Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 744/97/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2013.
Дата набрання законної сили: 19.06.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		18.04.2013
		 
		Провадження №  1-кп/744/7/2013
		Єдиний унікальний № 744/97/13-к
		    
		В И Р О К
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		           18 квітня 2013 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючого - судді Гнипа О. І.,
		при секретарі судового засідання Бородіній В. В.,
		за участю:
		прокурорів Лисенка Д. Л., Плаксивого О. В.,
		потерпілих та одночасно цивільних позивачів: ОСОБА_1; ОСОБА_2,
		представника потерпілих та одночасно представника цивільних позивачів ОСОБА_3,
		представників цивільного відповідача: ОСОБА_4; ОСОБА_5,
		обвинуваченого та одночасно цивільного відповідача ОСОБА_6,
		захисника та одночасно представника цивільного відповідача ОСОБА_7,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області кримінальне провадження за обвинувальним актом зі зміненим обвинуваченням щодо
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Октябр Великоновосілківського району Донецької області, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого  лікарем-педіатром дільничним в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня», проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		          З 04 серпня 1997 року по цей час ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з комунальним лікувально-профілактичним закладом «Семенівська центральна районна лікарня», де обіймає посаду та виконує обов'язки лікаря-педіатра дільничного дільниці № 1. Проте, ОСОБА_6 під час першого огляду новонародженого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який був проведений ним після 11 години 00 хвилин 29 червня 2012 року як лікуючим лікарем зазначеного новонародженого, на порушення вимог ст. ст. 33, 34, 58, 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я, чинних станом на момент огляду, не передбачив можливість розвитку гемолітичної хвороби новонародженого ОСОБА_8, не призначив загальний аналіз крові, не провів та не забезпечив проведення динамічного спостереження та контролю за рівнем білірубіну в крові новонародженого. При наявності клінічних даних, які вказували на можливість розвитку гемолітичної хвороби ОСОБА_8, що проявилися у явних ознаках жовтяниці, не дотримуючись приписів Клінічного протоколу надання неонаталогічної допомоги дітям «жовтяниця новонароджених», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України  від 27 квітня 2006 року № 255, ОСОБА_6 не забезпечив огляд новонародженого ОСОБА_8 не рідше 1 разу на 8-12 годин, що сприяло подальшому розвитку гемолітичної хвороби та погіршення стану новонародженого. Крім того, відповідно до графіку чергувань лікарів по наданню ургентної медичної допомоги по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на липень 2012 року ОСОБА_6 був ургентним лікарем-педіатром у період часу з 01 липня 2012 року по 16 липня 2012 року, до обов'язків якого входить прибувати до лікувального закладу для огляду та надання медичної допомоги хворим свого профілю за викликом чергового лікаря. Однак, на порушення обов'язків ургентного лікаря-педіатра та повноважень, які виконує лікар-педіатр як лікуючий лікар і які закріплені, поряд з вищенаведеними нормами Основ законодавства України про охорону здоров'я, в ст. 37 цього нормативного правового акту (в редакції станом на липень 2012 року) та у посадовій інструкції, ОСОБА_6 01 липня 2012 року, будучи обізнаним про те, що стан новонародженого ОСОБА_8 погіршується, ігноруючи повідомлення про це, в тому числі виклики виконуючого обов'язки чергового лікаря, не з'явився для огляду новонародженої дитини ОСОБА_8 і не здійснив своєчасне і кваліфіковане її обстеження та лікування. Всупереч вимог ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я будь-яких маніпуляцій (дій), направлених на лікування гемолітичної хвороби новонародженого ОСОБА_8, лікарем ОСОБА_6 зроблено не було. На порушення п. «д» ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я лікарем ОСОБА_6 не була надана кваліфікована медична допомога новонародженому ОСОБА_8, і як наслідок, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Причиною смерті ОСОБА_8 став набряк головного мозку, який розвинувся як ускладнення гемолітичної хвороби новонародженого з ядерною жовтяницею та поліорганною недостатністю. Гемолітична хвороба новонародженого виникла внаслідок внутріутробного резус-конфлікту крові матері та дитини.
		          Своїм діянням, яке виразилося у невиконанні та неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього хворого ОСОБА_8 у вигляді його смерті, лікар-педіатр комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України.
		          Втім, будучи первісно допитаним як обвинувачений, ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, не визнав повністю та показав про те, що з 1997 року по теперішній час він працює в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» лікарем-педіатром дільничним. ІНФОРМАЦІЯ_4 був святковий день - День Конституції України. У цей день в лікарню за необхідністю мав викликатися ургентний педіатр, яким була ОСОБА_10. Його особисто про новонародженого ніхто у цей день до відома не ставив та на роботу не викликав. 29 червня 2012 року його викликали в пологове відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» після 11 години 00 хвилин відтак як він закінчив прийом у дитячій консультації. Згодом він повинен був їхати на виклики хворих. Між прийомом у дитячій консультації та виїздом на виклики він виділив час для огляду новонародженого ОСОБА_8, який народився, за його даними, котрі він отримав з історії пологів, ІНФОРМАЦІЯ_4 о 15 годині 35 хвилин. Крім цього, оглянувши історію пологів, він дізнався, що група крові у обох батьків дитини була зазначена четверта, резус-фактор негативний. Під час огляду дитини в присутності палатної медсестри ОСОБА_11 у матері ОСОБА_2 він зібрав анамнез, згідно якого встановив, що у неї треті пологи, попередня вагітність закінчилася сім років потому народженням живої дівчинки. Дитина ОСОБА_8 на момент його огляду була здоровою, але мала легку іктеричність (жовтуватість) шкіри, обличчя та тулуба. У дитини було ускладнене дихання внаслідок закладення слизом носових проходів. Рефлекси у новонародженої дитини викликалися добре. У матері він з'ясував, що дитину вона вигодовує сумішшю «Малютка» через те, що так призначила завідуюча пологовим відділенням ОСОБА_12. Далі він розпитав у матері, чи була у попередньої дитини жовтяниця і якщо так, то що вона у такому випадку ОСОБА_2 робила. Мати йому розповіла, що у попередньої дитини як і у новонародженого також була жовтяниця, попередню дитину три дні не давали вигодовувати, а потім, на шосту добу, її виписали. У попередньої дитини була третя група крові, резус-фактор позитивний. Потім він складав медичні документи за результатами свого огляду. Ним було поставлено попередній діагноз: період новонародженості; фізіологічна жовтяниця. Він призначив лікування: фототерапія щодня по 15 хвилин 3-4 рази на добу (3-4 рази на добу в історії хвороби він не записав, але сказав про це медсестрі ОСОБА_11 по телефону, коли був на викликах); ентеросгель або активоване вугілля; грудне вигодовування дитини за потребою; звільнити носові ходи дитини від слизу. Також ним було оглянуто результати аналізів. Загальний білірубін був 39 мкмоль/л, що, як він вважає, після народження дитини з резус-фактором позитивним від матері з резус-фактором негативним не викликає сумнівів, що у дитини дуже низький ризик розвитку гемолітичної хвороби новонародженого, адже в нормі загальний білірубін після народження становить до 50 мкмоль/л. Так як аналіз крові на білірубін набирався одразу з пуповинної крові новонародженого ІНФОРМАЦІЯ_4, а білірубін було визначено тільки 29 червня 2012 року, то у нього не було потреби з урахуванням клінічних даних дитини у наступному додатковому обстеженні рівня білірубіну. У такому разі дитина доглядається як здорова дитина, а саме медперсонал повинен оглядати дитину кожні 8-12 годин і при зміні статусу дитини мав доповідати про це завідуючій пологового відділення або викликати ургентного педіатра. На момент огляду 29 червня 2012 року дитина ОСОБА_8 була загалом здоровою і не потребувала додаткових обстежень. 01 липня 2012 року прибути в лікарню до дитини ОСОБА_8 він не відмовлявся, а обвинувачення із цього приводу він вважає наклепом. Цієї дати, 01 липня 2012 року, він чотири рази був у лікарні за викликами чергового лікаря. Перший раз викликався в 11 годин 20 хвилин до дитини ОСОБА_31, дівчинки. У лікарню на цей виклик він прибував близько 11 години 45 чи 50 хвилин, точно сказати не може. Наступна дитина, ОСОБА_33, ним була оглянута о 14 годині 30 хвилин. У подальшому його викликали о 20 годині 40 хвилин до дитини ОСОБА_32, але у записі у журналі ургентації чомусь медсестрою записано час 22 години 20 хвилин і дописана дитина ОСОБА_34, хоча до цієї дитини він викликався четвертий раз якраз о 22 годині 20 хвилин. Із приводу телефонних дзвінків він може повідомити, що ні черговий лікар ОСОБА_13, ні за його чергування медсестра ОСОБА_14 йому не телефонували. Автомобіль швидкої медичної допомоги вони йому присилали додому, не попередивши при цьому телефонним дзвінком, і тому кожного разу вказаний автомобіль чекав його поки він перевдягнеться. Поряд з цим, 01 липня 2012 року близько 09 години 00 хвилин ранку йому телефонувала бабуся дитини ОСОБА_8 - ОСОБА_15. Ця бабуся просила оглянути дитину, але він їй відмовив через те, що його не було в Семенівському районі Чернігівської області зовсім. Він у той час був у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області на рибалці з товаришем і приїхав у місто Семенівка Чернігівської області тільки близько 11 години 30 хвилин. Коли його увечері, о 20 годині 40 хвилин, викликали до дитини ОСОБА_32, то після огляду цієї дитини він з власної ініціативи піднявся до пологового відділення і спочатку зустрівся з матір'ю ОСОБА_2, яку спитав, що трапилося з її дитиною, а потім пішов у палату новонароджених, де дитина була оглянута уже лікарем анестезіологом-реаніматологом ОСОБА_16. Була при цьому присутня також медсестра. Після огляду дитини ОСОБА_8 він попросив завідуючу пологовим відділенням ОСОБА_12 надати йому історію для ознайомлення з результатами аналізів, які вони вже провели до того часу, але у цьому ОСОБА_12 йому відмовила у присутності ОСОБА_17 (заступника головного лікаря), лікаря ОСОБА_16 та медсестри. Тоді він попередив ОСОБА_12, що у такому разі вона повністю відповідатиме за лікування дитини, з чим остання погодилася і він згодом, о 21 годині 30 хвилин, пішов з пологового відділення. Отже, станом на 01 липня 2012 року він не мав змоги вплинути на лікування дитини ОСОБА_8. Про те, що 01 липня 2012 року він був ургентним лікарем-педіатром він своєчасно не знав, адже такі призначення до його відома заздалегідь ніхто не доводив. Що він за документами є черговим та ургентним лікарем станом на 01 липня 2012 року йому стало відомо під час прибуття цієї дати в лікарню до дитини ОСОБА_31. Про подальше чергування, яке фактично було розпочате лікарем ОСОБА_13 01 липня 2012 року, після сприйняття інформації щодо чергувань, він домовився з цим лікарем, який розпочате чергування продовжив. Лікарем-неонатологом він не був і не є, обов'язки такого лікаря фактично не виконував. 29 червня 2012 року він оглянув новонароджену дитину ОСОБА_8 як консультант на прохання медсестри ОСОБА_11, подальше контролювання стану дитини в його обов'язки не входить, а це є обов'язками завідуючої пологовим відділенням, яка може його консультації і не ураховувати. Разом з повідомленим він зауважує, що розвиток хвороби у новонародженого ОСОБА_8 був обумовлений також дією речовини окситоцин, який вводився за втручання завідуючої пологовим відділенням ОСОБА_12 у кількості 10 одиниць матері ОСОБА_2 під час пологів, адже в анотації до цього препарату вказано, що він може спричинити неонатальну жовтяницю.
