Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-12/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                
		 
		 
		Справа №  1-12/12 
		Провадження №:  1/752/5/13 
		 
		                                                        В И Р О К
		                                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		25.04.2013   р.  м.  Київ
		 Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді Бондаренко  Г. В. при секретарі -                                  Титенко Ю.А., БродюкЛ.С.,
		 за участю прокурорів -                  Воліка О.І., Збаравської Н.В., 
		                                                           ЗамковоїК., Ткачук Ю.Б.,  
		                                                           ОнікеєнкоК.Г., Куца О.О.,
		потерпілих  -                                      ОСОБА_4, ОСОБА_5,                      
		                                                           ОСОБА_6,
		захисників -                                       ОСОБА_7, ОСОБА_8,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має малолітню дитину, працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, 
		встановив:
		наказом начальника Головного управління МВС України в м. Києві № 737 о/с від 01.08.08 року майора міліції ОСОБА_10 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами і злочинними організаціями УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві і він, будучи працівником міліції, є службовою особою, що здійснює функції представника влади.
		Відповідно до ст. 2 Закону України „Про міліцію" від 20.12.90  року№ 565-ХІІ, із змінами та доповненнями, основними завданнями міліції, зокрема, є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; захист власності від злочинних посягань тощо.
		Статтею 3 вищевказаного закону передбачено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості тощо, а згідно зі статтею 5 - міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом; ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції; міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.
		16.12.08 року до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві звернувся ОСОБА_11 із заявою про вчинення стосовно нього групою невідомих осіб насильницького злочину, яку того ж дня зареєстровано в Журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини. Згідно з резолюцією заступника начальника УБОЗ ОСОБА_12 від 16.12.08 року проведення дослідної перевірки в порядку ст. 97 КПК України в редакції 1960 року було доручено відділу боротьби з організованими групами та міжнародною злочинністю, співробітником якого є ОСОБА_10
		Отримавши відповідну вказівку заступника начальника вказаного відділу ОСОБА_13, 16.12.08 року приблизно о 16 годині ОСОБА_10, якого було призначено старшим, спільно з оперуповноваженими того ж відділу ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а також заявником ОСОБА_11 на двох службових автомобілях виїхали до кафе „Заведение Дача", розташованого по вул. Сошенка, 1-А в м. Києві, де останньому була призначена зустріч особами, які, з його слів, вчинили щодо нього злочин. Згідно з вказівкою ОСОБА_13 метою цього виїзду було встановлення осіб, які призначили ОСОБА_11 дану зустріч та запрошення їх до приміщення УБОЗ для опитування в межах перевірки заяви останнього.
		По прибуттю до кафе співробітниками УБОЗ було встановлено, що ОСОБА_11 мав зустріч з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яких на вулиці в автомобілі чекали ще двоє осіб - ОСОБА_17 та ОСОБА_6 На виконання вказівки керівництва ОСОБА_10 запропонував вказаним особам проїхати до приміщення УБОЗ по вул. Горького, 114 в м. Києві для дачі пояснень по обставинах, викладених в заяві ОСОБА_11 про вчинення стосовно нього злочину, на що вони дали свою згоду.
