Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-3831/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2013. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-3831/11
		Провадження № 2/520/2020/13
		 
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		19.04.2013 року
		 
		          Київський районний суд м. Одеси в складі:
		                    головуючого - судді                               Салтан Л.В.
		                    при секретарі                                        Зозулянському Д.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом
		ОСОБА_1 
		до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, 
		Одеської міської ради, 
		ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 
		за участю третіх осіб: Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_7 
		про визнання свідоцтва недійсним, 
		визнання договору купівлі-продажу недійсним
		та зустрічним позовом ОСОБА_2 
		до ОСОБА_1 
		за участю третіх осіб: Київської районної адміністрації Одеської міської ради, 
		Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради 
		про визнання права власності 
		та за позовом ОСОБА_7 
		до ОСОБА_1, 
		Київської районної адміністрації Одеської міської ради, 
		за участю третіх осіб: Одеської міської ради, 
		Управління земельних ресурсів Одеської міської ради 
		про визнання права сумісної власності на земельну ділянку,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за участю третіх осіб: Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва та договору купівлі-продажу.
		Остаточно уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив визнати недійсним акт введення до експлуатації від 23 березня 2000 року, житлового будинку АДРЕСА_1 з моменту його прийняття; визнати недійсним свідоцтво про право власності № 019823 від 4 червня 2000 року на зазначене домоволодіння; визнати недійсним рішення Одеської міської ради № 292-XXIV від 26 липня 2002 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року домоволодіння АДРЕСА_1; скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року зазначеного домоволодіння; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року земельної ділянки площею 0,625 га, розташованої за вказаною адресою та визнати недійсним державний акт серії ОД № 026841, виданий 25 грудня 2003 року про право власності на земельну ділянку площею 0,625 га, що розташована за вказаною адресою.
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він з квітня 1995 року є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3. Поряд з ним по АДРЕСА_1 розташовано домоволодіння та земельна ділянка, які належать ОСОБА_2. Попередніми власниками зазначеного нерухомого майна були ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3
		Діями попередніх власників в 1999 році за вказаною адресою проведено будівництво 3-х поверхового будинку, з порушенням будівельних норм та правил, з ОСОБА_1, як з суміжним землекористувачем не був узгоджений проект будинку, він не надавав своєї згоди на будівництво, вказаний будинок був збудований за межами червоної лінії з захопленням тротуару вулиці Золотий Берег.
		Також, ОСОБА_1 посилається на те, що вказаний будинок був збудований на місті самовільно знесених нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та самовільним захопленням земельної ділянки.
		В подальшому Київською районною адміністрацією Одеської міської ради узгоджений акт від 23 березня 2000 року про прийняття до експлуатації самовільно зведених будівель по АДРЕСА_1.
		ОСОБА_1 вказує на те, що незаконне будівництво та оскаржуваний акт стали підставою для подальших незаконних дій, які порушують його права як суміжного землекористувача. 
		Такими діями ОСОБА_1 вважає прийняте Київською районною адміністрацією розпорядження № 643 від 19 квітня 2000 року про прийняття до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1. Неправомірність прийнятого розпорядження підтверджує те, що він був виданий на підставі оскаржуваного акту та на підставі рішення Одеської міської ради № 487 від 23 квітня 1994 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_6 на підставі якого був збудований будинок. Однак, рішенням Одеської міської ради № 487 від 23 квітня 1994 року земельна ділянка площею 328 кв.м надана ОСОБА_6 в постійне користування для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2, тобто за іншою адресою, а не для будівництва житлового будинку. На підставі вказаного розпорядження управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради видане свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3
		26 липня 2002 року рішенням Одеської міської ради № 292-XXIV прийнято про видачу ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 державного акту про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,625 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		ОСОБА_1 вважає вказане рішення незаконним, посилаючись на те, що воно порушує його права. При виготовленні проекту землевідведення були невірно визначені межі земельної ділянки, що призвело до порушення прав суміжних землекористувачів. Межі його земельної ділянки зазначені невірно та розподіл меж з ним не узгоджувалося, внаслідок чого вказана землевпорядна документація була виготовлена з порушенням його прав.
