Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-10438/11/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   2а-10438/11/2670                      Головуючий у 1-й інстанції:     Кузьменко В.А.                                                                                       Суддя-доповідач:  Ганечко О.М. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		28 березня 2013 року                                                                                            м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді                                            Ганечко О.М.,
		суддів:                                                      Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,             
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії з регулювання електроенергетики України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Київенерго», ОСОБА_3  про визнання постанови неправомірними, -    
		     
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся з позовом до Національної комісії з регулювання електроенергетики України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Київенерго», ОСОБА_3  про визнання постанови неправомірними.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 року позов задоволено частково.
		Зобов'язано Національну комісію з регулювання електроенергетики України надати ОСОБА_2 повну і обґрунтовану відповідь на запит від 06 травня 2011 року протягом місяця після набрання постанови законної сили.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
		Дослідивши  матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. 
		Як вбачається з матеріалів справи, постановою НКРЕУ від 13 січня 2011 року №8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" внесено зміни до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджених постановою НКРЕУ від 10 березня 1999 року №309 (у редакції постанови НКРЕУ від 10 листопада 2009 року №1280), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 березня 1999 року за №151/3444, виклавши їх в новій редакції, що додається, та затвердити Зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕУ від 10березня 1999 року №309 (у редакції постанови НКРЕ від 10 липня 2002 року №758), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 березня 1999 року за №152/3445, що додаються.
		Позивач вважає вказані постанови НКРЕУ є регуляторними актами, проекти яких не були оприлюднені, що є порушенням статті 11 Закону України "Про електроенегетику", що врахування Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; порядок визначення тарифів на електроенергію в залежності від норм їх споживання споживачами АЕК "Київенерго" (яке є суб'єктом природних монополій міста Києва з передачі та розподілу електричної енергії місцевими електромережами) підлягає погодженню з Антимонопольним комітетом, чого відповідачем зроблено не було, а спірні постанови прийняті виключно в інтересах власників монополій, а не споживачів; при прийнятті спірних постанов відповідачем не дотримано принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема, рівності правових гарантій, відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, оскільки на внутрішньому ринку України спостерігається надлишок електроенергії, та принципу про відкритість, доступність та прозорість структури цін/тарифів для споживачів та суспільства, через те, що відповідач не надав повну та обґрунтовану відповідь на інформаційний запит від 06 травня 2011 року.
		За визначенням статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Відповідно до частини першої статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
		Частина друга статті 55 Господарського кодексу України, визначає, що суб'єктами господарювання є: 
		1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 
		2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем постанови є нормативно-правовими актами, однак вказані постанови або окремі їх положення не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, оскільки регулюють відносини між енергопостачальними компаніями та споживачами, відтак, не є регуляторними актами та не потребують процедур, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, щодо, оприлюднення проектів.
		Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не наведено, що оскаржувані постанови НКРЕУ можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку електроенергії.
		Стосовно доводів позивача про невідповідність оскаржуваних постанов нормам статей 20, 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Підставами для висновку про невідповідність оскаржуваних постанов вказаним нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на думку позивача, надлишок електроенергії на внутрішньому ринку України, неповідомлення відповідачем структури цін/тарифів та неповідомлення про причини підвищення тарифів на електроенергію.
		Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право: 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 2)одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоровю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; 4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім»ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Позивачем не доведено суду, що оскаржувані постанови НКРЕУ порушили його право, як споживача, зокрема, одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу.
		Відповідно до статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.
		Як встановлено судом першої інстанції, електроенергія це специфічний товар, який не може бути вироблений про запас, та не існує приладу (акумулятору), який міг би накопичити весь надлишок електроенергії виробленої всією генерацією України, якби вона працювала на повну потужність; тому висновок про те, що на ринку електроенергії України утворився профіцит електроенергії є помилковим: скільки виробляється стільки споживається; до того ж, роздрібний тариф для населення з огляду на Закон України "Про ціни та ціноутворення", Закон України "Про електроенергетику" є регульованою ціною на електроенергію, а отже закони ринкової економіки (профіцит, дефіцит і таке інше) не можна взагалі застосовувати до ціноутворення, коли йдеться про державне регулювання тарифів. 
