Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0870/11361/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2013.

Результат оскарження 19.11.2013 Третій апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2013 року Справа №  0870/11361/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Максименко Л.Я.,
		при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовною заявою: ОСОБА_1, м. Запоріжжя
		до відповідача 1: Військової частини 3037 Внутрішніх військ МВС України,  м. Донецьк
		відповідача 2: Головного управління Внутрішніх військ МВС України, м. Київ
		про: зобов'язання вчинити дії, 
		за участю
		від позивача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № 60/м від 03.07.2012
		від відповідача 1: Кірпічніков О.М., довіреність № 946 від 29.12.2012 
		від відповідача 2: Степура Ю.М., довіреність № 3/20-220 від 24.12.2012
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Військової частини 3037 Внутрішніх військ МВС України, в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати позивачу вислугу років з 08.02.2000 по 02.06.2008 у пільговому обчисленні як один місяць за півтора місяця служби шляхом внесення відповідних змін щодо зарахування пільгової вислуги років 26 років 7 місяців до наказу командира в/ч 3037 № 4 (по стройовій частині) від 10.01.2011 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.    
		          В обґрунтування позову посилається на те, що в період з 08.02.2000 по 02.06.2008 позивач проходив військову службу заступником командира 19 окремого батальйону ВВ МВС України (військова частина 3026), тобто підрозділу ВВ МВС України, який має спеціальне призначення по конвоюванню осіб, взятих під варту. З огляду на це та згідно абз.9 п.п. «в» п. 3 Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 і наказу МВС № 526 від 03.08.1995 визначено право військовослужбовців, період проходження військової служби на яких офіцерам, прапорщикам і військовослужбовцям, що служать за контрактом, а також військовослужбовцям строкової служби військ внутрішньої та конвойної охорони зараховується у стаж військової служби до вислуги років для призначення пенсій у пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора. Правова позиція позивача полягає в тому, що постанова КМУ № 393 встановивши право пільгового обчислення вислуги років 1 місяць служби у підрозділах спеціального призначення за 1,5 місяця служби, надала відповідним міністерствам і відомствам можливість визначити перелік посад, умови (порядок) для реалізації наданого права. Тому, надання відповідним міністерствам (відомствам) в даному випадку МВС, повноважень визначати такий перелік посад не означає, що вони можуть допустити звуження змісту та обсягу наданого права військовослужбовцю, або взагалі скасувати чи призупинити для цих осіб на тривалий час таке право, яке вже було встановлено Постановою КМУ № 393. 
		          25.12.2012 позивач збільшив позовні вимоги, подавши уточнений адміністративний позов, в якому останній просить суд зобов'язати Головне управління Внутрішніх військ МВС України в особі Командувача ВВ МВС України зарахувати ОСОБА_1 вислугу років з 08.02.2000 по 02.06.2008 у пільговому обчислені як один місяць за півтора місяця служби шляхом внесення відповідних змін щодо зарахування пільгової вислуги років 26 років 7 місяців до наказу Командувача № 137 (по особовому складу) від 23.12.2010 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби; зобов'язати військову частину 3037 ВВ МВС України зарахувати ОСОБА_1 вислугу років з 08.02.2000 по 02.06.2008 у пільговому обчислені як один місяць за півтора місяця служби шляхом внесення відповідних змін щодо зарахування пільгової вислуги років 26 років 7 місяців до наказу командира військової частини 3037 № 4 (по стройовій частині) від 10.01.2011 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.    
		          Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2012 збільшені позовні вимоги прийняті до розгляду та до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Головне управління Внутрішніх військ МВС України. 
		          В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову. 
