Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 104/140/13- ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                
		            
		 
		             
		 
		 
		Справа № 104/140/13-ц
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		13 березня   2013 року                                                                                м. Білогірськ
		Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
		головуючого                           -  судді Борісенка Є.В., 
		при секретарі                                   -  Стаднюк Н.О.,     
		за участю: 
		представника позивача         - ОСОБА_1,
		представників відповідачів         - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		третьої особи                                    - ОСОБА_4, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 Рузілє Іскендерівни до виконкому ОСОБА_6 сільської ради, Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради, треті особи: ОСОБА_6 сільська голова - ОСОБА_7, завідуюча Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради - ОСОБА_4, про визнання права бути працевлаштованою, яке порушене безпідставною відмовою в прийнятті на роботу, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
		 
		                                                       В С Т А Н О В И В:
		 
		16.01.13 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовною заявою, яка була змінена представником позивача в порядку ч.2 ст. 31 ГПК України, до виконкому  ОСОБА_6 сільської ради, Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради (далі ДНЗ), треті особи: ОСОБА_6 сільська голова - ОСОБА_7, завідуюча ДНЗ - ОСОБА_4, про визнання права позивача бути працевлаштованою відповідачами  за заявою від 06.12.12 року, яке порушене безпідставною відмовою в прийнятті на роботу, стягнення з відповідачів солідарно матеріальної шкоди в розмірі ставки музичного керівника «ДУЗ» (1312грн.) за період  з 06.12.12 року по 11.02.13 року в сумі 2870грн., стягнення  з відповідачів солідарно спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 3000грн., стягнення  з ДНЗ спричиненої моральної шкоди в розмірі 1000грн. (а.с.1-4,24-25,29,204-208,238).
		Свої вимоги мотивує тим, що позивачка в 1984 році закінчила Наманганське музичне училище, в 2009 році  курси підвищення кваліфікації вчителів музики, художньої культури в Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти, має стаж педагогічної роботи вчителем музики 21 рік, з яких: 10 років в дитячих садках, в тому числі 8 років на посаді музичного керівника ОСОБА_6 дитячого садка «Альонушка», в теперішній час є непрацевлаштованою. 06.12.12 року позивачці стало відомо  про наявність в дитячому садку вакансії музичного працівника. По колишній роботі в дитячому садку їй було відомо, що ОСОБА_6 дитячий садок є одним з  підвідомчих установ ОСОБА_6 сільської ради та що заяви про прийом на роботу в дитячий садок подавалися до виконкому ОСОБА_6 сільської ради, який приймав рішення про працевлаштування. 
		06.12.12р. позивачка подала до виконкому ОСОБА_6 сільської ради (далі виконкому) заяву про прийом на роботу на посаду музичного працівника. Не отримавши протягом тижня ніяких повідомлень, 13.12.12 року вона звернулася до виконкому з письмовою заявою із наданням вказаних у додатку заяви документів, але узвязку з відмовою прийняти цю заяву  на реєстрацію, заява разом із документами була відправлена поштою. 
		21.12.12р. ОСОБА_5 отримала від виконкому лист, в якому повідомлялося, що прийом на роботу здійснює завідуюча дитячим садком. Цього ж дня позивачка направила поштою лист  на адресу двох відповідачів  з проханням передати її заяви від 06 та 13.12.12 року на розгляд завідуючій дитячим садком, але  листом, з датою відправлення 19.12.12р., позивачці без всякого обґрунтування та без супровідного листа була повернута її заява від 13.12.12р. Позивачка вважає, що трудова книжка  була подана нею дійсному працедавцю, який безпідставно повернув їй заяву від 13.12.12р., що розцінює як фактичну безпідставну відмову у працевлаштуванні  позивачки за її заявою від 06.12.12 року, що суперечить вимогам ч.1 ст. 22 КЗпП України. 
		24.12.12р. позивачка заявою на адресу двох відповідачів повторно направила поштою працедавцю повернуті їй документи для можливості розгляду заяви про прийняття на роботу.