		          Будучи додатково допитаним у судовому засіданні у зв'язку зі зміною під час судового розгляду прокурором обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, за обвинувальним актом зі зміненим обвинуваченням також не визнав повністю та показав про те, що він не має сертифіката лікаря-неонатолога. Деякі консультативні функції лікаря-неонатолога він виконував лише як ургентний лікар-педіатр при здійснені під час своєї ургентації обов'язків щодо нагляду за станом здоров'я новонароджених за викликами медичних працівників пологового відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» для надання консультацій. Але в червні 2012 року він був ургентним лікарем-педіатром тільки з 05 по 23 червня 2012 року. Наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» про надання йому 10-ти відсоткової доплати у зв'язку з відсутністю лікаря-неонатолога від 18 червня 2012 року № 40/2 підписаний керівництвом лікарні значно пізніше ніж датований, про що свідчить розрахунковий листок щодо виплати йому заробітної плати за липень 2012 року, де частина доплати, котра мала бути нарахована та виплачена йому ще в червні 2012 року нарахована та виплачена в липні 2012 року через те, що бухгалтерія лікарні не приймає документів та наказів не тим числом. Крім цього, з цим наказом його ознайомили під підпис тільки 02 липня 2012 року. При ознайомленні з наказом на зазначену у ньому дату нібито його видання він увагу не звернув. Таким чином лікуючим лікарем новонародженого ОСОБА_8 за призначенням він не був. Поряд з цим, лікуючим лікарем дитини ОСОБА_8 не за призначенням він теж не був, адже для цього була потрібна письмова інформована згода, підписана лікуючим лікарем і батьками. Огляд новонародженого ОСОБА_8 та подальше його лікування після 29 червня 2012 року повинні були робити працівники пологового відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», і, зокрема, завідуюча відділенням ОСОБА_12 як лікар акушер-гінеколог, дослідивши його записи у медичних документах щодо новонародженого, де 29 червня 2012 року він поставив дитині діагноз і призначив лікування як консультант. Контроль рівня білірубіну ним не повинен був здійснюватися, виходячи з результатів огляду дитини 29 червня 2012 року. 01 липня 2012 року він прибувати до дитини ОСОБА_8 не відмовлявся, а всі показання свідків щодо цього є наслідком змови проти нього працівників комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня».
		          Незважаючи на приведені заперечення обвинуваченим у ході його допитів факту вчинення ним протиправного діяння та повне не визнання ним своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, вищезазначене формулювання обвинувачення, яке визнається судом доведеним, та кваліфікація злочину, винним у якому підлягає визнанню обвинувачений, підтверджуються сукупністю належних і допустимих доказів, що отримані судом з досліджених у судовому засіданні таких процесуальних джерел доказів як показання, документи, висновки експертів, речові докази.
		          Зокрема, допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_17 у судовому засіданні показала про те, що вона в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» обіймає посаду заступника головного лікаря з медичної частини. В силу своїх посадових обов'язків, поряд з іншим, вона складає графіки чергувань лікарів, які затверджуються головним лікарем та головою профспілкової організації. Графіки складаються заздалегідь і приблизно днів за п'ять до початку чергувань вони знаходяться у приймальному відділенні, де кожен з ними може ознайомитися. Також чергові медичні сестри беруть копії графіків у кожне відділення. В усній формі завжди графік обговорюється з лікарями, тобто кожен лікар до неї може підійти і висловити свої побажання щодо чергувань. Під підпис лікарі з графіками не ознайомлюються. Ургентне чергування лікарів-педіатрів здебільшого розподілялося між двома лікарями-педіатрами, зокрема, між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які погоджували ургентацію між собою. Станом на червень-липень 2012 року лікаря-неонатолога в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» не було, а обов'язки цього лікаря за наказами головного лікаря виконували відповідні лікарі-педіатри, котрі повинні були оглядати у пологовому відділенні дітей та лікувати їх у разі потреби. Лікар-педіатр ОСОБА_6, виконуючи за наказом виконуючого обов'язки головного лікаря обов'язки лікаря-неонатолога у період часу з 18 червня 2012 року по 02 липня 2012 року, під час огляду новонародженої дитини ОСОБА_8 у пологовому відділенні, постановки немовляті діагнозу та призначення лікування, не міг бути лікарем-консультантом, а був лікуючим лікарем і зобов'язаний був лікувати малюка, оскільки, крім усього, отримував за таку роботу десятивідсоткову доплату. За фактичними обставинами кримінального провадження вона може повідомити також про те, що ОСОБА_6 згідно графіків 01 липня 2012 року мав чергувати як лікар з 08 години 00 хвилин по 20 годину 00 хвилин та протягом доби 01 липня 2012 року був ургентним лікарем-педіатром.  Але, оскільки ОСОБА_6, незважаючи на графіки, не було на чергуванні 01 липня 2012 року, за її проханням ОСОБА_6 як чергового лікаря замінив лікар ОСОБА_13. Такій заміні передувало повідомлення її після 09 години 00 хвилин фельдшера про те, що ОСОБА_6 не вийшов на чергування, а також те, що ОСОБА_6 не відповідав на її дзвінки по телефону і був безрезультатний виїзд до місця проживання ОСОБА_6 за її вказівкою автомобіля швидкої допомоги з фельдшером ОСОБА_18 зі з'ясуванням у дружини ОСОБА_6, що останній перебуває десь у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області. 01 липня 2012 року після 19 години 00 хвилин вона, крім усього, прибувала до пологового відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня». Її прибуття в лікарню було обумовлене тим, що її було поставлено до відома фактичним черговим лікарем ОСОБА_13 про надзвичайну ситуацію не прибуття до дитини ОСОБА_8, яка була вже у важкому стані та потребувала огляду, відповідального за це лікаря-педіатра ОСОБА_6, котрий на той час вже був у місті Семенівка Чернігівської області, але відмовлявся прибувати до дитини. 01 липня 2012 року ОСОБА_6 дитину ОСОБА_8 не лікував.