		Після цього, 16.12.08 року приблизно в період часу з 20.00 до 22.00 год. ОСОБА_10, знаходячись в приміщенні УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Горького, 114 та являючись службовою особою, що здійснює функції представника влади, реалізуючи свої службові повноваження, проводив як представник органу дізнання в ході перевірки вищевказаної заяви ОСОБА_11 бесіду з ОСОБА_4, під час якої, діючи умисно, порушуючи вищевказані вимоги закону України «Про міліцію» та явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, маючи на меті незаконно примусити останнього зізнатися у вчиненні злочинних дій по відношенню до ОСОБА_11, застосував до ОСОБА_4 фізичне насильство, а саме наніс удари кулаками по тулубу, ногами по ногах, книжкою по голові та руках, а також здавлював зап'ястки наручниками, заподіявши тим самим істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_4 заподіяно синці в лобній ділянці справа, на правому та лівому плечі, набряк м'яких тканин обох зап'ястків, струс головного мозку, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №66/Е від 20.03.09 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		 
		Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_9 показав, що свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає, оскільки дійсно на виконання вказівки керівництва 16.12.2008 року після 16 год. як керівник групи спільно з іншими працівниками УБОП приймав участь у виїзді до кафе «Дача» для перевірки викладених у заяві потерпілого ОСОБА_18 доводів та у запрошенні до приміщення УБОЗ обох ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5. В подальшому дані особи за їх добровільної згоди були супроводжені до УБОЗ. По приїзду він доповів своєму керівнику ОСОБА_13. про ситуацію і останній надав вказівку опитати даних осіб іншим працівникам УБОЗ. Він, в свою чергу, участі у опитуванні даних осіб не приймав, будь-які тілесні ушкодження ОСОБА_4 не наносив. Вважає, що потерпілий ОСОБА_4 оговорює його, оскільки він сприймав його (підсудного) під час їх супроводу до УБОЗ як головного, крім того, потерпілий знав, що зібрані матеріали достатні для притягнення його до кримінальної відповідальності, тому вирішив таким чином захистити себе і оговорити його. Крім того, підсудний вказав, що покази ОСОБА_4 в повній мірі спростовані зібраними у справі доказами, інших доказів на підтвердження його вини у справі немає.
		 
		Дослідивши докази, зібрані по справі, суд вважає повністю доведеною винуватість підсудного ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується наступним.
		Потерпілий ОСОБА_4 в суді показав, що увечері 16.12.08 року він знаходився в кафе „Заведение Дача" по вул. Сошенка в м. Києві, де спілкувався за столиком з ОСОБА_18 та ОСОБА_5. На вулиці в автомобілі на нього чекав батько - ОСОБА_17, а також знайомий ОСОБА_6 В цей час всередину кафе увійшов працівник УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10, який наказав їм вийти на вулицю, що вони і зробили. Крім ОСОБА_10 на вулиці перебували ще кілька співробітників УБОЗ. В цей момент під'їхав патрульний автомобіль міліції, яку викликали працівники закладу, де вони знаходились. Міліціонери перевірили особи працівників УБОЗ та поїхали. Після цього ОСОБА_10 запропонував їм всім поїхати до УБОЗ надати пояснення, а що вони погодились і всі разом поїхали на вул. Горького. Біля кафе та по дорозі вони будь-якого опору працівникам УБОЗ не чинили, сила до них не застосовувалась.
		По приїзду близько 18-19 години до приміщення УБОЗ по вул. Горького, 114 в м. Києві, його завели в один з кабінетів, де постійно знаходився хтось з працівників міліції, і в який через деякий час увійшов ОСОБА_10 та почав намагатися погрозами змусити його зізнатися у викраденні і побитті ОСОБА_18 Оскільки він подібних дій не вчиняв, то відмовився виконати вимоги ОСОБА_10 Не дивлячись на це ОСОБА_10 почав його бити - кілька разів вдарив кулаком у живіт; в область грудної клітини, по спині та плечах, крім того, товстим блокнотом, розміром із звичайну книгу, наносив удари по зап'ястках, а також по голові, здавлював зап'ястки рук наручниками. У даних знущаннях приймав участь і інший працівник УБОЗ по імені ОСОБА_5. Крім того, під час вказаних подій підсудний забрав у нього велику суму грошових коштів, які в подальшому йому не повернув. Потім інший співробітник УБОЗ відібрав у нього пояснення і приблизно о 1 год. ночі 17.12.08 року його відпустили. Під час його побиття ОСОБА_9, його заводили до кабінету, де сидів його батько. В нього в той момент було почервоніння на шиї, проте на питання батька чи все гаразд, він відповів, що так, оскільки не хотів, щоб той хвилювався.
		Коли він вийшов з УБОЗ, то біля входу на нього чекав батько, який зупинив для нього таксі і він поїхав додому в бік площі Шевченка. Коли вони доїхали неподалік його будинку, після того як він вийшов з машини, йому стало погано та він присів на тротуарі на бровку, його нудило. Біля нього в цей момент зупинився автомобіль з незнайомими особами, які викликали для нього швидку медичну допомогу. Коли приїхали лікарі, він повідомив, що його побили в міліції по вул. Горького, на скільки він пам'ятає, то в присутності лікарів його також нудило. Потім його доставили в Київську міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги та госпіталізовано. В лікарні він також казав, що його побили працівники УБОЗ. Потім до лікарні приїхав його батько, якому він також все розповів. Крім того, потерпілий показав, що до даних подій він підсудного не знав, будь-якої неприязні до нього не відчував, тому оговорювати його в нього немає підстав. Вважає, що підсудний заслуговує суворого покарання та не має права працювати в правоохоронних органах.
		Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, крім іншого, зокрема в частині подій, що мали місце 16.12.08 року в кафе „Заведение Дача" по вул. Сошенка в м. Києві і поблизу нього та в частині слідування від кафе до приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Горького, 114 дали покази, аналогічні показам потерпілого ОСОБА_4, підтвердивши той факт, що біля кафе до них силу не застосовували, вони опір не чинили.
		Крім цього, ОСОБА_6 показав, що під час опитування ОСОБА_9 також застосовував до нього фізичну силу, вимагав визнати свою вину, також він чув як кричав потерпілий ОСОБА_5, вважає, що до нього також застосовували силу. Крім того, ОСОБА_6 вказав, що, коли знаходився в УБОЗ, то бачив як ОСОБА_4 йшов по коридору у супроводі одного з працівників міліції, при цьому, ОСОБА_4 був у наручниках, а на зап'ястках у нього були синці.
		ОСОБА_5 також вказав на застосування до нього фізичної сили з боку підсудного та погроз в приміщенні УБОЗ, крім того, останній вимагав у нього гроші за те, щоб його не посадили в тюрму, забрав у нього мобільний телефон. ОСОБА_4 в приміщенні УБОХ в ту ніч він не бачив.
		Свідок ОСОБА_17 в суді також підтвердив обставини, що відбулися 16.12.08 року біля кафе „Заведение Дача", надавши покази аналогічні показам потерпілих щодо обставин їх запрошення та приїзду до приміщення УБОЗ для надання пояснень по заяві ОСОБА_18  Крім того, вказав, що опір біля кафе вони не чинили, поїхали добровільно, силу ні до кого в його присутності не застосовували. До приміщення УБОЗ вони приїхали приблизно о 19.20 год., після чого його та ОСОБА_5 записали в журналі і провели на 5-й поверх, де розмістили у різних кабінетах. Потім один з працівників УБОЗ відібрав у нього письмові пояснення. Під час перебування в кабінеті, туди зайшов ОСОБА_19 та сказав, що його син зізнався у вчиненому, він попросив його привести до нього. Кли завели сина, він помітив у нього почервоніння в області шиї чи обличчя, проте син сказав, що йому жарко і все гаразд. Потім його відпустили і він чекав сина біля приміщення УБОЗ. Близько 1 години його син ОСОБА_4 вийшов з приміщення УБОЗ, було темно, він не помітив на ньому тілесні ушкодження. Син сказав, що поїде додому, тому він зупинив йому таксі, а сам поїхав у справах. Приблизно о 2 год. чи раніше йому подзвонила на мобільний телефон невідома особа, яка повідомила, що сина „швидка" повезла в лікарню швидкої медичної допомоги. Відразу після цього він приїхав до вказаної лікарні. Спочатку його до сина не пустили, оскільки він був госпіталізований. Потім під час спілкування з ОСОБА_4, останній розповів як ОСОБА_19 наносив йому удари по рукам, голові, бив якоюсь книжкою, він бачив, що у сина опухлі руки, почервоніння на лиці, син почував себе дуже погано. В подальшому він звернувся в УБОЗ за поясненнями, проте не отримавши відповідь, звернувся до прокуратури. 