		          Відповідач 1 позов не визнав, у письмових запереченнях зазначає, що вислуга років для позивача для призначення пенсії була обчислена відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей». Вказує, що згідно постанови КМУ № 299 від 14.02.2000 «Про внесення змін і доповнень до п. 3 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992» було виключено військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, які проходили службу у виправно-трудових установах та в підрозділах з конвоювання з переліку осіб, яким вислуга років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах. Вважає, що період проходження служби військовослужбовцями  внутрішніх військ служби в підрозділах конвоювання (включно до батальйону) для призначення пенсії у відповідному пільговому обчисленні тільки в період з 19.09.1993 до 14.02.2000, а оскільки позивач проходив службу в підрозділах з конвоювання з лютого 2000 року, тому пільгове обчислення вислуги років не проводилось. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
		Під час розгляду справи по суті представник відповідача 1 підтримав заперечення з підстав викладених вище. 
		Відповідач 2 письмових заперечень на позовну заяву не надав, представник у судовому засіданні пояснив, що позивач не має права на пільгове обчислення вислуги років за період з 08.02.2000 по 02.06.2008, оскільки таке право не було передбачено Постановою КМУ № 393. Посилання представника позивача на наявність наказів МВС України вважає безпідставними, оскільки в даному випадку постанова КМУ має вищу юридичну силу. Просить у задоволені позову відмовити. 
		В судовому засіданні 05.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. 
		Розглянувши матеріали справи, суд встановив: 
		          Підполковник ОСОБА_1, заступник командира з тилу - начальник тилу військової частини 3037 був звільнений з військової служби наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 23.12.2010 № 137 о/с, виключений із списків особового складу частини наказом командира військової частини 3037 від 10.01.2011 № 4 (по стройовій частині).
		          При звільнені підполковника ОСОБА_1 посадовими особами військової частини 3037 було проведено обчислення вислуги років для призначення пенсії, яка станом на 01.12.2010 у календарному обчисленні становила 22 роки 04 місяці 00 днів, у пільговому обчисленні - відсутня. 
		          Заявою від 24.07.2012 позивач звернувся до Головного УПФУ в Запорізькій області, яке у відповіді від 09.08.2012 вих. № 1248/М-9 повідомило, що згідно наявних у пенсійній справі позивача завірених копій розрахунку вислуги років та витягу з наказу про звільнення, за змістом яких як пільгова так і календарна вислуга років становить 22 роки 05 місяців та 09днів.
		           Встановивши такі обставини, позивач звернувся із скаргою до Головного управління внутрішніх з військ МВС України, яке у відповіді від 25.10.2012 вих. № 3/18/1-М-320 повідомило, що лише період проходження військовослужбовцями внутрішніх військ служби в підрозділах з конвоювання (включно до батальйону) підлягає зарахуванню для призначення пенсії у відповідному пільговому обчисленні тільки в період з 19.09.1993 до 14.02.2000. У зв'язку із чим у задоволенні скарги позивачу відмовлено. 
		          Не погоджуючись із  діями відповідачів щодо обчислення вислуги років та з вимогою вчинити певні дії, гр. ОСОБА_1 звернувся до суду.
		Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
		Умови,  норми  і  порядок  пенсійного забезпечення  громадян  України  із  числа осіб, які перебували на військовій  службі,  службі  в органах внутрішніх справ, державній 
		пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації  України,  органах  і  підрозділах  цивільного захисту, податковій  міліції  чи  Державній  кримінально-виконавчій  службі України,  та  деяких  інших осіб, які мають право на пенсію за цим 
		Законом, регулюється Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон               № 2262-ХІІ).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ, законодавство про  пенсійне  забезпечення осіб,  звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом,  базується на Конституції України і складається    з    цього    Закону,    Закону України «Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України,  прийнятих відповідно  до цих законів. 
		Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення  пенсій  особам,  які  мають  право  на  пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно зі ст. 17-2 Закону № 2262-ХІІ, обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. Перелік документів,   що   підтверджують    окремі    періоди військової  служби,  служби  в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і  підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій  службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається  Кабінетом  Міністрів України.
		Вислуга років для призначення пенсій військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України обчислюється відповідно до Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393).
		Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 393 (в редакції до 14.02.2000), до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: в) один місяць служби за півтора місяця: у підрозділах Національної гвардії з охорони дипломатичних і консульських представництв іноземних держав, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, у частинах і підрозділах спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами, що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
		В той же час, п.п. «г» п. 3 Постанови № 393 (в редакції до 14.02.2000) передбачає, що зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовцям, які працюють у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки. 
		Наказом № 611 від 30.10.1992 Міністерства внутрішніх справ України «Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» затверджено та введено в дію з 1 травня 1992 року Інструкцію про організацію роботи по пенсійному забезпеченню військовослужбовців військ внутрішньої і конвойної охорони та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їх сімей (додаток № 1) та перелік посад і умови пільгового зарахування до стажу вислуги років для призначення пенсій особовому складу підрозділів спеціального призначення військ внутрішньої та конвойної охорони, установ по виконанню покарань органів внутрішніх справ та підрозділів міліції швидкого реагування «Беркут» (додаток № 2). 
		На виконання зазначеної постанови Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 22.11.1993 № 748 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1993 року № 747 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (із змінами, унесеними наказом МВС від 03.08.1995 № 526 «Про внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 22.11.1993 № 748»), яким були передбачені переліки посад військовослужбовців, період проходження військової служби на яких офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям, що служать за контрактом, а також військовослужбовцям строкової служби військ внутрішньої та конвойної охорони зараховувався в стаж військової служби до вислуги років для призначення та виплати пенсії в пільговому обчисленні. 
		Зазначений наказ був скасований наказом МВС України від 20.06.2004 № 684 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядом і начальницького складу органів внутрішніх справ».  
		Крім того, 14 лютого 2000 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова           № 299 «Про внесення змін і доповнень до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393», відповідно до якої військовослужбовці внутрішніх військ МВС України, які проходили службу у виправно-трудових установах та підрозділах з конвоювання, виключені з переліку осіб, яким вислуга років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах.  
		Відповідно до ст. 1 Закону України від 26.03.1992 № 2235-ХІІ «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (в редакції станом на 25.02.2000, далі Закон                  № 2235-ХІІ), внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (далі - внутрішні війська) входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
		Статтею 7 Закону передбачено, що внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, і виправно-трудових установ, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин. 
		Судом з матеріалів особової справи ОСОБА_1 встановлено, що в період з 23.12.1999 по 16.05.2008 згідно з наказом ком.в/ч 3033 № 2 о/с від 23.12.1999 позивач призначений заступником командира батальйону з тилу, 19 окремого батальйону, 23 окремої спеціальної моторизованої бригади міліції ВВ МВС України.
		Тобто, служба позивача у спірний період часу не проходила в установах виконання покарань органів внутрішніх справ, у частинах і підрозділах спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та у підрозділах міліції особливого призначення, а тому п.п. «в» п. 3 Постанови КМУ № 393 на гр. ОСОБА_1 не розповсюджується. 
		Крім того, слід враховувати положення ст. 17-2 Закону № 2262-ХІІ,  згідно якої обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця.
		В матеріалах особової справи позивача в розділі «Участь у війнах та інших бойових діях СРСР, військова служба, яка надає право на обрахування вислуги років на пенсію на пільгових умовах» проставлений штамп, з якого позивач згідно постанови КМУ від 19.09.1993 № 747 в період з 08.02.2000 по 02.06.2008 має право на пільгове зарахування стажу вислуги років в обчислені один місяць за півтора. 
