Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-6008/12/1070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		26 березня 2013 року                                                            Справа № 2а-6008/12/1070
		Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:
		представників позивача: Єніча В.С., Трохимова О.В., 
		представника відповідача - Падуна Є.Б., 
		розглянувши у  відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» до     про1)          Київської обласної митниці,      2)          Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,      3)          Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,     скасування рішення та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, 
		          ВСТАНОВИВ:Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці                                        (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України                в м. Києві (далі - відповідач-2) про скасування рішення відповідача-1 від 17.09.2012                  № 125000004/2012/011142/2 про коригування митної вартості товарів та стягнення                           з відповідача-2 надмірно сплаченого до бюджету ввізного мита у сумі 75479 грн. 50 коп. та податку на додану вартість у сумі 166054 грн. 90 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким митним органом здійснено коригування митної вартості товару у сторону збільшення, на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Крім того, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю               «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» як платник податків має право на повернення сум ввізного мита та податку на додану вартість, сплачених ним надмірно внаслідок незаконного збільшення контролюючим органом митної вартості товарів. 
		Під час судового розгляду справи судом, на підставі частини третьої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.    
		Представники відповідачів позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що посадові особи Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		У судове засідання, призначене на 26 березня 2013 року, з`явились представники позивача та Київської обласної митниці. 
		Представники Головного управління Державної казначейської служби України                 в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. 
		Матеріали справи містять заяву представника Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про розгляд справи за його            відсутності. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві до суду не надходило.
		Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві за наявними у ній матеріалами та доказами.
		У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
		Представник Київської обласної митниці позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
		Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» є юридичною особою та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з виробництвом апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення, оптовою торгівлею радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко - та відеозапису, діяльністю зв'язку та у сфері інжинірингу та іншими видами оптової торгівлі. 
		Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 207549 ( т.1 а.с. 59).
		Судом встановлено, що у березні 2012 року позивачем укладено з Компанією «AccessHD Limited», Гонконг, зовнішньоекономічний контракт від 22.03.2012                               № 2012-03/22, відповідно до умов якого суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку цифрових ресиверів та аксесуарів до них за асортиментом та кількістю, вказаними у проформах-інвойсах та/або інвойсах, які є невід'ємними додатками до даного контракту.
		У вересні 2012 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий              від Компанії «AccessHD Limited» за вказаним вище контрактом товар: супутникові цифрові TV - тюнери (приймачі) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки        Star Track кількістю 4000 штук та подано до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію № 125120105/2012/272200 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 06.09.2012.
		Митна вартість вказаних вище товарів визначена позивачем за ціною господарської операції, вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту                           від 22.03.2012 № 2012-03/22, та становить 77568,00 USD (620001 грн. 02 коп.).
		На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації                           форми ДМВ-1 митної вартості товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» подано митному органу зовнішньоекономічний контракт від 22.03.2012 № 2012-03/22, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс від  17.08.2012 № 20120817, лист Компанії «AccessHD Limited»                     від 29.08.2012, проформу-інвойс № ROM_A-003R2 від 04.05.2012, декларацію про відповідність продукції вимогам технічних регламентів від 04.07.2013 № UA.011.D/01716-12, авіаційну вантажну накладну (Air Waybill) № 784-4047 1583 від  29.08.2013, картку відмови у прийнятті митної декларації № 125120105/2012/01068 від  06.08.2012, пакувальний лист         від 17.08.2012, довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) від 10.07.2012, акти складу від 04.09.2012 № 1662, 04.09.2012 № 3688, 03.09.2012 № 1656, 03.09.2012 № 3673, акти про прийняття-передання товарів (предметів) на зберігання під митним контролем, у тому числі на СГД від 03.09.2012, 04.09.2012 тощо. 
		06.09.2012 Київською обласною митницею, з метою належного та об`єктивного визначення митної вартості задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» товарів, витребувано у позивача додаткові документи, а саме: прайс - листи фірми-виробника, видаткові накладні, договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, рахунки про здійснення платежів            від третіх осіб на користь продавця товару та банківські платіжні доручення.
		Із записом митного органу про необхідність подання додаткових документів, що вчинений на зворотньому боці декларації митної вартості товару форми ДМВ-1,  декларант був ознайомлений 06.09.2012, проте додаткових документів відповідачу не надав.
		Рішенням Київської обласної митниці від 17.09.2012 № 125000004/2012/011142/2, на підставі вимог статті 64 Митного кодексу України, здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість супутникових цифрових TV - тюнерів (приймачів) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Star Track складає 172000,00 USD.
