Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-9908/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2013.
Дата набрання законної сили: 24.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-9908/11
		Провадження № 2/761/870/2013
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И
		 
		10 квітня 2013 року  
		Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді:                                 Маліновської В.М.
		при секретарі                                         Лазоришинець К.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня Є", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (магазин "Моя Книга"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське незалежне видавництво "Смолоскип", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,  про поновлення порушених авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації,  -  
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У липні 2011 року до Шевченкіського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (Позивача) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" (Відповідач1 ТОВ «Видавництво Фоліо»), Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня Є" (Відповідач2 ТОВ «Книгарня Є»), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (магазин "Моя Книга") (Відповідач3 ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга»), Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос транс"(Відповідач4 ТОВ «Логос Транс»), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське незалежне видавництво "Смолоскип" (Відповідач5 ТОВ «Смолоскип») про поновлення порушених авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації. 
		У позовній заяві позивач просив:   1.- зобов'язати Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» припинити випуск, реалізацію та інше використання будь-яких творів ОСОБА_4, авторське право на які належить Позивачу; 2. - стягнути з Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» на користь Позивача компенсацію замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності в сумі 350 000,00грн.; 3. - зобов'язати Відповідача2 ТОВ «Книгарня Є» припинити випуск, реалізацію та інше використання будь-яких творів ОСОБА_4, авторське право на які належить Позивачу; 4. - зобов'язати Відповідача3 ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга») припинити випуск, реалізацію та інше використання будь-яких творів ОСОБА_4, авторське право на які належить Позивачу; 5. - зобов'язати Відповідача4 ТОВ «Логос Транс» припинити випуск, реалізацію та інше використання будь-яких творів ОСОБА_4, авторське право на які належить Позивачу; 6. - зобов'язати  Відповідача5 ТОВ «Смолоскип» припинити випуск, реалізацію та інше використання будь-яких творів ОСОБА_4, авторське право на які належить Позивачу; 7. - вилучити з цівільного обороту та передати Позивачу примірники книг ОСОБА_4, видані Відповідачем1 ТОВ «Видавництво Фоліо»;  8. - накласти на Відповідачів штраф у розмірі 10% від присудженої суми на користь держави;  9. - покласти на Відповідачів витрати, пов'язані зі сплатою судових втрат. 
		Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовував тим, що він разом зі своєю сестрою - ОСОБА_2 та братом - ОСОБА_3 являються законними спадкоємцями авторських прав на твори українського письменника, драматурга, фольклориста - ОСОБА_4 (які були успадковані, ними від ОСОБА_5 їхньої матері) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 2010року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори.
		З огляду на те, що Позивач як спадкоємиць є суб'єктом авторського права, то він  вважає, що використання творів ОСОБА_4 могло бути здійснено на основі укладеного з ним як спадкоємцем авторського договору.  
		Не дивлячись на те, що Позивач відмовив Відповідачу1 у підписанні запропонованого ним Договору від 16 лютого 2010р. №29 (з додатковою угодою та актом прийому-передачі прав до данного договору), примірник якого вже містив підпис Генерального директора Відповідача1 та його печатку, Відповідач1 ТОВ «Видавництво Фоліо» активно займаєтьься видавництвом та розповсюдженням творчості ОСОБА_4, чим порушує авторські права Позивача.
		Про порушення свого авторського права Позивач довідався з серпня 2010р. придбавши у Відповідача1 книгу - історію України в романах, де викладено роман ОСОБА_4 «Чотири броди», вартість однієї книги - 48,90грн. (придбав зі знижкою 15% за 41,56грн. - а.с.14,16), тираж - 1000 примірників.
		Також Позивач вказав на те, що Відповідач1 ТОВ «Видавництво Фоліо» не лише сам незаконно використовує твори ОСОБА_4, а й співпрацюючи з іншими підприємствами здійснює продаж творів цього автора.
