Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-7/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2013.
Дата набрання законної сили: 22.07.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа №  1-7/2012 
		 
		Номер провадження 1/341/6/13  
		 
		                                        ВИРОК
		                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 квітня 2013 року                                                                                     м.Галич
		 
		Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
		                   головуючого       судді          Юсип І.М.
		                  секретарів                              Антоник Ю.О., Мартищук С.П., Воробчак Н.В., 
		                                                                         Цимбалістої О.В., Король І.Л.
		з участю:   прокурорів                             Когут В.В., Когут Н.В., Головашкіна В. А.
		                   потерпілої                             ОСОБА_3
		 
		розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу про обвинувачення:
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці,  жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого,-
		у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч.4, 364 ч.2, 27 ч.4, 366 ч. 2 КК України, ст. 143 ч.2 КК України (в редакції 1960 року), -
		встановив:
		 ОСОБА_4 вчинив підбурювання службової особи до вчинення нею зловживання свого службового становища всупереч служби,що спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом правам,свободам та інтересам окремих громадян та в складанні і видачі цією службовою особою завідомо неправдивих документів,внесенні до офіційно нотаріально посвідчених документів,завідомо неправдивих відомостей.
		Крім того ОСОБА_4 заволодів індивідуальним майном та права на майно шляхом обману чи зловживання довірою що завдало значної шкоди потерпілій,вчинене за попереднім зговором групою осіб.
		Злочин вчинено за таких обставин:
		ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_3 у 1997 році коли продав їй квартиру по АДРЕСА_1. Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено особою,яка звільнена від  кримінальної відповідальності за строком давності. В подальшому ОСОБА_4 з метою заволодіння власністю ОСОБА_3, проданою їй квартирою, шляхом шахрайства і повернення квартири у свою власність, достовірно знаючи, що остання пенсійного віку та перебувала у скрутному матеріальному становищі, скориставшись цим, увійшов до неї в довіру надавши позику у сумі 600 доларів США, про що отримав розписку на 700 доларів США та зловживаючи довірою ОСОБА_3 нібито, як гарантію виконання нею взятих зобов'язань, переконав ОСОБА_3 надати йому нотаріально завірене доручення, згідно якого ОСОБА_4 уповноважений в інтересах ОСОБА_3 продати належну ОСОБА_3 квартиру. Після цього, ОСОБА_4 привів ОСОБА_3 до ОСОБА_5 якою 26.02.1999 року посвідчено довіреність та занесено в реєстр за № 370 серії ААР №377912 від 26.02.1999 року. Відповідно до якого ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 продати за ціну і на умовах на його розсуд належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
		На підставі виданого державним нотаріусом ОСОБА_5 завідомо фіктивного доручення ОСОБА_4 з метою приховання своїх злочинних дій спрямованих на заволодіння квартирою ОСОБА_3 14 січня 2000 року відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування подарував вказану квартиру АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_6 з якою спільно проживав та перебував у фактичних шлюбних відносинах.   
		Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_5 ОСОБА_3 спричинено тяжкі наслідки у вигляді втрати права власності на квартиру АДРЕСА_1, яку вона придбала 02 грудня 1997 року за 6       262,2 грн., що станом на 26.02.1999 року становило понад 368 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, станом на 14.01.2000 року на момент укладення договору дарування вказаної квартири її вартість була 9       606 грн., що у 565 і більше разів перевищує неоподаткованих мінімумів громадян, а станом на липень 2009 року вартість вказаної квартири становить 156       000 грн., що у 515 і більше перевищує неоподаткованих мінімумів громадян.
