Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 27/17-41-2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2013 року                                                                                   Справа № 27/17-41-2011 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого:           Черкащенка М.М.
		суддів:                     Нєсвєтової Н.М. (доповідач)
		Жукової Л.В.
		 
		розглянувши касаційну скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар"
		на рішення                                         господарського суду Одеської області від 22.02.2012
		та на постанову                               Одеського апеляційного господарського суду 04.12.2012
		у справі                                        №27/17-41-2011
		за позовом                                         Приватного підприємства "Дістріб'ют Селект"
		до                                                  1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар"; 
		2. Приватного підприємства "Лувр" 
		про                                                   розірвання договору, стягнення 856170,55грн. 
		та за зустрічним позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар"
		до                                                  Приватного підприємства "Дістріб'ют Селект"
		про                                                   стягнення 157597,37 грн. 
		 
		за участю представників сторін(за первісним позовом):
		від позивача: Погорілий О.В. - за довіреністю, Клімов В.В. - директор;
		від відповідача-1: Фриз А.В. - за довіреністю;
		від відповідача-2: не з'явився.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне підприємство "Дістріб'ют Селект" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" та Приватного підприємства "Лувр", в якому з урахуванням уточнень позовних вимог в редакції від 16.03.2011р. просило суд: 
		1. розірвати договір про умови поставки продукції ВАТ "Бровар" №15/06/09 від 15.06.2009р., укладений між ПП "Дістріб'ют Селект" та ВАТ "Бровар" ; 
		2. розірвати договір про умови поставки продукції ВАТ "Бровар" №02/01/10 від 02.01.2010р., укладений між ПП "Дістріб'ют Селект" та ВАТ "Бровар"; 
		3. стягнути з ТОВ "Микулинецький Бровар" 915 172,36 грн. збитків; 
		4. зобов'язати ТОВ "Микулинецький Бровар" отримати у ПП "Дістріб'ют Селект" залишки пивної тари на суму 4544,40 грн., кег в кількості 9 штук на суму 4500грн., обладнання на суму 14027, 71 грн.; 
		5. зобов'язати ПП "Лувр" повернути незаконно отримане майно у вигляді 18 пивних кег, на які має речове право ПП "Дістріб'ют Селект" за договором №21/01/10 позички кег ВАТ "Бровар". 
		27.12.2011р. до господарського суду Одеської області від ПП "Дістріб'ют Селект" надійшло уточнення до позовної заяви, зареєстроване за №44992/2011. Згідно до даної редакції позовних вимог ПП "Дістріб'ют Селект" просило суд: 
		1. витлумачити зміст п.1.7. Договору про умови поставки продукції ВАТ "Бровар" №02/01/10 від 02 січня 2010 року, укладеного між ВАТ "Бровар"та ПП "Дістріб'ют Селект"наступним чином: "Виробник зобов'язаний утримуватись від: 
		- передачі іншим ніж Дилер суб'єктами господарювання прав представляти інтереси ВАТ "Бровар"та реалізовувати його продукцію на території м. Одеси, Одеської області; 
		- продажу продукції іншим суб'єктам господарювання на території м. Одеси, Одеської області; 
		2. розірвати укладений між ВАТ "Бровар"та ПП "Дістріб'ют Селект"Договір про умови поставки продукції ВАТ "Бровар" №02/01/10 від 02 січня 2010 року; 
		3. стягнути з ТОВ "Микулинецький Бровар"на користь ПП "Дістріб'ют Селект" суму збитків завданих відмовою від договору №02/01/10 від 02 січня 2010 року у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 512 392, 25 грн. та вимушених витрат у розмірі 293 724, 86 грн.; 
		4. стягнути з ТОВ "Микулинецький Бровар" на користь ПП "Дістріб'ют Селект"50053, 44 грн. збитків, завданих порушеннями умов виконання Договору №02/01/10 від 02 січня 2010 року. 
		У судовому засіданні 22.02.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в редакції уточнень до позовної заяви, що надійшла до суду 27.12.2011р. вх. №44992/2011, а також усно заявив, що не відмовляється від позовних вимог, заявлених до ПП "Лувр", викладених у первісній редакції позову. 
		Судом першої інстанції відмовлено у прийнятті до розгляду позовної вимоги про витлумачення змісту п.1.7. Договору про умови поставки продукції ВАТ "Бровар"№02/01/10 від 02 січня 2010 року.
