Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1461/13-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2013.
Дата набрання законної сили: 06.08.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		 
		        26.04.2013р.                                                                                 Справа № 905/1461/13-г                               
		Господарський суд Донецької області у складі:
		головуючий - суддя Харакоз К.С.,
		при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,
		розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1, м.Донецьк,
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма», м.Донецьк,
		про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту та зобов'язання вчинити певні дії, - 
		 
		За участю:
		Представника позивача - ОСОБА_3 за довіреністю;
		представників відповідача - Костенко О.А. за довіреністю;
		представників відповідача - Сметана В.В. за довіреністю
		 
		 
		суть спору:
		Позивач, ОСОБА_1, м.Донецьк  звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма», м. Донецьк про:
		-          визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма», що оформлені протоколом №01 від 30.08.2004 року в частині участі Компанії «Інмодал Компані Лімітед» та ТОВ «СНП Інвестмент» в створенні ТОВ «Сінбіас Фарма»,
		-          визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» в частині участі Компанії «Інмодал Компані Лімітед» та ТОВ «СНП Інвестмент» в ТОВ «Сінбіас Фарма»,
		-          зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» внести зміни до статуту товариства щодо виключення зі складу учасників Компанії «Інмодал Компані Лімітед»,
		-          зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма»  внести зміни до статуту товариства щодо виключення зі складу учасників ТОВ «СНП Інвестмент»,
		-          зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» внести зміни до статуту товариства щодо перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства у зв'язку з виключенням зі складу учасників Компанії «Інмодал Компані Лімітед» та ТОВ «СНП Інвестмент».
		Позов обґрунтований порушеннями приписів статей 115, 144 ЦК України, ст. 393 ГК України, статті 5 ЗУ «Про режим іноземного інвестування, ст. ст. 13, 52, 58 ЗУ «Про господарські товариства», що мали під час проведення установчих зборів, через відсутність кворуму при прийнятті рішень, порядку здійснення оцінки вкладів учасників, прийняття участі в товаристві іноземної юридичної особи тощо.
		Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
		Представники відповідача до суду з'явились надали пояснення, в яких просили відмовити в задоволені позову посилаючись на його необґрунтованість. Надали заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
		Судом задоволено заяву позивача та ухвалою від 28.02.2013р. вжито заходи забезпечення позову, а саме:
		- заборонено Компанії «Інмодал Компані Лімітед» ( INMODAL COMPANY LIMITED) (Сент-Вінсент, м. Кінгстаун, вул. Бонаді, 112) здійснювати відчуження, а також будь-яке інше обтяження належної їй на підставі права власності частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» ( SYNBIAS PHARMA LTD) (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, 13; код ЄДРПОУ 33200048);
		- заборонено Управлінню державної реєстрацію Донецької міської ради (83100, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 151) проводити державну реєстрацію змін до установчих документів та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців будь-які відомості щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» (SYNBIAS PHARMA LTD) (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, 13; код ЄДРПОУ 33200048).
		Клопотання представника відповідача про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб - Компанії «ПелхамСейлзКомпаніЛімітед», Компанії «Айвекс Линк» та фізичних осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишено судом без задоволення з огляду на його процесуальну необґрунтованість.
		Також судом залишено без задоволення клопотання арбітражного керуючого Дерлюка В.В. про залучення в якості третьої особи ТОВ «СНП Інвестмент», оскільки зазначена особа станом на час розгляду справи не є учасником відповідача.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
		 
		встановив:
		 
		Згідно з рішенням загальних зборів учасників від 30.08.2004 р. (протокол № 1 від 30.08.2004р.) було створено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» в результаті реорганізації шляхом злиття Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотех» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Сінбіас Фарма».
		За порядком денним на зазначених зборах було прийнято рішення:
		- заснувати у м.Донецьку ТОВ «Сінбіас Фарма», що створюється в результаті реорганізації шляхом злиття ТОВ «Біотех» та ТОВ «НВФ «Сінбіас Фарма»;
		- визначити місцезнаходження Товариства;
		- визначити учасників Товариства та розмір їх вкладів до статутного капіталу Товариства;
		- затвердити Статут Товариства;
		- призначити директора Товариства;
		- доручити вжити заходи щодо проведення державної реєстрації Товариства тощо.
		Рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сінбіас Фарма» від 30.08.2004 р. оформлені Протоколом № 1 від 30.08.2004р. (т.1 а/с 49-51), який підписаний усіма учасниками Товариства. Від імені компанії «Інмодал Компані Лімітед» протокол та затверджений рішенням Статут (т.1 а/с 32-45) підписано ОСОБА_12, що діяв на підставі довіреності від 27.02.2004р. посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованої в реєстрі за № 365 (т.1 а/с 53).
		23.09.2004 р. проведено державну реєстрацію відповідача за записом № 12661210000001280, та зареєстровано його статут, про що свідчать матеріали реєстраційної справи (т.5 а/с 109).
		Згідно до п. 1 ст.8 Статуту відповідача статутний капітал визначений засновниками в сумі 10 816 706,77 грн. та розподіляється між ними наступним чином:
		- Компанія «Інмодал компані Лімітед», частка якої у статутному капіталі відповідача складає 83,2 %, що дорівнює сумі 8 999 744,86 грн.;
		- Товариство з обмеженою відповідальністю «СНП Інвестмент», частка якого у у статутному капіталі відповідача складає 11, 78 %, що дорівнює сумі 1 274 000,00 грн.;
		- ОСОБА_1 (надалі Позивач), частка якого у  статутному капіталі відповідача складає 1,63 %, що дорівнює сумі 175 882,36 грн.;
		- ОСОБА_7, частка якої у статутному капіталі відповідача складає 1,63 %, що дорівнює сумі 175 882,36 грн.;
		- ОСОБА_8, частка якого у статутному капіталі відповідача складає 0,62 %, що дорівнює сумі 67 476,49 грн.;
		- ОСОБА_9, частка якого у статутному капіталі відповідача складає 0, 57 %, що дорівнює сумі 61 860,35 грн.;
		- ОСОБА_10, частка якого у статутному капіталі відповідача складає 0, 57 %, що дорівнює сумі 61 860,35 грн.
		Відповідно до п. 1 ст. 8 Статуту ТОВ «Сінбіас Фарма» вкладами учасників до статутного капіталу товариства є:
		-          Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП Інвестмент» - грошові кошти в сумі 1 274 000,00 грн.;
		-          ОСОБА_1 - грошові кошти в сумі 175 882,36 грн.;
		-          ОСОБА_7 - грошові кошти в сумі 175 882,36 грн.;
		-          ОСОБА_8 - грошові кошти в сумі 67 476,49 грн.;
		-          ОСОБА_9 - грошові кошти в сумі 61 860,35 грн.;
		-          ОСОБА_10 - грошові кошти в сумі 61 860,35 грн;
		-          компанії «Інмодал компані Лімітед» - обладнання згідно Додатку 1 загальною вартістю 248 270, 00 доларів США, а також обладнання згідно Додатку 2 загальною вартістю 399 309, 35 доларів США, та обладнання згідно Додатку № 3 загальною вартістю 399 309, 35 євро, та грошові кошти в сумі 768 273.52 доларів США (т. 1 а/с 46-47).
		Статутом не визначено порядок оцінки майна, що вносить до статутного капіталу.
		Матеріали справи не містять відомостей:
		-  щодо порядку оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу, а також щодо осіб які здійснили таку оцінку.
		- щодо внесення майна та грошових коштів до статутного капіталу відповідача компанією «Інмодал компані Лімітед».
		- щодо внесення грошових коштів до статутного капіталу відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю «СНП Інвестмент».