		Так, Позивач у Відповідача2 ТОВ «Книгарня Є» придбав книгу «Гуси-лебеді летять», в якій міститься ця ж повість ОСОБА_4, за ціною 31,92грн.(а.с. 28), тираж 3 000примірників; - у Відповідача3 ТОВ «Фудмаркет» (магазин Моя Книга) виявив  книгу Українська література з романом «Чотири броди» вартістю 40,51грн.(а.с.22), тираж 1 500примірників; - у Відповідача5 ТОВ «Смолоскип» придбав підручник з Української літератури «Чотири броди» вартітю 40,00грн.(а.с.34), тиражем 3 000примірників; - у Відповідача4 ТОВ «Логос Транс» придбав книгу Історію України в романах, де міститься роман «Чотири броди», вартістю 53,90грн.(а.с.40), тиражем 1 000примірників (у магазині за адресою мКиїв, пр-т Московський,6); а також книгу «Гуси-лебеді летять», в якій міститься така ж повість, за ціною 37,00грн., тиражем 3 000примірників (магазин ТОВ «Логос транс» за адресою: м.Київ, Нижній вал, 37/20).
		Враховуючи те, що Відповідачем1 ТОВ «Видавництво Фоліо» неправомірно надруковано та розповсюджено надзвичайно велику кількість примірників книг ОСОБА_4, за приблизними підрахунками Позивача - 6 500примірників, а в середньому такі книги реалізовувалися за ціною 50,00грн. за один примірник, то Позивач вважав, що він має право на отримання від Відповідача1 компенсації у розмірі 350 000,00грн.
		Щодо інших Відповідачів, то Позивач у позовній заяві наголосив, що вони також порушують його виключне право на використання творів ОСОБА_4 шляхом випуску та реалізації підручників без його дозволу.
		Тобто, на думку Позивача всі Відповідачі не маючи жодних авторських прав (як суб'єкти авторських прав) на твори ОСОБА_4, не укладаючи з ним (позивачем) авторського договору неправомірно використовували та використовують в даний час творчість ОСОБА_4, авторські права на яку, належать йому, за рахунок чого, отримуюють доволі великі прибутки.
		          У кінці червня 2012р. вказана цивільна справа надійшла у провадження судді Маліновської В.М. і була призначена до судового розгляду (а.с. 83, 86-87).
		 
		У судовому засіданні 24.12.2012р. до участі у справі залучено в якості третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про що зазначено у протоколі судового засідання (а.с. 164).
		           У письмових запереченнях на позов (надійшли до суду 15.02.2013р.- а.с. 208-209) представник Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» зазначив, що між Позивачем та Відповідачем1 було укладено авторський договір №93 від 14 травня 2010року, за умовами якого Позивач передав Відповідачу1 авторські права на видання і перевидання в будь-якій формі і розповсюдження у всьому світі творів (а.с. 208-209). На підтвердження цього Відповідачем1 ТОВ «Видавництво Фоліо» до заперечень додано примірник згаданого Авторського договору №93 від 14.05.2010р., з якого вбачаєтся, що Позивач передав вказаному Відповідачу1 права на видання і перевидання у будь-якій формі і розповсюдження у всьому світі свого Твору - «Форсмажор» всіма мовами світу тиражем без обмежень (а.с. 210-213).  
		При цьому, як вбачається із заперечень, Відповідачу1 ТОВ «Видавництво Фоліо» відомо, що спадкоємцями ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 згідно Свідоцтва від 31.05.1990р. є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в рівних частинах. Проте, Авторського договору за яким би Позивач передавав Відповідачу 1 ТОВ «Видавництво Фоліо» авторські права на твори ОСОБА_4, вказані у позові, до заперечень не додано.  
		Крім того, на підтвердження правомірності своїх дій представником Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» у судовому засіданні 07.03.2013р. було надано суду примірник Авторського договору №59 від 25.04.2008р., укладеного між цим Відповідачем та ОСОБА_2 - правонаступницею ОСОБА_4. Згідно вказаного договору правонаступниця передає Відповідачу1 ТОВ «Видавництво Фоліо» терміном на 5 років (виключні права - на 3 роки, і далі невиключні - на 2 роки) від дня підписання договору на видання і перевидання і розповсюдження у всьому всіті творів : "Гуси-лебеді летять", "Правда і кривда" (п'єса), "Правда і кривда" (роман), "Чотири броди" українською та російською мовами тиражем без обмеження (а.с. 219-222).
