Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-2кс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		01043, м. Київ, вул. П.Орлика, 8
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2013 року      місто Київ 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: 
		головуючого   заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України      Редьки А.І.,
		    
		суддів:                Вус С.М.,              Канигіної Г.В.,            Пивовара В.Ф.,
		                                Глоса Л.Ф.,           Ковтюк Є.І.,                 Пошви Б.М.,
		                                Гошовська Т.В.,   Короткевича М.Є.,      Скотаря А.М.,
		                                Гриціва М.І.,         Косарєва В.І.,              Таран Т.С., 
		                                Заголдний В. В.,   Кузьменко О.Т.,          Школярова В.Ф.,
		 
		    за участю           начальника управління прокурорів Генеральної прокуратури 
		України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В. 
		розглянула кримінальну справу щодо засудженої ОСОБА_15 за її заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2012 року та 
		встановила: 
		вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 7 грудня 2011 року ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, таку, що не має судимості, засуджено за: частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності, строком на два роки; частиною другою статті 366 КК до позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності, строком на один рік шість місяців.
		Відповідно до частини першої статті 70 КК ОСОБА_15 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності, строком на два роки. 
		ОСОБА_15 скоїла злочини за таких обставин. 
		З 22 липня 2005 року ОСОБА_15 обіймала посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю „Молочна Рив'єра" (далі - TOB „Молочна Рив'єра") і як службова особа юридичної особи приватного права була наділена повноваженнями та можливостями, необхідними для ведення господарської діяльності очолюваного нею товариства. 
		У липні 2009 року ОСОБА_15 з корисливих мотивів, маючи на меті отримати неправомірну вигоду для себе та інших осіб, ініціювала участь товариства в торгах на аграрній біржі України і заявила про спроможність товариства виготовити та закласти до державного резерву 1 000 тонн солодковершкового масла відповідної якості, хоча насправді продукції в такій кількості й якості товариство не мало. 
		У період з 21 до 31 липня 2009 року ОСОБА_15 уклала угоду з брокером про участь у торгах на Аграрній біржі, який від імені товариства подав відповідну заявку з отриманою від ОСОБА_15 неправдивою інформацією та за наслідками торгів уклав контракт і специфікацію до нього з державним підприємством „Укрресурс" про закладення до державного резерву означеної кількості масла у строк до 21 грудня того ж року, за яке держава мала сплатити 32 000 000 грн. Перед тим ОСОБА_15 підробила офіційні службові документи: видаткову накладну TOB „Молочна Рив'єра" із недостовірними даними про обсяги масла, що мало поставлятися, акт відбору зразків масла, який передала експертній установі для перевірки його якості, та акт Р-16 (зобов'язання про збереження) №2, які потім використала під час зловживання службовими повноваженнями директора товариства на стадії укладення і виконання умов контракту. 
		13 серпня 2009 року з Державного комітету України з державного матеріального резерву в зазначеному в угоді розмірі надійшли кошти на рахунок TOB „Молочна Рив'єра". Натомість товариство впродовж серпня 2009 року-лютого 2010 року заклало до державного резерву не масло, що було зазначене в контракті (відповідної кількості та якості), а під його виглядом інший продукт - „Спред та жирові суміші" в кількості 756,2 тонни на суму 12 096 000 грн. 
		Унаслідок цих дій, тобто службового підроблення та зловживання повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права, були спричинені тяжкі наслідки - матеріальна шкода в розмірі 19 904 000 грн. Цю суму ОСОБА_15 використала на власний розсуд.
		Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 28 лютого 2012 року вирок змінив: перекваліфікував дії ОСОБА_15 із частини другої статті 364 на частину другу статті 364і КК (у редакції від 7 квітня 2011 року) та призначив покарання за цей злочин - штраф у розмірі 17 000 грн із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності, строком на один рік. Покарання, визначене за частиною другою статті 366 КК, залишив без змін. 
		На підставі частини першої статті 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_15 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності, на один рік шість місяців. 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 4 грудня 2012 року судові рішення щодо ОСОБА_15 залишила без змін. 
		У заяві засуджена ОСОБА_15 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2012 року та направити справу на новий касаційний розгляд. На її думку, підставами для такого рішення є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Засуджена вважає, що кваліфікуюча ознака - тяжкі наслідки - одночасно була застосована до обох складів злочину, хоча тяжкі наслідки - поставка товару іншої якості та в меншому обсязі - є наслідком іншого тяжкого злочину - зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права (частина друга статті 364 КК, у редакції від 7 квітня 2011 року). Службове підроблення (стаття 366 КК) не мало прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між діями ОСОБА_15 і тяжкими наслідками. Унесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей не потягло безпосередньо тяжких наслідків, а стало способом зловживання повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, що і становило ідеальну сукупність злочинів. 
		На обґрунтування заяви автор посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2012 року щодо ОСОБА_15 ОСОБА_16. У цій справі Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим вироком від 15 лютого 2012 року ОСОБУ 1 засудив за сукупністю злочинів, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 364і , частиною другою статті 366, статтею 219 КК. Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, погодившись із кваліфікацією злочинів, своїм вироком від 17 травня 2012 року скасував вирок місцевого суду лише в частині призначеного покарання й призначив нове покарання.