		Згідно до довідки ПАО «ВиЄйБи Банк» № вд 92-251 від 08.02.2013р. (т.1 а/с 52), в період з 23.09.2004 р. по 23.09.2005 р. на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 768 273, 52 доларів США від компанії «Інмодал компані Лімітед» та грошові кошти у сумі 1 274 000, 00 гривень від ТОВ «СНП Інвестмент» в якості формування статутного капіталу не надходили.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Конституцією України закріплено за кожним право на власність (стаття 41) і право на підприємницьку діяльність (стаття 42). Правовий режим власності та правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно законами України (пункти 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України).
		Через законодавче регулювання правовідносин власності і підприємництва держава виконує конституційні обов'язки щодо відповідальності перед людиною за свою діяльність, забезпечення захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (частина друга статті 3, частина четверта статті 13, частина третя статті 42 Конституції України).
		Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 зазначив, що конституційні права, передбачені частиною першою статті 41 та частиною першою статті 42 Основного Закону України, "особи можуть реалізовувати, зокрема, через товариства" (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини), які є юридичними особами (частина третя статті 79 ГК України, стаття 1 Закону).
		Товариство є однією з організаційно-правових форм юридичних осіб. Поняття юридичної особи визначено в статті 80 ЦК України, згідно з якою - це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна на підставі установчих документів (засновницького договору, статуту, установчого акта) або модельного статуту (частини перша, друга статті 81, частини перша, друга, третя статті 87 ЦК України). Відповідно до абзацу другого частини другої статті 81 ЦК України створена в такому порядку особа є юридичною особою приватного права.
		Юридичними особами приватного права є підприємницькі товариства - організації, створені шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві (господарські товариства: повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство), або виробничі кооперативи; вони здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (частини перша, друга статті 83, стаття 84 ЦК України).
		Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається з ЦК України, ГК України, Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів (стаття 111 Закону).
		Поняття Товариства визначено в статті 140 ЦК України, частині третій статті 80 ГК України, статті 50 Закону, відповідно до яких таким Товариством є господарське товариство, засноване однією або кількома особами, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Зазначені законодавчі положення дають підстави для висновку, що відносини щодо створення Товариства є цивільно-правовими. У цих правовідносинах учасники набувають цивільних прав і несуть цивільні обов'язки.
		Установчим документом Товариства є статут (частина перша статті 143 ЦК України, частина перша статті 82 ГК України, частина перша статті 4 Закону). Статут є локальним правовим актом і обов'язковим для дотримання та виконання всіма учасниками. Він має містити відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника, а також розмір, склад та порядок внесення ним вкладів (частина перша статті 140, частина перша статті 143 ЦК України, частина четверта статті 82 ГК України, частина перша статті 50, частина перша статті 51 Закону). Про те, що інформація стосовно майна Товариства є вимогою до змісту його установчих документів, відповідно до якого зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010, згідно з яким "усі товариства мають майно, яке є об'єктом управлінської діяльності і інформація про яке є вимогою до змісту їхніх установчих документів (частина друга статті 88 Цивільного кодексу)" (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Такі ж відомості містяться, крім статуту Товариства, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (частина третя статті 8, абзац тринадцятий частини другої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
		Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 115 ЦК України, частина перша статті 86 ГК України, частина перша статті 13 Закону). Зазначені об'єкти згідно зі статтею 177 ЦК України є об'єктами цивільних прав. Відповідно і частка учасника у статутному капіталі Товариства є предметом цивільних правовідносин, яка засвідчує участь особи у Товаристві.
		Отже, статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства (висновок Конституційний  суд України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України "Про господарські товариства" (Рішення від 05.02.2013р. № 1-рп/2013).
		Зміна вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах Товариства, якщо інше не передбачено установчими документами (частина друга статті 51 Закону). Зазначене положення Закону кореспондується з положенням абзацу другого частини четвертої статті 82 ГК України, згідно з яким в статуті може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Таке законодавче врегулювання питання щодо участі у Товаристві відповідає суті й змісту корпоративних відносин і ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України).
		Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності (п.6 ст.3 ЦК України).
		Встановлюючи законами України засади створення і функціонування господарських товариств, підтримується на засадах пропорційності розумний баланс між інтересами учасників товариства та публічним інтересом визначення розумного розміру статутного капіталу товариства та справедливого розподілу часток у ньому серед  учасників товариства.
