Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-676св12 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 
		  27 березня 2013 року                                                                                       м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		Головуючого         Ткачука О.С.    
		 
		Суддів:      Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства №19 до ОСОБА_5 стягнення боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року, -
		 
		в с т а н о в и л а:
		   
		У квітні 2010 року позивач комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №19  звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по оплаті послуг за утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 лютого 2004 року по 3 січня 2010 року, яка станом на 1 березня 2010 року складає 3130,46 грн.
		   Позов мотивований тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, площею 58,85 кв.м, в якій зареєстрована та проживає. Позивач здійснює утримання будинку, прибудинкової території та надає інші послуги відповідачу згідно тарифами, які визначені законодавством України. Стаття 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають, що відповідач, як співвласник квартири в багатоквартирному будинку, зобов'язаний брати участь у витратах, які пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки в будинку та сплачувати житлово-комунальні платежі в строки, які встановлені договором або законом. Відповідач свій обов'язок по щомісячній оплаті таких послуг за період              з 1 лютого 2004 року по 3 січня 2010 року не здійснювала, у зв'язку із чим, виникла заборгованість, яка станом на 1 березня 2010 року складає           3130,46 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
		   Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду                              м. Дніпропетровська від 10 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.  
		   Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня  2011 року апеляційна скарга позивача задоволена частково. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2395 грн. боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. 
		  Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.
		   Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
		   Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (АА №226634) останній не здійснює виду діяльності по наданню послуг по утриманню будинків, прибудинкової території, також позивачем не надано доказів щодо фактичного здійснення ним дій по прибиранню сміття, боротьби із забрудненням та подібних видів діяльності, у зв'язку із чим, не має права на отримання плати з утримання будинку і прибудинкової території. Обов'язок споживача по оплаті житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, виникає за умови виконання виконавцем обов'язку по наданню послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, та лише за умови виконання зобов'язання з надання послуг з утримання будинку і прибудинкової  території - споживач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		   Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що між сторонами фактично склались відносини, які регулюються нормами закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто позивач фактично надавав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідач зобов'язаний такі послуги оплатити. При цьому, судом стягнута з відповідача заборгованість по комунальним платежам в межах строку позовної давності.
		   Вказані висновки апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
		   Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);           4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. 
		   Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. 
		   Заперечуючи проти позову відповідач посилалася на те, що КЖЕП №19 не укладало з нею договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання та переліком послуг і їх вартістю, при цьому товариство  деяких видів передбачених послуг не надає взагалі (прибирання прибудинкової території, обслуговування сміттєпроводів, освітлення місць загального користування та інші), а ті, які надаються  неякісні й надаються невчасно; необґрунтовані й розрахунки вартості послуг.
		   Нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу. 
		   Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4              ст. 18 Закону передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів. 
		   У матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку, тому з висновком апеляційного суду про надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, а відтак щодо стягнення з відповідача оплати наданих послуг колегія суддів погоджується.
		   Апеляційний суд, частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості по житлово-комунальним платежам, належним чином перевірив доводи сторін, зокрема щодо надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території позивачем та наявність у ОСОБА_5 обов'язку по їх оплаті.   
		   При цьому, дав належну оцінку тому факту, що між сторонами відсутній укладений договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та доводам відповідача щодо ненадання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території. 
		   Апеляційний суд належним чином оцінив пояснення позивача щодо фактичного надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території та фактичного споживання ним цих послуг, що свідчить про існування між сторонами договірних відносин і відповідно до цього належним чином вирішив питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу по оплаті отриманих послуг.     
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалене рішення суду першої інстанції, виконав вимоги ст. 303 ЦПК України, та належним чином перевірив доводи апеляційної скарги.
		   Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При вирішенні позовних вимог судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.
		   За таких обставин, відповідно до ст.337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		   Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
		 
		у х в а л и л а:
		   
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
		   Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня          2011 року залишити без змін. 
		   Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		                          Головуючий  Ткачук О.С.                           судді  Висоцька В.С.   Гримич М.К.   Савченко В.О.   Умнова О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...