		ТОВ "Микулинецький Бровар" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ПП "Дістріб'ют Селект", в межах даної справи, в якому просив суд стягнути з Приватного підприємства "Дістріб'ют Селект" заборгованість у розмірі 157597,37 грн. 
		20.01.2012р. до канцелярії суду від ТОВ "Микулинецький Бровар" надійшла нова редакція зустрічної позовної заяви, згідно якої ТОВ "Микулинецький Бровар" просило, окрім заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 157        597,37грн., стягнути з ПП "Дістріб'ют Селект" 125000 грн. збитків, спричинених невиконанням умов договору позички кег №21/01/10 від 02.01.2010р. та 62500 грн. пені у розмірі 5% від вартості кег, відповідно до п.5.1 вказаного договору. 
		Суд першої інстанції, розглянувши зміст нової редакції зустрічної позовної заяви, дійшов висновку, що позивачем фактично заявлено нові позовні вимоги, а тому, керуючись Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, правомірно відмовив у прийнятті уточнених позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді вартості поставлених та не повернутих за договором позички №21/01/10 від 02.01.2010р. кег у сумі 125        000 грн. та нарахованої пені у розмірі 5% від вартості кег на суму 62        500 грн. 
		Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2012 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Дістріб'ют Селект" на користь ТОВ "Микулинецький Бровар" заборгованість за поставлену продукцію в сумі 26123,92 грн., заборгованість за поставлену тару 9955,75 грн. В решті зустрічного позову відмовлено.
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач належним чином не довів наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягала у неналежному виконанні договірних зобов'язань, та відсутність причинного зв'язку між поведінкою відповідача і розміром завданих позивачеві збитків, а тому відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 512 392, 25 грн.
		Відмовляючи у позові щодо стягнення витрат: на автотранспорт у розмірі 20 000,00 грн., на придбання обладнання - 31 247,00 грн., на рекламу - 86 000,00 грн., витрат, понесених в зв'язку зі сплатою процентів за кредитним договором - 113 767,82 грн. витрат - 40 000,00 грн., та 10 053, 44 грн. витрат, понесених у зв'язку з порушенням умов поставки та якості товару, господарський суд зазначив, що дані витрати не можуть бути віднесені до реальних витрат, які понесені позивачем з метою усунення наслідків невиконання або неналежного виконання відповідачем господарського зобов'язання (вчинення господарського правопорушення).
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2012 року скасовано, прийнято нове рішення.
		Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Микулинецький Бровар" на користь ПП "Дістріб'ют Селект" неодержаний прибуток (втрачена вигода) в сумі 426795,49 грн., завдані збитки - 40000,00 грн., вимушені витрати - 20000,00 грн. В решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Дістріб'ют Селект" на користь ТОВ "Микулинецький Бровар" заборгованість за поставлену тару 8055,80 грн. В решті зустрічного позову відмовлено.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач належним чином довів те, що внаслідок неправомірної відмови ТОВ "Микулинецький Бровар" від договору "02/01/10 від 02.01.2010 року ПП "Дістріб'ют Селект" було завдано збитків у вигляді неотриманого прибутку та вимушених витрат.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Микулинецький Бровар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2012 залишити в силі.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.01.2010 між ПП "Дістріб'ют Селект" та ТОВ "Микулинецький бровар" укладено договір "Про умови поставки продукції ВАТ "Бровар".
		Предметом договору є встановлення торгових умов та поставки виробником - ТОВ "Микулинецький Бровар" пива пляшкового та бочкового, квасу та мінеральної води дилеру - ПП "Дістріб'ют Селект" та торгових умов подальшого продажу Дилером такої продукції (п.1.1 договору). 
		Згідно п. 1.2 договору визначено, що виробник протягом строку дії договору зобов'язується виготовляти та поставляти згідно заявок, а дилер бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити продукцію згідно наданих заявок. 
		Пунктом 1.3 встановлено, що асортимент, кількість, ціна та терміни поставки визначаються сторонами за кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію продукції є погоджена виробником заявка дилера, що надсилається факсовим повідомленням та будь-яким іншим зручним для сторін способом. 
		Відповідно до п. 1.6 договору передбачено, що на умовах, визначених договором, виробник зобов'язується поставляти дилеру продукцію для реалізації на території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей. 