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_12 у судовому засіданні показала про те, що вона є лікарем акушер-гінекологом та влітку 2012 року працювала в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» завідуючою пологового відділення. Потерпіла ОСОБА_2, перебіг вагітності якої спостерігався іншим лікарем, поступила у очолюване на той час нею відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 у першій половині дня з ознаками, які передвіщували пологи. ОСОБА_2 була оглянута черговою акушеркою і за нею було встановлене динамічне спостереження. Згодом у неї розпочалася активна регулярна пологова діяльність і після 15 години 30 хвилин ОСОБА_2 через фізіологічні пологи народила здорового доношеного хлопчика ОСОБА_8. Пологи та післяпологовий період були без особливостей. Окситоцин у кількості 10 одиниць ОСОБА_2 вводився внутрішньом'язово після пологів та перетискання пуповини для відділення і виділення посліду. Побічної дії окситоцину у виді неонатальної жовтяниці бути не могло. Вона оглядала при народженні ОСОБА_8 і проведення подальших оглядів дитини в її обов'язки не входить, оскільки вона є лікарем акушер-гінекологом. Дитині нею призначалося грудне вигодовування, але вигодовування груддю новонародженого ОСОБА_8 на час його перебування в лікарні не проводилося, бо у жінки ОСОБА_2 після пологів ще не було молока. У зв'язку з відсутністю у лікарні лікаря-неонатолога згідно наказу головного лікаря періодично визначався лікар-педіатр, який повинен був виконувати обов'язки лікаря-неонатолога та відповідати за ведення новонароджених у пологовому відділенні. Після народження дитини ОСОБА_8 це був обвинувачений ОСОБА_6, який своїх лікарських обов'язків відносно даного новонародженого не виконував. Це полягало у тому, що 29 червня 2012 року лікарем ОСОБА_6 оглядався новонароджений ОСОБА_8, проте цей лікар не звернув увагу на анамнез дитини, на її стан, не було призначене ніяке дообстеження, яке було необхідне у даному випадку, не говорячи вже про лікування. Такі діти як ОСОБА_8 у післяпологовий період заслуговують на увагу і за ними має бути встановлене динамічне спостереження. Зокрема, після 29 червня 2012 року у ОСОБА_8 повинні були періодично контролюватися аналізи протягом кожних майже 6 годин, дитина мала лікуватися як в суботу 30 червня 2012 року, так і в подальшому. Крім цього, вона може засвідчити, що 01 липня 2012 року увечері їй додому зателефонувала чергова акушерка лікарні та повідомила про те, що перебуваюча у пологовому відділенні дитина ОСОБА_8 знаходиться у тяжкому стані, а лікар-педіатр ОСОБА_6, якого викликала чергова медична сестра по палаті догляду за новонародженими, не з'являвся чи давав там якісь сторонні рекомендації по телефону тощо. Вона у зв'язку з такою ситуацією, адже нікого з лікарів не було, прибула до лікарні та оглянула дитину ОСОБА_8, котрий дійсно знаходився у тяжкому стані. Було це близько 18 години 00 хвилин. Біля дитини ОСОБА_8 з лікарів-педіатрів у цей час нікого не було. Був лише черговий медперсонал, а також черговий лікар ОСОБА_13 і бабуся дитини ОСОБА_15. Потім вона доповіла про надзвичайні обставини заступнику головного лікаря ОСОБА_17, викликала лікаря анестезіолога-реаніматолога, медичну працівницю, що провадить анестезію, лаборанта, дитині були зроблені аналізи, були вжиті заходи, спрямовані на проведення внутрішньовенної інфузії. Потім за її викликами в лікарню прибула ОСОБА_17, завідуючий відділенням реанімації та інтенсивної терапії ОСОБА_16, медична працівниця, котра провадить анестезію, лаборант, яка займається біохімічними дослідженнями. ОСОБА_6 на виклики чергового медперсоналу просто не прибував, і тільки потім вона його бачила в пологовому відділенні лікарні увечері 01 липня 2012 року, точного часу вона не пам'ятає, але вже були готові аналізи, дитина вже отримувала лікування і з Чернігова був викликаний реанімобіль. Чи оглядав ОСОБА_6 дитину вона сказати не може. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_6 хоче змінити лікування та призначити дитині кокарбоксилазу, альбумін, реосорбілакт і так далі, але на її слова із приводу того, що це дитині не потрібно, таким не лікують дітей, тим більше в такому стані, а також про те, що вже консультувалися по телефону з лікарем комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня», з яким було узгоджене призначене нею лікування дитини, ОСОБА_6 не відреагував, а почав сперечатися та ставити під сумнів сповіщені йому при цьому рекомендації обласних лікарів. Вона з ним посварилася, адже її обурило те, що ОСОБА_6 не прибував у лікарню на виклики та не лікував дитину та ще й намагався після цього призначити зовсім алогічне лікування на власний розсуд. Історії хвороби від ОСОБА_6 для вчинення ним записів вона зовсім не приховувала. Лікування дитини згідно її вказівки продовжили згідно призначень за вказаним узгодженим з обласним закладом лікуванням. Вона лікувала дитину ОСОБА_8 аж до 07 години 00 хвилин ранку 02 липня 2012 року, доки немовля не забрали реанімобілем в комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівська обласна дитяча лікарня».
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_18 у судовому засіданні показала про те, що вона працювала фельдшером швидкої допомоги в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня». 01 липня 2012 року по лінії швидкої допомоги чергувала вона та фельдшер ОСОБА_19. Черговим лікарем на той день був ОСОБА_6, але зранку чомусь його не було. Так і не знайшовши ОСОБА_6, вона після 08 години 00 хвилин виїжджала на виклик до хворого в село Довжик Семенівського району Чернігівської області. Про ситуацію щодо відсутності чергового лікаря вона особисто ставила до відома по мобільному телефону виконуючу обов'язки головного лікаря ОСОБА_17. Згодом, за вказівкою ОСОБА_17, на автомобілі швидкої допомоги близько 10 години 00 хвилин вона виїжджала додому до ОСОБА_6, але вийшла дружина ОСОБА_6 і сповістила, що останнього немає вдома і той знаходиться десь в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області. Про безрезультатний виїзд за ОСОБА_6 вона по телефону доповідала ОСОБА_17, котра сказала, що ОСОБА_6 замінить лікар ОСОБА_13. ОСОБА_13 прибув до лікарні близько 11 години 00 хвилин. Десь за 11 годину 00 хвилин, ближче до 12 години 00 хвилин, точно вона не пам'ятає, в лікарні з'явився ОСОБА_6 мабуть через те, що йому повідомила дружина, про те, що його шукали з роботи. Чому ОСОБА_6 не з'являвся на чергування вона його не розпитувала. Ще вона пам'ятає, що 01 липня 2012 року ОСОБА_6 по телефону зі сльозами на очах дзвонила бабуся хворої дитини ОСОБА_15, але ОСОБА_6 у приїзді до лікарні їй відмовив.
		          Допитаний як свідок обвинувачення ОСОБА_13 у судовому засіданні показав про те, що він працює в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» завідуючим відділенням № 17 і за сумісництвом лікарем-наркологом в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня». В силу обійманої додаткової посади він періодично має обов'язки чергового лікаря по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня». З графіком чергувань на кожний наступний місяць він ознайомлюється у приймальному відділенні згаданого закладу в останніх числах відповідного місяця. 01 липня 2012 року він заступив на чергування не за графіком, а за усним проханням та розпорядженням заступника головного лікаря ОСОБА_17, яка на той момент виконувала обов'язки головного лікаря та з ним розмовляла по телефону після 09 години 00 хвилин, адже у той день черговий лікар ОСОБА_6 до чергування не приступив. На чергування до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» він прибув приблизно о 11 годині 00 хвилин. Коли він прибув на чергування, то у приймальному відділенні вже знаходилося багато пацієнтів, які потребували допомоги. ОСОБА_6 з'явився у лікарні хвилин через 20 після його приходу на чергування. ОСОБА_6 він повідомив, що оскільки він уже заступив на чергування, то його продовжить, а ОСОБА_6 відчергує тоді, коли за графіком чергує він, на що ОСОБА_6 погодився. ОСОБА_6 також як ургентний лікар оглядав удень дітей. Згодом, близько 15 години 00 хвилин, його викликали працівники пологового відділення у якому знаходилася новонароджена дитина у важкому стані, судячи з усього з наростаючою  жовтяницею. ОСОБА_6 телефонували щодо цього з пологового відділення, але він до лікарні не прибував, а давав якісь рекомендації по телефону, сказавши, що призначення він зробив і дитині слід давати здебільшого активоване вугілля. Ним була оглянута згадана дитина і, хоча й він не фахівець з педіатрії, але жовтяниця малюка йому здалася протиприродною. Він попросив зв'язатися з ОСОБА_6 по мобільному телефону, оскільки у нього на рахунку не було коштів, фельдшера швидкої допомоги ОСОБА_19 щоб той повідомив, що його він викликає до пологового відділення, але на дзвінок ОСОБА_19 ОСОБА_6 не відреагував. За ОСОБА_6 також їздив додому автомобіль швидкої допомоги, який направляв він як черговий лікар, проте безрезультатно. Із приводу приїзду до дитини з ОСОБА_6 також самостійно розмовляла зі сльозами на очах бабуся дитини ОСОБА_15 по телефону, але марно. Про ситуацію, що склалася, в тому числі про не приїзд ОСОБА_6, він поставив до відома по телефону завідуючу пологовим відділенням ОСОБА_12 та на той час виконуючу обов'язки головного лікаря ОСОБА_17.
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_11 у судовому засіданні показала про те, що вона працює в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» медичною сестрою пологового відділення. 29 червня 2012 року вона на роботі заступила на зміну. Цього ж дня вона бачила дитину ОСОБА_8. Шкіра дитини вже була рожево-жовтою. Зранку вона викликала лікаря ОСОБА_6, який прийшов до дитини, оглянув її та призначив лікування. Серед призначень була фототерапія, грудне вигодовування, прийом активованого вугілля. ОСОБА_6 нею викликався, оскільки у цей час він був закріплений за дітьми, що перебувають у пологовому відділенні. Всі призначення лікаря ОСОБА_6, зокрема, фототерапія та приймання активованого вугілля щодо дитини виконувалися, окрім грудного вигодовування, бо у матері не було молока. 30 червня 2012 року вона також була на роботі. Стан дитини ОСОБА_8 у цей день був таким же як і 29 червня 2012 року, але у другій половині дня жовтуватість шкіри дитини збільшилася. Вона акцентує увагу, що 29 червня 2012 року нею викликався ОСОБА_6 не як лікар-консультант, а як лікар, котрий зобов'язаний був проводити первинний огляд новонароджених дітей. Після призначення лікування ОСОБА_8 29 червня 2012 року на її погляд лікар ОСОБА_6 став лікуючим лікарем цієї дитини.