		Свідок ОСОБА_20 в суді показав, що 16.12.08 року зранку він разом з ОСОБА_21 заступили на добове чергування у складі бригади швидкої медичної допомоги № 73. Вночі 17.12.08 року о 1.33 год. поступив виклик швидкої на вул. Вишгородську, 46. О 1.44 год. їх бригада прибула на місце, де побачили раніше незнайомого молодого чоловіка, який назвався ОСОБА_4, віком 22 роки. Коли вони приїхали, ОСОБА_4 сидів на бровці тротуару, поблизу проїжджої частини вул. Вишгородської, навпроти будинку № 46. На його запитання з приводу стану здоров'я, ОСОБА_4 поскаржився на головний біль, головокружіння, нудоту, болі в області животу та грудної клітини. На запитання стосовно того, що з ним трапилося ОСОБА_4 повідомив, що його побили працівники міліції чи в приміщенні, чи на вулиці Горького в м. Києві, що в районі Володимирського ринку. Деталі побиття він не розповідав, хто саме з міліціонерів чи УБОЗ, чи з райвідділу, не знає, для нього немає різниці. Також хлопець повідомив, що за даною адресою він приїхав на таксі, а потім йому стало погано і хтось викликав йому швидку. Оглянувши хворого, він видимих тілесних ушкоджень не побачив, але у ОСОБА_4 виникали симптоми блювоти, тому був поставлений попередній діагноз - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Крім цього, у зв'язку зі скаргами хворого на болі в області грудей та живота був поставлений попередній діагноз закрита травма грудної клітини (ЗТГК) та закрита травма животу (ЗТЖ). Після цього було прийнято рішення доставити хворого для більш ретельного огляду до лікарні. Потім на автомобілі „швидкої" ОСОБА_4 доставили до відділення політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де його почали оглядати лікарі зазначеного відділення. Згодом до лікарні приїхав батько ОСОБА_4 Крім того, свідок вказав, що у разі виявлення почервонінь, в тому числі на кистях рук, він про них у карті не пише. Гематом чи  синців на кистях рук, він не бачив, проте враховуючи погодні умови, можна сказати, що синці, гематоми чи припухлості від наручників на кистях рук могли виникнути через 1-1,5 години, після їх спричинення. Також свідок пояснив, що його вказівка у картці виїзду швидкої допомоги про те, що хворого побили невстановлені особи написана ним з власної ініціативи. ОСОБА_4 казав, що його побила міліція, проте враховуючи його травму та стан здоров'я в той момент, він вирішив написати саме про невстановлених осіб, писати дослівно зі слів хворого він не зобов'язаний.
		Аналогічні за своїм змістом показами в суді надала і свідок ОСОБА_22
		Свідок ОСОБА_13 в суді показав, що 16.12.08 року до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві звернувся ОСОБА_11 з заявою про вчинення стосовно нього протиправних дій з боку невідомих осіб. Вказана заява була зареєстрована в ЖРЗПЗ в черговій частині УБОЗ. Проведення перевірки по вказаній заяві керівництвом УБОЗ було доручено відділу, де він є заступником начальника.
		В ході спілкування з ОСОБА_11 стало відомо, що особи, які вимагали у нього гроші, призначили йому зустріч увечері 16.12.08 в кафе „Заведение Дача" в районі площі Шевченка в м. Києві. У зв'язку з вказаними обставинами він дав вказівку своїм підлеглим ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_23 та ОСОБА_15 виїхати разом з заявником ОСОБА_11 до кафе, встановити осіб, які призначили тому зустріч та запросити їх до приміщення УБОЗ для опитування по заяві ОСОБА_11, дозволу на затримання осіб він не надавав. Увечері того ж дня зазначені працівники повернулися та ОСОБА_10 доповів йому, що особи, з якими зустрічався ОСОБА_11 встановлені і знаходяться в приміщенні УБОЗ. Після цього він надав вказівку кільком своїм підлеглим опитати всіх доставлених. На скільки він знає ОСОБА_9 участі в опитування даних осіб не брав, майже весь час знаходився у нього в кабінеті. В один із моментів він спілкувався із потерпілим ОСОБА_4, останній не висловлював будь-яких скарг.