		 
		09 серпня 2012р. на адресу суду надійшли заперечення на позов Відповідача2 ТОВ «Книгарня Є», в яких він просив відмовити в задоволенні позову щодо нього (а.с. 94-97).
		Свою позицію Відповідач2 ТОВ «Книгарня Є»  обгрунтовував тим, що ним не здійснюється діяльність по випуску будь-якої видавничої продукції. Згідно Свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, де видом діяльності ТОВ «Книгарня Є» зазначено виключно такий вид діяльності як - розповсюдження видавничої продукції, ним здійснюється роздрібний продаж видавничої продукції через магазини-книгарні. При цьому придбання видавничої продукції для подальшої реалізації здійснюється на підставі відповідних договорів поставки та договорів купівлі-продажу. Так, твори ОСОБА_4 були поставлені ТОВ «Видавництво Фоліо» для подальшої реалізації на підставі договору поставки №99 від 02 січня 2009р. та Додаткової угоди №2 від 01 січня 2012р. За п.1.3.Договору з урахуванням доповнень Додаткової угоди: «Постачальник гарантує, що він на законних підставах володіє Товаром та має всі повноваження щодо його розповсюдження, продажу, відчуження. Постачальник гарантує, що розпоряджатись Товаром він ні в який спосіб та ніяким чином не порушує права третіх осіб в тому числі будь-які авторські права третіх осіб». 
		Крім того, в запереченнях вказано, що всі примірники твору, які поставлені на виконання умов вказаного Договору, містять знак охорони авторського права, а саме: «© Видавництво Фоліо».
		Відповідач2 ТОВ «Книгарня Є»  вважає, що законодавство зобов'язує саме видавця дотримуватись норм авторського права, зокрема обов'язково сповіщати про авторські права шляхом нанесення відповідного знаку охорони авторського права.
		Більш того, Відповідач2 ТОВ «Книгарня Є»  у запереченнях наголошував на тому, що відповідно до ст.12 Закону України «Про авторське і суміжні права» авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне він одного. Відчуження матеріального обєкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
		Враховуючи можливість порушення видавцем ТОВ «Видавництво Фоліо» авторських прав Позивача, Відповідачем2 ТОВ «Книгарня Є»  з моменту отримання позовної заяви добровільно припинено розповсюдження книжкової продукції за авторства ОСОБА_4, яка була придбана у ТОВ «Видавництво Фоліо». 
		Таким чином Відповідач2 ТОВ «Книгарня Є» зазначає, що у його діях відсутня протиправна поведінка, адже свою діяльність щодо розповсюдження видавничої продукції він здійснює з чітким дотриманням вимог законодавства, та відсутня вина, як одна з підстав для застосування цивільної відповідальності, відтак відсутні підстави для накладення судом штрафу, передбаченого ч.3 ст. 52 Закону України «Про авторське і суміжні права» (а.с. 94-97).
		На підтвердження своєї позиції Відповідачем2 ТОВ «Книгарня Є» до заперечень на позов додано копію Договору поставки №99 від 02 січня 2009р., укладеного між ТОВ «Книгарня Є» та ТОВ «Видавництво Фоліо», копію Додаткової угоди №2 до вказаного договору від 01 січня 2012р., копію Свідоцтва Державного комітету телебачення і радіомовлення про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції від 08 квітня 2009р. №122 (де вид діяльності- розповсюдження видавничої продукції), копію наказу №3/А від 14 березня 2012р. «Про вжиття організаційних заходів», яким припинено з 14 березня 2012р. розповсюдження в магазинах-книгарнях ТОВ «Книгарня Є» книги за авторством ОСОБА_4, що були придбані у ТОВ «Видавництво Фоліо». (а.с.98-104).
		 
		09 жовтня 2012р. на адресу суду надійшли заперечення на позов Відповідача3 ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга»), в яких він просив відмовити в задоволенні позову щодо нього (а.с. 94-97).