		Зокрема, статтею 13 Закону України "Про господарські товариства"   (в редакції, що була чинною на момент прийняття спірних рішень на загальних зборах учасників ТОВ «Сінбіас Фарма») встановлено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. 
		Згідно частини 2 ст. 115 Цивільного кодексу України  грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
		Порядок визначення вартості чистих активів будь-якого підприємства (в тому числі товариства) врегульовано Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
		Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (надалі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
		Згідно ст. 7 ЗУ  "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
		Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах як часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств.
		Отже, враховуючи той факт, що Компанія «Інмодал компані Лімітед» є іноземним суб'єктом (ч.1 п. 1 ст.2 Статуту відповідача), її участь у створенні та її вклад до статутного капіталу відповідача підпадає під ознаки іноземного інвестування, наслідком чого, є розповсюдження на участь зазначеної компанії у товаристві норм законодавства, що регулюють порядок проведення інвестиційної діяльності. 
		Ст. 393 Господарського кодексу України визначає, що оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України.
		Оцінка іноземних інвестицій проводиться у відповідності до вимог ст. 5 Закону України „Про режим іноземного інвестування", яка зазначає, що іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.
		Отже оцінка вкладу учасника товариства до статутного капіталу Товариства має бути здійснена задля встановлення розумного розміру статутного капіталу та справедливого розподілу частко в ньому між учасниками із урахуванням того, що один із учасників є іноземним суб'єктом здійснюючим інвестування на території України.
		З матеріалів справи не вбачається здійснення оцінки, проведеної  відповідно до вимог закону, вкладу компанії «Інмодал Компані Лімітед» - обладнання згідно Додатку № 1, Додатку № 2 та Додатку № 3 до статуту, що свідчить про порушення норм чинного законодавства при прийнятті загальними зборами учасників відповідача рішення, що оформлене протоколом № 1 від 30.08.2004р. приписів статей 115, 144 ЦК України, ст. 393 ГК України, статті 5 ЗУ «Про режим іноземного інвестування, ст. ст. 13, 52, 58 ЗУ «Про господарські товариства».
		Також, обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що компанію «Інмодал Компані Лімітед» представляв неповноважний представник, який не мав повноважень на прийняття рішення про створення відповідача, підписування протоколу та статуту товариства, оскільки зміст довіреності  (т.1 а/с 53) не надав йому повноважень на вчинення зазначених дій.
		Згідно до положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Відповідно до ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, при цьому представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.
		Довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою є правочином.
		Відповідно до п. 9 Роз'яснень вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.   Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.
		Дослідивши зміст спірної зазначеної довіреності, суд погоджується із доводами позивача про відсутність повноважень ОСОБА_12 на вчинення дій.  щодо прийняття участі у загальних зборів учасників відповідача з правом голосу, прийняття рішень на таких зборах, підписання протоколів та статуту від імені компанії «Інмодал компані Лімітед».
		Судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача про наступне схвалення компанією «Інмодал Компані Лімітед» вчинених ОСОБА_12 дій, яке відбувалось шляхом прийняття нею через інших представників участі в управління відповідачем, відчуження часток у статутному капіталі, отримання інформації про діяльність товариства тощо, оскільки зазначені дії вчинювалися компанією за наявності державної реєстрації відповідача із зазначенням Компанії учасником (власником), тобто, остання не мав підстав для не вчинення таких дій, оскільки власність зобов'язує (ст.319 ЦК України).
		Надана представником відповідача  незасвідчена фотокопія довіреності від 04 серпня 2004р. (т.6 а/с 31) підписана від імені Компанії «Інмодал компані Лімітед» директором ОСОБА_14 на ім'я ОСОБА_15 не може бути прийнята судом до уваги у якості належного доказу за відсутності у суду оригіналу та відомостей про її походження. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняття рішення про створення відповідача, підписання протоколу від 30.08.2004р. та підписання статуту відповідача від імені Компанії «Інмодал компані Лімітед» було вчинено неповноважною особою, що є порушенням приписів ч. 2 ст. 203 ЦК України.
