Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/82/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2013.
Дата набрання законної сили: 30.05.2013
Результат оскарження 30.05.2013 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		26 лютого 2013 року           15:40           № 826/82/13-а
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Луцишині Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		 
		За позовом        ОСОБА_1  
		до                        Служби безпеки України в особі Управління режиму, документального 
		                           забезпечення і контролю
		про                      визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії 
		            
		            Суддя Винокуров К.С.
		                                                                                  Секретар судового засідання Луцишин Ю.М.
		Представники сторін : 
		позивач:               ОСОБА_1
		від позивача:       ОСОБА_2
		від відповідача:   Цінський В.І.
		 
		26.02.2013 р. о 15 год. 44 хв. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України в особі Управління режиму, документального забезпечення і контролю (далі - відповідач, СБУ) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні інформації, зобов'язання відповідача надати запитувану позивачем інформацію.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2013 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
		Ухвалою суду від 04.02.2013 р. було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.02.2013 р.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», що унеможливлює реалізацію його права на отримання інформації про факти збирання чи не збирання відомостей про позивача.
		Представник відповідача проти позову заперечував, спираючись на те, що позивачу було надано відповідь в порядку передбаченому відповідно до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		08.10.2012 р. позивачем засобами електронного зв'язку було надіслано відповідачеві інформаційний запит в якому просив надати інформацію щодо того чи збираються щодо нього відомості СБУ та/або її структурними підрозділами. У випадку, якщо такі збираються, позивач просив надати повний перелік такої інформації, а також повідомити з якою метою вони збираються, як, ким і з якою метою використовуються, передаються чи поширюються.
		Листом від 11.10.2012 р. № 22/4/Б-305-п/51 (далі - відповідь від 11.02.2012 р.) т.в.о. начальника Управління режиму, документального  забезпечення і контролю Служби безпеки України полковник ОСОБА_4 повідомив, що запит не підлягає задоволенню, оскільки законодавство України про контррозвідувальну та оперативно-розшукову діяльність забороняється оприлюднювати або надавати інформацію щодо проведення стосовно певної особи контр розвідувальної чи оперативно-розшукової діяльності (до прийняття рішення за результатами такої діяльності) або її не проведення.
		Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право  направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Згідно преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. 
		Згідно до ч. 1-3 ст. 19 Закон № 2939-VI  запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
		Розпорядник інформації, згідно ч. 1 ст. 20 Закон № 2939-VI, має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Служба безпеки України, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII (далі - Закон №2229-XII), це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		На Службу безпеки України положеннями ст. 2 вказаного Закону покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
		У пункті 8 ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» закріплено право Служби безпеки України, її органів і співробітників для виконання покладених на них обов'язків проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		Згідно ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2135-XII, завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. 
		Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (стаття 2).
		Пунктом 10 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.
		Законом України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26 грудня 2002 року № 374-IV дано визначення контррозвідувальної діяльності як спеціального виду діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України (стаття 1).
		У відповідності до ст. 9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів.
		Вищезазначені положення законодавства кореспондуються з положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Відповідно до п.1. ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»  інформацією з обмеженим доступом є в тому числі службова інформація.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової інформації в тому числі відноситься інформація зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності.
		Таким чином вищенаведені нормативні акти дають можливість розпорядник інформації відмовити в задоволенні відповідного запиту у випадку, якщо запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом.
		Так, заслухавши пояснення сторін та розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкту владних повноважень, при наданні позивачу відповіді на його запит від 08.10.2012 р. діяв у відповідності до Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність». 
		При прийнятті рішення про відмову у наданні публічної інформації позивачу відповідачем було правомірно враховано специфіку такої інформації, яка визначена зазначеними нормативними актами.   
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
		Відповідачем доведено правомірність вчинених ним дій при наданні відповіді на запит ОСОБА_1. Судом не встановлено порушення відповідачем процедури надання відповіді на запит від 08.10.2012 року, а, відтак, і не встановлено порушення законних прав та свобод позивача. 
		За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 69-71, 94, 159-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                К.С. Винокуров
		 
		 
		       Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 28.03.2013 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...