		В подальшому земельну ділянку та домоволодіння придбав ОСОБА_2 
		Договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_2 набув права власності ОСОБА_1 також  вважає недійсним у зв'язку з тим, що документи, які стали підставою для укладення договору купівлі-продажу є такими, що порушують його права та свідоцтво про право власності, на підставі якого укладено договір, видано не на тих осіб, які підписували договір.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третіх осіб Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_7 в частині визнання недійсним та скасування  акту вводу в експлуатацію будинку.
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, за участю третіх осіб Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради та Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права власності, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0625 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на домоволодіння за вказаною адресою, придбане за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року.
		ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог посилається на вимоги статті 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
		Доказами набуття права власності добросовісним набувачем ОСОБА_2 вказує на нотаріально посвідчений з державною реєстрацією Договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 22 серпня 2002 року; свідоцтво про право власності № 019823 від 4 червня 2002 року на домоволодіння АДРЕСА_1, видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому Одеського міськвиконкому; нотаріально посвідчений з державною реєстрацією Договір від 22 серпня 2002 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0625 га, що розташована в АДРЕСА_1; державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0625 га, розташовану в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:39:004:0039) на ім'я ОСОБА_2 від 25 грудня 2003 року, серії ОД № 026841, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010350500338.
		Ухвалою суду від 26 січня 2012 року закрито  провадження у справі в частині зустрічних  вимог ОСОБА_2  до ОСОБА_1, за  участю третіх  осіб:  Київської  районної  адміністрації  Одеської міської ради, Одеської міської ради, Управління  земельних ресурсів  Одеської міської ради, про визнання права  власності  на земельну ділянку.
		Також, 26 січня 2012 року, ухвалою суду, об'єднано в одне провадження зустрічний  позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за  участю третіх  осіб:  Київської  районної  адміністрації  Одеської міської ради, Одеської міської ради, Управління  земельних ресурсів  Одеської міської ради  про визнання права  власності  на домоволодіння  з первісним  позовом ОСОБА_1  до Київської  районної  адміністрації  Одеської міської ради,  за  участю третіх  осіб Одеської  міської ради, Управління  земельних ресурсів  Одеської міської ради, ОСОБА_2  про визнання недійсним та скасування акту вводу в експлуатацію, знесення  будинку.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2012 року залишена без змін.
		ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права сумісної власності на земельну ділянку, в якому просить визнати за нею право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0625 га (кадастровий номер 5110136900:39:004:0039), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що визначено Державним актом на право власності на земельну ділянку від 25 грудня 2003 року серії ОД № 026841, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010350500338.
		ОСОБА_7 в обґрунтування своїх вимог посилається на вимоги статті 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
		11 липня 2012 року ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Київської  районної  адміністрації  Одеської міської ради, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Управління  земельних ресурсів  Одеської міської ради про визнання права сумісної власності на земельну ділянку об'єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1
		У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги своєї позовної заяви підтримав у повному обсязі, за винятком вимог про знесення, в частині яких просив позов залишити без розгляду. Позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_2 він не визнав.
		Представник Київської районного адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради позов ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не визнали, просили відмовити в їх задоволенні.
		ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали.
		Представник Управління земельних ресурсів Одеської міської ради позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не визнав.
		Вислухавши пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а у задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_2 слід відмовити.
		У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 4 квітня 1995 року належить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3.
		Суміжним землекористувачем є ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки, розміром 625 кв.м, відповідно державного акту на право власності на землю та до договорів купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року, за яким ОСОБА_6, ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_4), ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_3) продали, а ОСОБА_2 придбав домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
		ОСОБА_6 земельна ділянка площею 328 кв.м АДРЕСА_2 надана на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 487 від 23 квітня 1994 року.