		27.12.12 року ОСОБА_5 отримала лист від виконкому ОСОБА_6 сільської ради, яким підтверджено повернення без реєстрації заяви від 13.12.12р. та трудової книжки поштою особисто ОСОБА_6 сільською головою ОСОБА_7
		04.01.13р. позивачка отримала лист від виконкому ОСОБА_6 сільської ради, з датою відправки 28.12.12р., на її заяву від 21.12.12р., яким ще раз підтверджена безпідставність відмови в прийнятті на роботу, здійсненим поверненням документів наданих позивачем заявою від 13.12.12 року. 
		04.01.13р. поштою був отриманий лист і від ДНЗ, з датою відправки 28.12.12р., в якому також зазначалося  про невірну адресацію заяви позивачки  про прийом на роботу.
		Крім того, листом виконкому з датою відправлення 29.12.12 року, позивачці вдруге були повернуті документи, надані нею 24.12.12р.
		Заявою  від 10.01.13 року ОСОБА_5 повідомила відповідачів  про звернення до суду з приводу безпідставної відмови в прийомі на роботу, після чого  листом виконкому від 14.01.13р. та листом ДНЗ від 16.01.13р.  їй ще раз було повідомлено  про повноваження завідуючій ДНЗ  щодо прийняття на роботу, а 21.01.13р. на посаду, на яку претендувала позивачка, відповідачі прийняли іншу особу.
		ОСОБА_5 вважає, що неправомірними діями відповідачів, які полягають у безпідставній відмові у прийнятті на роботу, їй спричинена матеріальна та моральна шкода. Позивачка втратила можливість працевлаштування, тому спричинена їй матеріальна шкода, виходячи із розміру ставки музичного керівника «ДНЗ» (1312грн.) за період  з 06.12.12 року по 11.02.13 року (з часу подання заяви про прийом на роботу до того часу, коли представнику позивача стало відомо про прийом на роботу іншого працівника), складає 2870грн. 
		Моральна шкода полягає в тому, що ОСОБА_5 не працевлаштована внаслідок безпідставної відмови у працевлаштуванні та прийняття на ту же посаду іншого працівника, у період розгляду позову судом, вона переживає моральні страждання, посилені втратою нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, неможливістю реалізувати себе в труді, відсутність заробітної плати.  Також позивачка вважає протиправною вимогу (в якості способу створення перешкод у працевлаштуванні) вимогу  «ДНЗ» мати «медичний допуск» при працевлаштуванні, чим їй додатково спричинена моральна шкода в розмірі 1000грн., яка підлягає відшкодуванню «ДНЗ».
		Ухвалою суду від 22.02.2013 року за клопотанням представника позивача до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору були залучені: ОСОБА_6 сільська голова - ОСОБА_7, завідуюча Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради - ОСОБА_4 
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, додатково зазначив, що суть позову - це безпідставна відмова в прийомі на роботу, яка фактично відбулася двічі. Перший раз, коли була повернута заява від 13.12.12р., якою позивачка надала документи про прийом на роботу, другий раз  29.12.12р., коли фактично була розглянута заява ОСОБА_5 про прийом на роботу уповноваженою особою і вдруге позивачці були повернуті надана нею документи, тобто форма відмови  це дія повернення документів. Вважає, що позивачка надала заяву про прийом на роботу уповноваженому на то органу, оскільки керівництво дитячим садком здійснює сільська рада через виконавчий комітет, який очолюється сільським головою. Фактичний порядок прийняття на роботу встановлений сільською головою, тому як всі заяви, починаючи з 2010 року і після звернення позивачки, пишуться на її імя, а накази, видані дитячим садком  це тільки письмове оформлення розпоряджень сільської голови. Вважає, що відповідачі своїми діями порушили ст.ст. 51, 22 КЗпП України. 
