Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-4кс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		01043, м. Київ-43, вул. П. Орлика, 8
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		4 квітня 2013 року                                                                                                                     м. Київ       
		Судова  палата у кримінальних справах                     
		Верховного Суду України у складі:
		головуючого  заступника  Голови Верховного Суду України -             секретаря Судової палати у кримінальних справах                                                                                                            Редьки А.І.,суддів:Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т.,       Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф.,за участю:начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В., захисника ОСОБА_19, -розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_20 за його заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від       25 жовтня 2012 року, 
		у с т а н о в и л а: 
		вироком Франківського районного суду міста Львова від 20 грудня 
		2011 року ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за: частиною другою статті 190 Кримінального  кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк три роки; статтею 353 КК до обмеження волі на строк два роки, а на підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк три роки. 
		ОСОБА_20 визнано винним у тому, що він самовільно присвоїв владні повноваження працівника УБОЗу ГУ МВС України у Львівській області з метою заволодіння чужим майном шляхом обману. Для цього він представлявся потерпілим працівником міліції, запевняв їх у можливості вирішення їхніх питань із використанням нібито його повноважень працівника міліції і під впливом цього обману протягом січня - листопада 2010 року у 
		м. Львові почергово заволодів грошима громадян: ОСОБА_21 в сумі 500 доларів США, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 - по 800 грн, ОСОБА_24 - 15 000 грн, ОСОБА_25 - 1200 грн, ОСОБА_26 - 1800 грн, ОСОБА_27 - 7 500 грн, ОСОБА_28 - 1000 грн, ОСОБА_29 - 440 грн, ОСОБА_30 - 700 грн, ОСОБА_31 - 200 доларів США, ОСОБА_32 - 100 доларів США, ОСОБА_33 та ОСОБА_34 - по 8000 грн, ОСОБА_35 - 6500 грн, ОСОБА_36 - 7000 грн, завдавши кожному з них матеріальної шкоди на відповідну суму. 
		Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 12 лютого 2012 року цей вирок у частині кваліфікації злочинів, інкримінованих ОСОБА_20, та визначений йому вид покарання залишив без зміни.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 жовтня 2012 року зазначені судові рішення щодо ОСОБА_20 залишила без зміни. 
		У заявах про перегляд ухвали касаційної інстанції засуджений       ОСОБА_20, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, стверджує, що його дії неправильно кваліфіковано за статтею 353 КК, оскільки, представляючись потерпілим працівником правоохоронного органу, він не надавав їм ніяких документів, які б це підтверджували, не вдягав формений одяг такого працівника, не називав конкретного звання працівника міліції. На думку заявника, словесне представлення себе працівником міліції без реальних дій на підтвердження своїх слів і за відсутності способу їх підтвердження повинно розцінюватись як таке, що не містить ознак злочину, передбаченого статтею 353 КК.
		На обґрунтування цих тверджень засуджений надав копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 березня 2008 року, якою вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2006 року щодо ОСОБА_20 у частині його засудження за статтею 353 КК скасовано, а справу у цій частині закрито за відсутністю в діях складу злочину. 
		Своє рішення касаційна інстанція обґрунтувала тим, що суд, визнавши винним ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 353 КК, не встановив та не вказав у своєму рішенні, в який спосіб ця особа незаконно представлялася потерпілим працівником міліції, зокрема, чи надавала підроблені або чужі документи, що належать службовій особі, чи називала конкретне звання працівника міліції, чи використовувала формений одяг працівника влади і не вчиняла інших, подібних за змістом дій.
		Проаналізувавши ці обставини, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що словесне представлення себе працівником міліції без реальних дій на підтвердження своїх слів і за відсутності способу їх підтвердження, може розцінюватися як фарс, обман і водночас виключає можливість кваліфікації цих дій за статтею 353 КК.
		Крім цього, у своїх заявах ОСОБА_20 зазначає про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, зокрема частини другої статті 190 КК, посилаючись при цьому на ухвали Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року та 30 жовтня 2008 року, а також вказує на порушення касаційним судом його права на правову допомогу, підтвердженням чого є, на його думку, висновки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2012 року.