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_20 у судовому засіданні показала про те, що вона працює дитячою медичною сестрою в пологовому відділенні комунального лікувально-профілактичного закладі «Семенівська центральна районна лікарня». Дитина ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у другій половині дня. Стан здоров'я дитини з оцінкою за шкалою Апгар становив 8 - 9 балів. Дитині після народження проведено відсмоктування слизу верхніх дихальних шляхів, масаж вздовж хребта щоб дитина розкричалася, та п'яток. У застосуванні інших процедур не було потреби. Потім у дитини набиралася кров з пуповини для аналізів на предмет встановлення резус-фактору крові та виявлення рівня білірубіну. Кров направлялася в лабораторію. Дитина одразу після народження була рожевою та цілком здоровою. 29 червня 2012 року вона була на роботі і бачила увечері після 19 години 00 хвилин згадану новонароджену дитину. Немовля тоді мало рожевий колір шкіри з іктеричним відтінком. У відношенні до дитини виконувалися призначення лікаря ОСОБА_6, який прописав, разом з іншим,  фототерапію та прийом активованого вугілля. Потім вона бачила дитину 01 липня 2012 року з 08 години 00 хвилин ранку до 19 години 00 хвилин вечора, оскільки у цей період часу вона була на зміні. Коли вона прийшла на зміну, то лікар-педіатр ОСОБА_10 оглядала новонародженого ОСОБА_8. ОСОБА_10 сказала, що дитині слід зробити аналізи. Коли десь через дві години зробили аналізи, то виявилося, що аналізи недобрі. Стали розшукувати ОСОБА_6, оскільки той був черговим лікарем та у той час виконував функції лікуючого лікаря щодо малюків з дитячої палати. Розшукати ОСОБА_6 практично не було можливо. ОСОБА_6 вона додзвонилася лише десь близько 17 години 00 хвилин і повідомила, що стан здоров'я дитини ОСОБА_8 погіршився. Також сповістила, що ті призначення, які були ОСОБА_6 зроблені, загалом виконуються, але шкіра дитини стала жовтою. ОСОБА_6 сказав, що слід виконувати грудне вигодовування. Вона зауважила, що це не допоможе, адже дитина повністю жовта. На це ОСОБА_6 не відреагував і до дитини внаслідок її дзвінка в лікарню не прибув. Потім був викликаний фактичний черговий лікар ОСОБА_13 та повідомлено про стан дитини завідуючу пологовим відділенням ОСОБА_12. ОСОБА_13 оглядав дитину, але лікувати її не зміг, оскільки у педіатрії він не є фахівцем.
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_21 у судовому засіданні показала про те, що вона працює акушером в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня». ІНФОРМАЦІЯ_4 на роботі в пологовому відділенні вона приймала пологи у потерпілої ОСОБА_2. Перед пологами вона з'ясувала, що у ОСОБА_2 резус-фактор крові зі знаком мінус. Це її дуже насторожило. Вона подивилася обмінну карту на предмет наявності відомостей з жіночої консультації щодо титру антитіл, але таких даних нею виявлено не було. Незабаром, коли почали відходити дещо передчасно води і у жінки стала спостерігалася деяка слабкість із можливістю наростання перейм, вона зателефонувала лікарю акушер-гінекологу ОСОБА_12, оскільки був вихідний день, і повідомила про ситуацію. ОСОБА_12 у телефонній розмові їй сказала що вона під'їде в лікарню. Згодом приїхала ОСОБА_12 і вони приймали пологи з нею разом. Суттєвих проблем під час пологів не було і у ОСОБА_2 народилася здорова нормальна дитина. Оскільки резус-фактор крові матері дитини був зі знаком мінус, то у дитини брали кров з пуповини у пробірки для аналізів на резус-фактор і групу крові, а також на білірубін. 10 одиниць окситоцину, поряд з іншим, вводилося ОСОБА_2 після пологів для швидкого відшарування посліду. На той час в лікарні функції лікаря-неонатолога у зв'язку з відсутністю такого лікаря завжди виконували ургентні лікарі-педіатри.
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_22 у судовому засіданні показала про те, що вона працює акушером поліклініки  комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня». Вона в силу своєї посади лише виконувала вказівки лікарів акушер-гінекологів ОСОБА_12 та ОСОБА_23 у залежності від їх прийомних днів. За результатами збирання лікарями анамнезу щодо стану здоров'я  майбутніх матерів та батьків вона заносила письмові дані у відповідну медичну документацію. Вона вносила відомості до індивідуальної картки вагітної та породіллі ОСОБА_2 щодо групи крові та резус-фактора крові батька її майбутньої дитини. Такий запис робився тільки зі слів самої ОСОБА_2. Ніяких аналізів крові вона призначати не вправі.
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_14 у судовому засіданні показала про те, що вона працює в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» медичною сестрою приймального відділення. 01 липня 2012 року вона перебувала на роботі. Згідно графіку черговим лікарем був ОСОБА_6, який на чергування не з'явився, про що свідок повідомила відповідального фельдшера ОСОБА_18, оскільки надійшов виклик до хворого в сільську місцевість і потрібно було погодження лікаря на виїзд у зв'язку з цим автомобіля. Згодом ОСОБА_18 поїхала до хворого, повідомивши про не вихід на чергування ОСОБА_6 заступника головного лікаря і на той час виконуючу обов'язки головного лікаря ОСОБА_17. Згідно усного розпорядження останньої була проведена заміна ОСОБА_6 лікарем ОСОБА_13, який близько 11 години 00 хвилин приступив до чергування. У цей день до неї також підходила бабуся новонародженого ОСОБА_8 ОСОБА_15 та  просила номер телефону ОСОБА_6, і вона їй його дала. Ургентним лікарем-педіатром 01 липня 2012 року був ОСОБА_6. Графіки чергувань доводяться до відома через приймальне відділення, де вони з'являються мінімум за 3 дні до початку відповідного місяця у котрому здійснюються чергування. Вона може підтвердити, що ОСОБА_6 з'являвся в лікарні 01 липня 2012 року після 11 години 00 хвилин та оглядав певну дитину у приймальному відділенні. ОСОБА_6 перед цим шукали працівники пологового відділення та згадана бабуся ОСОБА_15, про що вона повідомляла ОСОБА_6, і їй не відомо, щоб  останній на це якось відреагував, він пішов у невідомому напрямку. У другій половині дня вона також викликала ОСОБА_6 для огляду ще однієї дитини у приймальному відділенні. Дітей у приймальному відділенні ОСОБА_6 оглядав як ургентний лікар-педіатр.
		          Допитаний як свідок обвинувачення ОСОБА_19 у судовому засіданні показав про те, що він працює фельдшером в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня». 01 липня 2012 року в неділю він знаходився на роботі на чергуванні. Цієї дати черговим лікарем мав бути згідно графіку ОСОБА_6, але оскільки його зранку не було, то був викликаний в якості чергового лікар ОСОБА_13. Він особисто телефонував ОСОБА_6 із приводу важкого стану дитини ОСОБА_2 у пологовому відділенні, але ОСОБА_6 сказав, що дитину він бачив напередодні в четвер і що дитина є нормальною, він зробив в четвер їй призначення щодо лікування. На його виклик по телефону ОСОБА_6 до лікарні так і не прибув. Також пізніше при ньому до ОСОБА_6 телефонувала бабуся дитини ОСОБА_15, яка умовляла того приїхати до дитини.
		          Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_15 у судовому засіданні показала про те, що вона працює в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» медичною сестрою реанімаційного відділення і є бабусею померлого новонародженого ОСОБА_8 та матір'ю потерпілої ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_4 її донька ОСОБА_2 зранку поступила в пологове відділення згаданого лікувального закладу шляхом доставляння з дому автомобілем швидкої допомоги. Після 15 години 00  хвилин ОСОБА_2 забрали в залу для пологів, куди свідка не пустили. Новонародженого хлопчика вона побачила десь через годину. Пізніше, 29 червня 2012 року після 12 години 00 хвилин, їй повідомила донька ОСОБА_2 про те, що лікар ОСОБА_6 дивився дитину і сказав, що дитина здорова. Потім тривалий час ніхто дитину не оглядав. У суботу 30 червня 2012 року в лікарні вона ще раз бачила новонародженого і у дитини спостерігалася деяка жовтуватість обличчя. В неділю, 01 липня 2012 року близько 09 години 00 хвилин, вона занепокоїлася станом дитини. Стала шукати в лікарні чергового за графіком лікаря ОСОБА_6, але його ні у приймальному відділенні, ні у дитячому відділенні ні взагалі у лікарні не було. Вона подумала, що оскільки ОСОБА_6 сповідує релігію, то він може бути у місцевій православній церкві, але, побувши там, вона виявила, що його там також нема. Коли прийшла знову в лікарню у приймальне відділення, то стала розпитувати медперсонал як можна знайти ОСОБА_6, але марно. Зателефонувавши ОСОБА_6 вона виявила, що виклик безрезультатний. Вона спитала у ОСОБА_14, медичної сестри приймального відділення, про те чи буде черговий лікар ОСОБА_6 і та сказала, що його не буде. Згодом працівники лікарні телефонували виконуючій обов'язки головного лікаря ОСОБА_17 щодо відсутності чергового лікаря, оскільки надходили хворі. В якості чергового лікаря в лікарню прибув лікар ОСОБА_13. Вона шукала ОСОБА_6 протягом дня, але так його і не зустріла. Близько 16 години 00 хвилин вона набрала номер телефону ОСОБА_6 і стала розмовляти з ним по телефону. По телефону ОСОБА_6 їй повідомив, що він оглядав дитину 29 червня 2012 року і дитина була здоровою і сказав, що у відношенні до дитини не виконуються його рекомендації. Вона у відповідь повідомила, що дитині стало погано і що вона стала жовтою, але ОСОБА_6 на це не відреагував і до дитини не прибув. Перед цим до ОСОБА_6 додому також їздив автомобіль швидкої допомоги, але ОСОБА_6 не привіз. Згодом в лікарню до дитини прибула лікар ОСОБА_12 і зайнялася лікуванням дитини. Пізніше дитину направили реанімобілем в місто Чернігів в комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівська обласна дитяча лікарня».