		Підсудний ОСОБА_4 свою винність у вчиненому не визнав і дав показання, що він з ОСОБА_3 знайомий з 1997 року, оскільки на той час вона бажала купити квартиру в м. Калуші. Він запропонував їй допомогти знайти квартиру і коли підходяща квартира була знайдена, були оформлені відповідні документи. Через деякий  час ОСОБА_3 попросила його позичити їй гроші, оскільки вона була в скрутному матеріальному становищі де вони зустрілись з нею за його домашньою адресою де під час розмови вона попросила продати її квартиру, але оскільки вона старша жінка і їй важко цим займатися вона надасть йому повноваження щодо продажу квартири по дорученню. Через кілька днів він знайшов покупця, а ОСОБА_3 передала йому доручення. Покупцем була ОСОБА_6, яка погодилась придбати дану квартиру. Він попросив ОСОБА_3 укласти договір завдатку, тобто якщо вона  захоче повернути договір завдатку, то ОСОБА_6 повертає їй квартиру, а ОСОБА_3 гроші в подвійному розмірі. Ним була передана ця розписка слідству про розрахунки з ОСОБА_3  Так, з ОСОБА_3 проведено повний розрахунок та було домовлено, що вона житиме в цій квартирі та сплачуватиме тільки комунальні послуги. Щодо посвідчення доручення заявив, що сам до нотаріуса не звертався та нотаріуса ОСОБА_5 не знав. Заявлений цивільний позов не визнає. Просив його виправдати, оскільки жодним майном він не заволодівав і не є власником вказаної квартири. 
		Незважаючи на не визнання вини підсудним ОСОБА_4, його винність у вчиненому доводиться показаннями потерпілої ОСОБА_3 та свідків в судовому засіданні, висновками експертиз, речовими доказами та іншими матеріалами справи.
		Потерпіла ОСОБА_3 дала показання, що в грудні 1997 року у ОСОБА_4  купила квартиру, яку він продавав по дорученням від громадянки ОСОБА_7 Договір купівлі-продажу квартири був нотаріально посвідченим. Їй було відомо що ОСОБА_4 займається продажем квартир і в лютому 1999 року вона звернулася до ОСОБА_4, так як його вже знала, з метою позичити гроші. Для цього  нею на вимогу ОСОБА_4 була написала розписку в якій зазначено, що це не позика, а завдаток за квартиру. А щоб він мав змогу продати квартиру в разі не повернення нею коштів, нею було дано доручення на ОСОБА_4 і посвідчено в державного нотаріуса, ОСОБА_5 фактично нею було позичено 600 доларів США, а повернути мала вже 700 доларів. На протязі п'яти  місяців вона ОСОБА_4  повертала по 60 доларів. В 2000 році громадянин ОСОБА_4 повідомив її, що переписав квартиру на ОСОБА_6 Вона попросила, щоб він показав документи на підставі чого був укладений такий договір. Протягом багатьох років їй не було відомо, що її квартира переписана, і лише в березні 2007 року, коли отримала платіжки з ЖЕКу щодо  оплати комунальних послуг, побачила прізвище ОСОБА_8. Видане нею доручення на ОСОБА_4 було укладене з метою гарантії повернення йому позичених коштів, а не розпорядженням належної їй квартири на свій розсуд, яку ОСОБА_4 подарував. На нотаріальну контору їй вказав ОСОБА_4, і вона разом з дочкою ОСОБА_9 чекали в приміщенні нотаріальної контори, після їх покликали в кабінет нотаріуса, там же був і підсудний ОСОБА_4, та попросили поставити підпис на доручення яке вже було виготовлене. Підписавши текст доручення її дочка переписала його на звичайному аркуші і там не було нічого про «дарувати, заставляти і здійснювати обмін» і «з усіма видами відчуження»тобто таких слів там не було. Вони переписали зміст цього доручення а оригінал забрав підсудний. Свідка ОСОБА_8 знає так як він показував їй три квартири і будь-яких розмов або справ у неї з ним не було а тим більш в нотаріальну контору він її не возив. Наполягає, що діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був вчинений злочин, щодо відчуження її квартири без її відома. Їй відомо,що ОСОБА_4 такі дії вчиняв щодо інших громадян і раніше. Просить повернути їй квартиру АДРЕСА_1, оскільки іншого житла разом з дочкою не має.