		Позивач із визначеною відповідачем митною вартістю товару не погодився та скористався наданим частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.
		У жовтні 2012 року Київська обласна митниця повідомила позивача про можливість випуску заявлених у вантажній митній декларації № 125120105/2012/275641 товарів у вільний обіг під обрані декларантом фінансові гарантії. Крім того, митний орган поінформував позивача про наявність у нього визначеного статтею 55 Митного кодексу України права на подання відомостей для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. 
		Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» було подано митному органу наступні документи: платіжні доручення від 03.05.2012 №  108 і 25.10.2012 № 211, висновок експертної організації від 19.11.2012 № Ц-724, видаткову накладну від  16.10.2012 № 12508 та прайс-лист відправника б/н.
		Разом з тим, витребувані відповідачем під час митного контролю договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, та рахунки про здійснення платежів         від третіх осіб на користь продавця товару, за поясненнями представника позивача, надати не можливо, оскільки виробничі потужності, на яких виготовлялась вказана вище продукція, належать  компанії - продавцю «AccessHD Limited», яка у даному випадку і є її фактичним виробником.
		Вказані обставини підтверджуються листом Компанії «AccessHD Limited»                      від 06.09.2012, який було надано митному органу під час митного оформлення товару, в якому повідомляється про те, що SHENZHEN COSTAR ELECTRONSCS CO., LTD,                  що знаходиться за адресою: 1-5F Building A @ 1-3/F Building B, Yuyuan Industrial Park, Fuyuan 1 Road, Heping Village Fuyong Town, Bao an district, Shenzhen, China, є фабрикою Компанії «AccessHD Limited» та виробляє товари для компанії та на її замовлення                    (т. 1 а.с. 29).
		Що стосується прайс - листа фірми-виробника представник позивача пояснив, що у Компанії «AccessHD Limited» вони відсутні. Водночас, митному органу було надано відповідні розрахунки щодо вартості товару від Компанії «AccessHD Limited» саме щодо поставки тюнерів Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат».
		За результатами розгляду поданих позивачем додаткових документів Київською обласною митницею відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною господарської операції.
		Так, згідно з даними листа Київської обласної митниці від 22.11.2012                                 № 12-45/09-9182 (т. 1 а.с. 14-16), документи, що додатково подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» (платіжні доручення від 03.05.2012 №  108 і 25.10.2012 № 211, висновок експертної організації від 19.11.2012 № Ц-724, видаткова накладна від  16.10.2012 № 12508 та прайс-лист відправника б/н) були взяті контролюючим органом до уваги, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки вимоги відповідача стосовно надання додаткових відомостей виконані позивачем не у повному обсязі, а саме: відсутній договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару та прайс-листи  фірми-виробника товару. 
		Не погоджуючись із рішенням Київської обласної митниці про коригування митної вартості товарів від 17.09.2012 № 125000004/2012/011142/2, позивач оскаржив його до суду.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу. 
		Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у  випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
		Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). 
		При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо            рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
		Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 
		У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);                 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним              методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України). 
		Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362                    (далі - Методичні рекомендації).
		Згідно з приписами пункту 6 вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
		При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).
		Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. 
		При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
		Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;                  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
		Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Під час судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та  відомості щодо їх ціни. 
		Неподання позивачем договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких позивач пояснив тим, що продавець товару - компанія «AccessHD Limited» є фактичним виробником товару, про що надав документальне підтвердження, не може однозначно свідчити про недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом не підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.
		Суд також звертає увагу на те, що прайс - листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість                          товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної         діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. 
		Таким чином, відомості, наведені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
		Відтак, неподання Товариством з обмеженою відповідальністю                              «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» витребуваних митним органом додаткових документів, а саме:  прайс - листів виробника товару, договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, не звільняє відповідача від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем. 
		Під час судового розгляду справи представник відповідача зазначив, що сумніви стовно ціни задекларованого позивачем товару виникли у митного органу за результатами аналізу відомостей, що містяться у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.  
		Так, за інформацією митного органу заявлена позивачем митна вартість на товар (супутникові цифрові TV-тюнери (приймачі) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Star Track) не відповідала цінам, що склались на такий товар на ринку імпорту у момент здійснення імпортної операції.
		Крім того, представник відповідача зазначив, що всупереч умовам укладеного позивачем з Компанією «AccessHD Limited» контракту від 22.03.2012 № 2012-03/22, пунктом 5 якого визначено порядок оплати позивачем за товар в наступному порядку: 30 % в якості передплати, 70 % - одразу по отриманню письмового повідомлення від Компанії         «AccessHD Limited» про готовність товару до відвантаження, декларантом під час митного оформлення доказів здійснення оплати у вказаний спосіб не надано.  
