Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/719/13- ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 2-1228/13
		760/719/13-ц
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		 
		23 квітня 2013 року   Солом'янський  районний суд м. Києва
		в складі головуючого судді       - Калініченко О.Б.
		при секретарі                              - Войцеховській М.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Представник позивача 03.01.2013 року звернувся до суду за зазначеним позовом, в якому просив визнати за позивачкою право особистої приватної власності на автомобіль марки «ВАЗ», модель 2172, державний реєстраційний № НОМЕР_1, та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
		В позові посилається на те, що позивачка з відповідачем 30.12.1994 року зареєстрували шлюб, однак шлюбні відносини не склалися, а тому рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08.11.2012 року шлюб між ними було розірвано.
		Представник позивачки зазначає, що 01.04.2008 року батько позивачки - ОСОБА_3 передав позивачці грошові кошти в розмірі 10000,00 доларів США, на підтвердження чого позивачка надала розписку від 01.04.2008 року.
		Зазначені кошти позивачка внесла на депозитний рахунок в ПАТ КБ «Правекс-Банк», а в подальшому дані кошти в сумі 78700,00 грн., що належали позивачці на праві особистої приватної власності, були спрямовані на купівлю автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який 26.02.2009 року було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2.
		Проте, право власності на автомобіль було оформлено на відповідача лише у зв'язку з тим, що він вміє керувати транспортним засобом та має відповідне посвідчення водія, крім того, на момент придбання вказаного автомобіля між сторонами були хороші сімейні відносини, тому позивачка не заперечувала проти реєстрації права власності на автомобіль за відповідачем.
		Однак, враховуючи, що на даний час шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, а  вказаний автомобіль придбаний за особисті кошти позивачки, тому остання змушена звертатися до суду за захистом свого права власності на спірний автомобіль.
		В судове засідання представник позивачки не з'явився, надававши до суду заяву, в якій, підтримуючи позовні вимоги, просив розглядати справу у його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував. 
		Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи  за зареєстрованим місця проживання, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 
		Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
		Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Відповідно до вимог ст. 57 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, але на кошти одного з них, належить йому особисто (п. 3 ч. 1). Суд також може визнати особистою власністю майно, набуте одним із них під час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6).
		Судом встановлено,  що сторони з  30.12.1994 року перебували у зареєстровано шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08.11.2012 року шлюб між ними було розрізано.
		За час шлюбу 27.02.2009 року за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль марки «ВАЗ», модель 21723 1598, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, що підтверджується наданою УДАІ МВС України ГУ у м. Києві 02.04.2013 року  інформацією. Однак позивачка зазначає, що спірний автомобіль було придбано за її особисті кошти, а зареєстровано право власності на відповідача лише з  тих підстав, що останні вміє керувати транспортних транспортним засобом та має посвідчення водія.
		Відповідно до ст. 60 СК України майно, яке подружжя придбало у шлюбі, належить дружині  й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав через поважну причину (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що будь-яка річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.  Утім, із цього правила є певне виключення.
		Так, ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю чоловіка, дружини є: майно, набуте кожним з них до шлюбу; майно, набуте ним, нею за час шлюбу але на підставі договору дарування або спадкування; майно, набуте ним, нею за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто; премії, винагороди, які він, вона одержав за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала чоловікові, дружині, а також як відшкодування, завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми,  одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися  за  рахунок  коштів,  що  були  особистою  приватною власністю кожного з них.
		Так, на підтвердження своїх доводів позивачка вказує на те, що  01.04.2008 року її батько ОСОБА_3 передав їй грошові кошти в розмірі 10000,00 доларів США, на підтвердження чого надала до суду копію розписки про отримання нею коштів від 01.04.2008 року, а також заяву ОСОБА_3, посвідчену нотаріусом Курганінського нотаріального округу Російської Федерації ОСОБА_5, відповідно до якої останній підтвердив факт дарування своїй доньці ОСОБА_1 01.04.2008 року грошових коштів у розмірі 10000,00 доларів США.
		Крім того, на підтвердження викладеному позивачка надала заяву ОСОБА_6 від 03.03.2013 року, який є спільним сином сторін, в якій останній також стверджував, що його мати отримала від свого батька і його дідуся ОСОБА_3 01.04.2008 року дарунок у вигляді грошових коштів в сумі 10000,00 доларів США.
		Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність, а відповідно до ч.1 ст.722 цього ж кодексу, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
		Так, зазначені кошти позивачка внесла на депозитний рахунок в ПАТ КБ «Правекс-Банк», що підтверджується довідкою, виданою 27.11.2012 року ПАТ КБ «Правекс-Банк», з  якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 у Лепсевському відділенні даного банку значилось три договори банківських вкладів у іноземній валюті, а саме договір банківського вкладу №118 від 05.04.2008 року на суму 10100,00 доларів США; договір банківського вкладу №174 від 08.07.2008 року на суму 10100,00 доларів США; договір банківського вкладу №194 від 09.08.2008 року на суму 8000,00 доларів США.
		В подальшому за договором банківського вкладу №194 від 09.08.2008 року з сумою вкладу 8000,00 доларів США, позивачкою 16.02.2009 року були зняті грошові кошти з урахування отриманих відсотків у сумі 8078,01 доларів США, що підтверджується наданою станом на 11.02.2013 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» клієнтською випискою по рахунку за період з 01.01.2009 року по 11.02.2013 року.
		За таких обставин, знайшли підтвердження доводи позивачки про те, що її особисті кошти були спрямовані на купівлю на автомобіль марки «ВАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_1, вартість якого склала 78700,00 грн. та який 27.02.2009 року був зареєстрований на ім'я відповідача.
		Згідно зі ст.ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказуваннями, та не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.
		Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового  розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в  тому  судовому  засіданні,  в  якому  ухвалюється   рішення. 
		Отже, враховуючи вищевикладене та надані позивачкою докази, вбачається, що спірний автомобіль марки «ВАЗ», модель 21723 1598, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, був придбаний за кошти позивачки, які вона отримала в дарунок, а й відповідно були її особистою приватною власністю. 
		Статтями 316, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів якого є визнання права.
		Таким чином, на підставі зазначеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог позивачки, оскільки інших доказів, обставин або заперечень в спростування її вимог відповідачем суду не надано, тому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «ВАЗ», модель 21723 1598, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1.
		Крім того, суд в зв'язку з визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль, який на даний час значиться зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_2, у відповідності з нормами ст.346 ЦК України вважає за необхідне припинити право власності останнього на зазначений автомобіль, а також згідно зі ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору у розмірі 500,00 грн.
		Керуючись  ст. 57, 60 СК України, ст.ст. 16, 316, 321, 346, 392, 717 ЦК України ст.ст. 3-4,  10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-226, 232 ЦПК України, суд, - 
		В И Р І Ш И В: 
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «ВАЗ», модель 21723 1598, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1.
		Припинити та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2  на  автомобіль марки «ВАЗ», модель 21723 1598, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 500,00 грн.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
		Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії рішення. 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...