Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-570/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2013.
Дата набрання законної сили: 31.05.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		          АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/3114/13  Справа №  2-570/11                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Мороховець О.В.        Доповідач  -  Романюк М.М.   Категорія  5  
		Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я
		І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И
		 
		17 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:          
		головуючого                                                               Романюк М. М.
		суддів                                                                          Петренко І.О., Тамакулової В.О. 
		при секретарі                                                              Савчук Р.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення дій, що порушують право власності, виселення, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А:
		 
		Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 13.11.2006 року між ним та відповідачем було досягнуто домовленості та укладено договір про купівлю - продаж домоволодіння АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці площею 0,4932 га, яке він придбав для своєї матері. Між нимибула досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору, відповідач отримав гроші в сумі 10 000 доларів США, в якості повної оплати за вказане домоволодіння та 1 000 грн. за меблі та інвентар, які залишилися в будинку, що підтверджується розпискою. Оскільки у відповідача були відсутні усі необхідні документі для нотаріального посвідчення договору, відповідач видав йому довіреність на проведення дій реєстрації і продажу домоволодіння та земельної ділянки та після остаточного розрахунку відав ключі від будинку. Після цього позивач, з дозволу відповідача, поселив у будинок свою матір та почав займатися оформленням необхідних документів на ім'я відповідача, щоб потім переоформити домоволодіння на свою матір, Однак після їх отримання не зміг переоформити будинок, оскільки нотаріус повідомила йому, що довіреність на його ім'я відповідач скасував. Зустрівшись 15.11.2008 року з відповідачем, останній повідомив йому, що бажає за будинок ще 30 000 доларів США і якщо позивач до 01.12.2008 р. не передасть йому вказані гроші то він продасть будинок комусь іншому.
		З урахуванням того що вони досягли усіх суттєвих умов договору купівлі - продажу, він з свого боку усі умови виконав, а відповідач, незважаючи на домовленість, ухиляється від нотаріальною посвідчення договору, просить визнати договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ним та відповідачем дійсним та визнати за ним право власності на дане домоволодіння.
		Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 В обґрунтування неодноразово уточненого позову, посилаючись на те, що будь - якого договору з відповідачем ОСОБА_3 він не укладав, остаточно просив: висилити ОСОБА_4 із його домоволодіння; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути в натурі домоволодіння та земельні ділянки в технічно справному вигляді; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути оригінали правоустановчих документів: витяг з реєстру прав власності, технічний паспорт на садибний житловий будинок з додатками, державні акти на земельні ділянки; стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 154 000 грн.  та на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. 
		Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено, у задоволені зустрічного позову відмовлено. Додатковим рішенням від 17 січня 2013 року вирішено питання судових витрат.
		В апеляційній скарзі позивач по зустрічному позову - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3 та задоволення заявлених ним вимог. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
		Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, суд першої інстанції виходив з того, між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 13.11.2006 р. досягнуто усіх істотних умов та в усній формі укладено договір купівлі - продажу спірного домоволодіння, який виконано сторонами та підтверджується показами свідків та розпискою, написаною власноруч відповідачем.
		 Згідно ст. ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої  інстанцій не відповідає з наступних підстав. 
		Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		Згідно із ч. 3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідченні, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.
		Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
		Відповідно до ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається
		Таким чином, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
		Однак, правила ст.220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.
		У зв'язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.
		Пунктами 5, 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 671, передбачено, що державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
		Проте, суд, вирішуючи справу, на зазначені положення закону уваги не звернув та неправильно застосував норму матеріального права.
		З огляду на наведене судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заявлених вимог про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що оскільки позов ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності підлягає задоволенню у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
		З урахуванням того, що судова колегія дійшла до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, рішення суду про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову.
		Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Заявляючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_4 позивач за зустрічним позовом посилався на ст.116 ЖК України.
		Згідно ч.3 ст.116 ЖК України  осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. 
		Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 
		Оскільки ОСОБА_2 не надано доказів того, що ОСОБА_4 самоправно зайняла жиле приміщення, та приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 передав ключі від будинку, усі книжки по сплаті комунальних платежів, та знаючи протягом 3 років про те що ОСОБА_4 проживає у будинку не ставив питання про її виселення, що свідчить про наявність його згоди на її там проживання, судова колегія вважає, що у задоволенні вимог про виселення ОСОБА_4 необхідно відмовити.
		Позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_3 повернути документи підлягають частковому задоволенню.
		Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 діючи за довіреністю від імені ОСОБА_2 отримав правовстановлюючі документи: технічний паспорт на будинок та державні акти на земельні ділянки.
		З урахуванням того, що вимоги про визнання договору купівлі - продажу будинку задоволенню не підлягають, ОСОБА_3 утримує у себе правовстановлюючі документи на домоволодіння безпідставно, а тому вимоги про зобов'язання повернути зазначені документи підлягають задоволенню.
		Що стосується зобов'язання повернути витяг з реєстру то в цій частині необхідно відмовити, оскільки цей витяг не є правовстановлюючим документом, він був зроблений для укладання договору і був дійсним протягом 3-х місяців.
		Позовні вимоги щодо зобов'язання повернути домоволодіння та земельні ділянки в натурі, стягнення суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди також задоволенню не підлягають з наступного.
		Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 
		1) визнання права; 
		2) визнання правочину недійсним; 
		3) припинення дії, яка порушує право; 
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 
		5) примусове виконання обов'язку в натурі; 
		6) зміна правовідношення; 
		7) припинення правовідношення; 
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		З урахуванням того, що обраний позивачем по зустрічному позову спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам ст.16 ЦК України у задоволені вимог щодо  зобов'язання повернути домоволодіння та земельні ділянки в натурі необхідно відмовити.
		В обґрунтування вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивач за зустрічним позовом посилався на те, що з вини відповідачів, оскільки на домоволодіння було накладено арешт, він не зміг його продати, а отримані кошти покласти у банк та отримати прибуток в розмірі 154 000 грн. Усі дії відповідачів завдали йому моральну шкоду, яку він оцінює у 20 000 грн.
		Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. 
		Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Відповідно до положень норм ст.ст.16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
		Згідно з ст.57, ч.4 ст.60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів завдання йому матеріальної та моральної шкоди незаконними діями відповідачів в задоволені зазначених вимог необхідно відмовити.
		 
		На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		В  И  Р  І  Ш  И  Л  А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2012 року - скасувати.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - відмовити.
		Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення дій, що порушують право власності, виселення, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 оригінали правоустановчих документів: технічний паспорт на садибний житловий будинок з додатками та державні акти на земельні ділянки.
		У задоволені решти вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено    шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...