		При цьому, представник відповідача не заперечував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат», на виконання вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, в якості додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, подано контролюючому органу платіжні доручення від 03.05.2012 № 108 та    25.10.2012 № 211, які свідчать про перерахування позивачем на рахунок Компанії «AccessHD Limited» коштів у розмірі, відповідно, 25944,00 USD (30 % передоплати) та 51624,00 USD (70 % вартості отриманого товару), а також лист Компанії «AccessHD Limited» від 29.08.2012, з якого вбачається, що позивач має право здійснити оплату згідно з проформою-інвойсом                       № ROM_А-003R2 від  04.05.2012 на суму 51624,00 USD після прибуття товарів до українського аеропорту. 
		Враховуючи, що у поданих до митного органу платіжних дорученнях в іноземній валюті від 03.05.2012  № 108 та 25.10.2012 № 211 наявні усі реквізити, необхідні для ідентифікації призначення платежу та отримувача коштів, з огляду на лист Компанії «AccessHD Limited» від 29.08.2012, з якого вбачається, що суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право здійснити оплату згідно з проформою-інвойсом № ROM_А-003R2 від  04.05.2012 на суму 51624,00 долари США після прибуття товарів до українського аеропорту, зважаючи на те, що вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжних доручень, транспортні витрати позивача, які відповідно до вимог Митного кодексу України включаються до ціни товару, документально підтверджені, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем митна вартість товару відповідає ціні господарської операції та є сплаченою у повному обсязі.  
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з приписами частини першої статті 14 «Про ціни і ціноутворення»                     від 21.06.2012 № 5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
		Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. 
		З аналізу наведених вище нормативно - правових норм вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.
		Під час судового розгляду справи представник відповідача, обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, посилався на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, зокрема, на відомості щодо задекларованого товару згідно вантажних митних декларацій  від 22.06.2012 № 100200000/2012/575518, 09.07.2012 № 100200000/2012/577234 та 01.06.2012                          № 125120105/2012/262943.
		Так, представник митного органу посилається на те, що за вказаними вище вантажними митними деклараціями було заявлено до митного оформлення супутникові цифрові ресівери телевізійного сигналу торгової марки TRIMAX TR 2012 HD, виробництва компанії Shenzhen Skyworth Digital (Китай) за ціною 43 долара США за одиницю. 
		Разом з тим, позивачем було заявлено до митного оформлення супутникові цифрові TV - тюнери (приймачі) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки        Star Track.
		Судом встановлено, що товар за вказаними вантажними митними деклараціями, ціна на який покладається відповідачем в основу визначення митної вартості задекларованої позивачем продукції, має інше походження, істотно відрізняється за своїми технічними характеристиками та якістю та використовується в іншій ціновій категорії. 
		Таким чином, задекларований позивачем товар за своєю формою та характеристиками значно відрізняється від товару за вантажними митними деклараціями від 22.06.2012                № 100200000/2012/575518, 09.07.2012 № 100200000/2012/577234 та 01.06.2012                          № 125120105/2012/262943, а відтак порівняння митним органом їх ціни є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
		Суд також звертає увагу відповідача на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат», іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). 
		Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
		Як вже зазначалось судом вище, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).
		При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Як встановлено судом під час судового розгляду справи, документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
		Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару,     є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. 
		За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Це означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
		Враховуючи, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд дійшов висновку, що визначення Київською обласною митницею митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		Що стосується заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення надмірно сплаченого ним до бюджету ввізного мита у сумі 75479 грн. 50 коп. та податку на додану вартість у сумі 166054 грн. 90 коп., суд зазначає наступне. 
		Частиною першою статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. 
		Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
		Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
		На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений  наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618                     (далі - Порядок № 618).
		Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
		Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
		Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
		Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. 
		Спільним наказом  Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших  платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок № 611/147).
		Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
		Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).
		Пунктом 5 Порядку № 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО                платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.
		На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147).
		Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.
		Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України  від 22.01.2013 К/9991/1320/12.
		Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених ввізного мита та податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
		Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати,                 здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а            відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. 
		Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
		Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
		Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Адміністративний позов задовольнити частково.
		2. Рішення Київської обласної митниці від 17.09.2012 № 125000004/2012/011142/2 про коригування митної вартості товарів,  - визнати протиправним та скасувати.
		3.  У задоволенні решти позовних вимог,  - відмовити.
		 
		          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
		          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		 
		Суддя                                                                                                    Харченко С.В.
		 
		Постанову складено у повному обсязі 11 квітня 2013  року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...