4 необхідно закрити за недоведеністю участі його у вчиненні злочину.    
		 
		Стосовно доводів потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_6 щодо безпідставного залишення без розгляду поданого ним цивільного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду, мотивувавши своє рішення тим, що в ході досудового та судового слідства в суді першої інстанції майно, передане як хабар не знайдено, а позов в порушення вимог Пленуму Верховного суду України № 5  від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» заявлено не в національній валюті, без врахування офіційних даних про показники рівня інфляції, до одного підсудного, без належного обґрунтування своїх вимог, в суді апеляційної інстанції потерпілим-цивільним позивачем названа орієнтовна сума позову в національній валюті, проте документального підтвердження не надано, а тому колегія суддів вважає, що цивільний позов ОСОБА_6 вірно залишено без розгляду та роз'яснено йому право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства для вирішення даного питання.
		 
		Покарання засудженому ОСОБА_4 призначене з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, обставин, при яких вчинено злочин, його наслідків, особи потерпілого ОСОБА_6 та його поведінки під час вчинення злочину, особи засудженого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно, має державні нагороди, багато років працює на відповідальній посаді міського голови м. Ніжина, на яку 5 раз обирався більшістю громади, має сім'ю, стану його здоров'я, що має ряд захворювань, те що він має матір пенсіонера за віком і яка є інвалідом 2 групи, з часу вчинення злочину пройшло майже 4 роки. Вказані вище обставини суд вірно визнав виключними та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що дало підстави для призначення ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 368 ч. 3 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до основної міри покарання, та призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією на користь держави всього його особистого майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
		 
		Колегія суддів приходить до висновку, що покарання, призначене засудженому ОСОБА_4 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним, що характеризують його особу та всім обставинам справи і є справедливим та таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України. 
		 
		Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги потерпілого-цивільного позивача по справі та прокурора, викладені ними в апеляціях щодо занадто м'якого виду покарання, які вони обґрунтовують тим, що судом необґрунтовано призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки підґрунтям до її застосування стали лише характеризуючі особу ОСОБА_4 обставини та зазначає, що ст. 66 КК України не містить жодної такої пом'якшуючої обставини. Тому вважає, що невизнання вини та відсутність каяття підриває авторитет державного апарату та дискредитує його діяльність, що давало суду підстави призначити більш суворе покарання. Такі доводи не дають суду апеляційної інстанції достатніх підстав для зміни вироку в бік суворості, оскільки законодавець зазначає, що ст. 66 КК України містить не вичерпний перелік обставин, які пом'якшують покарання, з огляду на що судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано обставини, які характеризують засудженого виключними та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів визнає їх обставинами, які пом'якшують покарання, в зв'язку з чим вмотивовано прийнято рішення про призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 368 ч. 3 КК України, тобто із застосуванням ст. 69 КК України. І саме таке покарання на переконання колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		 
		В той же час, колегія суддів вважає за необхідне порядку ст.ст. 409,411 КПК України ( в ред. 1960р.) рекомендувати суду першої інстанції вирішити питання про повернення застави в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень заставодавцю ОСОБА_29 (а.с.91 т.2), оскільки заставодавець в засідання суду першої інстанції не викликався і таке клопотання про виклик його в засідання апеляційного суду не заявлялось.
		 
		Твердження прокурора про необхідність зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі апеляційного суду не знаходять свого обґрунтування і задоволенню в цій частині не підлягають, оскільки як убачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_4, як під час досудового, так і судового слідства в суді першої та апеляційної інстанції вимог підписки про невиїзд жодним чином не порушив, вирок суду першої інстанції не скасовується у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, а тому відповідно і підстави для такої зміни відсутні.  
		 
		Відповідно до ст. 54 КК України особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Питання про доцільність призначення такого додаткового покарання віднесено на розсуд суду і не є обов'язковим. Тому доводи прокурора у апеляції про те, що суд порушив вимоги закону у зв'язку з тим, що не позбавив ОСОБА_4 5-го рангу посадової особи місцевого самоврядування, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, з огляду на використання засудженим свого рангу для вчинення злочину, також його ставлення до виконання службових обов'язків, відсутності дисциплінарних стягнень та його поведінки в побуті та колективі, яка є виключно бездоганно позитивною.
		 
		По справі не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону та прав засудженого ОСОБА_4 на захист, які б стали безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
		 
		По виявленим порушенням кримінально-процесуального закону, судом першої інстанції 09 листопада 2012 року винесено окрему постанову на адресу керівництва слідчого управління Генеральної прокуратури (а.с. 291-294 т.18).
		 
		Згідно ст. ст. 323, 324 КПК України (1960р.) всі процесуальні вимоги щодо вироку судом дотримані, а вирок є законним і обґрунтованим.
		 
		Керуючись пунктами 11,13 Розділу ХI КПК України ст.ст. 365, 366, 367, 379 КПК України ( в ред.1960р.), судова колегія, -
		     
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		 
		Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2012 року щодо ОСОБА_4 змінити, виключити із вступної частини вироку суду із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним  епізод від 29 січня 2008 року про те, що засновник ТОВ «АВТ «Моноліт» ОСОБА_6, усвідомлюючи, що товариство зможе отримати у власність зазначене нежитлове приміщення, лише попередньо отримавши його в оренду, а Ніжинський міський голова ОСОБА_4 використовуючи своє службове становище може перешкодити цьому, перебуваючи у м. Ніжині поблизу будинку АДРЕСА_3, передав ОСОБА_7 для подальшої передачі Ніжинському міському голові ОСОБА_4 частину хабара в сумі 25 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 29 січня 2008 року складає 125 350 грн., за підписання ОСОБА_4 договору про передачу в оренду ТОВ «АВТ «Моноліт» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3.  
		 
		В цей же день, ОСОБА_7, сприяючи ОСОБА_6 у даванні хабара ОСОБА_4, біля колишніх гаражів міськвиконкому, що знаходяться в м. Ніжині, по вул. Богушевіча, передав частину хабара у сумі 25 000 доларів США ОСОБА_5, який сприяв в одержанні хабара своєму рідному брату ОСОБА_4, для подальшої передачі даних коштів останньому.
		Приблизно наприкінці січня 2008 року, ОСОБА_5, у невстановленому слідством місці та часі, діючи за попередньою домовленістю та сприяючи своєму брату в одержанні хабара, передав отримані від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 25000 доларів США Ніжинському міському голові ОСОБА_4, а останній одержав вказаний хабар за передачу в оренду ТОВ „АВТ „Моноліт" не житлового приміщення по АДРЕСА_3, а справу в цій частині закрити за недоведеністю участі ОСОБА_4 у вчиненні злочину.
		 
		Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції, тобто 6-ть (шість) років позбавлення волі з конфіскацією на користь держави всього належного особистого йому майна з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки. 
		 
		В порядку ст.ст. 409,411 КПК України ( в ред. 1960р.) рекомендувати суду першої інстанції вирішити питання про повернення застави в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень заставодавцю ОСОБА_29.
		 
		В решті цей вирок суду щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
		 
		      
		 
		СУДДІ:
		 
		Борисенко І.П.                          Мельниченко Ю.В.                     Салай Г.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...