		Свою позицію Відповідач3 ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга») також обгрунтовував тим, що ТОВ «Фудмаркет» не є видавцем та/або виготовлювачем видавничої продукції, а є її розповсюджувачем.
		Згідно з ч.2 ст. 26 Закону України «Про видавничу справу» розповсюджувач видавничої продукції має право здійснювати роздрібну і оптову купівлю-продаж видавничої продукції.
		Твори ОСОБА_4 були поставлені ТОВ «Фудмаркет» він ТОВ «Видавництво Фоліо» на підставі договору поставки №4600031463 від 19.07.2010р. 
		Крім того, в матеріалах справи містяться витяги з творів ОСОБА_4, в яких як правонаступниця вказана ОСОБА_6., а не позивач. 
		На творах ОСОБА_4 міститься знак охорони авторського права ТОВ «Видавництво Фоліо», яким видавництво повідомило про авторські права на вказані у позові твори.
		Таким чином, Відповідач3 ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга»)  вважає, що ним не допущено жодних порушень прав позивача і в його діях відсутня протиправна поведінка(а.с. 117-119).
		На підтвердження викладеного до заперечень додано копію договору поставки №4600031463 від 19.07.2010р., укладеного між ТОВ «Фудмаркет» та ТОВ «Видавництво Фоліо» (а.с.120-126).
		У подальшому Відповідачем 3 ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга») до суду подано письмові пояснення, в яких зазначено про правову позицію у конкретній цивільній справі, на яку посилалась в усних поясненнях сторона Позивача, а саме: рішення Апеляційного суду м.Києва від 11 вересня 2012р. у справі №22-ц-2690-10336/12. При цьому Відповідач3 наголосив, що у згаданій справі постановлювалась і ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012р., якою скасовувалось попереднє рішення апеляційного суду у цій справі. На підтвердження чого дадав суду копії цих рішень, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.176-181).
		 
		24 грудня 2012р. у судовому засіданні відзив, по суті заперечення, на позовну заяву подано представником Відповідача4 ТОВ «Логос Транс», в якому він просив відмовити в задоволенні позову щодо цього відповідача (а.с. 148-149).
		У відзиві зазначено, що книжкова продукція, зазначена в позові, а саме: історія України в романах, в якій викладено роман ОСОБА_4  «Чотири броди» та «Гуси-лебеді-летять», в якій міститься повість ОСОБА_4 - «Гуси-лебеді-летять», була придбана ТОВ «Логос транс» на підставі договору поставки №140 від 29.11.2010р. у ТОВ «Видавництво Фоліо». 
		Згідно п.8 ч.3 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або щляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору. 
		Отже, Відповідач4 ТОВ «Логос Транс»  вважає, що Договір поставки №140 від 29.11.2010р. ТОВ «Логос транс» з ТОВ «Видавництво Фоліо» свідчить про те, що ним не здійснено розповсюдження творів шляхом першого продажу, або ж якимось іншим із зазначених вище шляхів, а тому у його діях немає порушень авторських прав.
		Більш того, ТОВ «Видавництво Фоліо» є видавником книжок, що зазначені у позові, і саме це товариство з огляду на положення ч.7 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ввело у цивільний обіг ці книжки шляхом їх першого прожажу, а тому Відповідач4 не мав підстав вважати, що авторські права Позивача порушені. 
		На підтвердження своєї позиції Відповідачем4 ТОВ «Логос Транс»  додано копію договору поставки №140 від 29 листопада 2010р., укладеного між ТОВ «Видавництво Фоліо» та ТОВ «Логос транс», копію видаткової накладної №РН_ФО05312 від 14 грудня 2010р., копію видаткової накладної №РН_ФО01657 від 05 квітня 2011р. (а.с.150-162).
		 
		15 лютого 2013р. до суду надійшли заперечення на позов від Відповідача5 ТОВ «Смолоскип», в яких він заперечував щодо задоволення позову щодо нього (а.с.187).
