Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/98/13- к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2013.
Дата набрання законної сили: 13.05.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 366/98/13-к                                                             Провадження № 1-кп-366/14/13   
		В И Р О К
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		12.04.2013 року                                                                       смт. Іванків
		Іванківський районний суд Київської області  в складі:
		головуючої -                    судді Слободян Н.П.,
		при секретарі -                 Мартовицькій Н.Є.,
		за участю прокурора -     Іващенка С.А.,  
		потерпілої -                      ОСОБА_1 
		обвинуваченого  -            ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012100180000077, відносно
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, тимчасово проживає в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, утриманців немає, не працюючого, є таким, що немає судимості відповідно до ст. 89 КК України
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		          ОСОБА_2, 09.12.2012 року, приблизно о 21 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння  у житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_3, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, повторно, таємно шляхом вільного доступу вчинив крадіжку з кишені куртки, яка знаходилась на вішалці, гаманця, в якому були: 
		гроші у сумі 10 грн., 
		золотий ланцюжок вагою 2,26 г 585 проби вартістю 495 грн. за 1 г на суму 1118,7 грн., золотий хрестик із зображенням розп'яття вагою 0,70 г 585 проби вартістю 495 грн. за 1 г на суму 346 грн., 
		золота каблучка 585 проби вартістю 495 грн. за 1 г на суму 990 грн., 
		пара золотих сережок 585 проби вартістю 495 грн., 
		а всього викрав  майна на загальну суму 2959,7 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.
		Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав у повному обсязі і суду показав, що 09.12.2012 року приблизно о 21 год. він зі своїм знайомим - ОСОБА_5 - пішли до його знайомих ( він особисто (обвинувачений) їх не знає. Господар запросив їх зайти, і вони з ОСОБА_5 пішли в іншу кімнату, а він (обвинувачений) залишився в прихожій чекати. В цей час на вішалці побачив куртку, в кармані якої виявив кошельок, який вирішив викрасти. Взяв його та переклав у свій карман. Після цього прийшов додому, виклав його, не заглядуючи в середину, на столик ( вдома нікого не було) і пішли з ОСОБА_5 далі. В цей день був п*яний. Наступного дня прийшла потерпіла, вимагала свого гаманця. Згодом приїхали працівники міліції, забрали в РВ, а на наступний день він повернув потерпілій гаманця. Чому там не вистачає якихось речей він не може пояснити, так як не заглядав всередину гаманця. Крім нього в будинку проживають ще 4 чоловіки, але ніхто з них не зізнався у тому, що щось брав з гаманця. Тобто за все має відповідати він. Ще не віддав потерпілій грошей, бо не було заробітної плати, як тільки отримає так і віддасть. На питання суду щодо судимостей, зазначив, що на території України з 2001 року і після звільнення умовно-достроково у 2004 році він злочинів не скоював. Був засуджений у Росії, і за його заявою його екстрадували для відбування покарання в Україну. Відповідно 13.10.2010 року вирок РФ було приведено у відповідність до українського законодавства, і він відбував покарання у Брянківській ВК-11 Луганської області до 19.11.2011 року, звідки звільнився у зв'язку з відбуттям строку.
		          В скоєному щиро розкаюється.
		          Крім його власних показів, вина обвинуваченого у судовому засіданні доводиться показами потерпілої ОСОБА_1, яка показала, що вона проживає в АДРЕСА_3. Проживала з чоловіком ОСОБА_3, свідком по справі, який на даний           час поїхав додому в Луганську область, бо зламав руку, і лікування вимагає великих затрат.    09.12.2012 року до них додому до її чоловіка пізно ввечері приходили двоє чоловіків, один з яких - обвинувачений. Вона в цей час вже спала. Зранку вона мала їхати на роботу, і виявила, що з кишені куртки зник гаманець, в якому були 12 грн. та ювелірні вироби із золота. В гаманець склала їх тому, що хотіла обміняти їх для дочки на інший ювелірний виріб - більші сережки. З*ясувалось, що крім цих двох чоловіків додому до них звечора ніхто не заходив. Вона відразу пішла до обвинуваченого, вимагала повернути гаманець, але той не зізнавався. Тоді вона викликала міліцію, і згодом їй повернули гаманець, ланцюжок з хрестиком, а каблучку і сережки не повернули. Цивільного позову вона поки не заявляла, бажано б було, щоб викрадене їй повернули, або хоча б відшкодували його вартість.
		          Крім того, вина обвинуваченого підтверджується  письмовими доказами:
		-           довідкою про вартість одного грама золота, що становить 495 грн. за 1 грам золота 585 проби;
		-          Протоколом огляду місця події від 10.12.2012 року, відповідно до якого було оглянуто будинок в АДРЕСА_4, в якому проживав ОСОБА_2, і де в кімнаті на столику виявлено та вилучено гаманець потерпілої ( а.с.26,27);
		-          Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.01.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2 показав та розказав про обставини, за яких він скоїв викрадення гаманця потерпілої ( а.с.28-31).