		          Допитана як потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні показала про те, що остання вагітність у неї плинула загалом нормально. Дитина у неї народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 здоровою. Після народження дитини її оглядав лікар-педіатр ОСОБА_6. Вона розповідала йому, що коли вона народила першу дитину, дівчинку, то у неї була жовтяниця, ознаки якої були також і у новонародженого сина. ОСОБА_6 сказав, що потрібно годувати новонародженого груддю, але вона не годувала бо, поряд з іншим, молоко у неї на той час ще не з'явилося. При огляді вона повідомляла ОСОБА_6, про те, що резус-фактор крові у її чоловіка позитивний, а у неї - негативний. Згодом, протягом майже трьох днів після народження, стан сина був дещо задовільний, але надвечір йому стало гірше. 30 червня 2012 року повинна була прийти лікар-педіатр ОСОБА_10, але не з'явилася, а прийшла тільки 01 липня 2012 року. За результатами огляду дитини 01 липня 2012 року ОСОБА_10 сказала, що їй не подобається стан дитини і потрібно зробити аналізи. Коли вона спитала у ОСОБА_10 про те як отримати направлення на лікування в місто Чернігів, то остання сказала, що слід викликати із цього приводу лікуючого лікаря і вирішувати дане питання з ним. Вона уточнила у ОСОБА_10 щодо того, хто у них на даний час лікуючий лікар, на що отримала відповідь, що таким є ОСОБА_6. Більше ОСОБА_10 не було. Їй відомо, що до ОСОБА_6 дзвонила її мати ОСОБА_15 з проханнями допомогти новонародженому, а також задля того, щоб можливо дати направлення, але той повідомив, що зараз прибути в лікарню не може. ОСОБА_6 телефонувала чергова медсестра, проте він дав їй вказівки по телефону, однак приїжджати в лікарню відмовився. До нього також направлявся автомобіль швидкої допомоги, але безрезультатно. Згодом в лікарню прибуло багато лікарів, в тому числі і завідуюча пологовим відділенням ОСОБА_12. ОСОБА_12 телефонувала в лікарню в місто Чернігів, але її у деякій мірі щодо здійснення виїзду лікарів з міста Чернігова не сприймали, оскільки по телефону повинен доповідати про ситуацію лікар-педіатр, а не лікар акушер-гінеколог. Потерпіла вже збиралася їхати в місто Чернігів самостійно, але дитині в лікарні було розпочато все необхідне для переливання крові. 01 липня 2012 року вона ОСОБА_6 поблизу себе не спостерігала, але чула як на нього накричала ОСОБА_12 із приводу не прибуття на виклики. Втратою дитини їй заподіяні дуже великі душевні страждання, адже сина вона чекала все своє життя.
		          Допитаний як потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні показав про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 зранку його дружину, ОСОБА_2, на автомобілі швидкої допомоги транспортували до пологового відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» і приблизно о 15 годині 40 хвилин дружина народила здорового  повноцінного сина. Ніяких істотних ускладнень не було. Потім, 30 червня 2012 року, він дізнався про те, що у новонародженого сина з'явилася жовтяниця і стан самопочуття малюка погіршився. 01 липня 2012 року його теща, ОСОБА_15, з'ясувала та розповіла йому, що дитина знаходиться в дуже тяжкому становищі. Також теща йому повідомила, що телефонувала із цього приводу ОСОБА_6, але нічого добитися від останнього не змогла. Близько 20 години 00 хвилин він прибув до пологового відділення згаданої лікарні та побачив, що навколо дитини метушився медперсонал. Він довідався, що його синові дуже погано і працівники лікарні вживають певних заходів до виклику лікарів з міста Чернігова, оскільки їхні лікарі нічим зарадити не можуть. Він бачив, що увечері 01 липня 2012 року обвинувачений ОСОБА_6 з'явився в лікарні, але незабаром звідти пішов, оскільки посварився з завідуючою пологового відділення ОСОБА_12, яка на нього накричала через те, що останній не з'являвся на виклики до дитини. Згодом малюка забрали лікувати в місто Чернігів, де він помер. Смертю дитини йому заподіяна непоправна душевна травма. Сина він дуже чекав, адже має лише одну доньку. Група крові у нього четверта, резус-фактор позитивний.
		          Допитані як експерти ОСОБА_26 та ОСОБА_27 у судовому засіданні показали про те, що вони проводили судово-медичну експертизу, за результатами якої було складено висновок комісійної судово-медичної експертизи № 243 від 02 листопада 2012 року комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи». Вони переконані у тому, що висновок є обґрунтованим з усіх відповідей, що були надані на поставлені органом досудового розслідування питання.
		          Допитана як експерт ОСОБА_28 у судовому засіданні показала про те, що вона брала участь як експерт у проведенні судово-медичної експертизи, за результатами якої було складено висновок комісійної судово-медичної експертизи № 243 від 02 листопада 2012 року комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи». Їй відомо, що 29 червня 2012 року новонароджений ОСОБА_8 був оглянутий лікарем ОСОБА_6, яким було відмічено жовтушність шкіри дитини, і призначено лікування відповідно до того стану дитини, котрий був на момент огляду. 29 червня 2012 року лікування ОСОБА_6 було призначене в основному правильне. Але, враховуючи анамнез, а саме наявність третьої вагітності ОСОБА_2, жовтушність дитини вже станом на 29 червня 2012 року, тобто строком до доби після народження, тощо, у подальшому лікар відповідно до даного випадку повинен був відстежувати рівень білірубіну дитини в динаміці, чого зроблено не було. Лікарський засіб окситоцин, у інструкції щодо якого є примітка про те, що він може призвести до неонатальної жовтяниці, який міг вводитися матері ОСОБА_2 у кількості 10 одиниць після пологів, у цій ситуації, що характеризувалася розвитком хвороби новонародженого саме через резус-конфлікт крові матері і дитини, переважно не міг спровокувати жовтяницю новонародженого. Лікування дитини 01 липня 2012 року такими лікарськими засобами як кокарбоксилаза, альбумін, реосорбілакт не могло б вплинути в бік покращення на стан здоров'я новонародженого. Згідно сучасних протоколів лікування дітей альбуміном у контексті обставин, що аналізуються, вже не проводиться.
		          Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 убачається, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Семенівка Семенівського району Чернігівської області, батьками у свідоцтві по народження записані: батько - ОСОБА_1; мати - ОСОБА_2 (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи)  47 з тому 1).
		          У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 установлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 5 днів (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 48 з тому 1).
		          Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 243 від 02 листопада 2012 року комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» експертна комісія дійшла до наступних висновків: смерть ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, настала від набряку головного мозку, який розвинувся як ускладнення гемолітичної хвороби новонародженого з ядерною жовтяницею та поліорганною недостатністю; гемолітична хвороба новонародженого виникла внаслідок внутріутробного резус-конфлікту крові матері та дитини; лікар перед оглядом новонародженого повинен здійснити збір анамнезу хвороби та життя, а саме розпитати мати дитини про перебіг вагітності, попередні вагітності та їх особливості; якщо у минулому у породіллі, яка має негативний резус-фактор, були вагітності, які закінчилися пологами з народженням дитини, котра має позитивний резус-фактор, то при пологах, які відбулися ІНФОРМАЦІЯ_4, також народилася дитина з позитивним резус-фактором, лікар повинен передбачити у новонародженого можливість розвитку гемолітичної хвороби новонародженого; 29 червня 2012 року у новонародженого був встановлений діагноз: період новонародженості; фізіологічна жовтяниця, призначене лікування: фототерапія щодня по 15 хвилин; активоване вугілля по 1 таблетці чи ентеросгель; враховуючи об'єктивний статус, результати біохімічного дослідження крові новонародженого, лікування станом на 29 червня 2012 року було призначене правильно, але не був призначений та проведений загальний аналіз крові, не призначене додаткове обстеження, не проведене динамічне спостереження та контроль рівня білірубіну; згідно «Клінічного протоколу» надання неонаталогічної допомоги дітям від 27 квітня 2006 року новонароджений з гемолітичною хворобою повинен оглядатися педіатром не рідше одного разу на 8-12 годин; згідно «Клінічного протоколу» надання неонаталогічної допомоги дітям від 27 квітня 2006 року у ОСОБА_8 необхідно було проводити динамічний контроль білірубіну; відсутність правильної діагностики патологічного стану, динамічного огляду новонародженого, недостатня лабораторна діагностика привели до пізнього діагностування та лікування наявної у ОСОБА_8 гемолітичної хвороби новонародженого; недостатня лабораторна діагностика сприяли пізньому діагностуванню та лікуванню наявної у ОСОБА_8 гемолітичної хвороби новонародженого; пізній початок лікування гемолітичної хвороби новонародженого мав негативний вплив на стан ОСОБА_8; відсутність правильної діагностики патологічного стану, динамічного огляду новонародженого, недостатня лабораторна діагностика привели до пізнього діагностування та лікування наявної у ОСОБА_8 гемолітичної хвороби новонародженого, яка, в підсумку, і привела до смерті новонародженого; будь яких маніпуляцій (дій), направлених на лікування гемолітичної хвороби новонародженого ОСОБА_8, лікарем ОСОБА_6 у період 29 червня 2012 року - 01 липня 2012 року здійснено не було; між діями акушерки жіночої консультації комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_22 та настанням смерті дитини ОСОБА_8 не існує прямого причинного зв'язку (аркуші матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 108-128 з тому 1).
		          У відповідності до витягу з наказу по Семенівській ЦРЛ (зараз -комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня») № 60 від 01 серпня 1997 року ОСОБА_6, випускник Донецького державного медичного університету, 1995 року випуску, був прийнятий на посаду дільничного педіатра дільниці № 01 з 04 серпня 1997 року (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 63 з тому 1).
		          Згідно посадової інструкції лікаря-педіатра дільничного комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» такий лікар зобов'язаний лікувати дітей (аркуші матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 54-58 з тому 1).
		          У відповідності до копії графіку чергувань лікарів по наданню ургентної медичної допомоги по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на липень 2012 року ОСОБА_6 був ургентним лікарем-педіатром у період часу з 01 липня 2012 року по 16 липня 2012 року (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 84 з тому 1).
		          Наявні обставини перебігу хвороби новонародженого ОСОБА_8 доводяться даними оглянутих у судовому засіданні речових доказів, якими у кримінальному провадженні визнані: історія пологів № 85/1808 на ОСОБА_2; індивідуальна карта вагітної та породіллі № 180 на ОСОБА_2; медична карта стаціонарного хворого № 7036 на ОСОБА_8 (новонародженого) з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня»; обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні; гістологічні препарати ОСОБА_8 (новонародженого); карта розвитку новонародженого № 85/1808 на ОСОБА_2 з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 129 з тому 1).
