У х в а л а
і м е н е м
у к р а ї н и
11 лютого 2009 року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Костенка А.В., Пшонки М.П.,-
розглянувши
в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства “Служба
замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району в м. Києві до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2007 року
та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2006 року комунальне підприємство “Служба замовника
житлово-комунальних послуг” Оболонського району в м. Києві звернулося до суду з
позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з квартирної
плати та за комунальні послуги в сумі 10 442 грн. 10 коп., що виникла за період
з січня 1997 року до жовтня 2006 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2007 року,
залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2007
року, позов комунального підприємства
“Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району в м. Києві
задоволено, стягнуто з відповідачів в солідарному порядку 10 442 грн. 10 коп.
боргу.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у
справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального
права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення
повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце
обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони
підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності
тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова
норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й
апеляційний суд, виходив із того, що відповідачам фактично надавались
комунальні послуги, вони їх отримували, проте не оплачували, у зв'язку із чим
на користь позивача суд стягнув заборгованість за період з січня 1997 року до
жовтня 2006 року.
Однак погодитися з таким висновком не можна.
Відповідно до пп. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний
кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав
і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно зі ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР загальний строк для захисту права
за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три
роки. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін. Перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на
позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення
позову є підставою для відмови в позові.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і
прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 8 жовтня 1992 року № 572 (зі змінами), власник або наймач (орендар)
квартири зобов'язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги у
строки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із цим позивач повинен був дізнатися про невнесення відповідачами
квартирної плати та плати за комунальні послуги наступного місяця після
невнесення такої плати за попередній місяць.
Оскільки позов пред'явлено в жовтні 2006 року, то вказана заборгованість не
могла бути стягнута за строк після закінчення строку позовної давності (ст. ст.
75, 76 ЦК УРСР) без вирішення питання щодо поважності причин його пропущення
(ст. 80 ЦК УРСР).
У порушення зазначених вимог закону суди стягнули заборгованість з січня
1997 року.
За таких обставин судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 338
ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 30 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В.
Патрюк
Судді: Т.Є.
Жайворонок
А.В.
Костенко
Н.П.
Лященко
М.П. Пшонка