		На підставі наведеного засуджений ОСОБА_20 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2012 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення захисника про необхідність задоволення заяви з наведених у ній підстав, пояснення прокурора про відмову в задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю неоднаковості у правозастосуванні, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила доводи, зазначені у заяві, і дійшли такого висновку.
		Із долучених до заяви судових рішень убачається, що ОСОБА_20 визнано винним у самовільному присвоєнні владних повноважень та заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно, та засуджено відповідно до статті 353 частини другої статті 190 КК. 
		Аналіз диспозиції статті 353 КК (у редакції закону, що діяла на момент вчинення злочину) свідчить про те, що об'єктивну сторону цього діяння утворює сукупність двох взаємопов'язаних ознак: 1) самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи; 2) вчинення особою, яка присвоїла такі повноваження чи звання, суспільно небезпечного діяння. 
		Отже, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи утворює склад злочину, передбаченого статтею 353 КК, лише тоді, коли воно поєднане зі вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь.
		Згідно з нормативним тлумаченням, під самовільним присвоєнням владних повноважень треба розуміти дії приватної особи, яка шляхом обману інших осіб видає себе за конкретну службову особу і використовує це з метою впливу на потерпілого для досягнення власних інтересів. При цьому законодавець не конкретизує способів, за яких винною особою здійснюється присвоєння владних повноважень або звання службової особи, тобто ці способи можуть бути доволі різноманітними, зокрема й  у вигляді усного повідомлення про наявність владних повноважень іншим особам. 
		Наведене свідчить, що посилання засудженого ОСОБА_20 на те, що усне повідомлення потерпілим про нібито його належність до працівників УБОЗу без реального підтвердження цього статусу не утворює складу злочину, передбаченого статтею 353 КК, є безпідставними. 
		Із встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що метою злочинної поведінки ОСОБА_20 було заволодіння чужим майном. Механізм (спосіб) досягнення цієї мети полягав у тому, що ОСОБА_20 самовільно присвоїв собі звання працівника міліції, представлявся таким потерпілим і в поєднанні з обманом щодо наявності в нього можливостей вирішити їхні питання, досяг задуманого.
		Ураховуючи наведене, в оспорюваному рішенні суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_20 ознак складу злочину, передбаченого статтею 353 КК, оскільки це діяння він учинив у поєднанні з інкримінованим йому шахрайством. 
		У порівняному судовому рішенні касаційної інстанції щодо ОСОБА_20       (ухвала Верховного Суду України від 25 березня 2008 року), на яке зроблено посилання як на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм кримінального закону, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння, щодо якого ухвалено це рішення, попри подібність із фактичними обставинами діяння, вчиненого ОСОБА_20, отримало інакшу кримінально-правову оцінку. З'ясування причин та умов такого застосування норм кримінального закону відповідно до пункту першого частини першої статті 40022 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК) перебувають за межами предмета перегляду, у зв'язку із чим Верховний Суд України позбавлений можливості висловити свою позицію щодо цього рішення. При цьому вважає за необхідне зазначити, що правова оцінка суспільно небезпечного діяння, наведена у порівняному рішенні касаційного суду, не завжди є прикладом правильного застосування кримінального закону. 
		Щодо викладених у заяві ОСОБА_20 посилань на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 190 КК та порушення права на правову допомогу Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що вони не є предметом розгляду, оскільки у цій частині справа щодо ОСОБА_20 на підставі рішення суду - ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2013 року не була допущена до провадження Верховного Суду України.
		Керуючись пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення»  Кримінального процесуального кодексу України, статтями 40020 , 40021 , 40023 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а: 
		відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_20 про перегляд постановленої щодо нього ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2012 року.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України.                
		Головуючий:                                                                                               А.І. Редька
		 
		Судді: С.М. Вус  М.Є. Короткевич
		 Л.Ф. Глос В.І. Косарєв
		 Т.В. Гошовська О.Т. Кузьменко
		 М.І. Гриців В.Ф. Пивовар
		 В.В. Заголдний Б.М. Пошва
		 Г.В. Канигіна А.М. Скотарь
		 М.Р. Кліменко Т.С. Таран
		 Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...