		Суд критично ставиться до показів даного свідка в тій частині, що ОСОБА_9 під час перебування в приміщенні УБОЗ ОСОБА_4 весь час знаходився у нього в кабінеті та не міг спричинити тілесні ушкодження потерпілому, і що ОСОБА_4 оговорює ОСОБА_9 з невідомих йому причин, оскільки дані покази спростовуються показами потерпілих, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та іншими зібраними у справі доказами в їх сукупності. Суд вважає такі покази свідка ОСОБА_13, враховуючи місце його роботи, місце роботи підсудного та взаємостосунки із ОСОБА_9, такими, що направлені на допомогу підсудному уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. З аналогічних підстав суд не бере до уваги і покази свідка ОСОБА_26, який вказував, що він разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_9 постійно знаходився в кабінеті 16.12.2008 року після доставки підсудним осіб для опитування і тому ОСОБА_9 не міг вчиняти незаконних дій по відношенню до потерпілого. Слід вказати, що на питання суду про події, що відбувались між свідком та підсудним в інші дати, близькі до 16.12.2008 року, останній повідомив, що цих обставин не пам'ятає, крім того, він не пам'ятає осіб, яких приводили для опитування 16.12.2008 року, хто саме їх опитував та у зв'язку із чим. Крім того, з показів даного свідка він разом з ОСОБА_9 після 20 год. 16.12.2008 року покинув приміщення УБОЗ і що робив підсудний в подальшому йому невідомо. За таких обставин, суд визнає дані покази такими, що також спрямовані на допомогу своєму колезі по роботі ОСОБА_9 уникнути кримінальної відповідальності.
		Свідок ОСОБА_14 в суді показав, що 16.12.08 року біля 17.00 - 17.30 год. він спільно з працівниками УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, за вказівкою заступника начальника відділу ОСОБА_13 на двох службових автомобілях виїхали до кафе „Заведение Дача", яке розташоване в районі площі Шевченка в м. Києві, з метою перевірки заяви ОСОБА_11 та встановлення осіб, які тому призначили зустріч у вказаному кафе. Крім цього, ОСОБА_13 була поставлена задача запросити даних осіб до приміщення УБОЗ для опитування. По прибуттю на місце ними було встановлено, що ОСОБА_11 зустрічався у вказаному кафе з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яких на вулиці чекали ОСОБА_17 та ОСОБА_6 Всі вищевказані особи в подальшому були запрошені до приміщення УБОЗ для надання пояснень з приводу заяви ОСОБА_18, на що останні погодились, будь-яка фізична сила чи спецзасоби до вказаних осіб не застосовували.
		До приміщення УБОЗ по вул. Горького, 114 в м. Києві він їхав в автомобілі „Каділак Ескалейд" під керуванням ОСОБА_17, де також знаходилися ОСОБА_10 і ОСОБА_5. До УБОЗ приїхали приблизно о 19.00 - 19.30. При вході він зробив запис у Журналі реєстрації відвідувачів про те, що до кабінету № 525 проходять ОСОБА_17 та ОСОБА_5 ОСОБА_10 з вказаними особами зайшли першими. Після цього він піднявся на 5-й поверх і зайшов до свого кабінету. Через деякий час до нього в кабінет увійшов ОСОБА_13 разом з ОСОБА_4 та доручив опитати останнього по заяві ОСОБА_18. Опитавши ОСОБА_4, він провів його до виходу з приміщення УБОЗ і більше з ним не зустрічався. ОСОБА_4 пішов приблизно о третій годині ночі. Весь цей час він знаходився у нього в кабінеті, декілька разів він виводив його в туалет, в коридорі зустрічали батька останнього, вони спілкувались. Чи знаходився у нього в кабінеті ОСОБА_9 під час опитування, він не пам'ятає. До ОСОБА_4 ніхто фізичну силу не застосовував, чому він оговорює ОСОБА_9, йому невідомо. 
		Суд також критично ставиться до показів вищевказаного свідка в частині того, що потерпілий весь час знаходився разом із ним і в його присутності до останнього фізичну силу не застосовували, оскільки дані покази спростовуються вищенаведеними у вироку показами потерпілих та свідків ОСОБА_17, ОСОБА_24, ОСОБА_25 Враховуючи те, що свідок продовжує працювати в УБОЗ, перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_9 та має з ним тісні корпоративні стосунки суд визнає його покази у вказаній чатсині неправдивими, направленими на уникнення підсудним кримінальної відповідальності.
		Свідок ОСОБА_16 в суді підтвердив покази ОСОБА_23 в частині описання подій, що відбувалися увечері 16.12.08 року біля кафе „Заведение Дача" по вул. Сошенка в м. Києві та супроводження від цього кафе до приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Горького, 114 ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Крім того, свідок показав, що після доставки вказаних осіб до кабінету керівництва він покинув територію УБОЗ і яким чином проводилося опитування ОСОБА_4 йому невідомо.
