Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5023/5085/12 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2013 року                                                                                   Справа № 5023/5085/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого      Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційні скарги приватного підприємства "Приват-Пласт" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р.та на окрему ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р.у справі№ 5023/5085/12 господарського суду Харківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях"доприватного підприємства "Приват-Пласт "простягнення коштівза участю представників сторін:
		від позивача: Кравцова Ю.М., дов. від 02.01.2012
		від відповідача: не з'явилися
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Приват-Пласт" про стягнення заборгованості в сумі 31 400, 00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2011р. не здійснив у встановлений договором строк оплату придбаного у позивача товару, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 31 400, 00 грн., який відповідач відповідно до ст.ст. 526, 692 ЦК України має сплатити.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Приват-Пласт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях" заборгованість у розмірі 31 400, 00 грн. та суму судового збору в розмірі 1609, 50 грн.
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог. 
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. (колегія суддів у складі: Шевель О.В. - головуючий, Афанасьєв В.В., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Приват-Пласт" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. - без змін.
		При цьому, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що надана відповідачем видаткова накладна № ВП-0000001 від 26.12.2011р. не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання відповідачем повернення товару позивачу, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": графа "отримав" містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, а довіреність на отримання товару відсутня.
		Крім того Харківський апеляційний господарський суд, встановивши факт невідповідності первинного документу відповідача - видаткової накладної (повернення товару) № ВП-0000001 від 26.12.2011р. вимогам чинного законодавства щодо її оформлення, прийшов до висновку про наявність підстав для винесення окремої ухвали з метою вжиття додаткових заходів щодо підвищення відповідальності та ефективності діяльності посадових осіб відповідача, які здійснюють ведення бухгалтерського обліку.
		Так, окремою ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. повідомлено керівника приватного підприємства "Приват-Пласт" про недоліки в роботі посадових осіб, які здійснюють ведення бухгалтерського обліку та оформлення договірних стосунків за договором купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2011р. Окрему ухвалу надіслано керівнику приватного підприємства "Приват-Пласт" та зобов'язано вжити відповіді заходи та повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.
		В касаційній скарзі на рішення Харківського господарського суду від 27.11.2012р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. приватне підприємство "Приват-Пласт" просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позові відмовити повністю. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		В касаційній скарзі на окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. приватне підприємство "Приват-Пласт" просить зазначену окрему ухвалу скасувати, посилаючись при цьому на те, що відповідач не вчиняв жодних порушень правил ведення бухгалтерського обліку та оформлення договірних документів, а неправильне оформлення видаткової накладної № ВП-0000001 від 26.12.2011р., без зазначення особи, що отримала товар, здійснено саме позивачем.
		Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 13.12.2011р. товариством з обмеженою відповідальністю "Шлях" (продавець, позивач) та приватним підприємством "Приват-Пласт" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі продажу № 13/12, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати покупцю 785 штук металевих бочок на загальну суму 31400,00 грн., а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 7 календарних днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок 
		продавця.
		На виконання умов договору позивач 23.12.2011р. поставив відповідачу товар - бочки металеві в кількості 785 шт. на загальну суму 31 100, 00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладної № 3 від 23.12.2011р. та довіреністю на отримання товару серії ААВ № 005990. 
		За твердженням позивача, відповідач у визначений договором строк розрахунку за отриманий товар в сумі 31 400, 00 грн. не здійснив, у зв'язку з чим ТОВ Оптова компанія "Шлях" 02.10.2012р. надіслало відповідачу вимогу № 1 від 01.10.2012р. про виконання зобов'язань щодо погашення існуючої заборгованості. Зазначена вимога була отримана приватним підприємством "Приват-Пласт" 08.10.2012р., однак відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість за поставлений товар не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 31 400, 00 грн. та зазначає, що 26.12.2011р. у зв'язку з неналежною якістю отриманого від позивача товару, він повернув позивачу отриманий за накладною № 3 від 23.12.2011р. товар, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 26.12.2011р. (т.1, а.с. 37).
		При дослідженні копії зазначеної видаткової накладної апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вона не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання відповідачем повернення товару позивачу, оскільки складена з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: графа "отримав" містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, а довіреність на отримання товару відсутня.
		Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними, зробленими без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з порушеннями норм матеріального права.
		Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. 
		Зі змісту видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 26.12.2011р. вбачається, що повернутий відповідачем товар був прийнятий представником ТОВ Оптова компанія "Шлях", про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача.
		При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Наведене свідчить про невірне застосування судом апеляційної інстанції наведених вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. до спірних правовідносин.
		Крім того, не надав суд апеляційної інстанції і належної оцінки наявному на видатковій накладній № ВП-0000001 від 26.12.2011р. відтиску печатки підприємства відповідача.
		У зв'язку з цим слід взяти до уваги, що відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 26.12.2011р., а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ Оптова компанія "Шлях". 
		Крім того, відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності. 
		Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.  Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. 
		Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті повернутого товару).
		Однак суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови наведе не врахував та прийшов до передчасного висновку, що видаткова накладна (повернення) № ВП-0000001 від 26.12.2011р. не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання відповідачем повернення товару позивачу. При цьому слід також зазначити, що відсутність на видатковій накладній № ВП-0000001 від 26.12.2011р. такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" при наявності особистого підпису особи, яка здійснила приймання поверненого відповідачем товару, завіреного печаткою ТОВ Оптова компанія "Шлях", не спростовує сам факт повернення відповідачем та прийняття позивачем товару. 
		Крім того колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на відсутність у видатковій накладній № ВП-0000001 від 26.12.2011р. достовірних даних про особу - отримувача товару та на відсутність в матеріалах справи довіреності позивача на отримання повернутого товару, не врахував також ряд вимог чинного законодавства та передчасно і невмотивовано відхилив накладну, надану приватним підприємством "Приват-Пласт", як доказ в підтвердження повернення відповідачем та прийняття позивачем товарно-матеріальних цінностей.
		Так, відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку залежно від характеру операції до первинних документів може бути включено, зокрема, такі додаткові реквізити, як підстава для здійснення операції та дані про документ, що засвідчує особу-одержувача. Тобто наявність зазначених реквізитів в первинних документів не є обов'язковою. 
		Разом з цим не взяв суд до уваги і положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., згідно яких довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.
		При цьому слід враховувати, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів. 
		Крім того при дослідженні обставин повернення відповідачем придбаного за договором купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2011р. товару слід також взяти до уваги і вимоги чинного законодавства щодо бухгалтерського обліку господарських операцій з продажу, придбавання та повернення товарів як у продавця, так і у покупця такого товару, зокрема Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.1999р. У зв'язку з цим слід дослідити, чи були та, якщо були, то яким чином відображені зазначені господарські операції (в тому числі і з повернення бочок металевих в кількості 785 шт.) у бухгалтерському обліку ТОВ ОК "Шлях", як продавця, та ПП "Приват-Пласт", як покупця.
		Крім того не надав суд і належної оцінки листу колишнього працівника ТОВ Оптова компанія "Шлях" Зборовського І.М., який згідно наявних в матеріалах справи доказів та за даними самого позивача обіймав посаду заступника генерального директора ТОВ ОК "Шлях та директора Київської філії ТОВ ОК "Шлях", стосовно наявної в ньому інформації щодо повернення відповідачем позивачу товару з огляду на неналежну його якість та погодження керівництвом ТОВ ОК "Шлях" такого повернення (т.1, а.с. 129-146). 
		Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. 
		Таким чином, суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права, а відтак підлягають скасуванню.
		Крім того слід зазначити, що вищевикладене є підставою і для скасування окремої ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р., оскільки висновки суду відносно наявності в діяльності приватного підприємства "Приват-Пласт" недоліків у веденні бухгалтерського обліку є передчасними, зроблені без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та без належної оцінки доводів сторін і доказів, наданих сторонами у справі.
		Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
		При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи в їх сукупності і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги приватного підприємства "Приват-Пласт" задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. та окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. у справі № 5023/5085/12 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. 
		Стягнути з приватного підприємства "Приват-Пласт" (61124, м. Харків, пр-т Гагаріна, 165, корп. 5, кв. 15, ідентифікаційний код 36818593) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211254700007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код за ЄДРПОУ 38004897, код класифікації доходів бюджету 22030004, код банку отримувача 820019) 55, 25 грн. (п'ятдесят п'ять гривен двадцять п'ять копійок) судового збору, недоплаченого за подання касаційної скарги.
		 
		Головуючий                                                                                          І. Плюшко
		 
		Судді:                                                                                                    Н. Кочерова 
		 
		                                                                                                              С. Самусенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...