Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2036/2-109/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                               
		                                                                 Справа № 2036 / 2-109 / 11
		                                                                          2 / 636 / 11 / 2013
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		20  травня  2013 року   Чугуївський міський суд Харківської області у складі : 
		                         головуючого - судді Ковригіна О.С.
		                                        при секретарі  - Фатєєвої С.М.
		                                        за участю прокурора Хмелевського А.О.
		                                        за участю представника позивача ОСОБА_1,
		                                        за участю  представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Агентство телебачення новин», ТОВ «Інформаційне агентство «Статус-Кво», АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» телеканал «Інтер», треті особи на стороні відповідачів: Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		01 жовтня 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Агентство телебачення новин», ТОВ «Інформаційне агентство «Статус-Кво», АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» телеканал «Інтер», треті особи Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому просить визнати недостовірною інформацію, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, розповсюджену відповідачами стосовно нього, зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація та стягнути з відповідачів компенсацію за заподіяну моральну шкоду.
		Під час слухання  справи до початку розгляду її по суті позивач змінив предмет позовних вимог. Так, відповідно до останньої заяви про уточнення позову від 15.02.2013 року позивач уточнив вимоги та просить суд, зокрема, визнати недостовірною інформацію, що принижує  честь, гідність та ділову репутацію, розповсюджену відповідачами стосовно нього, а саме:
		§          ГУ МВС України в Харківській області на офіційному сайті в Інтернеті:
		«…по факту применения сотрудниками уголовного розыска Орджоникидзевского района недозволенных методов дознания в отношении двух харьковчанок  прокуратура Орджоникидзевского района возбудила уголовное дело по статье 354 ч.2 УК - «превышение власти или служебных полномочий, если оно сопровождалось насилием, применением оружия или болезненным или другими действиями, которые унижают достоинство потерпевшего.»;
		«Инспекция по личному составу провела расследование. В итоге решено уволить начальника сектора уголовного розыска и первого заместителя начальника райотдела - начальника уголовной милиции. Также поданы документы на увольнения начальника райотдела».
		§          Інформацію розповсюджену ОСОБА_7, на той час начальником ГУ МВС України в Харківській області:
		« Там, коли проводилась перевірка, й приїхала наша інспекція і були знайдені плоскогубці. 
		І я прийняв рішення звільнити таких працівників. Якщо буде рішення суду і вони будуть 
		 