		Суд касаційної інстанції змінив вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим і перекваліфікував дії ОСОБА_15 з частини другої на частину першу статті 366 КК. Своє рішення суд мотивував тим, що тяжкі наслідки у вигляді несплачених до бюджету податків були результатом ухилення винної особи від їх сплати, а не наслідком службового підроблення. 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви із наведеного в ній обґрунтування, перевірила матеріали кримінальної справи, обговорила доводи, зазначені в заяві, й додані до неї матеріали та встановила таке. 
		1.      Зіставлення фактичних обставин суспільно небезпечного діяння,
		передбаченого частиною другою статті 366 КК, за вчинення якого засуджено
		ОСОБА_15, з фактичними обставинами діяння, щодо якого висловлена
		виражена) правова позиція касаційного суду в рішенні, наданому для
		порівняння, дають підстави стверджувати, що вони подібні між собою за рядом
		ознак, характерних для цього складу злочину. Водночас ці діяння отримали
		різну правову оцінку - були кваліфіковані як злочини за різними частинами
		статті 366 КК. 
		Відмінність у застосуванні норми закону про кримінальну відповідальність до зазначених, відповідно, в оспореному і порівнюваному судових рішеннях фактичних обставин суспільно небезпечних діянь дозволяє провадити перегляд справи по суті заявлених у зверненні вимог на предмет законності та обґрунтованості оспореного рішення (підстава: пункт 1 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК) - неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень).
		2. Відповідно до положень статті 40011 , пункту 1 частини першої статті 40012 , частини першої статті 40021 , частин першої та другої статті 40022 КПК перегляд оспореного рішення провадиться з огляду на ті фактичні обставини справи, які були встановлені й визнані доведеними судом першої інстанції, з дійсністю, достатністю та достовірністю яких погодився суд касаційної інстанції. 
		3.             Характерними особливостями основного складу злочину,
		передбаченого частиною першою статті 366 КК, є те, що склад цього злочину
		формальний, тобто злочин визнається закінченим із моменту вчинення
		зазначених у диспозиції чотирьох видів дій: а) складання службовою особою
		завідомо неправдивих офіційних документів; б) видача службовою особою
		завідомо неправдивих офіційних документів; в) внесення службовою особою до
		офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; г) інше підроблення
		службовою особою офіційних документів. Мотив і мета не є обов'язковими
		ознаками цього складу злочину, але, залежно від конкретних мотивів і, що
		головне, мети його скоєння, можуть мати інше кримінально-правове значення,
		отримати інакшу кримінальну-правову оцінку (наприклад, кваліфікуватися як
		готування до вчинення іншого, здебільш більш тяжкого, злочину). Особливістю цього діяння є й те, що норма закону (стаття 366 КК) не передбачає кримінальної відповідальності за наступне використання підроблених офіційних документів. 
		Частиною другою статті 366 КК передбачена кримінальна відповідальність за вчинення зазначених видів службового підроблення, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, визначення яких дається у примітці до статті 364 КК, - матеріальні збитки, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає у разі, коли службове підроблення призвело до спричинення реальної майнової шкоди і ця шкода перебуває у прямому (безпосередньому) причинному зв'язку (зв'язку взаємозалежності) саме із службовим підробленням.
		Шкода охоронюваним законом інтересам заподіюється, як правило, не самим по собі підробленням офіційних документів, а внаслідок використання їх. Використання підроблених офіційних документів, як зазначено вище, не є конструктивною ознакою службового підроблення, тому визначення (встановлення) причинного зв'язку між службовим підробленням та тяжкими наслідками залежить від того, ким саме - іншою особою чи самим підробником, в якому значенні, з якою метою використовуються ці документи. Якщо підроблені офіційні документи використовує особа, що їх підробила, як засіб (спосіб, умови) скоєння іншого злочину, у часі підробила їх раніше, усвідомлює, як правило, що підроблення документів є етапом (частиною) злочинної поведінки чи необхідною дією для скоєння іншого посягання, внаслідок чого буде досягнуто кінцевої мети всієї злочинної поведінки, то таке службове підроблення не може (не повинно) кваліфікуватись як таке, що спричинило тяжкі наслідки.
		Інша кримінально правова-оцінка цього діяння за описаних умов суперечитиме принципам законності, точності, об'єктивності, повноти та неприпустимості подвійного ставлення за провину скоєння одних і тих самих дій чи наслідків, оскільки призведе до інкримінування особі суспільно небезпечних наслідків, спричинення яких не охоплювалися її умислом і які у процесі цілеспрямованої злочинної поведінки об'єктивно не могли настати. Адже зрозуміло, що частина злочинної поведінки не може бути причиною наслідку, настання якого залежить від здійснення всієї злочинної поведінки, особливо від учинення того діяння, завдяки якому винна особа досягає своєї злочинної мети й спричиняє реальну шкоду. 
