Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2028/1699/2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2013. Оприлюднено: 26.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________
		Провадження № 22-ц/790/2175/13                                  Головуючий 1 - інстанції - Трояновська Т.М.
		Справа № 2028/1699/2012                                                                                 Доповідач - Кругова С.С.
		Категорія - стягнення боргу                                              
		 
		                                                           Р І Ш Е Н Н Я      
		                                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		    23 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
		                                головуючого судді   - КРУГОВОЇ С.С.
		                                суддів колегії            - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
		                                                                   - ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
		                                при секретарі            - Шпарага О.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу,-
		                                                       
		                                                        в с т а н о в и л а :
		 
		          У серпні 2012 року позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму грошових коштів, отриманих за розпискою від 23 червня 2012 року в розмірі 15000 грн.; у рахунок компенсації, завданої моральної шкоди, суму в розмірі 6000 грн. та судові витрати 
		          Заочним рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		          В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		          В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України розписка є підтвердженням укладання договору позики і посвідченням передачі визначеної грошової суми, але сама вона не є договором позики. Проте на підтвердження договору позики може бути надана розписка позичальника.
		          Вказує, що в даному випадку в розписці сторони обумовили боргове зобов'язання щодо повернення грошових коштів, і це можливо вважати як авансовий платіж угоди про наміри в майбутньому  укласти договір підряду, оскільки до моменту укладання розписки ОСОБА_5 виконував роботи щодо його будинку (розбирав стріху). Коштів у останнього не було, тому він пообіцяв в разі позичання коштів організувати закупівлю матеріалів та продовження роботи, однак нічого не виконав.
		          Крім того, стверджує, що надав суду докази отримання відповідачем коштів, а саме розписку, а обов'язок доведення обставин, якими заперечується позов, законодавець покладає на відповідача, про що йдеться в ухвалі судової колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року.
		 
		Позивач звернувся  з позовом  27 серпня  2012 року,  рішення постановлено судом першої інстанції 5 лютого 2013 року. До апеляційного суду справа надійшла 4 березня  2013 року.  Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції і апеляційний суд вживали всі необхідні заходи щодо повідомлення відповідачів  про розгляд справи, намагалися викликати їх  до суду з метою надання їм можливості надати пояснення суду і відповідні докази. 
		Згідно ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі , зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
		Матеріали справи свідчать, що відповідачі зловживають своїми правами і не цікавляться розглядом справи, в судове засідання  не з?являються,  про причини неявки суду не повідомляють,  що судова колегія розцінює як небажання приймати участь у розгляді справи. Судами неодноразово направлялись судові повістки, телеграми і листи, які повертались до суду  без вручення із зазначенням, що квартира зачинена і за повідомленнями ніхто не з'являється.  За місцем реєстрації відповідача ОСОБА_5 телеграму отримав батько.
		Згідно п.2 ч.5 ст.74 ЦПК України  у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
		          З огляду на це, судова колегія вважає, що підстав для визнання причин неявки відповідачів поважними  у суду не має і  розглядає справу без їх участі .
		В даному випадку розгляд справи за відсутності відповідачів не є порушенням основних засад судочинства, встановлених ст.129 Конституції України, оскільки вони не були позбавлені реальної можливості здійснити  право захисту своїх прав, а суд - можливості повного та всебічного дослідження обставин справи на засадах змагальності.
		Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.  
		         Судова колегія, вислухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона   підлягає задоволенню.   
		         Постановляючи заочне  рішення про відмову у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що надана суду розписка не може бути доказом того, що між позивачем і ОСОБА_5 укладено саме договір позики. Крім того, позивачем не доведено вини відповідачів в заподіянні йому моральних страждань.
		         Проте з  таким висновком  суду  погодитись не можна, оскільки висновки суду не відповідають  з?ясованим обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального і процессуального права.
		 
		          У відповідності з вимогами ст..213,214 ЦПК України судове рішення має бути законним і обгрунтованим, ухваленим з додержанням вимог цивільного судочинства згідно з законом, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими  доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
		Недодержання судом цих вимог є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового.
		Суд помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову пославшись на відсутність доказів укладення договору позики, тому що  розписка чітко свідчить про факт передачі авансу і суд повинен був вирішити справу на підставі норм  матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. 
		Стаття 11 ЦПК на яку неправильно послався суд , як на підставу для відмови в позові передбачає розгляд справи судом в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів і не забороняє застосовувати норми матеріального права до спірних правовідносин  відмінні від тих, що зазначають сторони у справі.
		Статтею 8 ЦПК на суд покладено обов»язок вирішувати справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до  п.3, 4 ч.1 ст..309 ЦПК  підставами для скасування  рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального права .
		За таких обставин, рішення   підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав від ОСОБА_4 аванс для купівлі будівельних матеріалів в сумі 15    000 грн. і зобов»язався якщо не будуть завезені будматеріали повернути грошові кошти 15000 грн. і відшкодувати витрати пов»язані з розібранням крівлі (а.с.5). Тобто між сторонами виникли договірні правовідносини.
		Згідно ст..627 ЦК України відповідно до ст..6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана  повернути майно  і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Оскільки взяті на себе зобов»язання ОСОБА_5 не виконав, передана відповідачу сума авансу 15000 грн.   підлягає поверненню позивачу.
		Що стосується відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позов не може бути задоволено, оскільки сторони не домовлялись про відшкодування моральної шкоди, а спірні правовідносини виникли на підставі договору.
		Також неправомірною є вимога позивача до ОСОБА_6, оскільки матеріали справи не свідчать про її причетність до отримання авансу на придбання будівельних матеріалів.
		Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються  з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Як вбачається  з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.. , при зверненні до суду апеляційної інстанції 114 грн. 70 коп. грн. (а.с.1,69).
		 
		Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням того, що в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовлено, з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати сплачені до суду першої інстанції з позовних вимог про стягнення 15000 грн. , а саме 107 грн. 30 коп. і судові витрати сплачені до суду апеляційної інстанції 114 грн. 70 коп., всього 222 грн.
		 
		Керуючись ст.570, 627, 1212  ЦК України,  ст. 11,79, 88,303, 304, 307, 309,  313,  314, 316, 317, 319 ЦПК України ,  колегія суддів, - 
		                                              В и р і ш и в  :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.  
		Заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 лютого 2013 року- скасувати і ухвалити нове. Позов задовольнити частково.
		          Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. і судові витрати в сумі 222 грн., всього 15 222 (п"ятнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн., в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		В задоволенні позову до  ОСОБА_6 - відмовити.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту  проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.
		          Головуючий  суддя -                                               
		          Судді колегії  -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...