Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 811/774/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2013. Зареєстровано: 15.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2013.
Дата набрання законної сили: 01.08.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна  КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		16 квітня 2013 року                                                             Справа № 811/774/13-а
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді    Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження справу 
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
		до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000930171 від 20 лютого 2013 року, яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47055,56 грн.
		Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що податковим органом протиправно зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 положень податкового законодавства щодо обов'язкової реєстрації його як платника податку на додану вартість, внаслідок чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
		У судовому засіданні позивач зазначив також, що всупереч твердженням податкового органу, він неодноразово намагався зареєструватися платником податку на додану вартість, однак, внаслідок затяжної процедури реєстрації, зміг це зробити лише у строк, що перевищує законодавчо встановлений. Крім того, позивач наголошував, що податковим органом невірно застосовуються приписи  пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України в частині обрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, перевищення якої зобов'язує особу зареєструватися платником податку на додану вартість.
		Представником відповідача позовні вимоги заперечувались. 
		У письмових запереченнях, наданих представником відповідача, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 станом на червень 2011 року перевищив загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг у 300000 грн, а відтак - зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ, а також нараховувати і сплачувати такий податок. Однак, платником податку на додану вартість позивач був зареєстрований лише 6 вересня 2011 року. За таких умов відповідач вважає, що ним обґрунтовано було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
		У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Проти такого клопотання позивач не заперечував (а.с.149).
		Розглянувши у письмовому провадженні подані позивачем та представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради  15 лютого 2001 року та з 22 лютого 2001 року перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ Кіровоградської області ДПС.
		У період, яким охоплюються спірні правовідносини, ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування; при цьому з 6 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 був платником податку на додану вартість.
		У період з 28 січня 2013 року по 01 лютого 2013 року посадовою особою Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проводилася позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1
		Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 40319,65 грн та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України у частині неподання позивачем податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року. 
		На підставі висновків, зазначених у Акті перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено податкове зобов'язання з податку а додану вартість на загальну суму 47055,56 грн: із них за основним платежем - на суму 40319,65 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 6735,91 грн (у податковому повідомленні-рішенні помилково зазначено розмір штрафних санкцій 6565,91 грн, однак прописом вказано вірну загальну суму податкового зобов'язання).
		Як вбачається з акту перевірки, до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання на загальну суму 40319,65 грн податковий орган дійшов на підставі того, що за період з червня 2010 року по травень 2011 року ФОП ОСОБА_1 було досягнуто загальну суму від здійснення операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) 309427,91 грн. Відтак, вважає відповідач, у червні 2011 року у позивача виник обов'язок зареєструватися платником ПДВ та сплачувати відповідний податок. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
		Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку. 
		На думку податкового органу, від загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг у 300000 гривень не слід відраховувати жодної суми ПДВ, оскільки суб'єкт, якого стосується вказана норма, ще не є платником ПДВ (а.с.135).
		Однак, суд вважає, що при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з Податковим кодексом України, для визначення необхідності обов'язкової реєстрації платником ПДВ, слід враховувати значення терміну постачання товарів/послуг, яке наводиться у підпункті 14.1.185 та підпункті 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). 
		Так, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. У свою чергу, за приписами розділів V та XX Податкового кодексу України до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.
		Таким чином, при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду для обов'язкової реєстрації платником ПДВ враховуються обсяги операцій, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.
		Крім того, Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 затверджено Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльності (втратила чинність з 01 січня 2012 року, діюча станом на час виникнення спірних правовідносин). Згідно Додатку 7 цієї Інструкції  до складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно. 
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що суму 300000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, при перевищенні якої особа підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ (згідно пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, необхідно обчислювати без врахування суми ПДВ у ціні придбаних та проданих товарів (робіт, послуг).
		Інше тлумачення (розуміння) норми податкового законодавства порушило б встановлений підпунктом 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України принцип нейтральності оподаткування, оскільки б створило різні умови обов'язкової реєстрації платниками податку на додану вартість для платників податків, що перебувають на загальній системі оподаткування та тих, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну або ж відновлюються у статусі платника ПДВ.
		На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010р. у справі Щокін проти України (2010 рік, заяви № 23759/03 та № 37943/06). Так, посилаючись на принцип конфлікту інтересів, закріплений у податковому законодавстві України, Європейський суд з прав людини вказав на необхідність застосування підходу, більш сприятливого для платника податку, коли у його справі національне законодавство припускає неоднозначне трактування.
		ФОП ОСОБА_1  здійснював закупівлю товарів з метою їх подальшої реалізації.  Вартість таких товарів включала ПДВ, що посвідчується додатковими угодами позивача з постачальниками (а.с.46-56).
		Згідно акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, що містяться у матеріалах справи, податковий орган вважає, що позивачем перевищено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) у 300000 гривень станом на 31 травня 2011 року.