		4. У кримінальній справі щодо ОСОБА_15 встановлено, що засуджена під впливом корисливого мотиву з метою отримання неправомірної вигоди вчинила службове підроблення, а потім, зловживаючи службовими повноваженнями директора товариства, використала їх за призначенням і таким чином реалізувала злочинний намір, наслідком якого стало спричинення державі майнової шкоди на означену в судових рішення суму. 
		Із відображеної в судових рішеннях хронології та послідовності дій засудженої висновується, що задум ОСОБА_15 отримати неправомірну вигоду передбачав скоєння сукупності злочинів, одним з яких було службове підроблення. У часі це діяння фактично передувало зловживанню службовими повноваженнями, кримінальна відповідальність за яке передбачена статтею 3641 КК. Саме по собі підроблення зазначених у вироку офіційних документів не спричинило будь-якої шкоди. Використовувати підроблені документи мала сама засуджена, тобто особа, яка їх підробила; призначення цих документів - бути засобом скоєння іншого (наступного) злочину, який за способом, місцем, часом та характером дій, метою та умислом утворював зі службовим підробленням не єдиний злочин, а сукупність злочинів. 
		Злочинний результат - тяжкі наслідки, які мають кваліфікуюче значення, настали після виконання об'єктивної сторони наступного (кінцевого) злочину. 
		Наведені судження у своїй сукупності дають підстави констатувати, що у тому разі, коли службове підроблення вчиняється службовою особою, яка потім сама використовує підроблені (сфальсифіковані) нею офіційні документи як засіб (спосіб, умови тощо) для скоєння іншого злочину, коли суспільно небезпечні наслідки настають після вчинення діяння, якому службове підроблення було засобом (способом, умовами) його скоєння, то інкримінувати спричинення таких наслідків водночас і як результат службового підроблення є неправильним, оскільки ці наслідки не перебувають у прямому (безпосередньому) причинному зв'язку із службовим підробленням. Понад те, таке ставлення за провину призводитиме до покладення на особу подвійної відповідальності за одні й ті самі наслідки, що є неприпустимим.
		5.                            У судовому рішенні касаційного суду, наданого для порівняння,
		фактичні обставини діяння, передбаченого статтею 366 КК, як зазначено вище,
		подібні до фактичних обставин справи, щодо яких ухвалено оспорене рішення,
		і на відміну від оспореного рішення отримали протилежну кримінально-
		правову оцінку, правильність якої обстоює в своїй заяві засуджена
		ОСОБА_15 
		Нормативне тлумачення статті 366 КК у взаємозв'язку з конкретним змістом фактичних обставин справи, правильність практики застосування цієї норми закону в контексті інших подібних фактичних даних справи, правова позиція Верховного Суду України, висловлена раніше щодо подібних кримінальних правовідносин (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, справа №5-18 кс 11 стосовно ОСОБА_16; постанова Верховного Суду України від 7 лютого 2012 року, справа № 5-31 к 12 стосовно ОСОБА_17.) переконують у помилковості висновків суду касаційної інстанції, який погодився з правильністю кваліфікації дій засудженої за частиною другою статті 366 КК, і водночас зобов'язують скасувати це рішення як незаконне. 
		6.                Відповідно до статті 40022 КПК, у разі визнання судового рішення
		касаційного суду незаконним Верховний Суд України скасовує його і
		постановляє нове рішення із зазначенням висновку про те, як саме має
		застосовуватися конкретна норма закону про кримінальну відповідальність
		щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Однак, якщо виходити із
		системного розуміння норм процесуального закону, яким регламентується
		порядок перегляду справи Верховним Судом України, за результатами такого
		перегляду   Верховний   Суд   України   фактично   законодавчо   позбавлений можливості ухвалення нового рішення, оскільки для його постановлення необхідне втручання не тільки в рішення суду касаційної інстанції, перегляд якого дозволений законом, але і втручання в судові рішення судів нижчої ланки, перегляд яких законом обмежено. 
		З огляду на викладене Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України вимушена ухвалити найприйнятніше рішення, можливе для задоволення заяви засудженої і забезпечення захисту її права на законне та справедливе судове рішення, - скасувати оскаржену ухвалу касаційного суду і направити справу на новий касаційний розгляд.
		Новий касаційний розгляд справи належить провести з урахуванням вимог закону. 
		Керуючись пунктом 15 розділ XI „Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, статтями 40012 , 40020 , 40021 , 40022 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України 
		постановила: 
		заяву засудженої ОСОБА_15 задовольнити. 
		Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справи від 4 грудня 2012 року щодо ОСОБА_15 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд. 
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
		 
		 
		Головуючий                                                                           А.І. Редька
		 
		Судді:           
		                       С.М. Вус М.Є. Короткевич
		                       Л.Ф. Глос В.І. Косарєв
		                       Т.В. Гошовська О.Т Кузьменко
		                               М.І. Гриців В.Ф. Пивовар
		                              В.В. Заголдний Б.М. Пошва        
		                       Г.В. Канигіна А.М. Скотарь
		                                            М.Р. Кліменко Т.С. Таран
		                                            Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...