		Формування тарифу для населення, у тому числі при прийнятті оскаржуваних постанов, можна відобразити наступним чином: нормативні втрати електроенергії враховуються в порядку, визначеному Постановою НКРЕУ "Про затвердження Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію" від 19 квітня 2002 року №398; тариф на поставку (середньозважений тариф складає 36,5 грн. 1 МВт) по кожному підприємству окремою постановою НКРЕУ затверджується тариф на постачання та передачу електроенергії (наприклад постанови НКРЕУ від 09 грудня 2010 року №№1649, 1650, 1651…1685); тариф на передачу (середньозважений тариф складає 134,9 грн. 1 МВТ) ) кожному підприємству окремою постановою НКРЕ затверджується тариф на постачання та передачу електроенергії (наприклад постанови НКРЕУ від 09 грудня 2010року №№1649,1650, 1651…1685); оптова ринкова ціна (затверджується щомісячно Постановою НКРЕУ, наприклад, постанови №1954 від 23 грудня 2010 року 527,12 грн. за 1МВт год. (без ПДВ), № 262 від 23 лютого 2011 року) 561,91грн. за 1 МВт год. (без ПДВ). 
		В свою чергу оптова ринкова ціна формується в порядку та на умовах визначених Постановою НКРЕУ від 17 жовтня 2003 року №490 "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України" від 09 жовтня 2003 року.".
		Роздрібний тариф для населення формується в порядку передбаченому статтями 15, 151, 17 Закону України "Про електроенергетику", статтею 30 Закону України "Про житлово- комунальні послуги", пунктами 2.7, 3.6, 3.7, 3.8, Постанови НКРЕУ "Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом" від 13 червня 1996 року №15/1 та інших нормативними актами, зазначеними у вищевказаній структурі собівартості роздрібного тарифу. 
		До того ж, оптова ринкова ціна була затверджена Постановами НКРЕУ, які ніким не оскаржувались, а отже є законними. Оптова ринкова ціна в момент прийняття оскаржуваних постанов перевищувала 50 коп., що без врахування інших складових тарифів вже більше ніж затверджений тариф для населення.
		Крім того, матеріалах справи міститься звіт аудитора оптового ринку електроенергії України щодо проведення узгоджених аудиторських процедур у 2010 від 04лютого 2011 року, згідно якого підтверджено правильність формування оптової ціни продажу електроенергії енергопостачальним компаніям та розрахунку належних платежів за продану та куповану в енергоринку електричну енергію".
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено обставин стосовно невідповідності оскаржуваних постанов НКРЕУ вказаним вище принципам регулювання цін/тарифів.
		Відповідно, до ч. 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
		За визначенням статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
		Відповідно до частини другої та третьої статті 11 Закону України "Проелектроенергетику", органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства. 
		Таким чином, НКРЕУ є органом, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а не суб'єктом господарювання, який надає споживачу житлово-комунальної послуги відповідно до умов договору, або який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, відповідно не є виконавцем/виробником, в розумінні Закону України "Прожитлово-комунальні послуги" та не повинен повідомляти споживачів про зміни вартості житлово-комунальних послуг.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи позивача в частині невідповідності постанов НКРЕУ від 13 січня 2011 року №8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" та від 17 березня 2011року №343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" положенням статті 11Закону України "Про електроенегетику", статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтям 20, 30, 32Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивачем не підтверджені.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова НКРЕУ від 13 січня 2011 року №8 відноситься до регуляторного акту, а тому при прийнятті вказаної постанови встановлюється особлива процедура її підготовки, прийняття та оприлюднення, згідно Закону України «Про засади державної регуляторної  політики у сфері господарської діяльності».  
		Щодо позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача надати повну та обґрунтовану відповідь на запит від 06 травня 2011 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовної їх задоволення, виходячи з наступного.
		Встановлено, що позивач звернувся до НКРЕУ з інформаційним запитом від 06 травня 2011 року, в якому просив надати наступну інформацію: про структуру цін/тарифів на теплову енергію, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, на електроенергію, затверджених постановами НКРЕУ від 14 грудня 2010року №1726 та №1729, від 20 січня 2011 року №58, від 13 січня 2011 року №8 з наданням відповідних обґрунтувань із посиланням на погодження відповідних органів; повідомити про причини підвищення тарифів на електроенергію для населення на тлі її надлишку на внутрішньому ринку України, а також собівартість виробництва електроенергії і її експортну вартість у 2010 та 2011 роках; повідомити про дату та джерело опублікування проектів вказаних постанов НКРЕУ, як регуляторних актів, якими зачіпаються його права ,інтереси та обов'язки.
		У відповідь на вказаний інформаційний запит НКРЕУ надіслано на адресу позивача лист від 10 червня 2011 року №1449/25/27-11, проаналізувавши який, суд встановив, що він не містить запитуваної позивачем інформації про структуру цін/тарифів на теплову енергію, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, на електроенергію, затверджених постановами НКРЕУ від 14 грудня 2010 року №1726 та №1729, від 20 січня 2011 року №58, від 13 січня 2011 року №8 з наданням відповідних обґрунтувань із посиланням на погодження відповідних органів та інформації про дату та джерело опублікування проектів вказаних постанов НКРЕУ, як регуляторних актів, якими зачіпаються його права, інтереси та обов'язки.
		Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно з пунктом 6 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
		З огляду на викладене, НКРЕУ, як розпорядник інформації, зобов'язана надавати достовірну, точну та повну інформацію в тому числі на інформаційні запити.
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що  на інформаційний запит ОСОБА_2 від 06 травня 2011 року НКРЕУ не надала повної інформації, а тому, зобов'язання відповідача надати повну та обґрунтовану відповідь на інформаційний запит позивача 06 травня 2011 року є правомірним.
		За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. 
		Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
		У Х В А Л И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                   О.М. Ганечко
		 
		Судді:                                                                              А.Ю. Коротких
		 
		                                                                                О.Г. Хрімлі
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Ганечко О.М.            
		 
		Судді:                                                                                           Коротких А. Ю. 
		 
		                                                                                                                    Хрімлі О.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...