		          Таким чином суд вважає, що вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння доведено у повному обсязі, дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ст. 185 КК України, як крадіжка чужого майна. Проте, суд не може погодитися з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.2 цієї статті - крадіжка, вчинена повторно, з наступних підстав. Як встановлено судом, і це підтверджується вимогою про судимість,  ОСОБА_2 раніше був неодноразово судимим на території України. Зокрема:
		·          21.10.1993 року Рубежанським міським судом Луганської області за ст.ст. 81 ч.3, 89 ч.1, 45 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки,
		·          08.09.1995 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст. 81 ч.3, 89 ч.1, 45 КК України ( в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки,
		·          17.04.1995 року року Рубежанським міським судом Луганської області за ст. 206 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 67000 крб. штрафу,
		 
		·          04.12.1995 року Рубежанським міським судом Луганської області за ст.ст. 140 ч.2, 17, 140 ч.3, 42, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? належного йому майна,
		·          19.11.2001 року Рубежанським міським судом Луганської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, і був звільнений 04.03.2004 року з Чернухінської ВК -23 Луганської області умовно достроково на 11 місяців 19 днів.
		Після цього він був тричі судимий  судами м. Санкт Петербург (Росія). Зокрема, 19.09.2007 року, 04.08.2008 року та 26.08.2008 року, що підтверджено відповідними вироками. Останній раз до  3 років 6 місяців позбавлення волі та переданий для відбування покарання в Україну. 
		13.10.2010 року постановою Жовтневого районного суду м. Харкова вирок РФ від 26.08.2008 року на підставі ст. 9-11,13 Конвенції «Про передачу засуджених осіб»  приведений у відповідність до українського законодавства, і він вважався засудженим до 3 років 6 місяців позбавлення волі, що підтверджується постановою суду від 13.10.2010 року). Звільнився 07.11.2011 року з Брянківської ВК-11 Луганської області у зв'язку з відбуттям терміну покарання ( а.с.21-22).
		З викладеного вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 на території України з 2001 року і після умовно-дострокового звільнення 04.03.2004 року злочинів не скоював, а отже судимості відповідно до ст. 89 КК України є погашеними.
		Ст. 9 КК України передбачено, що вирок іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України був засуджений за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинив злочин на території України.
		10.11.1994 року було прийнято Закон України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», яка підписана від  імені  України  у  м. Мінську  22  січня  1993 року. 
		03.03.1998 року ВР України прийнято Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та         кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким вказаний протокол ратифіковано із застереженням до пункту 19: "Україна не бере на себе зобов'язання визнавати та враховувати  вироки,  винесені  судами  Договірних Сторін,  при вирішенні питань   про   визнання   особи   особливо   небезпечним рецидивістом, про  встановлення факту вчинення злочину повторно та порушення зобов'язань,   пов'язаних   з    умовним    звільненням, відстрочкою виконання вироку або умовно-достроковим звільненням". Тобто вироки, якими, в даному випадку ОСОБА_2 було засуджено на території РФ Україна не визнає. 
		7 жовтня  2002  року  в  м.  Кишинів  укладено  Конвенцію про правову допомогу та правові відносини  в  цивільних,  сімейних  та кримінальних справах,  яка набула чинності, відповідно до частини другої статті 120 цієї Конвенції,  на тридцятий день  з дати   здачі  на  зберігання  депозитарію  третьої  ратифікаційної грамоти для Республіки Білорусь,  Азербайджанської  Республіки  та Республіки Казахстан і якою було врегульовано питання визнання вироків країн-підписантів (тобто застосування ст. 70 та 71 КК України щодо вироків іноземних держав). 
		          Відповідно до  частин  третьої та четвертої цієї ж статті між державами-учасницями Конвенції 2002 року припиняє свою дію Конвенція  1993  року та  Протокол  до неї від 
		29 березня 1997 року.  Однак,  Конвенція 1993 року  та Протокол  до  неї  1997  року  продовжуватимуть  застосовуватися у відносинах між державами-учасницями цих міжнародних  договорів  та державами, для яких не набрала чинності Конвенція 2002 року. 
		На даний час для  України зазначена  Конвенція  чинності  не  набула,  а  відтак  діють лише Конвенція 1993 року  та  Протокол  до  неї  1997  року.
		З викладеного вбачається, що оскільки вироки РФ Україна не бере до уваги, відповідно вони не можуть враховуватися при визначенні кваліфікуючої ознаки - повторність, а отже дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК України.  Згідно ч.3 ст. 337 КПК України «З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Що і має місце в даному випадку.
		          Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи.
		          Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд враховує його щире каяття.
		          Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
		          ОСОБА_2 на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога,  за місцем проживання скарг на нього не надходило.
		          Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який кримінальним законом віднесено до злочинів середньої тяжкості, обставини вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання підсудного, суд вважає, що ОСОБА_2 слід обрати міру покарання у межах санкції ст. 185 ч.1 КК України у вигляді штрафу. Обвинувачений хоч і неофіційно, але працює, тому має можливість сплатити штраф.
		          Запобіжний захід не обирався.
		          Судові витрати по справі відсутні. Цивільного позову не заявлено.
		          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		З А С У Д И В :
		ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України і призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 грн.
		          Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Суддя:                                                            Слободян Н.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...