Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/482/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2013. Зареєстровано: 01.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2013.
Дата набрання законної сили: 30.04.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м. Вінниця
		18 березня 2013 р.                                                                                 Справа № 802/482/13-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді: Яремчука Костянтина Олександровича, 
		за участі секретаря судового засідання: Яковенка Дмитра Олександровича,  
		позивача: ОСОБА_1,
		представника відповідача: Шпіклірного А.Х., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1   
		до: управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області  
		про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області, у якому просив визнати протиправною вимогу про сплату боргу №175 від 23 жовтня 2012 року, відповідно до якої ним перераховано до органу Пенсійного фонду України 1698 грн. 23 коп., зобов'язати відповідача скасувати дану вимогу, повернути йому сплачені кошти та утриматись в подальшому від винесення щодо нього вимог про сплату єдиного внеску. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		З огляду на цю норму позивач оскаржив до суду вимогу управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі №175 від 23 жовтня 2012 року та просив зобов'язати орган Пенсійного фонду України скасувати її.   
		Позивач в судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити. 
		Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.
		Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець  Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області 23 березня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 9), та є платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 10).
		Управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області 23 жовтня 2012 року сформовано вимогу №Ф175 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 1698 грн. 23 коп.
		Визначаючись щодо обґрунтованості оформлення оскарженого рішення, суд зважає на  таке.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-УІ  від 8 липня 2010 року.
		З 06 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_1 у відповідності до статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV) уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач як пенсіонер за віком не є платником єдиного внеску.
		Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, оскільки він не досяг 60-річного віку, адже вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску пенсіонерів за віком.
		Відповідно до частини 1 Закону №1058-IV пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 отримує довічну пенсію за віком, а частина 4 статті 4 Закону  №2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону №1058-IV, тому суд дійшов висновку про те, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, адже існує пряма вказівка у Законі. 
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2012 року (справа №К/9991/49213/12).
		Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС України). 
		Проте, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для висновків, які спростовують доводи відповідача. 
		Відтак, вимога позивача щодо визнання протиправною вимоги управління Пенсійного фонду України №Ф175 від 23 жовтня 2012 року про стягнення з нього заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 1698 грн. 23 коп. підлягає задоволенню.
		При цьому, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивача, з урахуванням положень статті 11 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати вимогу №175, сформовану управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі 23 жовтня 2012 року.
		Водночас, щодо вимоги позивача про зобов'язання управління Пенсійного фонду України скасувати дану вимогу суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки як зазначено вище суд вийшов за межі позовних вимог та скасував її.
		Що ж стосується вимоги позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України повернути йому безпідставно отримані кошти, то суд дійшов висновку, що така вимога також не може бути задоволеною з огляду на положення статті 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими передбачено, що суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків Пенсійного фонду в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом  Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення. Відтак, законодавцем передбачено обов'язок територіального органу Пенсійного фонду самостійно повернути безпідставно стягнені кошти протягом трьох днів з дня прийняття судом рішення про безпідставність їх стягнення.
		Також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання управління  Пенсійного фонду України утриматись в подальшому від винесення щодо нього вимог про сплату єдиного внеску, адже суд не компетентний забороняти органу державної влади  вчиняти або утриматись від вчинення певних дій в майбутньому. 
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
		При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21 листопада 2011 року, яким роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України. Так, у листі, зокрема, зазначено, що з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. 
		Відтак, з урахуванням положень статті 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі. 
		Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу №175, сформовану управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі 23 жовтня 2012 року.
		В задоволенні решти вимог відмовити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 114,70 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі.
		 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
		Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		 
		Суддя          Яремчук Костянтин Олександрович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...