		          Вказані докази у своєму взаємозв'язку, на відміну від відомостей показань обвинуваченого, дають достатні підстави вважати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні вищезазначеного кримінально караного діяння.
		          Приходячи до такого висновку, суд не враховує зазначені вище показання обвинуваченого ОСОБА_6 з наступних  підстав.
		          Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 у частині того, що він, оглянувши історію пологів, дізнався, що група крові у обох батьків дитини була зазначена четверта, а резус-фактор негативний, з огляду на що він не міг вплинути на ситуацію, спростовуються даними вищезазначеного висновку комісійної судово-медичної експертизи № 243 від 02 листопада 2012 року комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до якого, поряд з іншим, лікар перед оглядом новонародженого повинен був здійснити належний збір анамнезу хвороби та життя, а саме розпитати мати дитини про перебіг вагітності, попередні вагітності та їх особливості. Крім цього, такі доводи обвинуваченого повністю не співпадають з вказаними вище показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка, будучи попередженою на відміну від обвинуваченого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, у судовому засіданні стверджувала, що вона повідомляла ОСОБА_6, про те, що резус-фактор крові у її чоловіка позитивний, а у неї такий резус-фактор негативний.
		          Переконання обвинуваченого ОСОБА_6 про ускладнення хвороби новонародженого через те, що 29 червня 2012 року у матері він з'ясував, що дитину вона вигодовує сумішшю «Малютка», адже так призначила завідуюча пологовим відділенням ОСОБА_12, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні наполягала на тому, що дитині нею призначалося грудне вигодовування, але вигодовування груддю новонародженого ОСОБА_8 на час його перебування в лікарні не проводилося, бо у жінки ОСОБА_2 після пологів ще не було молока. На відсутність після пологів молока у ОСОБА_2 прямо вказують також зазначені вище показання свідка  ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_2.
		          Аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що з 29 червня 2012 року у нього не було потреби з урахуванням клінічних даних дитини у наступному додатковому обстеженні рівня її білірубіну, спростовуються показаннями допитаної як експерта ОСОБА_28, яка у судовому засіданні зауважила, що враховуючи анамнез, а саме наявність третьої вагітності ОСОБА_2, жовтушність дитини вже станом на 29 червня 2012 року, тобто строком до доби після народження, тощо, лікар відповідно до даного випадку зобов'язаний був відстежувати рівень білірубіну дитини в динаміці, чого зроблено не було.
		          Упевненості обвинуваченого ОСОБА_6 відносно того, що 01 липня 2012 року прибути в лікарню до дитини ОСОБА_8 він не відмовлявся, а обвинувачення із цього приводу є наклепом, повністю не відповідають даним вищенаведених показань щодо цього свідків ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_15.
		          Показання обвинуваченого ОСОБА_6 про неможливість виконання своїх обов'язків як лікаря стосовно новонародженого внаслідок відмови 01 липня 2012 року увечері ОСОБА_12 надати йому історії для ознайомлення з результатами аналізів, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні вказала, що історії хвороби від ОСОБА_6 вона зовсім не приховувала.
		          Судження обвинуваченого ОСОБА_6 про неможливість дізнатися щодо того, що він є ургентним лікарем-педіатром, не відповідають згаданим показанням у судовому засіданні свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_14, які безумовно вказують на те, що з графіками чергувань ОСОБА_6 мав змогу ознайомитися своєчасно.
		          Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо того, що 29 червня 2012 року він оглядав новонароджену дитину ОСОБА_8 як консультант на прохання медсестри ОСОБА_11, спростовуються вищенаведеними показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_11, котра зазначила, що 29 червня 2012 року нею викликався ОСОБА_6 не як лікар-консультант.
		          Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що розвиток хвороби у новонародженого ОСОБА_8 був обумовлений також дією речовини окситоцин, який вводився, поряд з іншим, за втручання завідуючої пологовим відділенням ОСОБА_12 у кількості 10 одиниць матері ОСОБА_2 під час пологів, адже в анотації до цього препарату вказано, що він може спричинити неонатальну жовтяницю, повністю не узгоджується з вказаними вище відомостями, повідомленими допитаною у судовому засіданні експертом ОСОБА_28, яка відзначила, що згаданий окситоцин у ситуації, що характеризувалася розвитком хвороби новонародженого саме через резус-конфлікт крові матері і дитини, переважно не міг спровокувати жовтяницю новонародженого.
		          Таким чином, оскільки жодних підстав для повного врахування даних у судовому засіданні первісних показань обвинуваченого ОСОБА_6 немає, суд такі його показання відкидає, оскільки вважає їх здебільшого прийомом уникнення від кримінального покарання за вчинене.
		          Поряд з цим, суд не враховує також і досліджені у судовому засіданні показання свідків захисту, зокрема, ОСОБА_16 та ОСОБА_29, за наступних обставин.
		          Так, допитаний як свідок захисту ОСОБА_16 у судовому засіданні показав про те, що він працює завідуючим реанімаційного відділення в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня». Він викликався на роботу як ургентний анестезіолог-реаніматолог у неділю 01 липня 2012 року увечері у зв'язку з обставинами, що склалися навколо стану здоров'я дитини ОСОБА_8. Разом з ним в лікарню була викликана медична сестра-анестезіст. Він оглядав дитину і у неї на той час спостерігалася жовтуватість шкіри. Дещо пізніше в лікарні з'являвся лікар ОСОБА_6. Оглянувши дитину ОСОБА_8, ОСОБА_6 старався зробити дитині призначення, але які саме він не пам'ятає. Він спостерігав конфлікт між завідуючою пологового відділення ОСОБА_12 та ОСОБА_6, але чи був конфлікт через те, що остання відмовлялася надавати історію хвороби йому не відомо. Чи була присутня при конфлікті виконуюча обов'язки головного лікаря ОСОБА_17 він не пам'ятає.
		          Допитаний як свідок захисту ОСОБА_29 у судовому засіданні показав про те, що він працює лікарем-терапевтом в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня». 01 липня 2012 року о 20 годині 00 хвилин він на роботі заступив на чергування як черговий лікар, змінивши таким чином лікаря ОСОБА_13. На роботі вже перебували через ситуацію з дитиною ОСОБА_8 завідуюча пологовим відділенням ОСОБА_12 та виконуюча обов'язки головного лікаря ОСОБА_17. В пологове відділення лікаря ОСОБА_6 його викликати ніхто не просив, оскільки за всіма правилами якщо вже були викликані завідуюча пологовим відділенням та виконуюча обов'язки головного лікаря у їх діяльність черговий лікар не втручається.
		          Отже, як убачається з показань свідків захисту ОСОБА_16 та ОСОБА_29, їх показання є переважно беззмістовними, через що вони взагалі не спростовують і не підтверджують обставини поставленого до вини ОСОБА_6 діяння, з огляду на що такі показання зазначених свідків захисту до уваги на основі правил стосовно оцінки доказів, окреслених у ч. 1 ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, судом не беруться та відкидаються.
		          Крім цього, на підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях й усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд також не враховує і відкидає як неналежні докази вини обвинуваченого ОСОБА_6 показання допитаної у судовому засіданні як свідка обвинувачення ОСОБА_30 про те, що вона під час викликань обвинуваченого до лікарні начебто бачила чоловіка, схожого на ОСОБА_6, який їхав на велосипеді, але обличчя вказаного чоловіка не бачила, адже такі показання засновані на припущеннях, а також допитаної у судовому засіданні як свідка обвинувачення ОСОБА_10 про те, що вона телефонувала 01 липня 2012 року о 08 годині 20 хвилин ОСОБА_6 і той відповів, що він на місці, та про порядок проведення лікування дитини ОСОБА_8 тощо, оскільки показання ОСОБА_10 за своєю сутністю здебільшого є суперечливими та не послідовними.
		          Разом з тим, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку про недоведеність належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами частини зміненого прокурором у ході судового розгляду обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6, зокрема, стосовно фактичного виконання обвинуваченим обов'язків лікаря-неонатолога, а також відносно порушення ним вимог Етичного кодексу лікаря України, прийнятого на Всеукраїнському з'їзді лікарських організацій та X З'їзді Всеукраїнського лікарського товариства в місті Євпаторії 27 вересня 2009 року,  при лікуванні ОСОБА_8 з таких правових підстав.
		          Обвинувачення ОСОБА_6 у частині порушення ним обов'язків лікаря-неонатолога базується тільки на відомостях наказу по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» № 40/2 від 18 червня 2012 року, з яким особисто під підпис ознайомлений ОСОБА_6, у відповідності до якого надана доплата у розмірі 10% від посадового окладу за розширену зону обслуговування та збільшення обсягу робіт у зв'язку з відсутністю лікаря-неонатолога з 18 червня 2012 року по 02 липня 2012 року ОСОБА_6 (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 65 з тому 1).
		          Проте, наведений наказ не відповідає вимогам п. 1.8 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489, який у контексті розглядуваної ситуації вказує, що зміни розмірів посадових окладів, підвищень, доплат та надбавок, що визначають заробітну плату відповідних працівників, проводяться з моменту (з дня) призначення на посаду фахівця відповідної кваліфікації, але у ході судового розгляду встановлено, що на посаду лікаря-неонатолога за сумісництвом ОСОБА_6 зовсім не призначався.
		          Дата видання згаданого наказу, 18 червня 2012 року, є сумнівною, бо даний наказ був проведений керівництвом лікарні по бухгалтерії комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» лише у липні 2012 року, про що свідчить розрахунковий листок щодо оплати праці ОСОБА_6 за липень 2012 року (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 11 з тому 2).
		          Крім цього, наказ сам по собі ніяким чином не свідчить про покладання на ОСОБА_6 обов'язків лікаря-неонатолога, позаяк встановлює тільки умови оплати праці ОСОБА_6, а тому судом як доказ вини обвинуваченого відкидається.