		Представник відповідача - виконкому ОСОБА_6 сільської ради - в судовому засідання позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.44-45), додатково зазначила, що представник позивача  підмінює поняття, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким визначені повноваження сільської ради, виконавчих органів, сільського голови. ОСОБА_6 сільська рада, як  засновник, створив дитячий садок «Альонушка», затвердив його устав, але  він є дошкільним навчальним закладом і не відноситься к виконавчим органам ради, є юридичною особою та діє на підставі уставу, що відповідає ст. 13 Закону України «Про дошкільну освіту», отже до компетенції органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб не відноситься прийом на роботу керівників та працівників  системи освіти. У відповідності до ст. 31 Закону України «Про дошкільну освіту» педагогічних та інших працівників державного  і  комунального дошкільного  навчального закладу призначає на посади та звільняє з посад його керівник, тому неодноразові звернення ОСОБА_5 були розглянуті у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» і позивачці  були направлені відповіді, в яких рекомендовано звернутися безпосередньо до завідуючої ДНЗ «Альонушка» для вирішення питання щодо  працевлаштування. Що стосується написання заяв на імя сільського голови, пояснила тим, що така практика склалася по Криму, оскільки не всі дошкільні заклади є юридичними особами. Виконавчі комітети мають повноваження по здійсненню фінансово-господарського та матеріального забезпечення дошкільних закладів, нарахування та виплата заробітної плати, всіх виплат  здійснюється  бухгалтерією сільської ради, всі накази, які видаються завідуючою ДНЗ поступають до виконавчого комітету, а в подальшому  здійснюються всі нарахування та виплати, всі кошти ДНЗ «Альонушка» поступають через виконком ОСОБА_6 сільської ради, тому заяви подавались на імя голови, але розглядалися завідуючою, проводилася співбесіда з особами, а вже потім з наказами вони поступали до виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради. 
		Представник відповідача - Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради - в судовому засідання проти задоволення позову заперечував в повному обсязі за мотивами, викладеними в письмових запереченнях (а.с.42-43), додатково пояснив, що завідуюча ДНЗ у відповідності до закону та уставу має право приймати на роботу працівників ДНЗ, з боку завідуючої не було відмови в прийнятті на роботу. Дійсно заяви про прийом на роботу писалися на імя ОСОБА_6 сільської голови, але всі особи приходили до завідуючої ДНЗ, і тільки після її підпису видавалися необхідні розпорядження, які в подальшому надходили до виконкому сільської ради. Фактично дитячий садок жодного разу не повернув заяви позивачки, а вказав зявитися їй на співбесіду та надати необхідні документи, тому як без наявності документів неможливо прийняти особу на роботу, але  позивачка необхідних  документів не надала.
		Третя особа - завідуюча ДНЗ  позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що заяв позивачки та документи, які подавалися до сільської  ради, вона не бачила, оскільки вона працює в дитячому садку. Взагалі вона нікого на роботу по пошті не приймала, особа  повинна прийти особисто. Коли  до неї надійшли листи ОСОБА_5, вона дала на них відповідь. Перший раз побачила позивачку 10.01.2013 року, коли та прийшла до садочка, але ніяких документів позивачка на надавала. Всі заяви про прийняття на роботу пишуться на сільську голову, але особи з ними приходять до неї на співбесіду, після чого вона на заявах пише свою резолюцію, і вже після цього заяви передаються до сільської , чому із сільської ради їй не були передані заяви позивачки, пояснити не може.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 також була допитана в якості свідка та пояснила, що 26 та 27 грудня 2012 року  отримала від позивачки рекомендовані листи, 28 грудня вона дала відповідь, що для прийняття на роботу особа повинна особисто явитися на співбесіду  зо всіма документами. 10 січня 2013 року  прийшла ОСОБА_5, сказала, що хоче працевлаштуватися, ОСОБА_4 підтвердила, що є вакансія музичного керівника та стала поясняти, що необхідно для прийняття на роботу, які документи, про медичний огляд, все саме основне, але позивачка с представником сказали, що знають про те, що ОСОБА_5 не візьмуть на роботу, щоб вона ставила  на листі вихідний номер, та що вони зустрінуться у суді, ніяких документів позивачка не надавала. До цього ОСОБА_4 зі слів сільської голови вже було відомо, що позивачка направляла до сільської ради заяву про прийом на роботу з документами, але вони позивачці були повернуті для того, щоб остання безпосередньо звернулася до неї, як завідуючої  дитячим садком. 21.01.2013 року вакансія музичного керівника була зайнята іншою особою, яка працює за трудовим договором на 0,75 ставки.