		Однак, при розрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, податковим органом не було відраховано з цієї суми податок на додану вартість, як того вимагає пункт 181.1 статті 181 Податкового кодексу України. Як наслідок, податковий орган дійшов помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої зазначеною нормою граничної суми в 300000 грн у травні 2011 року. 
		Водночас, як вбачається з наданих позивачем таблиць згідно Z-звіту (а.с. 144-146), звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій (з роздруківками нефіскальних чеків) за червень 2010 року - вересень 2011 року (а.с. 75-90), ФОП ОСОБА_1 перевищено загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів у 300000 грн (без урахування ПДВ) станом на 31 липня 2011 року.
		Згідно з пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
		Відтак, 01 серпня 2011 року почався відлік десятиденного терміну для реєстрації позивача платником ПДВ у порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.
		У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти звернення позивача до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС із реєстраційною заявою у строк до 10 серпня 2011 року. Так, позивач зазначив, що із відповідною заявою звертався безпосередньо до податкового інспектора, але не назвав прізвища такої посадової особи. Представник відповідача, посилаючись на відповідні внутрішньоорганізаційні документи Кіровоградської ОДПІ ДПС, пояснила, що податкові інспектори не уповноважені реєструвати заяви платників податків (а.с. 102-121). 
		Натомість, матеріалами справи, зокрема, витягом із особової справи платника податку, підтверджено, що із реєстраційною заявою платника ПДВ позивач звернувся до Кіровоградської ОДПІ ДПС 2 вересня 2011 року (а.с.98).
		Разом з тим суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником ПДВ - тобто особою, на яку покладено обов'язок зі сплати податку - є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник ПДВ. Таким чином, несвоєчасне звернення позивача із заявою про реєстрацію платником ПДВ не звільняє його від обов'язку нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 грн (без ПДВ).
		Так, перевищення ФОП ОСОБА_1 у липні 2011 року обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг у 300000 грн (без врахування ПДВ) обумовило виникнення у позивача обов'язку щодо нарахування та сплати ПДВ із серпня 2011 року.
		За таких умов суд дійшов висновку, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно донараховано ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року та штрафні санкції - 2764,38 грн (25% від самостійно визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання за пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України).
		Щодо наявності у податкового органу правових підстав для нарахування позивачеві штрафних санкцій за неподання податкової звітності з ПДВ за вересень 2011 року, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що 6 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво платника податку на додану вартість № 100350002, яке було анульовано згідно його заяви 30 вересня 2011 року.
		Таким чином, позивач зобов'язаний був подати звітність із ПДВ за вересень 2011 року до податкового органу.
		За пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
		При цьому пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України дозволяє платникові податків подавати податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
		Позивач вказав, що декларація з ПДВ за вересень 2011 року ним подавалася в електронному вигляді, для чого було придбане відповідне програмне забезпечення
		(а.с. 122-127).
		Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 підтвердила, що нею особисто та її чоловіком - ОСОБА_1 направлялася податкова звітність в електронному вигляді до податкового органу.
		Натомість позивачеві 7 жовтня 2011 року надішла Квитанція № 2, у якій було зазначено: „документ не прийнято" та вказано, що ФОП ОСОБА_1 не був платником ПДВ у вересні 2011 року (а.с. 122). Разом з тим вказана квитанція містить відомості щодо дати видачі свідоцтва платника ПДВ - 06.09.2011.
		Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
		Разом з тим, податковий орган не прийняв податкову декларацію позивача на підставі хибних відомостей про те, що ФОП ОСОБА_1 не був платником ПДВ у вересні 2011 року.
		Відтак, суд вважає, що податкову звітність не прийнято не з вини платника податків, тому підстави для нарахування йому штрафних санкцій за неподання податкової звітності відсутні. 
		За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Під час розгляду та вирішення справи судом відповідачем доведено правомірність своїх дій в частині нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень та за вересень 2011 року та відповідних штрафних санкцій.  
		Зважаючи на викладене,  суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та для визнання протиправним і скасування оскаржуваного повідомлення-рішення в частині нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій за червень, липень 2011 року, а також штрафних санкцій за неподання податкової звітності за вересень 2011 року.
		Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. 
		Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 470,55 грн. (а.с.2), а тому сума судового збору 332,20 грн відповідно до задоволених вимог (70,6 % від позовних вимог) підлягає стягненню з  Державного бюджету України на користь позивача.
		Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		          
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000930171 від 20 лютого 2013 року в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 33233,66 грн (29262,13 грн за основним платежем та 3971,53 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Присудити фізичній особі-підприємцю  ОСОБА_1  судовий збір у розмірі 332,20 грн, зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 332,20 (триста тридцять дві гривні, двадцять копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
		Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції.                                                
		 
		Суддя Кіровоградського окружного
		          адміністративного суду                                                                      О.В. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...