		          Інших переконливих документальних доказів про покладення обов'язків лікаря-неонатолога на ОСОБА_6, окрім оціночних суджень (оціночне судження - це відношення особи до певного явища, висловлений висновок, узагальнення, погляд, переконання), висловлених свідками ОСОБА_17, ОСОБА_12 та ОСОБА_21 у судовому засіданні, які спростуванню не підлягають, оскільки не є даними про факти (факт (лат. factum - зроблене, вчинене) - це явище об'єктивної реальності, фрагмент (дискретний відрізок) дійсності), стороною обвинувачення суду не надано.
		          Обвинувачення у частині порушення ОСОБА_6 Етичного кодексу лікаря України не може братися судом до уваги, бо даний документ містить загальноприйняті морально-етичні, переважно декларативні, правила лікарської практики, а не конкретні норми права про обов'язки медичного працівника, невиконання яких безпосередньо може бути пов'язане з кримінальною відповідальністю (загалом термін етика у даному разі лікарською спільнотою вживається у розумінні визначення приписів поведінки, сукупності моральних засад певної групи осіб, пов'язаних однією професією). При цьому суд відзначає, що Закон України «Про правила етичної поведінки» від 17 травня 2012 року № 4722-VI, який крім усього набув чинності 13 липня 2012 року, тобто після вчинення ОСОБА_6 розглядуваного діяння, стосується відповідальності тільки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до яких ОСОБА_6, працюючи лікарем, не відносився.
		          Кваліфікуючи діяння обвинуваченого за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, та наводячи вищезазначене обвинувачення, визнане судом доведеним, котре ґрунтується на тому, що обвинувачений, починаючи з 29 червня 2012 року був лікуючим лікарем новонародженого ОСОБА_8, незважаючи на деякі хибні розуміння обвинуваченого, висловлені ним у ході додаткового допиту, про те, що він начебто не був лікуючим лікарем загиблого, а виконував функції консультанта, суд убачає за потрібне додатково зазначити ще й наступне.
		          Ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров'я  передбачає дві категорії лікуючих лікарів: обраного пацієнтом та призначеного керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено видання наказів або розпоряджень про закріплення лікуючого лікаря за пацієнтом, який його обрав.
		          Ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров'я (в редакції на час вчинення розглядуваного діяння) обумовлено, що стосовно малолітнього пацієнта медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників, але у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.
		          Суд вважає, що реальна загроза життю новонародженого ОСОБА_8 виникла вже 29 жовтня 2012 року, оскільки у цієї дитини була виявлена неонатальна жовтяниця до доби після її народження, що свідчить, враховуючи вищенаведений висновок комісійної судово-медичної експертизи № 243 від 02 листопада 2012 року та вказані вище показання експерта ОСОБА_28, про очевидну можливість розвитку гемолітичної хвороби новонародженого, не належне лікування якої може призвести до смертельних наслідків.
		          Крім цього, з сутності показань потерпілої ОСОБА_2, яка була матір'ю новонародженого ОСОБА_8, а також свідка ОСОБА_11, убачається, що ОСОБА_2 була згодна на лікування її дитини лікарем ОСОБА_6, а отже вона і обрала його як лікуючого лікаря її дитини, адже із приводу призначень останнього ніяких істотних заперечень не висловлювала.
		          Тому, не представлення до підпису ОСОБА_2 інформованої згоди у розглядуваній ситуації, на що намагається зіслатися обвинувачений ОСОБА_6, таким чином знявши з себе вину за трагічний випадок з дитиною, не могло бути підставою для не лікування малолітнього ОСОБА_8 лікарем ОСОБА_6.
		          Суд упевнений, що ніяким консультантом ОСОБА_6 при захворюванні ОСОБА_8, в тому числі станом на 29 червня 2012 року, не був, бо лікар-консультант, виходячи з положень п. «е» ст. 78  Основ законодавства України про охорону здоров'я, одноосібно не може постановляти діагноз та самостійно призначати лікування із незалежним від інших осіб занесенням таких даних до офіційної медичної документації, «Карти розвитку новонародженого» форми № 097/о, що було зроблено ОСОБА_6 29 червня 2012 року об 11 годині 15 хвилин (аркуш матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 140 з тому 1).
		          Суд також помічає, що медперсонал пологового відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», про що свідчать показання у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_20, сприймав ОСОБА_6 саме як лікуючого лікаря дитини ОСОБА_8.
		          З огляду на викладене, суд приходить до однозначного висновку, що починаючи з 29 червня 2012 року з 11 години 15 хвилин ОСОБА_6 був лікуючим лікарем дитини ОСОБА_8 шляхом обрання його лікуючим лікарем через конклюдентні дії матір'ю дитини - ОСОБА_2, а відсутність у обвинуваченого сертифіката фахівця вузького профілю - лікаря-неонатолога, зовсім не могла йому перешкодити надавати кваліфіковану медичну допомогу дитині ОСОБА_8, адже ОСОБА_6 мав всі необхідні знання із цього приводу, позаяк був лікарем-педіатром.
		          За змістом ч. 3 ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров'я встановлена відповідальність лікуючого лікаря за здоров'я пацієнта незалежно від того, обрав його пацієнт або законний представник чи якщо лікар лікував хворого за призначенням, а тому ОСОБА_6 має бути покараним у встановленому законом порядку.
		          Призначаючи види та міри покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, а за місцем роботи здебільшого негативно, здобув повну вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює  лікарем-педіатром дільничним в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня», його стан здоров'я, який є задовільним, відсутність як пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин, так і не присутність обумовлених ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжуючих покарання обставин.
		          За таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без його тримання в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням обвинуваченого до праці. Обвинуваченому за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України має бути призначене за даним вироком основне покарання у виді обмеження волі, але не на максимальний строк, передбачений санкцією інкримінованої частини статті кримінального закону.
		          Оскільки мала місце смерть дитини, суд глибоко переконаний у тому, що основне покарання обвинуваченого у виді обмеження волі має бути реальним. Водночас, суд усвідомлює, що покарання основне обвинуваченого з випробуванням у контексті аналізованих подій як виняток можливе лише у разі повного та безумовного визнання ним своєї вини, щирого каяття у вчиненому, вжиття заходів щодо погашення шкоди потерпілим та їх однозначної правової позиції стосовно необхідності призначення обвинуваченому покарання з випробуванням, чого за результатами розгляду даного кримінального провадження не виявлено.
		          Суд також вважає за неодмінне, з урахуванням вищеприведених обставин та характеру злочину, вчиненого у зв'язку із заняттям лікарською діяльністю, призначити обвинуваченому і додаткове покарання, як це передбачено ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, та позбавити обвинуваченого ОСОБА_6 права займатися лікарською діяльністю, але не на найбільший строк, встановлений законом.
		          Початок строку відбування основного покарання у виді обмеження волі обвинуваченому слід рахувати з часу його фактичного затримання внаслідок набрання вироком суду законної сили.
		          Пред'явлений у кримінальному провадженні цивільний позов потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок злочину (аркуші матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 13-14 з тому 1) з урахуванням змінених позовних вимог (аркуші матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 26-27 з тому 3) суд убачає за потрібне вирішити наступним чином.
		          Згідно цивільного позову за ним заявлено три вимоги, які суд розцінює як позовні, а саме (за розміром відшкодування):
		1.          про стягнення з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 грошової компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 250000 гривень;
		2.          про стягнення з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 250000 гривень грошової компенсації  завданої моральної шкоди;
		3.          про стягнення з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на поховання ОСОБА_8 та спорудження надгробного пам'ятника в сумі 4850 гривень.
		          Інші вимоги, наведені у цивільному позові потерпілими, не відносяться до позовних, оскільки стосуються стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого по 4000 гривень на користь кожного з потерпілих внаслідок оплати допомоги представника потерпілих, а тому рішення по них будуть ухвалені судом за вироком не у рамках цивільного позову, а окремо, виходячи з приведеного нижче за текстом, дещо після розв'язання позовних вимог.
		          Вирішуючи спочатку вказані дві позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вони підлягають задоволенню, зважаючи на таке.
		          Задовольняючи цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди, у відповідності до положень п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України суд бере до уваги те, що як потерпілій ОСОБА_2, так і потерпілому ОСОБА_1 унаслідок діяння обвинуваченого дійсно завдана моральна шкода, яка полягає у їх душевних стражданнях, котрих вони зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо їх новонародженої малолітньої дитини, що доводилася їм членом сім'ї та безсумнівним близьким родичем і через діяння обвинуваченого померла.
		          Визначаючи розміри грошових компенсацій моральної шкоди, спричиненої як потерпілій ОСОБА_2, так і потерпілому ОСОБА_1, на основі правил, передбачених у ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, суд враховує характер вчиненого обвинуваченим діяння, яке призвело до грубого порушення охоронюваних ч. 3 ст. 51 Конституцією України прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на материнство і батьківство, зумовлене нехтуванням обвинуваченим закріпленого у ч. 1 ст. 3 Основного Закону України фундаментального принципу щодо визнання одними з найбільших суспільних вартостей здоров'я та життя людини, глибини душевних страждань кожного з потерпілих, які втратили найдорожче - сина, котрого довго чекали, повного позбавлення обох потерпілих можливості реалізації у майбутньому сімейних прав і обов'язків по відношенню до новонародженого, негативний вплив діяння обвинуваченого на імовірні бажання потерпілих мати у подальшому більше дітей в сім'ї, не у повній мірі сформовані сильні емоційні прив'язаності потерпілих до дитини після її народження унаслідок нетривалого життя новонародженого, котре через діяння обвинуваченого припинилося, ступінь вини обвинуваченого, який, поряд з тим, що неналежно виконував свої професійні обов'язки медичного працівника при лікуванні дитини, насамкінець вчасно навіть не з'явився в закладі охорони здоров'я, незважаючи на виклики колег по роботі та інших осіб, знаючи, що там тяжко хворіє дитина, яка зовсім нічим собі не може зарадити, цілковиту відсутність вини постраждалих (як померлого, так і двох потерпілих) у виникненні шкоди.