		26 липня 2002 року рішенням Одеської міської ради № 292-XXIV прийнято про видачу ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 державного акту про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,625 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		При подальшому оформленні земельної ділянки та встановлення меж, розмірів, конфігурації зовнішніх кордонів і площі було допущено помилку, внаслідок якої земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 в частині розмірів, конфігурації зовнішніх кордонів і площі не відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку, а саме: у зв'язку з збільшення довжини лівого бокової межі суміжною з ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 на 3,50м у бік вул. Золотий берег, збільшення довжини і зміни конфігурації фасадної межі, із зсувом її убік вулиці вул. Золотий берег, а також зміни довжини і конфігурації лівої межі суміжної з землями ОГС (проїзд) із зсувом її у бік проїзду, утворені надлишки пл. 103,92 м2., внаслідок зміни конфігурації правого бокової межі суміжною з ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 Тобто межа повинна проходити по прямій лінії з довжиною відрізання 1,43м, тоді як вона проходить по ламаній, з зміщенням її у бік ділянки ОСОБА_1 та утворює надлишки пл. 0,62 м2; внаслідок зміни конфігурації лівої бокової межі з боку проїзду, тобто межа повинна проходити по прямій лінії, тоді як вона проходіть по ламаній, з зміщенням її у бік досліджуваної ділянки НОМЕР_1, утворена недоїмка пл. 8,89 м2, що встановлено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2011 року, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2011 року залишено без змін.
		Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, судом встановлений факт невідповідності розмірів, конфігурації зовнішніх кордонів і площі земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 не відповідає державному Акту на право власності на земельну ділянку, ще до придбання цієї земельної ділянки  ОСОБА_2, з урахуванням чого подальший перехід права власності також пройшов з порушенням.
		Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		У частині першій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Як передбачено частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що первісні документи, які стали підставою для подальшого отримання ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку, порушують права ОСОБА_1, в зв'язку з чим подальші документи ґрунтуються на неправильних обставинах та наступні дії підлягають визнанню недійсними.
		Так, при виготовленні проекту землевідведення були невірно визначені межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, що призвело до порушення прав суміжних землекористувачів. Межі земельної ділянки не узгоджувалися з ОСОБА_1, внаслідок чого вказана землевпорядна документація була виготовлена з порушенням його прав.
		Також, в ході розгляду справи встановлено, що в 1999 році за адресою АДРЕСА_1, проведено будівництво 3-х поверхового будинку, з порушенням будівельних норм та правил, з ОСОБА_1, як з суміжним землекористувачем не був узгоджений проект будинку, згода на будівництво в матеріалах справи відсутня, що також підтверджується висновком № 5441/6576 від 8 квітня 2011 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
		Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Частиною другою тієї ж статті встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Відповідного проекту на будівництво ОСОБА_6 затверджено не було, а тому  житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вважається самочинно збудованим.
		Враховуючи викладене суд вважає, що прийняття Київською районної адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради відповідного розпорядження від 19 квітня 2000 року за номером 643 про прийняття до експлуатації житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є також незаконним.
		Вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не підлягають задоволенню з тих підстав, що їх право власності ніким не оскаржується, а тому позовні вимоги є безпідставними.
		Як вбачається з наданих документів ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0625 га, даний факт підтверджується як договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002 року так і державним актом на право власності на землю від 25.12.2003 року, тобто право власності позивачем набуто на законних підставах, не ким не оскаржується та не скасоване, тому підстав для задоволення вимоги про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0625 га суд не вбачає.
		Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_7 слід відмовити в повному обсязі, а позовну заяву ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 157, 209 ч.3, 212 - 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 316, 319, 345, 376, 383 ЦК України, п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за участю третіх осіб: Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_7 про визнання свідоцтва недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити в повному обсязі.
		Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 019823 від 4 червня 2000 року на домоволодіння АДРЕСА_1 з моменту його видачі.
		Визнати недійсним рішення Одеської міської ради № 292-XXIV від 26 липня 2002 року з моменту його прийняття.
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року домоволодіння АДРЕСА_1.
		Скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року домоволодіння АДРЕСА_1.
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 серпня 2002 року земельної ділянки площею 0,625 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
		Визнати недійсним державний акт серії ОД № 026841, виданий 25 грудня 2003 року про право власності на земельну ділянку площею 0,625 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб: Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права власності - відмовити в повному обсязі.
		У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права сумісної власності на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Головуючий                                                                      Салтан Л. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...