		Обґрунтовуючи порушення своїх прав через визначення у статуті відповідача від 30.08.2004р. Компанії «Інмодал компані Лімітед» та ТОВ «СНП Інвестмент» з частками 83,2 % та 11,78 %  відповідно, позивач зазначає, що в розумінні ст. 167 Господарського кодексу України порушення полягає в тому, що Позивач згідно з положеннями Статуту має частку в ідеальному вираженні лише 1,63 %, що призвело до позбавлення його можливості приймати рішення на загальних зборах товариства внаслідок недостатності голосів, зокрема, позивач був позбавлений права брати участь в управлінні справами товариства та права брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), пропорційну своєму фактичному вкладу до статутного капіталу товариства, що задекларовано ст. 116 ЦК України, ст. 10 З У «Про господарські товариства».
		Відсутність в матеріалах справи даних про внесення своїх вкладів (внесків) до статутного капіталу відповідача Компанією «Інмодал Компані Лімітед» та ТОВ «СНП Інвестмент», свідчить про їх фактичне не внесення, і визначення, у такому випадку, частки зазначених суб'єктів у статуті відповідача, порушує визначений ч.6 ст.3  ЦК України принцип розумності та справедливості.
		Згідно пунктів 13, 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: 
		- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; 
		- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; 
		- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
		Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
		Пунктом 4.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» (надалі Рекомендації) вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення господарського товариства. Тому для визначення підстав визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватись пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України. З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті.
		Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися. Даними відомостями відповідно до статей 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства" є відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
		Відповідно до п. 4.4. Рекомендацій визнання недійсними установчих документів господарського товариства відповідно до пункту 2 частини першої статті 110 ЦК України є підставою для ліквідації товариства. Таке рішення створює правові наслідки не лише для учасників спору, а й для усіх осіб, що перебувають з товариством у господарських, цивільних, трудових та інших правовідносинах. Виходячи з цього, господарським судам рекомендується у вирішенні спорів про визнання недійсними установчих документів господарського товариства у зв'язку з неправомірністю участі одного із засновників (учасників) товариства в його створенні, визнавати недійсними тільки положення установчих документів про участь відповідного засновника (учасника), якщо з обставин справи можна зробити висновок, що товариство могло бути створене і без участі цього засновника (учасника).
		Відповідно до ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників можуть прийняти рішення про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі.
		Як свідчить Лист Верховного суду України від 01.08. 2007 р. «Практика розгляду судами корпоративних спорів» господарські суди також повинні враховувати, що суди не вправі своїм рішенням вносити зміни до установчих документів товариства - вирішення цього питання не належить до компетенції суду й означало б втручання у внутрішню діяльність товариства. Підвідомчими (підсудними) судам є лише справи у спорах про спонукання товариства внести зміни до установчих документів товариства у випадку, якщо невнесенням таких змін порушуються права чи охоронювані законом інтереси осіб.
		Зазначеним листом також визначено, що чинне законодавство не визначає підстав для визнання недійсними актів органів юридичної особи на відміну від підстав визнання недійсними правочинів. Господарським судам необхідно керуватися тим, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути:  порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.
		Згідно до положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Ч.1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, суд приходить до висновку, що  визначення в рішенні загальних зборів учасників від 30.08. 2004 р. та статуті ТОВ «Сінбіас Фарма» від 30.08.2004р. в частині участі Компанії «Інмодал Компані Лімітед» та ТОВ «СНП Інвестмент» в створенні ТОВ «Сінбіас Фарма» є таким що порушує приписи законодавства, наслідком чого має бути визнання недійними  відповідних положень рішення та статуту, та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» внести зміни до Статуту Товариства щодо виключення зі складу учасників ТОВ «СНП «Інвестмент» та про зобов'язання  Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» внести зміни до Статуту Товариства щодо перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства у зв'язку із виключенням зі складу учасників Компанії «Інмодал Компані Лімітед» та ТОВ «СНП Інвестмент».
