Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-12143/10-С : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Адміністративне провадження (КАСУ).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"01" квітня 2013 р.                               м. Київ                                        К-12143/10 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		головуючого судді            Пилипчук Н.Г.
		суддів                                  Ланченко Л.В.
		                                        Нечитайла О.М.
		за участю секретаря           Зозулі Ю.В.
		представника відповідача-1 Шляхової О.А.
		представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційні скарги Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області та Заступника прокурора Івано-Франківської області 
		на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 
		та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010
		у справі № 2-а-2781/08/0970
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша»
		до 1. Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби
		    2. Головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області
		про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість, -
		 
		               ВСТАНОВИВ: 
		 
		Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області від 21.03.2008 № 0000732304/0.Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1564832,92 грн., 3,40 грн. та 1700 грн. судових витрат. 
		Калуська ОДПІ Івано-Франківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
		Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача-1 у справі - Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на його правонаступника - Калуську об'єднану державну податкову інспекцію Івано-Франківської області Державної податкової служби. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача-1 та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини. 
		Підставою для зменшення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2005 та 11 місяців 2006 року в загальній сумі 615060,92 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.03.2008 № 324/23-04/32464900, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість внаслідок непідтвердження факту сплати податку на додану вартість постачальниками до держбюджету у ланцюгу постачання. 
		Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, фактичне придбання позивачем товару (робіт, послуг) не оспорюється. 
		Щодо решти невідшкодованої позивачеві суми податку на додану вартість, стягнення якої є предметом позову, податкова інспекція у касаційній скарзі зазначає про неможливість її відшкодування з підстав незакінчення перевірки на час подання позову. 
		Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості такої позиції податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним. 
		За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.   
		Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.
		Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.
		Несплата одним з постачальників товару у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.
		Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже Законом України «Про податок на додану вартість» іншого не передбачено. 
		Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
		 
		                                                            УХВАЛИВ:
		 
		Касаційні скарги Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби та Заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 - без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя                                          Н.Г. Пилипчук 
		 
		Судді                                                            Л.В. Ланченко
		 
		                                                                      О.М. Нечитайло

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...