Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 25/130А : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2013. Оприлюднено: 16.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"20" березня 2013 р.                               м. Київ                                        К-33787/10 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Головуючого Бившевої Л.І.,
		суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
		секретар судового засідання Ритова В.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області
		та касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
		на постанову Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2009 року
		та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року 
		у справі № 25/130-А
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
		до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області
		про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2008 року № 0001581700/0 та № 0001591700/0. 
		Постановою Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Самбірському районі Львівської області № 0001581700/0 від 22 квітня 2008 року про визначення суми основного платежу з податку з доходів найманих працівників у сумі 11247,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  1,70 грн. сплаченого державного мита.
		Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року постанову Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2009 року залишено без змін. 
		В касаційній скарзі ДПІ у Самбірському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2009 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 
		 
		З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		ДПІ у Самбірському районі Львівської області провела виїзну планову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31 січня 2007 року по 08 квітня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 247/17-0/НОМЕР_1 від 16 квітня 2008 року. 
		За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у тому, що у періоди з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року здійснював види діяльності, які не зазначені ним у заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (торгівельна діяльність продовольчими і промисловими товарами; торгово-посередницька діяльність), а саме - консультування з питань комп'ютерної техніки та локальної мережі, в результаті виконання яких отримав дохід у розмірі 74980,00 грн., який підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою в статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у тому, що позивач згідно реквізиту «Призначення платежу» платіжних доручень перераховував кошти для поповнення поточного рахунку іншої фізичної особи - ОСОБА_2 на загальну суму 14600,00 грн., проте не утримував та не перераховував із вказаних сум податок з доходів фізичних осіб.
		22 квітня 2008 року ДПІ у Самбірському районі Львівської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001581700/0, яким згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 11247,00 грн. за основним платежем.
		22 квітня 2008 року ДПІ у Самбірському районі Львівської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001591700/0, яким згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 6570,00 грн., у тому числі: 2190,00 грн. - за основним платежем, 4380,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами діяльності за винятком тих, що не можуть здійснюватись із використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони, з огляду на що податкове повідомлення-рішення № 0001581700/0 від 22 квітня 2008 року є неправомірним. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд виходив з того, що позивач, перераховуючи кошти ОСОБА_2, виступав податковим агентом щодо цієї фізичної особи, а тому був зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб із виплачених сум.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
		Відповідно до абзаців 1-3 частини 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. 
		Згідно з пунктом 3 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року № 599 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник єдиного податку здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації. 
		Таким чином, норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року № 599 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачають сплату лише єдиного податку у межах від 20,00 грн. до 200,00 грн., в тому числі і у випадку здійснення діяльності, яка не вказана у свідоцтві, з урахуванням того, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку з доходів фізичних осіб. 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування згідно свідоцтва про сплату єдиного податку та сплачував максимальну ставку єдиного податку на місяць за одним видом підприємницької діяльності.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0001581700/0 від 22 квітня 2008 року.
		Згідно преамбули Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.
		Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про поштовий зв'язок», цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
		За визначеннями, наведеними у пунктах 1.24, 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
		Згідно положень пунктів 1.7, 1.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.
		Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано доказів наявності в обліку первинних документів ,які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством України правових підстав для звільнення від належного оподаткування господарських операцій позивача щодо поповнення поточного рахунку фізичній особі ОСОБА_2.
		Підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
		Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
		Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
		За приписами підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001591700/0 від 22 квітня 2008 року.
		Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.
		Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Самбірському районі Львівської області та касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2009 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін. 
		Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області та касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		                              Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
		 
		                               Судді:             _____________________ А.М. Лосєв
		 
		                                                       _____________________ Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...