		          Проте, суд зазначає, що вказаною постановою були внесені зміни до постанови КМУ № 393, зокрема останню було доповнено абзацами підпункту «в» «у  зонах  безумовного   обов'язкового)   та   гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2  і  3  статті  2 Закону України «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»,  -  згідно  з переліками   військових    частин,    підрозділів і   установ, затверджуваними відповідно  Міністерством  оборони,  Міністерством внутрішніх справ, Центральним управлінням Служби безпеки, Головним управлінням   командуючого   Національною   гвардією,    Державним комітетом  у   справах   охорони   державного   кордону   України, Управлінням державної охорони;    на посадах, де виконання обов'язків пов'язано з  роботами  по знешкодженню  вибухонебезпечних  предметів,  у  період   виконання робіт,  переліки   яких   визначаються   керівниками   відповідних міністерств і відомств; проходження  служби  у  військах  внутрішньої  та   конвойної охорони військовослужбовцями, які виконують обов'язки з  охорони атомних електростанцій та транспортних засобів під час перевезення ядерного палива та інших радіоактивних речовин; проходження  служби  на  посадах  рядового  і  начальницького складу органів внутрішніх справ у виправно-трудових  установах  на правах лікувальних та лікарень при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених» - де позивач службу не проходив, та підпунктом «г» такого змісту: один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовцям,  які  працюють у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових  профілакторіях за  переліками посад  і  на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і  Центральним  управлінням  Служби безпеки. 
		Тобто, відмітка, яка міститься в матеріалах особової справи та встановлює право позивача на пільгове обчислення вислуги років згідно постанови КМУ № 747 із розрахунку  один місяць за півтора суд вважає безпідставною, оскільки гр. ОСОБА_1 не проходив військову службу у таких підрозділах. 
		Суд не приймає до уваги довідку б/н б/д командира в/ч 3026 підполковника В.І. Грабчака, долучену ОСОБА_1 до матеріалів адміністративного позову, оскільки в даному випадку, згідно положень ст. 70 КАС України, остання не може вважатись належним доказом, виходячи з того, що проходження позивачем військової служби у підрозділах, яка надає право на пільгове обрахування вислуги років має підтверджуватись відповідними записами в особовій справі або іншими належними доказами (наказами тощо). 
		Таким чином, суд вважає, що ані матеріалами особової справи, ані долученими до справи іншими доказами не підтверджується наявність у позивача права на пільгове обчислення стажу служби у спірний період. 
		Також суд зауважує, що наявність у позивача двох різних витягів з наказу командира в/ч 3037 МВС України від 10.01.2011 суд оцінює виходячи з огляду оригіналу особової справи позивача, в якій міститься витяг з наказу командира в/ч 3037 МВС України від 10.01.2011 де відсутнє посилання на наявність у позивача пільгової вислуги років на військовій службі. Так само, в матеріалах особової справи позивача наявний розрахунок вислуги років на пенсію, який знову ж таки обрахований без пільгової вислуги років.
		Слід зазначити, що суд вважає належними доказами саме документи, надані відповідачами з особової справи позивача та засвідчені судом.
		Питання про те, яким чином у позивача опинилися копії наказів та розрахунок вислуги років на пенсію з невірними відомостями не відноситься до компетенції адміністративного суду. Більше того, з цього приводу командуванням ВВ МВС України було проведене службове розслідування та у порушенні кримінальної справи було відмовлено.  
		Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони:
		1)          на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2)          з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано;
		3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення  для прийняття рішення (вчинення  дії);
		4)          безсторонньо (неупереджено); 
		5)          добросовісно;
		6)          розсудливо;
		7)          з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій  дискримінації; 
		8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія);
		9)          з урахуванням права  особи  на участь у  процесі прийняття рішення;
		10)           своєчасно, тобто  протягом розумного строку. 
		Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених 
		статтею 72 цього Кодексу. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		           Відповідачами доведено та долученими до справи матеріалами підтверджено відсутність у позивача права на пільгове обчислення вислуги років 1 місяць служби у підрозділах спеціального призначення за 1,5 місяця служби у період з 08.02.2000 по 02.06.2008. 
		          З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову гр. ОСОБА_1, а тому правові підстави для зобов'язання відповідачів вчинити певні дії - відсутні.
		          Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
		            
		 ПОСТАНОВИВ: 
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини 3037 Внутрішніх військ МВС України, Головного управління Внутрішніх військ МВС України про зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
		          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.
		          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Суддя                                                            Л.Я. Максименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...