		          За таких обставин, виходячи із засад розумності і справедливості, обумовлених приписами ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України суд убачає за необхідне присудити на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, по 150000 гривень кожному з потерпілих, задовольнивши таким чином позовні вимоги як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 стосовно грошових компенсацій моральних страждань частково, адже заявлені кожним з них розміри відшкодування моральної шкоди по 250000 гривень, з огляду на вищенаведене, є безумовно завищеними.
		          Присуджуючи вказані грошові компенсації кожному з потерпілих, суд констатує, що згадані суми грошових коштів, які призначаються до стягнення, виходячи із того, що потерпілі перебувають у зареєстрованому шлюбі, а законодавчою  презумпцією, окресленою у нормах ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, ст. 60 Сімейного кодексу України, встановлене право спільної сумісної власності майна подружжя (у тому числі грошей як родових, замінних речей), здебільшого будуть перебувати у сімейному бюджеті подружжя ОСОБА_2 та становити приватну спільну сумісну власність одночасно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому загальна сума грошової компенсації моральної шкоди за даним вироком становитиме 300000 гривень (150000 + 150000 = 300000).
		          Суд також акцентує увагу, що судове рішення за своєю сутністю у будь-якому разі не може бути способом явного збагачення однієї особи на номінальних засадах за рахунок іншої, а тому оцінки грошових відшкодувань моральної шкоди кожному з потерпілих суд робить, як уже відмічалося вище, на основах розумності і справедливості.
		          Поряд з цим, роблячи висновки у межах позовних вимог про розміри відшкодувань грошима моральної шкоди, як це просять потерпілі, суд зауважує, що певний компенсаційний ефект у відношенні до завданої потерпілим немайнової шкоди матиме сам по собі факт висновку суду щодо визнання винуватим обвинуваченого, який протягом усього судового розгляду кримінального провадження уперто не визнавав свою вину.
		          Водночас суд наголошує, що стягувані за даним вироком грошові суми на відшкодування моральної шкоди зовсім не є оцінкою вартості життя померлого новонародженого, бо, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 3 Конституції України, ступінь соціальної цінності життя людини є найвищою, через що людське життя не можна оцінювати грошима, однією з функцій яких є роль еквівалента вартості переважно товарів або послуг, адже людина та її життя - не товар. За цим вироком підлягає визначеній компенсації у грошовій формі саме моральна (психічна) шкода, завдана обом батькам через втрату дитини.
		          Щодо вирішення у подальшому третьої позовної вимоги за цивільним позовом, заявленої потерпілим ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у виді понесених витрат на поховання ОСОБА_8 та спорудження надгробного пам'ятника в сумі 4850 гривень, то суд убачає за необхідне у вироку зазначити про її повне задоволення на основі правил ч. 1 ст. 1201 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що така шкода у кримінальному провадженні доводиться документально (накладні на суми 2350 гривень щодо поховання та 2500 гривень відносно замовлення надгробного пам'ятника на аркушах кримінального провадження (кримінальної справи) 15 з тому 1 та 28 з тому 3), а також те, що ця позовна вимога ОСОБА_1 у судовому засіданні визнавалася повністю обома представниками цивільного відповідача, комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
		          Обов'язки грошового відшкодування як майнової, так і моральної шкоди потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає за потрібне покласти на комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» як на юридичну особу, оскільки вся шкода, завдана обом потерпілим, пов'язана з трудовими відносинами ОСОБА_6 з даною юридичною особою, а згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує та юридична або фізична особа, з якою завдавач шкоди  перебував у трудових (службових) відносинах. При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами.
		          Відсутність необхідних бюджетних коштів у комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» як про це заявляли його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні, вочевидь не визнаючи з-за цього необхідність грошових компенсацій моральної шкоди потерпілим у заявлених розмірах, не може бути підставою для відмови потерпілим у присудженні згаданих компенсацій, оскільки законодавством така підстава не передбачена зовсім. Зменшення розміру відшкодування шкоди залежно від матеріального становища обумовлене лише правилами ч. 4 ст. 1193 Цивільного кодексу України і то у разі, якщо шкода відшкодовується фізичною особою, а не юридичною особою, ще й за винятком випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Виходячи з цього, юридична особа, з якою винний перебував у трудових відносинах, не може посилатися на відсутність у неї коштів як на причину невиконання нею своїх деліктних зобов'язань, що виникли з вини її працівника, котрим вчинено злочин.
		          Підсумовуючи викладене щодо цивільного позову, оскільки дві з позовних вимог підлягають частковому задоволенню, а інша - повному, суд приходить до висновку, що позов в цілому має бути задоволений частково.
		          Рішення щодо вищеперелічених предметів, визнаних у кримінальному провадженні речовими доказами, суд убачає за потрібне вирішити у точній відповідності з правилами ч. 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема:
		історію пологів № 85/1808 на ОСОБА_2 з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня»; індивідуальну карту вагітної та породіллі № 180 на ОСОБА_2 з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня»; медичну карту стаціонарного хворого № 7036 на ОСОБА_8 (новонародженого) з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня», які зберігаються в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області, після набрання вироком суду законної сили слід повернути до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» та  комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня» відповідно;
		обмінну карту пологового будинку, пологового відділення лікарні, потерпілої ОСОБА_2, котра зберігається в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області, після набрання вироком суду законної сили слід повернути потерпілій ОСОБА_2;
		гістологічні препарати ОСОБА_8 (новонародженого), які зберігаються в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області, враховуючи прохання, наведене у листі комунального закладу «Чернігівське обласне патологоанатомічне бюро» (лист на аркуші матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 91 з тому 1), після набрання вироком суду законної сили слід повернути до комунального закладу «Чернігівське обласне патологоанатомічне бюро» для подальшого зберігання;
		карту розвитку новонародженого № 85/1808 на ОСОБА_2 з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», яка зберігається у матеріалах кримінального провадження (кримінальної справи) слід зберігати у матеріалах кримінального провадження (кримінальної справи).
		          Через те, що у кримінальному провадженні ухвалюється обвинувальний вирок, суд вважає за неодмінне за правилами ч. 1 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь як потерпілої ОСОБА_2, так і потерпілого ОСОБА_1, всі здійснені ними документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілих, які становлять розміри по 4000 гривень у відношенні до кожного з потерпілих, та повністю підтверджуються наявними квитанціями та розрахунками вартості послуг (аркуші матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) 29-32 з тому 3).
		          Документально підтверджені витрати на залучення експертів за матеріалами кримінального провадження (кримінальної справи) відсутні.
		          Заходи забезпечення кримінального провадження, обумовлені п. п. 3 - 9 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України, в тому числі запобіжний захід обвинуваченому, у даному кримінальному провадженні до ухвалення вироку через відсутність клопотань учасників судового провадження не застосовувалися.
		          Обирати при ухваленні вироку по суті з власної ініціативи обвинуваченому будь-який запобіжний захід до набрання вироком суду законної суд не убачає за можливе, через те, що у відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду, який включає у себе і момент ухвалення судом вироку, запобіжний захід щодо обвинуваченого обирається лише за відповідним мотивованим письмовим клопотанням, котре судом не одержувалося. Висловлення ж прокурором певної усної думки у судових дебатах про необхідність нібито обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не може розцінюватися судом як клопотання, адже останнє повинно мати, як уже зазначалося вище, певну процесуальну форму.
		          Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, яка в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами України як джерело права, і зокрема, на правові позиції, наведені Європейським судом з прав людини у рішенні від 27 червня 2006 року у справі «Биржиковський проти Польщі», суд вважає обов'язковим направити копію даного вироку, що стосується смерті особи в медичних установах, до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» для доведення його до відома усього медичного персоналу цього закладу загалом, аби не допустити повторення негативного досвіду в майбутньому, а відтак гарантувати пацієнтам надання якісніших медичних послуг.
		          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
		 
		З А С У Д И В :
		 
		          ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 2 (два) роки.
		          Початок строку відбування основного покарання у виді обмеження волі ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили.
		          Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -  задовольнити частково.
		          Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
		          Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
		          Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на відшкодування завданої злочином майнової шкоди у виді понесених витрат на поховання ОСОБА_8 та спорудження надгробного пам'ятника, 4850 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень.
		          В решті цивільного позову - відмовити.
		          Речові докази:
		історію пологів № 85/1808 на ОСОБА_2 з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня»; індивідуальну карту вагітної та породіллі № 180 на ОСОБА_2 з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня»; медичну карту стаціонарного хворого № 7036 на ОСОБА_8 (новонародженого) з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня», які зберігаються в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області, - повернути відповідно до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» та  комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня» після набрання вироком суду законної сили;
		обмінну карту пологового будинку, пологового відділення лікарні, потерпілої ОСОБА_2, котра зберігається в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області, - повернути потерпілій ОСОБА_2 після набрання вироком суду законної сили;
		гістологічні препарати ОСОБА_8 (новонародженого), які зберігаються в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області, - повернути до комунального закладу «Чернігівське обласне патологоанатомічне бюро» для подальшого зберігання після набрання вироком суду законної сили;
		карту розвитку новонародженого № 85/1808 на ОСОБА_2 з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», яка зберігається у матеріалах кримінального провадження (кримінальної справи) - зберігати у матеріалах кримінального провадження (кримінальної справи).
		          Стягнути з ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 02 квітня 1997 року) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) процесуальні витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
		          Стягнути з ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 02 квітня 1997 року) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) процесуальні витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілої, у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
		          Копію даного вироку після набрання ним законної сили направити до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» для доведення його до відома усього медичного персоналу цього закладу загалом, аби не допустити повторення негативного досвіду в майбутньому.
		          Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		          Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		          Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Семенівський районний суд Чернігівської області.
		Суддя:                              О. І. Гнип

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...