		- з показань ОСОБА_5 вбачається, що в лютому 1999 року в її кабінет зайшла громадянка з пред'явленого нею паспорта, вона встановила, що це ОСОБА_3, яка попросила виробити доручення, згідно якого вона уповноважувала ОСОБА_4 відчужити належну їй квартиру. Доручення було надруковане в присутності ОСОБА_3 Первинний текст доручення передбачав право продажу квартири. Проте ознайомившись із текстом цього доручення ОСОБА_3 попросила внести зміни у текс, а саме надати ОСОБА_4 право і відчужувати будь-яким способом дану квартиру. І нею було додруковано вказані слова, проте на іншій машинці, бо в той час на попередній машинці було закладено друкувати інший проект. Потім ОСОБА_3 знову прочитала написане, вона пояснила їй, що цим дорученням вона доручає ОСОБА_4 представляти її інтереси перед третіми особами і підстави припинення даного доручення, на що остання погодилась і підписала доручення. Після того як ОСОБА_3 підписала доручення, завірила печаткою та перший примірник доручення віддала ОСОБА_3, і вона підписалася в реєстрі. На другому примірнику було поставлено серію та номер доручення, про що мною було вказано в реєстрі вчинення нотаріальних дій та занесено в реєстр. Все було оформлено згідно форми № 37, затвердженої Кабінетом Міністрів України, дорученню було присвоєно № 370 та згідно п.89 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами» було дотримано, оскільки в дорученні вказано місце, дату та час посвідчення. З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до моменту посвідчення цього доручення знайома не була. А щодо договору дарування квартири, то їй про це нічого не відомо, оскільки вона його не посвідчувала, тому що відчуження нерухомого майна повинно здійснюватися тільки за місцем його знаходження. Тільки за бажанням ОСОБА_3 були додруковані слова та вчиняючи ці дії, вона не порушила жодного пункту інструкції, якою користуються в своїй роботі нотаріуси. 
		- свідок  ОСОБА_10, суду показала, що в грудні 1997 року вони з матір'ю ОСОБА_3 купили в ОСОБА_4 квартиру. Через фінансову скруту мати в лютому 1999 року позичили в ОСОБА_4 600 доларів США, про що була надана розписка. Також на вимогу ОСОБА_4 було нотаріально посвідчене доручення на продаж їхньої квартири, як гарантія повернення боргу. Це доручення було посвідчене державним нотаріусом ОСОБА_5, коли вони прийшли в кабінет нотаріуса, то текст доручення вже був виготовлений, тільки треба було поставити підпис. Перший екземпляр доручення залишився в нотаріуса, а інший після того як вона його переписала від руки забрав ОСОБА_4 Протягом п'яти місяців мати повертала ОСОБА_4 по 60 дол. США які особисто вона їх носила ОСОБА_4 В 2007р, коли прийшли працівники ЖЕКу, дізналися що квартира належить по документах ОСОБА_8. Доручення на можливий продаж її мати укладала, але не на дарування та інше відчуження. Вони звернулися до нотаріуса ОСОБА_5, яка видавала доручення та дізналися про його геть зовсім інший зміст.
		-          з показань свідка ОСОБА_11, видно,що він працює приватним нотаріусом у м.Калуші з 1999 року. Приблизно у 2000 року ним був посвідчений договір дарування квартири. Даний договір був вчинений по довіреності, яка була надана ОСОБА_4 власницею квартири, а саме від імені ОСОБА_3, у відповідності до даного доручення, яке було посвідчено державним нотаріусом було вчинено правочин на ім'я ОСОБА_6 В даному дорученні були передбачені функції дарування і ним була вчинена нотаріальна дія - оформлено і посвідчено договір дарування. Присутніми були ОСОБА_19 та ОСОБА_6 .ОСОБА_3 не було і її явка була не обов'язкова. Дана довіреність  була посвідчена державним нотаріусом ОСОБА_12 Будь-яких сумнівів у роботі нотаріуса ОСОБА_5 у нього ніколи не викливало. Чи проживав ОСОБА_4  разом з ОСОБА_6  йому не відомо.