		На обгрунтування цієї позиції у запереченнях вказано, що ТОВ «Смолоскип» не є видавцем зазначеної у позові книги «Чотири броди», придбаної позивачем у його книгарні. Видавцем даної книги є ТОВ «Видавництво Фоліо», про що свідчить додана Позивачем до позову ксерокопія сторінки, що вміщує каталожну картку та вихідні дані вищезазначеної книги. ТОВ «Смолоскип» отримало книжки в реалізацію на підставі Договору поставки №399-07/29 від 24 вересня 2007року, укладеного між ним та ТОВ «Видавництво Фоліо», та Договору поставки №42 від 03 січня 2011р.
		На підтвердження наведенного Відповідачем5 ТОВ «Смолоскип»  до заперечень на позов додано копію Договору поставки №399-07/29 від 24 вересня 2007року, укладеного між ним та ТОВ «Видавництво Фоліо», копії Додаткових угод №2 від 05 січня 2009р. і №3 від 04 січня 2010р., копію  Договору поставки №42 від 03 січня 2011р., копії видаткових накладних №РН_ФО3917 від 25 вересня 2008р., №РН_ФО00353 від 01 лютого 2010р., №ВП_0000115 від 30 грудня 2010р., №РН_ФО00327 від 21 січня 2011р. та інші документи (а.с. 189-207).
		 
		У судовому засіданні представники Позивача позов підтримали та просили його задовольнити з підстав зазначених у ньому.
		Представник Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» заперечив проти позову посилаючись на те, що ТОВ «Видавництво Фоліо» здійснювало видання творів ОСОБА_4, зазначених у позові на підставі авторського договору та додаткової угоди до нього, укладених між товариством та ОСОБА_2 - правонаступницею ОСОБА_4. При цьому представник Відповідача1 не заперечував, що авторського договору на видання вказаних в позові творів з Позивачем, як правонаступником ОСОБА_4, Відповідачем1 ТОВ «Видавництво Фоліо» не укладалось і згоди від нього не отримувалось. 
		Представники Відповідачів 2, 3, 4, 5 проти позову заперечили, вказавши, що вони не здійснювали видання та перший продаж книг з творами ОСОБА_4, вказаних в позові, а проводили продаж книг на підставі відповідних договорів поставки, про які вказано в запереченнях. Жодних порушень авторських прав Позивача ними не допущено.
		Треті особи, залучені судом до участі у розгляді справи, до суду не з'явились і своїх пояснень чи заперечень щодо позову до суду не направили.
		 
		Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 1990р., виданного державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, спадкоємцями спадкового майна, яке сладається з Авторського права на твори, належного померлій ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 вересня 1983р., являються: син - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3 (а.с.9).
		Будь-якого документу за яким би спадкоємці визначили порядок використання авторських прав і в якому обсязі кожен з них має право діяти самостійно, суду не надано.
		У судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи Позивача про те, що Відповідачем 1 ТОВ «Видавництво Фоліо» здійснено видання творів ОСОБА_4, а саме: - у 2008р. тиражем 1000 примірників роману «Чотири броди» в книзі Серії «Історія України в романах» під назвою «Чотири броди» (а.с. 10-13), - у 2008р. тиражем 1500 примірників роману «Чотири броди» в книзі Серії «Українська література» під назвою «Чотири броди» (а.с.17-20), - у 2008р. тиражем 3000примірників твору «Гуси-лебеді летять» в книзі серії «Українська література» під назвою «Гуси-лебеді летять …, книга для читання у 5-7 класах» (а.с. 23-27).
		Те, що дані твори видавались ТОВ «Видавництво Фоліо» не заперечувалось представником цього відповідача.
		ТОВ «Видавництво Фоліо» здійснює видання книг на підставі відповідного Свідоцтва, що зокрема підтверджується даними вказаними у копіях аркушів примірників творів, доданих до позову, а саме: Свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК№3194 від 22.05.2008р. та Свідоцтва ДК№683 від 21.11.2001р.