		За змістом п. 1.7 встановлено, що дилер є ексклюзивним представником виробника на території: м. Одеса, Одеська область. 
		Пунктом 9.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року. Однак остаточне припинення договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань. 
		Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем порушено свої зобов'язання, а саме умови п.1.7. договору про умови поставки продукції від 02.01.2010р. та обов'язок утримуватись від передачі іншими суб'єктами господарювання прав представляти інтереси ТОВ "Микулинецький Бровар" та реалізовувати його продукцію на території м. Одеси та Одеської області. 
		Крім того, позивач зазначає, що ТОВ "Микулинецький Бровар" необґрунтовано припинило поставку продукції, оскільки за заявками № 21 і № 20 від 05 травня та 23 травня 2010 року, відповідно, ПП "Дістріб'ют Селект"двічі направляло автотранспорт на склад виробника для отримання замовленої продукції, однак, заявлена продукція ТОВ "Микулинецький Бровар" так і не була відвантажена Дилеру. 
		Отже, позивач вважає, що відповідачем порушено свої договірні зобов'язання, що спричинило позивачу збитки у вигляді неодержаного прибутку та додаткових витрат, понесених позивачем, які зокрема складаються з: неодержаного прибутку за період з 01.05.2010р. по 31.12 2010р. у розмірі 512392,25грн.(у тому числі 85398,71грн. ПДВ), витрат на автотранспорт - 20000грн., витрат на придбання обладнання - 31247грн., витрат на рекламу - 86000грн., витрат, понесених в зв'язку із сплатою процентів за кредитним договором - 113767,82грн. Крім того, позивач зазначає, що в зв'язку з порушенням ТОВ "Микулинецький Бровар" п. 5.1 договору №02/01/10 про умови поставки, позивач поніс витрати щодо отримання заявленої продукції у розмірі 40000грн. та, в зв'язку з порушенням умов поставки щодо якості товару, повернув ТОВ "Микулинецький Бровар" замерзлу продукцію на суму 5544,46 грн. та продукцію з простроченими строками на суму 4508,98 грн., між тим повернення або залік зазначеної продукції на загальну суму 10053,44 грн. так і не відбувся. 
		Вимоги позивача до ПП "Лувр" обґрунтовані тим, що ПП "Дістріб'ют Селект", на підставі договору позички кег №21/01/10 від 02.01.2010р., використовував дані кеги для перевезення та продажу пива, квасу. Між тим, як вказує позивач, на початку червня 2010р. йому стало відомо, що листом без дати та номеру ВАТ "Бровар" повідомило всіх клієнтів м. Одеси та Одеської області, що все пивне і торгове обладнання, кеги, які були надані позивачу переходять до ПП "Лувр", яке являється ексклюзивним дилером на даній території. Як зазначає позивач, залишок пивних кег у кількості 27 штук підтверджується бухгалтерською довідкою від 15.12.2010р. №160 та товарно-транспортними накладними. 
		Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналізуючи зміст вказаного договору, твердження позивача про те, що п. 1.7 договору №02/01/10 від 02 січня 2010 року передбачає обов'язок виробника продукції утримуватись від передачі іншим суб'єктам господарювання прав представляти інтереси ТОВ "Микулинецький Бровар" та реалізовувати його продукцію на території м. Одеси та Одеської області є необґрунтованим, оскільки зі змісту п. 2.13, 2.14, 2.15 зазначеного договору вбачається можливість існування інших дилерів виробника, при цьому не зазначено що ПП " Дістріб'ют Селект" є ексклюзивним дилером на території м. Одеси та Одеської області.
		Крім того, посилання позивача на необґрунтовану відмову відповідача від договору суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, оскільки за умовами договору, документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію продукції є погоджена виробником заявка дилера , що надсилається факсовим повідомленням та будь-яким іншим зручним для сторін способом. Між тим, заявки № 21 від 05.05.2010р. та №20 від 23.05.2010р., на які посилається позивач, не були погоджені виробником та позивачем не надано належних доказів, підтверджуючих його посилання та те, що дані заявки взагалі були надіслані виробнику. 
		Щодо позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку та додаткових витрат, понесених позивачем внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. 
		Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		При цьому, позивачем не враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів) потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)збитків;3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. 
		Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход та законодавець не пов'язує право позивача на відшкодування збитків з методом (способом) їх розрахунку.