		Третя особа - ОСОБА_7 у судове засідання не зявилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю на підставі наявних у справі доказів,  позовні вимоги не підтримала, просила у задоволенні позову відмовити (а.с.229), суд, у відповідності до ст. 169 ЦПК України, розглянув справу за її відсутністю.
		Заслухавши представників сторін, їх доводи, допитану в якості свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд  дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 має музичну освіту, закінчила Наманганське Державне училище мистецтв за спеціальністю  хорове диригування,  у 2009 році закінчила курси підвищення кваліфікації вчителів музики, художньої культури в Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти, з 01.06.1992 року по 25.04.1994 року працювала музичним керівником дитячого садка «Альонушка» ОСОБА_6 сільської ради, у 1995-2007 роках працювала вчителем музики в закладах освіти (а.с.5-8).
		06.12.12 року ОСОБА_5 звернулася до виконкому ОСОБА_6 сільської ради  із заявою про прийняття на посаду музичного працівника ОСОБА_6 дитячого садка (а.с.9).
		13.12.12 року ОСОБА_5 звернулася до виконкому ОСОБА_6 сільської ради  із заявою, в доповнення до заяви від 06.12.12 року, якою надала дублікат трудової книжки та копії диплому і свідоцтва про підвищення кваліфікації (а.с.10).
		Листом від 17.12.2012 року виконком повідомив позивачці, що прийом на роботу не відноситься до його повноважень, що у відповідності до п.3ст. 31 Закону України «Про дошкільну освіту» прийом на роботу у дошкільний навчальний заклад (далі ДНЗ) здійснює завідуюча ДНЗ (а.с.11).
		21.12.12 року ОСОБА_5 звернулася до завідуючої ОСОБА_6 дитячим садком та виконкому ОСОБА_6 сільської ради  із заявою, в доповнення до заяв від 06.12.12р., 13.12.12р., якою просила передати  раніше подані нею заяви з документами завідуючій дитячим садком для розгляду заяв про прийом на роботу, про що повідомити її письмово (а.с.12).
		24.12.12 року ОСОБА_5 звернулася до виконкому ОСОБА_6 сільської ради,а завідуючої ОСОБА_6 дитячим садком із заявою, якою стосовно до змісту заяви від 21.12.12 року та можливістю іі розгляду, надала дублікат трудової книжки та копії диплому і свідоцтва про підвищення кваліфікації (а.с.13).
		Листом від 26.12.2012 року виконком повідомив позивачці, що її  заява від 13.12.12р. розглянута у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а також повідомлено про повернення наданих документів бандероллю (а.с.14).
		27.12.2012 року виконком на заяву від 21.12.12р.повідомив позивачці про відповіді на всі питання  листами 17 та 26.12.12р.(а.с.15).
		Листом від 28.12.2012 року завідуюча ДНЗ на заяви ОСОБА_5 від 26 і 27.12.2012 року  повідомила, що вона здійснює набор  педагогічних кадрів та рекомендувала надати  заяви про прийом на роботу у відповідності з діючим законодавством України (а.с.16).
		Листом від 29.12.2012 року виконком вдруге повернуті позивачці документи та рекомендовано особисто звернутися до завідуючої ДНЗ з питання щодо прийому на роботу (а.с.17).