		Згідно показів свідка ОСОБА_27 в суді, останній 16.12.08 року у вечірній час проводив опитування лише ОСОБА_5, після чого відвів останнього та передав його пояснення ОСОБА_13 Про те, хто та яким чином опитував потерпілого ОСОБА_4 йому також невідомо, тому його покази також не беруться судом до уваги.
		З тих же причин суд не бере до уваги і покази свідка ОСОБА_28, надані ним в суді, оскільки останній за вказівкою керівництва проводив лише опитування ОСОБА_17 Яким чином, де та хто проводив опитування ОСОБА_4, йому невідомо. Покази даного свідка про те, що ОСОБА_9 під час того як він опитував ОСОБА_17 не заводив до нього потерпілого ОСОБА_4 не спростовують покази потерпілого та його батька в цій частині, оскільки свідок ОСОБА_28 не увесь час знаходився у кабінеті разом із ОСОБА_17
		Покази свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_31, які в складі служби охорони 16.12.2008 року приблизно о 16 год. здійснили виїзд до кафе «Дача» по вул. Сошенка в м. Києва, у зв'язку із спрацюванням тривожної кнопки, впевнились у відсутності будь-яких порушень та поїхали з місця, також не мають відношення до пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення і тому не беруться судом до уваги.
		 
		Крім вказаних вище показів потерпілих та свідків, які покладені в основу обвинувального вироку та в повній мірі узгоджуються між собою, вина ОСОБА_9 також підтверджується безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, даними протоколів очних ставок, в ході яких ОСОБА_4, ОСОБА_17 підтвердили свої покази в присутності співробітників УБОЗ МВС України в м. Києві (т. 2 а.с. 123-126, 127-129, 143-147, 148-150); даними висновку судово-медичної експертизи від 20.03.09 № 66/Є, відповідно до яких на тілі ОСОБА_4 виявлено синці в лобній ділянці справа, на правому та лівому плечі, набряк м'яких тканин обох зап'ястків, струс головного мозку, які могли утворитись 16.12.08 року за обставин, викладених ОСОБА_4, та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 3 а.с. 149-151). Експерт ОСОБА_32 в судовому засіданні в повній мірі підтвердив наданий ним висновок та додатково показав, що під час проведення даної експертизи додаткові документи він не витребовував, у зв'язку з відсутністю такої необхідності. Потерпілого він оглядав особисто та виявив у останнього тілесні ушкодження, в тому числі, синці, описані ним у висновку. Свій висновок про час їх виникнення та механізм підтримує в повному обсязі. Суд вважає даний доказ належним та допустимим. Суд не бере до уваги наданий стороною захисту висновок спеціаліста, оскільки він протирічить висновкам експерта, який був попереджений про кримінальну відповідальність як під час проведення експертизи, так і під час його допиту в суді, показам потерпілих та вищевказаних у вироку свідків. Крім того, висновок спеціаліста не спростовує факт спричинення ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Слід вказати, що ступінь тяжкості таких ушкоджень не впливає на обсяг обвинувачення та кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_9
		Крім того, вина підсудного підтверджується і даними карти виїзду швидкої медичної допомоги № 118 від 17.12.08 року, відповідно до яких 16.12.08 року о 1 год. 33 хв. надійшов виклик за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 46 (біля проїжджої частини погано чоловіку); виїхала бригада у складі лікаря ОСОБА_20 та фельдшера ОСОБА_21; прибуття бригади на місце - 1 год. 44 хв.; хворий ОСОБА_4, 22 роки; діагноз - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закриті травми грудної клітини та животу; зі слів хворого - був побитий невідомими за адресою: м. Київ, вул. Горького, 114 (т. 3 а.с. 127, 142); даними протоколом огляду Журналу реєстрації громадян, які перебували на території УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, у якому, крім іншого, зафіксовано, що 16.12.08 року до співробітника УБОЗ ОСОБА_14 (каб. 525) прибув ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (т. 4 а.с. 2-6).