		- з  показань свідка ОСОБА_8.видно,що проживав з сім'єю. З ними проживала і його теща ОСОБА_6. Так як у нього в користуванні був мікроавтобус то його ОСОБА_4 попросив повозити  його з метою оглянути кілька квартир. В той час познайомився з ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_10 так як вони мали намір продати свою двохкімнатну квартиру а купити однокімнату. Так як ОСОБА_3 продавала свою квартиру за 3 тис. дол. США то він запропонував  своїй тещі  купити квартиру ОСОБА_3. Вони разом пішли до ОСОБА_3 і його тещі сподобалась її квартира і нею був залишений останній завдаток. Вони поїхали до  приватного нотаріуса але  так як у нього було багато людей то вирішили поїхати до державного, - ОСОБА_5 Через пів години вони вийшли від нотаріуса з довіреністю. Особисто він завозив ОСОБА_3 по 500 дол. США. Однак коли підійшов час переписувати квартиру ОСОБА_3 повідомила йому,що у зв'язку з тим,що вона себе погано почуває то нехай з ним їде оформити у нотаріуса документи ОСОБА_4 так як йому вона видала довіреність
		Свідок   ОСОБА_13  суду пояснив, що ОСОБА_6 була його матір'ю з якою він проживав по АДРЕСА_3 а згодом  вони продали цю квартиру і перейшов разом з матір'ю проживати до сестри. Пізніше разом з чоловіком своєї сестри ходили дивитися на квартиру ОСОБА_3 яка продавала її за 3000 дол. США. Пригадує  що оформлення квартири відбувалося 14 січня 2000 року а на передодні у матері було день народження і вона сказала йому що буде у неї гарний подарок,тобто своя квартира. Сама ж потерпіла разом з дочкою не бажала звільняти квартиру пояснюючи тим,що не можуть підшукати  собі житло а згодом  стверджували що не мають коштів на купівлю квартири. Будь-яких стосунків його матері з ОСОБА_4 не було.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що ним було прийнято до свого провадження матеріали кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 починаючи з 2-го тому. Про документ  який підшитий до справи але відношення ніякого  до неї немає йому не відомо. Будь-якої розписки ОСОБА_3 для приєднання до матеріалів справи ОСОБА_4 йому не передавав. При ознайомленні з матеріалами справи і при написанні скарг ОСОБА_4 не вказував які саме документи ним подавалися і відсутні в матеріалах справи. 
		-          з оголошених в порядку ст. 306 КПК  України  в судовому засіданні показань свідків  ОСОБА_15  та ОСОБА_16 вбачається,що вони є сусідами ОСОБА_3,які проживають приблизно з 1999 р. З  ОСОБА_17 та ОСОБА_4 вони не знайомі ( а.с.140-143).
		-          даними що містяться у висновку судово-криміналістичної експертизи №09/07-350 від 28.07.2009 року підтверджено, що зміст тексту нотаріально-посвідченого доручення - примірник, що залишається у нотаріуса, серії ААР №377912 від 26.02.1999 року, яке посвідчене державним нотаріусом Калуської державної районної нотаріальної контори ОСОБА_5 та занесене в реєстр за № 370, змінений шляхом дописування слів «також подарувати, заставити, здійснити обмін» у другому абзаці та «з різними видами відчуження» у третьому абзаці, які були дописані пізніше від основного тексту. Основний та дописаний текст виконані на різних друкарських машинках. (а.с.8-10 Т.3);
		-          даними висновку судово-криміналістичної експертизи № 09/07-358 від 28.07.2009 р. про те,що зміст тексту нотаріально - посвідченого доручення-примірника,що видається на руки,серії ААР № 377912 від 26.02.1999 р.,яке посвідчене Державним нотаріусом Калуської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та занесене в реєстр за № 370,змінений шляхом дописування слів « також подарувати,заставити,здійснити обмін» у другому абзаці 
		Та «з різними видами відчуження» у третьому абзаці, які були дописані пізніше від основного тексту. Основний та дописаний текст виконані на різних друкарських машинках. Розміщення основного тексту вказаного доручення у примірнику що видається на руки відповідає розміщенню основного тексту примірника,що залишається у нотаріуса. Розміщення дописаного тексту даного доручення у примірнику,що видається на руки не відповідає розміщенню дописаного тексту примірника,що залишається у нотаріуса ( т.3 а.с.19-22)