		Видання ТОВ «Видавництво Фоліо» творів ОСОБА_4, вказаних у позові, здійснювалось на підставі Авторського договору №59 від 25.04.2008р., укладеного між цим Відповідачем та ОСОБА_2 - правонаступницею ОСОБА_4. Згідно вказаного договору правонаступниця передає Відповідачу1 ТОВ «Видавництво Фоліо» терміном на 5 років (виключні права - на 3 роки, і далі невиключні - на 2 роки) від дня підписання договору на видання і перевидання і розповсюдження у всьому всіті творів : "Гуси-лебеді летять", "Правда і кривда" (п'єса), "Правда і кривда" (роман), "Чотири броди" українською та російською мовами тиражем без обмеження (а.с. 219-222).
		Представник Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» не надавав суду документів того, що цим видавництвом отримано згоду на видання вказаних творів ОСОБА_4 від інших спадкоємції, про наявність яких він знав і цього не заперечувалось.
		При цьому, Авторського договору за яким би саме Позивач передавав Відповідачу1 ТОВ «Видавництво Фоліо» авторські права на твори ОСОБА_4, вказані у позові, до заперечень не додано.  
		Крім того, у судовому засіданні встановлено і це не заперечувалось представниками Відповідачів 2,3,4,5 у магазинах цих Відповідачів дійсно здійснювався продаж книг з творами ОСОБА_4, придбаних ними у ТОВ «Видавництво Фоліо» на підставі відповідних договорів поставок, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 98-104, 120-126, 150-162, 189-203,).
		Судом також встановлено, що на книгах, які отрмані на реалізацію Відповідачами 2, 3, 4, 5 у Відповідача1 ТОВ «Видаництво Фоліо» містився знак охорони авторського права: «© Видавництво Фоліо», що також підтверджується копіями аркушів примірників книг, долученими Позивачем до позову (а.с.12,19,25, 31,37,43).
		Отже, судом встановлено, що видання  та введення в цивільний обіг шляхом першого продажу творів ОСОБА_4, вказаних у позові, здійснено саме Відповідачем1 ТОВ «Видавництво Фоліо» на підставі Авторського догвору, укладеного між цим видавництвом та правонаступницею ОСОБА_2.
		 
		За ст.7 Закону України «Про авторське право і суміжні права»  суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
		Частиною 3 ст.11 Закону визначено, що особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: - латинська літера "c", обведена колом, - ©; -ім'я особи, яка має авторське право; - рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
		Об'єкти авторського права визначені у ст. 433 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.8 Закону України «Про авторське право та суміжні права».
		Згідно зі ст. 29 цього ж Закону майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.
		Відповідно до положень ст. 424 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. 
		Частиною 5 вказаної ст.15 Закону за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. 
		За ч.3 ст. 13 вказаного Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору.
		В порядку ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі,  яка має авторське право,  належить виключне  право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким  одним  або  всіма  відомими   способами   на   підставі авторського договору.  Використання твору  будь-якою особою допускається виключно на  основі авторського договору,  за винятком  випадків,  передбачених статтями 21-25 цього Закону.  
		Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі (ч.1 ст.33 Закону).
		Відповідно до ст. 428 ЦК України право  інтелектуальної  власності,  яке  належить  кільком особам спільно,  може здійснюватися за договором між ними.  У разі відсутності  такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.
		Судом встановлено, що договір між спадкоємцями ОСОБА_4 не укладався, відсутня між ними і згода щодо розпорядження авторськими правами.  Жодних доказів зворотного суду не надано.
		Не надано доказів і щодо того, що Відповідач1 ТОВ «Видавництво Фоліо» отримав від інших спадкоємців ОСОБА_4, письмовий дозвіл на використання творів певними способами. 
		У п. 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06. 2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» Верховний Суд України роз'яснив судам, що при отриманні кількома спадкоємцями за законом чи за заповітом майнового авторського права і (або) суміжних прав без виділення конкретних спадкових об'єктів авторського права і (або) суміжних прав слід мати на увазі, що в даному випадку у спадкоємців виникає обсяг повноважень відносно спадкових прав на спільне використання всіх творів і (або) об'єктів суміжних прав як при здійсненні права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам. Порядок використання таких прав визначається відповідно до статті 428 ЦК України. Права, що перейшли до спадкоємців, складають одне ціле, і жоден із спадкоємців не вправі без достатніх для цього підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. Винагорода за використання твору розподіляється між спадкоємцями відповідно до часток у спадщині.  
