Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 173/384/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2013.
Дата набрання законної сили: 13.04.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №173/384/13-к 
		Провадження №1/173/43/2013 
		 
		ПОСТАНОВА
		                                                                                
		05 квітня 2013 р.                                            м. Верхньодніпровськ  
		 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого  судді           Шевченко О.Ю. 
		при секретарі       Демяненко С.І.,
		за участю прокурора Скрипніка Д.А., захисника ОСОБА_1, 
		підсудного ОСОБА_2
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта початкова (3 класи), не одруженого, офіційно не працюючого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,  раніше судимого вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України від відбування покарання звільнений з встановленням іспитового строку - 2 роки, у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України,  
		встановив:
		          Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 23 вересня 2012 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин з території хлібопекарні ДЦМКР ст.. Верхівцеве ДП «Придніпровська залізниця» повторно, таємно з корисливих мотивів вкрав металевий швелер № 10 довжиною 2,5 метри вагою 21 кг. 500 г. вартістю 138 грн. 46 коп. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
		          Під час судового слідства  захисником підсудного ОСОБА_2 - адвокатом             ОСОБА_1 заявлено клопотання про направлення даної кримінальної справи для проведення додаткового розслідування з мотивів істотного порушення кримінально-процесуального законодавства, зокрема право на захист, а також у зв'язку з неповнотою досудового слідства.
		          Підсудний підтримав клопотання захисника. 
		          Вислухавши думку підсудного, прокурора, який заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування, суд приходить до наступних висновків. 
		          Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. 
		          Неправильним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження органами дізнання чи досудового слідства (при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень) були неправильно застосовані чи безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону. 
		          Кримінальна справа у будь-якому разі підлягає поверненню на додаткове розслідування, якщо при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист. 
		          З пояснень підсудного та матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 не має освіти (закінчив лише 3 класи), а тому в повній мірі неспроможній здійснювати захист самостійно, оскільки не міг розуміти свої права, суть пред'явленого обвинувачення, порядок та наслідки проведення тих чи інших процесуальних дій. 
		          З постанови про обрання запобіжного заходу (а.с. 48), протоколу роз'яснення зобов'язань (а.с.49), підписки про невиїзд (а.с. 50), протоколу допиту підозрюваного (а.с. 51), протоколу роз'яснення прав підозрюваному (а.с. 52), протоколу відмови підозрюваного від захисника (а.с.53), протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с. 54, 55), протоколу роз'яснення прав обвинуваченому (а.с.59), протоколу відмови обвинуваченого від захисника (а.с.60), протоколу допиту обвинуваченого (а.с.63), а саме з записів, зроблених ОСОБА_2 особисто, вбачається, що він не вміє писати та є малограмотним, що у відповідності до вимог ст. 45 КПК України є безумовною підставою для обов'язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства.
		          Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Балицький проти України» від 3 листопада 2011 року, «Кромбах проти Франції» зазначив що, хоча право кожного обвинуваченого у     вчиненні злочину на     ефективну юридичну допомогу захисника, який, у     разі необхідності, призначається офіційно, не     є     абсолютним, воно є     однією з     основних ознак справедливого судового розгляду. Право на     захист буде в     принципі непоправно порушено, якщо визнавальні показання, отримані під час допиту особи правоохоронними органами без доступу до     захисника, використовуватимуться з     метою її     засудження (рішення від     27 листопада 2008 року у     справі «Сальдуз проти Туреччини»). 
		В рішенні «Боротюк проти України» від 16 грудня 2010 року Європейський суд з прав людини також зауважив, що як правило, підозрюваному має бути надано можливість скористатися послугами захисника з     моменту першого допиту міліцією, якщо в     світлі обставин конкретної справи немає переконливих підстав для     обмеження цього права.
		Слідчий ЛВ на станції Дніпропетровськ УМВД України на Придніпровській залізниці Бичок А.А. проводячи процесуальні дії, не врахував особу підозрюваного (обвинуваченого), а в протоколах та постановах безпідставно зазначав, що ОСОБА_2 має повну середню освіту. 
		          Лише 11 жовтня 2012 року слідчим ЛВ на станції Дніпропетровськ УМВД України на Придніпровській залізниці Бичком А.А. було прийнято постанову  про призначення захисника у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 в повному обсязі не може захищати свої права (а.с.64). 
		          Окрім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема рішення у справі «Максименко проти України» від 20 березня 2012 року зауважує також, що забезпечення обвинуваченому у     вчиненні злочину безоплатної юридичної допомоги, що     є однією з     вищезазначених гарантій, здійснюється за     двох умов: якщо така особа не     має достатньо коштів для     оплати юридичної допомоги та     якщо інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така. При тому, що     згідно з     практикою Суду інтереси правосуддя в     принципі вимагають забезпечення представництва у     випадку, коли йдеться про     позбавлення свободи. 
		В даній справі серйозність становища підозрюваного (обвинуваченого) є     очевидною, оскільки злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, було вчинено ним в період іспитового строку, і в даному випадку можливе призначення покарання у виді позбавлення волі. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що під час досудового слідства було допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, а саме право підозрюваного, обвинуваченого на захист, що є безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування. 
		          Окрім того, суд звертає увагу, що органами досудового слідства було допущено неповноту досудового розслідування, зокрема, проведено оцінку викраденого майна (металевого швелера) без урахування його зношування та строку експлуатації, що може суттєво впливати на кваліфікацію дій обвинуваченого. Під час досудового розслідування не було встановлено, кому саме належить викрадене майно, а лише зазначено, що металевий швелер знаходився на території хлібопекарні залізничного підприємства ДЦМПР. 
		          Також в обвинувальному акті містяться неточності у прізвищі обвинуваченого: «ОСОБА_2» (а.с.71), «ОСОБА_2» (а.с. 73), «ОСОБА_2» (а.с.73), що, на думку суду, також є суттєвим порушенням, оскільки є не зрозумілим, кому саме пред'явлено обвинувачення.  
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справу необхідно направити для додаткового розслідування. Під час проведення додатково розслідування органам досудового слідства необхідно провести відповідні процесуальні дії з дотримання підозрюваного (обвинуваченого) права на захист, провести  оцінку викраденого майна (металевого швелера) з урахуванням його зношування,  строку та умов експлуатації, з'ясувати, хто є власником викраденого майна, усунути недоліки в обвинувальному акті.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 281 КПК України, суд 
		постановив:
		Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України направити прокурору Дніпропетровської прокуратури нагляду за додержанням законів у транспортній сфері для організації додаткового розслідування. 
		Запобіжний захід ОСОБА_2  підписку про невиїзд - залишити без змін.
		Постанова може бути оскаржена протягом семи діб з дня її винесення шляхом подання апеляції до апеляційного суду Дніпропетровської через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області. 
		 
		Суддя                                                                                        О.Ю.Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...