		Заявою ОСОБА_5 від 10.01.13 року, направленою ОСОБА_6 сільській голові та завідуючій ДНЗ, направлена копія позовної заяви та запропоновано прийняти її на роботу з 18.12.12 року (а.с.18,26).
		ОСОБА_6 сільської ради від 14.01.13р. позивачці вдруге повідомлено що прийом на роботу у дошкільний навчальний заклад здійснює його завідуюча (а.с.27).
		Листом завідуючої ДНЗ від 16.01.2013р. на заяву ОСОБА_5 від 10.01.13р.  повідомлено про необхідність особистого прибуття  до ДНЗ для прийому на роботу та наявності при собі  необхідних документів (а.с.28). 
		Згідно з довідкою АБ № 434086 з ЄДРПОУ Дошкільний навчальний заклад «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради Білогірського району АР Крим  є юридичною особою, організаційноправова форма: комунальна організація (установа, заклад), від діяльності  дошкільна освіта (а.с.53,54).
		Згідно ст. 13 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільний  навчальний заклад є юридичною особою і діє на підставі  статуту.
		Відповідно до ст. 31 Закону України «Про дошкільну освіту» трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством  України  про  працю,  Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
		Пунктом 2 частини 3 ст. 31 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що педагогічних та інших працівників державного  і  комунального дошкільного  навчального закладу призначає на посади та звільняє з посад його керівник.
		Відповідно до Статуту Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим (а.с.46-52) його засновником є ОСОБА_6 сільська рада. Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування дошкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, організує будівництво і ремонт приміщень (п.1.3). Дошкільний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Положенням про дошкільний навчальний заклад України, іншими нормативно-правовими актами, власним статутом (п.1.4). Дошкільний заклад є юридичною особою, має печатку і штамп встановленого зразка, бланки з власними реквізитами, реєстраційний рахунок в органах Державного казначейства (п.1.5). Безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу здійснює його завідуючий (директор), який призначається і звільняється з посади відділом освіти Білогірської районної державної адміністрації з дотриманням чинного законодавства. Керівник дошкільного закладу: приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу, видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження, контролює їх виконання (п.8.2).
		За правилом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Позивачка захищає своє право бути працевлаштованою, яке порушене безпідставною відмовою в прийнятті на роботу на посаду музичного керівника ДНЗ.
		Проте, як встановлено в судовому засіданні, Дошкільний навчальний заклад «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим є юридичною особою, безпосереднім керівництвом роботою якого здійснює його завідуюча, яка  приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу.
		Відповідач - виконком ОСОБА_6 сільської ради не є уповноваженою особою, яка здійснює прийом на роботу працівників ДНЗ, відповіді голови виконкому ОСОБА_6 сільської ради на заяви позивачки про прийняття на роботу до ДНЗ та повернення наданих нею документів не можуть розцінюватися, як - безпідставна відмова в прийнятті на роботу, оскільки заяви до виконкому про прийняття на роботу надані не уповноваженому на то органу, у звязку з чим вимоги позивача до виконкому ОСОБА_6 сільської ради є необґрунтованими і в цій частині задоволенню не підлягають, також як і не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з виконкому ОСОБА_6 сільської ради матеріальної та моральної шкоди, які є похідними від вимоги щодо безпідставної відмови в прийнятті на роботу.
		Що стосується вимог до відповідача - Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради, слід зазначити наступне.
		Згідно статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою і проголошеною резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року - кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
		Згідно статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН (док. ООН А/RES/2200 А(ХХІ), ратифікований  Указом Президії Верховної ОСОБА_5 Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.
		Статтею 43 Конституції України кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
		У відповідності до ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню.