		 
		Таким чином, суд, допитавши потерпілих, свідків та дослідивши матеріали кримінальної справи в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин, доведена в повній мірі. Суд вважає, що покази потерпілих та свідків ОСОБА_17, ОСОБА_24 та ОСОБА_21 є логічними та послідовними, узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними у справі письмовими доказами, підстав оговорювати потерпілими чи свідками підсудного судом не встановлено. Наведена ОСОБА_9. підстава для оговору його потерпілим ОСОБА_4 є необґрунтованою та надуманою, враховуючи те, що кримінальна справа відносно останнього порушена не була, до УБОЗ його запросили виключно для опитування і його поїздка туди, як стверджує сам підсудний, була добровільною. Крім того, слід вказати, що у супроводі та опитуванні ОСОБА_4 брали участь й інші працівники УБОЗ, проте потерпілий як під час досудового, так і судового слідства постійно наголошував саме на спричиненні йому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 
		Незначні розбіжності у показах потерпілого ОСОБА_4 щодо механізму та кількості нанесених йому ударів ОСОБА_9 суд визнає несуттєвими, враховуючи стан потерпілого, в якому він перебував під час нанесення йому тілесних ушкоджень, та те, що з моменту подій пройшло більше чотирьох років. Враховуючи вказане, зазначені стороною захисту розбіжності в показах потерпілого ОСОБА_4, на думку суду, не впливають на обсяг пред'явленого підсудному обвинувачення щодо перевищення ним своїх службових повноважень за викладених у вироку обставин.
		 
		До показів підсудного ОСОБА_9 щодо його непричетності до вчинення інкримінованого злочину суд ставиться критично, вважає їх позицією захисту підсудного, спрямованою на уникнення кримінальної відповідальності, оскільки такі його покази в повній мірі спростовані в ході як досудового, так і судового слідства вищенаведеними у вироку доказами, які визнані судом належними, допустимими та достатніми.
		 
		Суд позбавлений можливості надавати оцінку показам потерпілого ОСОБА_4 щодо викрадення  у нього грошей, нанесення йому ударів й іншою особою разом з ОСОБА_9, показам потерпілого ОСОБА_6 про застосування до нього та до потерпілого ОСОБА_5 з боку ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, показам потерпілого ОСОБА_5 про застосування до нього фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_9, вимагання останнім у нього грошових коштів за не притягнення до відповідальності, оскільки відповідно до вимог ст. 275 КПК України в редакції 1960 року суд розглядає справу виключно в межах пред'явленого конкретним особам обвинувачення.
		За таких обставин, суд, як вказано вище, приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку суду доведена повністю. 
		Дії ОСОБА_9, враховуючи пред'явлене йому обвинувачення, слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК України як умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а також супроводжувались насильством, за відсутності ознак катування (редакція ст. 365 КК України від 15.04.2008 року).
		При призначенні підсудному ОСОБА_9 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, зокрема, місце вчинення та досвід роботи ОСОБА_9 в правоохоронних органах, думку потерпілого ОСОБА_4, який вважав за необхідне призначити підсудному сувору міру покарання та заборонити останньому працювати в правоохоронних органах, дані про особу підсудного, який має постійне місце проживання та реєстрації, працює, характеризується позитивно, одружений, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, за даними облікової документації під наркологічним і психіатричним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання, - наявність малолітньої дитини, та вважає за необхідне призначити йому за ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції ст. 365 КК України від 15.04.2008 року) основне покарання у виді позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах в межах, передбачених санкціями даних частин статей.
		Також, суд приходить до висновку про необхідність позбавити підсудного ОСОБА_9 в порядку, передбаченому ст. 54 КК України, спеціального звання майора міліції, беручи до уваги те, що підсудний вчинив тяжкий злочин із використанням наданої йому влади та повноважень. На думку суду призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_9 та попередження вчинення нових аналогічних злочинів працівниками правоохоронних органів.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України в редакції 1960 року, суд
		засудив:
		ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 обчислювати з 25 квітня 2013 року.
		На підставі ст. 54 КК України позбавити засудженого ОСОБА_9 спеціального звання - «майор міліції».
		Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту для подальшого утримання до вступу вироку в законну силу у Київському СІЗО УДДУ ПВП в м. Києві та Київській області.
		Взяти засудженого ОСОБА_9 під варту в залі суду.
		Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
		                                  
		Суддя   Г. В. Бондаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...