		 
		Виходячи з вищевикладеного укладення ТОВ «Видавництво Фоліо» Авторського договору з одним із спадкоємців без погодження з іншим є порушенням майнових авторських прав інших, в тому числі Позивача.
		Укладання договору на умовах отримання винагороди лише одним із співвласників без урахування інтересів іншого є порушенням майнового права останнього  і само по собі є  достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на опублікування.
		Як вбачається  з наведених вище норм діючим законодавством, не визначено на кого покладається обов'язок  погодження використання об'єкта інтелектуальної власності при укладанні договорів, а отже слід виходити із загальних норм цивільного законодавства. 
		Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно ст. 628 цього  Кодексу зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Таким чином додержання вимог цивільного законодавства є необхідною умовою будь-якого договору, навіть з урахуванням свободи договору.
		В порядку ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту  одержання  особою,  яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		Пропозицію  укласти договір (оферту), відповідно до ст. 641 ЦК України може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи,  яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
		Враховуючи вищевикладене та виходячи із звичаїв ділового обороту слід зробити висновок, що обов'язок по дотриманню норм чинного законодавства покладається на сторону, що ініціювала укладення договору, але вказане не звільняє іншу сторону, яка прийняла пропозицію, від відповідальності.
		В судовому засіданні встановлено, що з пропозицією укласти Авторський договір з Позивачем виступало ТОВ «Видавництво «Фоліо», жодних доказів на підтвердження зворотного суду не надано.     
		Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про видавничу справу» до суб'єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.
		Судом встановлено, що ТОВ «Видавництво Фоліо» є суб'єктом видавничої справи і здійснює, в тому числі  видання, перевидання і розповсюдження творів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про видавничу справу» права та обов'язки видавця у відносинах з автором (співавторами) твору в галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємцями чи з особою, якій автори чи їх спадкоємці передали авторські майнові права, чи з особами, яким належать права на інші об'єкти права інтелектуальної власності, визначаються законодавством України з питань інтелектуальної  власності. 
		Частиною 3 цієї статті Закону визначені обов'язки видавця, зокрема, здійснювати свою  діяльність  відповідно до законодавства України, поважати права інших суб'єктів видавничої та господарської діяльності; дотримувати норм авторського та патентного права, вимог державних і міждержавних стандартів,  інших  нормативно-правових актів, що регламентують видавничу справу; відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства. 
		Даний позов пред'явлений Позивачем лише до однієї із сторін Авторського договору №59 від 25.04.2008р., укладеного між ТОВ «Видавництво Фоліо» та ОСОБА_2 - правонаступницею ОСОБА_4,  і підстав для звільнення ТОВ «Видавництво Фоліо» від відповідальності за порушення вимог цивільного законодавства при укладанні даного договору не вбачається.
		          Таким чином, відсутність згоди одного із співвласників авторського права та відсутність договору між спадкоємцями щодо об'єкта авторського права впливає на правомірність дій видавця твору, навіть при наявності договору з одним із спадкоємців. 
		 
		Підставою для судового захисту відповідно до ст.50 Закону України «Про авторське і суміжні права» є вчинення будь-якою особою дій, що порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені ст.ст.15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням обмежень, передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 Закону. 
		За змістом ст.52 зазначеного Закону при порушенні будь-якою особою авторських прав, передбачених ст.50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів, суб'єкти авторського права мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право, подавати позови про відшкодування моральної (немайнової), відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або виплату компенсацій, вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень. 
		Відповідно, суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням авторського права, з визначенням розміру відшкодування; виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. 
		Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності  доказів  вчинення особою дій,  які визнаються порушенням авторського права  і  (або) суміжних  прав.
		За ч.3 ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
		Вирішуючи питання про виплату позивачу компенсації за порушення його майнових авторських прав, суд виходить з суті порушення, розміру можливого доходу позивача який би він міг отримати, а також із загальних  засад  цивільного законодавства,  встановлених ст. 3 ЦК України,  зокрема, справедливість,  добросовісність та розумність, і вважає визначити її в розмірі - 88 мінімальних заробітних плат (згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013р.» станом на 01.01.2013р. складає 1 147,00грн), що складає 100 936,00 грн. (сто  тисяч девятсот тридцять шість гривень 00 копійок).