		-          даними протоколу огляду документа-речового доказу від 29.07.2009 р. про те,що у другому примірнику нотаріально посвідченого доручення серії ААР № 377912 від 26.02.1999 р. міститься додрукований текст» також подарувати,заставити,здійснити обмін» а у третьому абзаці додруковані слова « з різними видами відчуження» ( т.2 а.с.71-81);
		- даними протоколу огляду документу-речового доказу від 29.07.2009 р. з якого видно, що оригінал нотаріально посвідченого доручення на відчуження квартири по АДРЕСА_1 від 26.02.1999 р. серії ААР № 3779912 від 26.02.1999 р. міститься додрукований текст « також подарувати,заставити,здійснити обмін», а у третьому абзаці додруковані слова « з різними видами відчуження». Оригінал нотаріального посвідчення договору дарування квартири,згідно якого ОСОБА_4 на підставі посвідченого  доручення подарував ОСОБА_6 квартиру по АДРЕСА_1 вартістю 9606 грн. яка належала на праві приватної власності ОСОБА_3 ( т.2 а.с.90-95);
		-          згідно даних інветаризаційної справи на приватизований об'єкт нерухомості будинковолодіння по АДРЕСА_1 вбачається що квартира ОСОБА_4 подарована ОСОБА_6 ( т.2 а.с.100-134);
		-          даними протоколу огляду документу-речового доказу від 29.07.2009 р. з якого вбачається,що ОСОБА_10 26.02.1999 р. власноручно дослівно переписала текст нотаріально посвідченого нотаріусом ОСОБА_5 доручення серії ААР № 377912 від 26.02.1999 р. згідно якого ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_18 продати належну  їй квартиру ( т.2 а.с.152-159);
		-          даними оригіналом  розписки від 26.02.1999 р. написаної від руки ОСОБА_3 згідно якої вона отримала від ОСОБА_4 700 доларів США, як авансовий платіж за продаж ОСОБА_4 квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і визнана як речовий доказ ( т.2 а.с. 162-165);
		-          даними висновку № 3946 судово-почеркознавчої експертизи від 18 жовтня 2011 р. з якого вбачається,що почерк,яким виконано зображення рукописного тексту в електрофотографічній копії розписки від 12.01.2000 р. виконаний самою ОСОБА_3 ( т.5 а.с.93-95);
		-          даними висновку експерта НДЕКЦ ( м. Івано-Франківськ) від 15.03.2012 р. за № 09/07-52 про те,що написи  розписки ОСОБА_3 від 26.02.1999 р. ( т.2 а.с.164) та цифровий напис « 12. І.2000р» у розписці ОСОБА_3 від 28.12.1999 р. ( т.4 а.с.211) слугували шаблоном для виготовлення технічного зображення розписки ОСОБА_3 від 12.01.2000 р. Написи розписок ОСОБА_3 від 26.02.1999 р. та від 28.12.1999 р. були скопійовані за допомогою комп'ютерної техніки. Отримане зображення тексту роздруковане за допомогою засобів оперативної поліграфії ( електрофотографічним способом). ( т.5 а.с.170-177)
		-          даними висновку про вартість об'єкту нерухомості від 24.07.2009 р. ринкова вартість двохкімнатної квартири загальною площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 станом на 24.07.2009 р. становить 156 тис. грн.. ( т.3 а.с.33-52);
		 Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_4 повністю доведена а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ст.ст. 27 ч.4, 364 ч.2, 27 ч.4, 366 ч. 2 КК України, ст. 143 ч.2 КК України (в редакції 1960 року), оскільки він своїми умисними діями, які виразились в підбурюванні службової особи, державного нотаріуса до вчинення зловживання своїм службовим становищем, а саме до складання та видачі неправдивих документів, внесенні до офіційних, нотаріально посвідчених документів, які призвели до заволодіння індивідуальним майном та права на майно, що завдало значної шкоди потерпілій.
		Безпідставними є доводи підсудного ОСОБА_18  про те,що ним у 2009 р. передано слідчому ОСОБА_20  для долучення до матеріалів кримінальної  справи оригінал розписки ОСОБА_3 про отримання нею коштів від ОСОБА_4 за продаж її власної квартири. На виконання судового доручення даний факт не знайшов свого підтвердження. 