		З огляду на наявність в матеріалах справи апостільованих копій реєстраційних документів Компанії «Інмодал Компані Лімітед» (т.5 а/с 110-113), доводи позивача про неможливість участі Компанії «Інмодал Компані Лімітед» у цивільних відносинах за відсутності цивільної дієздатності не знайшли свого підтвердження.
		Крім того, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності за заявою представника відповідача  з огляду на те, що за змістом матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав з довідки ВАТ «ВіЕйБІ Банк» від 08.02.2013р. (т.1 а/с 52).
		Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
		Зокрема, у разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону «Про судовий збір»). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт повного надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один з позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума останнього зменшується пропорційно долі заявлених ним вимог. Якщо до господарського суду звертаються кілька позивачів з вимогою немайнового характеру до одного або кількох відповідачів, коли ціна позову відсутня і долю кожного з позивачів у такій ціні визначити неможливо, а предмет позову за вимогами кількох позивачів є одним і тим же, можлива сплата судового збору одним чи кількома з них у розмірі, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону.
		Судом прийнято до розгляду позовну заяву із п'ятьма  заявленими вимогами немайнового характеру. Означене об'єднання зумовлює необхідність у відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» сплачувати судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру, які згідно ч. 2 ст. 4 вказаного Закону складають для господарський судів - за подачу позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати (1 147,00 гривень).
		Як роз'яснено Пленумом Вищого господарського суду України в п.2.11.постанови №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. 
		Судом було прийнято позов до розгляду зі сплаченим позивачем 1 судовим збором у розмірі 1 147,00 гривень, що відповідає лише одній із заявлених вимог немайнового характеру. Крім того позивачем було сплачено суму судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1720,50 грн.
		Таким чином, в процесі розгляду справи встановлено факт недоплати судового збору в сумі 4 588,00 грн. (1147,00 грн. * 4 вимоги).
		Відповідно до п.2.23. Постанови пленуму Вищого господарського суду України  №7 від 21.02.2013 року, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд в залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.
		Таким чином, враховуючи викладене, підстави виникнення та результати розгляду спору, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача, а саме: 
		-          стягнути на користь позивача - сплачений ним судовий збір в сумі 2867,50  грн.;
		        - стягнути на користь держави судовий  збір в сумі 4 588,00 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 49,  82-85 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1, м.Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма», м.Донецьк про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати недійсними рішення, прийняті на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма», що оформлені Протоколом № 01 від 30.08.2004 р. в частині участі Компанії «Інмодал Компані Лімітед» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП Інвестмент» в створенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма».
		Визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» (83092, м.Донецьк, вул.230-ї Стрілецької дивізії,  код ЄДРПОУ 33200048), затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Сінбіас Фарма» № 1 від 30.08.2004р., в частині участі Компанії «Інмодал Компані Лімітед»  та Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП Інвестмент» в  Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма».
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» (83092, м.Донецьк, вул.230-ї Стрілецької дивізії,  код ЄДРПОУ 33200048) внести зміни до Статуту Товариства щодо виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» Компанії «Інмодал Компані Лімітед» Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП «Інвестмент».
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» (83092, м.Донецьк, вул.230-ї Стрілецької дивізії,  код ЄДРПОУ 33200048) внести зміни до Статуту Товариства щодо перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства у зв'язку із виключенням зі складу учасників Компанії «Інмодал Компані Лімітед» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СНП Інвестмент».
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» (83092, м.Донецьк, вул.230-ї Стрілецької дивізії,  код ЄДРПОУ 33200048)  на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2 867,50 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень п'ятдесят копійок)..
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма» (83092, м.Донецьк, вул.230-ї Стрілецької дивізії,  код ЄДРПОУ 33200048)  на користь держави судовий збір у розмірі 4588(чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		В судовому засіданні було оголошено вступну та регулятивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2013р.
		 
		          
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                        К.С. Харакоз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...