		Враховуючи суспільну значимість виданих ТОВ «Видавництво Фоліо» творів ОСОБА_4 суд не вважає за доцільне вилучення виданих книг з цими творами з цивільного обороту та передання всіх примірників позивачу, а також накладення на Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» штрафу.
		          Щодо заявлених Позивачем позовних вимог до інших Відповідачів 2,3,4,5 (ТОВ «Книгарня Є», ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга»), ТОВ «Логос Транс», ТОВ «Смолоскип»), суд вважає, що вони не підлягають задоволенню.
		          Вказані Відповідачі здійснювали виключно розповсюдження, а не видання та перший продаж, вказаних у позові книг з творами ОСОБА_4, на підставі відповідних договорів поставки. Отримані для реалізації книги містили знак охорони авторського права, в тому числі - ТОВ «Видавництво Фоліо», а тому жодних даних вважати, що вказані Відповідачі знали про порушення авторського права Позивача і умисно його порушили не вбачається. Більш того, як встановлено судом, реалізація книг з творами ОСОБА_4, отриманих за договорами поставки від ТОВ «Визавництво Фоліо», під час розгляду справи в суді вказаними Відповідачами була призупинена.
		Згідно зі ст. 26 Закону України «Про видавничу справу» розповсюджувач видавничої продукції має право: -здійснювати роздрібну і оптову купівлю-продаж видавничої продукції; -самостійно формувати свої виробничі плани, визначати масштаби своєї діяльності, добирати видавничу продукцію за тематичною спрямованістю; -приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на розповсюдження видавничої продукції, погоджувати замовлення з видавцями та виготівниками видавничої продукції; -встановлювати виробничі відносини з іноземними видавцями, виготівниками чи розповсюджувачами видавничої продукції з метою її ввезення або вивезення. Розповсюджувач зобов'язаний:  -здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України; -подавати у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну статистичну звітність про вивезення за межі України і ввезення видавничої продукції в Україну.
		Отже, судом не встановлено жодних порушень Відповідачами 2,3,4,5 (ТОВ «Книгарня Є», ТОВ «Фудмаркет» (магазин «Моя Книга»), ТОВ «Логос Транс», ТОВ «Смолоскип») прав Позивача, оскільки вони діями з дотриманням прав та обов'язків розповсюджувачів видавничої продукції, визначених ст.26 Закону України «Про видавничу справу».
		Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме стягнення з Відповідача1 ТОВ «Видавництво Фоліо» на користь Позивача компенсації за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності у розмірі 100 936,00 грн., то в порядку ст. 88 ЦПК України з вказаного Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума судових втрат, сплачених Позивачем при зверненні до суду, у розмірі 1820,00грн., що складається з 1700,00грн. судового збору і 120,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).
		Враховуючи все наведене вище, на підставі ст.ст. 7, 8, 11, 13, 15, 29, 32, 33, 50, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст.ст. 10, 20, 26 Закону України «Про видавничу справу», ст.ст. 3,6 , 424, 428, 433, 627. 628, 640, 641 ЦК України, враховуючи позицію, викладену у п. 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06. 2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня Є", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (магазин "Моя Книга"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське незалежне видавництво "Смолоскип", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,  про поновлення порушених авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації - задовольнити частково.
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" припинити випуск, реалізацію та інше використання творів ОСОБА_4, а саме: "Гуси-лебеді летять", "Правда і кривда" - п'єса, "Правда і кривда" - роман, "Чотири броди", авторське право на які належить ОСОБА_1.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" на користь ОСОБА_1 компенсацію, замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності у розмірі 100 936,00 грн. (сто  тисяч девятсот тридцять шість гривень 00 копійок), що складає 88 розмірів мінімальної заробітної плати.
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1820,00грн., сплачені позивачем при зверненні до суду.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...