		Судом не беруться до уваги посилання підсудного ОСОБА_4 на те,що потерпіла ОСОБА_3 (лютого) 99р. власноручно написала розписку,що вона отримала від ОСОБА_4 гроші в сумі еквівалентній 700 (сімсот) доларів США як завдаток за майбутній продаж її  власної квартири. Даний факт заперечила в судовому засіданні і сама потерпіла. Окрім того згідно висновку експерта № 09/07-52 від 15.03.2012 р. дана розписка скопійовані за допомогою комп'ютерної техніки,зображення окремих речень та слів з написів вказаних розписок сформовані в логічній за змістом тексту в певному графічному редакторі. Отримане зображення тексту роздруковано за допомогою засобів оперативної поліграфії ( елетрофотографічним способом).
		Не визнання ОСОБА_4 факту належного йому  права власності на квартиру ОСОБА_3 не заслуговують на увагу так як він згідно доручення мав право розпоряджатися даною квартирою.
		Судом розцінюється не визнання вини підсудним як спосіб ухилення від кримінальної відповідальності. 
		Призначаючи підсудному покарання , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь  тяжкості вчинених злочинів,дані про   особу ,та обставин,що пом'якшують та обтяжують покарання.
		Обставиною, що обтяжує покарання підсудним є тяжкі наслідки спричинені злочинами та вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб.
		До обставин справи , що пом'якшують покарання суд відносить: його стан здоров'я та вік.
		У відповідності до вимог ст.74 ч.5 КК України - особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
		Злочини, передбачені ст.ст.27ч.4, 364 ч.2,143 ч.2 КК України відносяться до тяжких злочинів, ст..27 ч.4 ст.364 ч.2 КК України до злочинів середньої тяжкості..
		Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, підсудним  ОСОБА_4 злочини скоєно в період 1999-2000 р.,тобто на момент розгляду справи пройшло більше як 10 років ,що дає суду підстави для звільнення  ОСОБА_4  від призначеного судом покарання в  зв'язку із закінченням строку давності.
		 На підставі вимог  ч.5 ст. 74  КК України слід звільнити від покарання , ОСОБА_4 за ст.ст. 27 ч.4, 364 ч.2, 27 ч.4, 366 ч. 2 КК України, ст. 143 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) КК України  на підставах передбачених ст. 49  КК України у зв'язку із закінченням строків давності.     
		 Стягнути з підсудного ОСОБА_4 витрати за проведення експертиз.
		 Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 88 КПК України.             
		 Арешт на накладене майно ОСОБА_4 скасувати. 
		У зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_3 цивільний позов слід залишити без розгляду. 
		  Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
		  На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України, суд, -                                             
		засудив:
		 ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочинів, передбаченого ст.ст. 27 ч.4, 364 ч.2, 27 ч.4, 366 ч. 2 КК України, ст. 143 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) та призначити йому покарання:
		 за ст. 364 ч.2 КК України  - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю  строком на 2 роки.
		 за ст. 366 ч.2 КК України -  2 роки позбавлення волі з позбавлення  права  займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки;
		 за ст.143 ч.2 КК України ( в редакції 1960 року) - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
		 На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити  ОСОБА_4 покарання у виді - 4 роки позбавлення волі  з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки без конфіскації майна.
		 На підставі ст.74 ч.5 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання за ст.ст. 27 ч.4,364 ч.2,27 ч.4 ,366 ч.2,143 ч.2 КК України з підстав передбачених ст.. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
		Судові витрати в сумі 2146,11 грн. стягнути з ОСОБА_4 пов'язаних з проведенням експертиз.
		Речові докази -інвентаризаційну справу та домову книгу на квартиру АДРЕСА_1 залишити при справі,дві друкарські машинки повернути власнику.
		Зняти арешт на майно ОСОБА_4.    
		Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.
		Запобіжний захід засудженому до набранням вироком законної сили залишити попередньо обраний - підписку про невиїзд.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п`ятнадцяти діб з часу проголошення вироку через Галицький районний суд.
		 
		         
		Суддя:І. М. Юсип

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...