		Таким чином, враховуючи, що позивачем належним чином не доведено порушення відповідачем умов договору,а тому відсутній причинний зв'язок між поведінкою відповідача і розміром понесених позивачем збитків, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Крім того, враховуючи положення ст. 678 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Микулинецький Бровар" коштів за неякісний товар,оскільки відповідно до товарно-транспортних накладними №426 від 29.01.2010 року та №429 від 29.01.2010 року, ПП "Дістріб'ют Селект" прийняло продукцію (пиво в асортименті) ВАТ "Бровар" та було встановлено, що частина поставленої продукції є замерзлою та не відповідає вимогам, що ставляться до якості поставленого продукту. На підтвердження цього факту було складено Акт (брак) та Акт (брак) №2 від 30 січня 2010 року з переліком замерзлої продукції на суму 7444,41 грн. та, як зазначає позивач, зазначену продукцію було повернуто виробнику, після чого направлено на адресу відповідача претензію від 03.02.2010р. №64, на суму 5544,46 грн. (за вирахуванням вартості тари на суму 1899,95 грн.) Із змісту вказаних актів про брак не можливо зробити висновок ким від імені відповідача була отримана дана продукція та чи є дана особа уповноваженою на підписання даних актів, печатки відповідача дані акти не містять, при цьому, як вбачається із суми вимог, стягнення вартості тари замерзлої продукції на суму 1899,95 грн. позивачем не заявлено, в зв'язку з чим можливо зробити висновок, що вартість даної продукції була зарахована позивачу за результатами взаєморозрахунків між сторонами. Продукція з простроченими строками виробництва, в порушення вимог п. 5.5. Договору від 02.01.2010 року, на суму 4508 грн., як вказує позивач, була виявлена у квітні 2010р., та все виявлене прострочене пиво було повернуто по накладним (повернення) № ДС-0001252 та № ДС-0001254 від 15.04.2010р., при цьому до матеріалів справи не надано доказів, що претензія з цього приводу була надіслана та отримана відповідачем та, що відносно даної продукції не відбулась заміна або взаємозалік.
		Щодо вимог ПП "Дістріб'ют Селект" заявлених до ПП "Лувр" про зобов'язання повернути незаконно отримане майно у вигляді 27 пивних кег, на яке має речове право ПП "Дістріб'ют Селект" за договором позички кег №21/01/10, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову в цій частині позову правомірним, оскільки позивачем належним чином не підтверджено, що вказані кеги фактично знаходяться у незаконному володінні ПП "Лувр".
		Щодо заявленого зустрічного позову, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції також є правомірним, виходячи з наступного.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що у відповідності з даними оборотної відомості за період 01.01.2010р. по 31.12.2010р. за Приватним підприємством "Дістріб'ют Селект" рахується наступна заборгованість: за поставлену продукцію - 68810,17грн., за пивну тару - 9575,35грн., за пивні кеги - 13500грн., та за пивне обладнання у розмірі 65711,85грн. Що підтверджується бухгалтерськими документами. 
		Враховуючи, що заборгованість у ПП "Дістріб'ют Селект" перед ТОВ "Микулинецький Бровар" була досліджена під час проведення судової експертизи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що документально підтвердженою є заборгованість ПП "Дістріб'ют Селект" перед ТОВ "Микулинецький Бровар" у розмірі 36079,67 грн., у тому числі за продукцію - 26123, 92 грн., за тару - 9955,75 грн., а тому зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції приймаючи постанову належним чином не дослідив всі обставини справи, не врахував доводи сторін, не надав вірну юридичну оцінку зазначеним правовідносинам, внаслідок чого дійшов протилежних висновків щодо наявності факту одностороньої відмови ТОВ "Микулинецький Бровар" від виконання договірних зобов'язань, а відповідно завдання ПП "Дістріб'ют Селект" збитків, не обґрунтував прийняту постанову нормами діючого законодавства, а відтак зазначена постанова підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
		Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Відповідно статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
		Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" задовольнити.
		Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. у справі №27/17-41-2011 скасувати.
		Рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2012 р. у справі №27/17-41-2011 залишити в силі.
		 
		 
		Головуючий                                                                                М.М. Черкащенко
		 
		Судді                                                                                          Л.В. Жукова
		 
		                                                                                          Н.М. Нєсвєтова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...