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
		Згідно ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
		Відповідно до ч.1 ст.22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
		Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що   кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 перший раз повідомила завідуючу ДНЗ про подання нею заяви про прийом на роботу на посаду музичного працівника дитячого садка заявою від 21.12.12 року, заявою від 24.12.12 року відповідачу було повідомлено про надання документів до виконкому ОСОБА_6 сільської ради для розгляду питання про прийом на роботу, зазначені листи були отримані ДНЗ 25 та 27 грудня 2012 року, що підтверджено листом Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» (а.с.93) та не заперечується представником відповідача та третьою особою. 
		Не заперечується сторонами, що 10.01.2013 року позивачка особисто приходила до ДНЗ, висловлювала бажання працевлаштуватися, проходила співбесіду із завідуючою, та залишила  заяву в якій  просила  прийняти її на роботу, до якої додала копією позовної заяви до суду.
		Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що позивачка бажала працевлаштуватися на роботу до ДНЗ, про що нею було повідомлено останнього.
		Також встановлено, що на день звернення позивачки до відповідача ДНЗ вільна вакансія музичного керівника існувала, вказана вакансія була зайнята 21.01.2013 року (а.с.84зв.).
		Суд приймає до уваги також твердження представника позивача про те, що ОСОБА_5 було необґрунтовано відмовлено у прийнятті на роботу до ДНЗ, оскільки позивачці завідуючою ДНЗ   двічі були направлені листи, останній раз після особистої бесіди з позивачкою, якими доведено, що уповноваженою на то особою не було розглянуте питання про прийняття позивачки на роботу, що фактично й є відмовою в прийнятті на роботу, з цих підстав судом не приймаються заперечення представника відповідача, що адміністрацією дитячого садка не приймалося рішення про відмову в прийнятті позивачки на роботу, тому як в даному випадку вбачається факт  невмотивованої відмови у прийнятті на роботу, за наявності вакантного місця, без посилання на обставини, які відносяться до ділових якостей працівника. 
		Більш того, як зазначила третя особа в судовому засіданні, їй ще до надходження заяв до ДНЗ було відомо, що позивачка бажає працювати у дитячому садку, про що останньою були надані заяви до виконкому сільської ради, але навіть після надходження заяв ОСОБА_5, яка раніше вже  працювала в цьому ДНЗ, до  неї, фактично питання щодо прийняття позивачки на роботу залишилося нерозглянутим. 
		Аналіз зібраних по справі доказів, враховуючи достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, свідчить про необґрунтовану відмову у прийнятті позивачки на роботу, що є непрямим обмеженням її прав на працю, що не відповідає Конституції України, якою визначено, що будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
		У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. 
		Виходячи з наведеного, збитки, що підлягають відшкодуванню позивачці, слід визначити виходячи із середньої заробітної плати музичного керівника ДНЗ  1312грн. (а.с.237) за період з дати отримання відповідачем заяви про прийом на роботу (з 25.12.2012 року) до часу зайняття вакансії (до 21.01.2013 року), їх розмір, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 складає  1062,10грн. (1312грн.: 21 х17 роб.днів).
		У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується в тому числі й механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
		З урахуванням всіх обставин справи, характеру та обсягу страждань позивачки,   їх тривалості, ступін зниження її престижу, принципу розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що заподіяна ОСОБА_5 моральна шкода становить 500грн.
		Дотримуючись положень статті 214 ЦПК України, та у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд при ухваленні рішення вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір в сумі 229,40грн. 
		На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 13, 31 Закону України «Про дошкільну освіту» ст.ст. 2, 21,51, 22, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 15, 16, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		позов задовольнити частково.
		Визнати  необґрунтованою відмову Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради у прийнятті на роботу ОСОБА_5 Рузілє Іскендерівни.
		Стягнути з Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради на користь ОСОБА_5 Рузілє Іскендерівни у відшкодування матеріальної шкоди  1062,10грн., моральної шкоди - 500грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Дошкільного навчального закладу «Альонушка» (дитячий садок) ОСОБА_6 сільської ради на користь держави судовий збір в розмірі 229,40грн. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Головуючий:(підпис)З оригіналом згідно.
		Суддя:                                Секретар:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...