		оправдані, тоді ми будемо розглядати, Але саме той факт, що знайшлися речі на які вказувала громадянка, тому я всегда буду на стороні людей.»
		«Ті, хто скоїв це, із органів міліції звільнені. І в Орджонікідзевському…працівники міліції з органів внутрішніх справ звільнені - мною підписаний приказ практично в той же день. Службова перевірка закінчувалася протягом доби-двох, і я працівників по звільняв. Їх немає в органах міліції»;
		«…Были уволены два сотрудника Орджоникидзевского райотдела милиции, которые подозреваются в нанесении женщине телесных повреждений во время допроса. Как отметил ОСОБА_7, женщина сообщила, что ей наносились телесные повреждения плоскогубцами. В ходе проверки плоскогубцы были обнаружены на рабочем месте этих сотрудников милиции, что стало причиной их увольнения.»
		§          Інформацію розповсюджену ОСОБА_6, на той час Міністром МВС України:
		«Руководство Орджоникидзевского райотдела милиции увольняют за нарушение «служебной дисциплины». Речь идет о применении насилия…Инспекция по личному составу провела расследование. В итоге решено уволить начальника сектора уголовного розыска и первого заместителя начальника райотдела - начальника уголовной милиции. Также поданы документы на увольнение начальника райотдела.»;
		«Кому нужна такая правоохранительная система, которая убивает людей и вызывает у них страх? … Как объяснить, почему люди в милицейской форме, призванные стоять на страже закона и защищать других, издеваются над ними хуже, чем фашисты? Что нужно сделать, чтобы в милиции не было палачей, чтобы не было пыток и издевательств?»;
		Позивач ОСОБА_4 також просить суд зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію щодо нього у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а також стягнути з відповідачів компенсацію за заподіяну моральну шкоду:
		·          Головне управління МВС України в Харківській області - 250   000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень за розповсюдження недостовірної інформації ГУМВС України в Харківській області на офіційному сайті в мережі Інтернет та ОСОБА_7;
		·          МВС України - 750   000 (сімсот п'ятдесят тисяч) гривень за незаконне звільнення з займаної посади полковника міліції ОСОБА_11, начальника Орджонікідзевського районного відділу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області та за розповсюдження недостовірної інформації міністром  МВС України ОСОБА_6.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов з тих підстав, що відповідачами була поширена неправдива інформація про позивача, яка принижує його честь та гідність, а тому на підставі ст. 277 ЦК України вона підлягає спростуванню у той самий спосіб, в який вона була поширена. Позивач в судовому засіданні пояснив, що інформація про звільнення його з органів міліції у зв'язку з порушенням трудової дисципліни та порушенням кримінальної справи, яка була поширена відповідачами, є неправдивою, оскільки у відповідачів не було доказів застосування ним тортур під час його роботи в міліції на посаді  першого заступника начальника - начальника кримінальної міліції Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. Позивач зазначив, що наказ про його звільнення  був визнаний в судовому порядку незаконним та його було поновлено на роботі. Також, позивач вказав, що з виступів посадових осіб та інформації, розміщеної на сайті ГУ МВС є очевидним, що інформація, наведена у них безпосередньо стосується його. Просив суд стягнути з відповідачів відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що поширена інформація принижує його ділову репутацію як міліціонера в громадській думці, призвела до морального та психологічного тиску на нього, розриву сімейних відносин та образ з боку сусідів і знайомих, на позивача лягло клеймо «ката та фашиста».
		Міністерство внутрішніх справ України уповноваженого представника для участі  в судовому засіданні не направило, просило слухати справу без його участі у зв'язку з великою завантаженістю. В поданих до суду запереченнях МВС України просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі на підставі  ст.3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, ст. 16, 275, 277 ЦК України та ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України. 
		Зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки оспорювана інформація не стосується позивача, частина інформації  є оціночними судженнями, крім того, позивач не довів 
		поширення щодо нього інформації, що є предметом позову, вказаними особами, не надав доказів коли, де і яким способом була поширена інформація. Також, МВС України просить суд  відмовити в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 750   000 грн., оскільки спеціальним законодавством, що регулює проходження служби особовим складом органів внутрішніх справи України, не передбачено можливості відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням з посади. МВС України зазначає, що позовна заява та додані до неї документи не містять посилань на докази наявності моральної шкоди та обґрунтувань її розміру, а також вказує, що позивачем пропущений річний строк для звернення до суду з вимогами про спростування недостовірної інформації, передбачений ст. 2 ст. 258 ЦК України.
		Представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні на підставі ст. 277 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», та з врахуванням роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.». Зазначила, що позивач не довів в суді фактів поширення ОСОБА_6 інформації, про спростування якої заявлено до нього позов, зокрема, не надав суду відеозапису або аудіо запису з виступом ОСОБА_6, в позовній заяві не вказано де, коли і в якому засобі масової інформації було поширено відомості. Вказала, що відомості про звільнення позивача з посади за порушення трудової дисципліни, про проведення службового розслідування та порушення кримінальної справи  є правдивими, а тому не порушують та не можуть порушувати особистих немайнових прав позивача. В іншій частині інформація, про спростування якої заявлено позов, є  оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Також звернула увагу суду, що позивач пропустив річний строк позовної давності передбачений ст. 2 ст. 258 ЦК України, для звернення з вимогами про спростування недостовірної інформації, оскільки позивач дізнався про поширення відомостей та про звільнення в лютому 2009 року, а до суду звернувся 10 жовтня 2010 року.
		Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в поданих до суду запереченнях просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Зазначає, що позивач не довів факту поширення ним недостовірної інформації, також недоведеним є факт поширення інформації саме відносно позивача, оскільки інформація не містить навіть згадування конкретної особи, відтак і не стосується позивача. Не надано позивачем і доказів заподіяння йому шкоди. Зважаючи на це, просить суд на підставі ст. 277ЦК та ст.  58-60 ЦПК України в задоволенні позову відмовити.
		Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в поданих до суду запереченнях просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Зазначає, що позивач не довів факту поширення ним недостовірної інформації, також недоведеним є факт поширення інформації саме відносно позивача, оскільки інформація не містить навіть згадування конкретної особи, відтак і не стосується позивача, при цьому не надано заподіяння йому шкоди, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити.
		Представник ГУ МВС України в Харківський області проти задоволення позову заперечувала, просила суд відмовити, оскільки із зазначених позивачем цитат не вбачається, що інформація розповсюджена стосовно саме нього, оскільки ані прізвищ, ані імен працівників Орджонікідзевського РВ не вказано. Звернула увагу, що поширена інформація, зокрема, про факт притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Орджонікідзевського райвідділу за порушення службової дисципліни мав місце, а тому є достовірною та вимоги про її спростування не можуть бути задоволені. Також, зазначила, що не підлягає задоволенню вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 250   000 грн., оскільки спеціальним законодавством, що регулює проходження служби особовим складом органів внутрішніх справи України, не передбачено можливості відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням з посади.
		Прокурор проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач не довів належним чином факт поширення відносно нього інформації відповідачами, яка б порушувала 
		 
		його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації. Також вказав, що відсутні підстави для 
		задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Представник ГУ Державного казначейства України в Харківській області казначейства при вирішення спору поклався на розсуд суду.
		Представник відповідача АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» телеканал «Інтер» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В наданих до суду запереченнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання АТЗТ «УНТВК» надати відповідачам ефірний час для спростування інформації щодо позивача на підставі ст. 26,27,30,31,59,60,128 ЦК України та ст. 64 Закону України про телебачення  та радіомовлення» . Зазначає, що АТЗТ «УНТВК» інформацію, яку позивач вважає недостовірною, не оприлюднювало (не поширювало), а отже ніяким чином не порушило честь, гідність та ділову репутацію позивача. 
		Відповідачі ТОВ «Агентство телебачення новин», ТОВ «Інформаційне агентство «Статус-Кво» в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи та встановлюючи правовідносини, що виникли між сторонами спору, суд керується наступними положеннями чинного законодавства України.
		Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). 
		Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
		Згідно з ч.1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Частина 3 ст. 277 ЦК України встановлює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Відповідно до ч.4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Частина 7 ст.277 ЦК України передбачає, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. 
		Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.  Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі 
		Ст. 299 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
		Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» в редакції від 13 січня 2011 року N 2938-VI  ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості ( ч.2 ст. 30 закону).
		Пунктом 19 Постанови Пленуму передбачено, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 
		 
		року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Згідно з п. 12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).
		Згідно з п. 15 Постанови Пленуму при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: 
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; 
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно з абзацом 5 п.15 Постанови Пленуму недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		П. 18 Постанови Пленуму передбачає, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. 
		Стосовно вимоги позивача про визнання недостовірною інформації, розповсюдженої ГУ МВС України в Харківській  області на його офіційному сайті в мережі Інтернет, судом встановлено наступне.
		Як на доказ, що підтверджує факт поширення інформації на сайті ГУ МВС України в Харківській  області позивачем було надано суду роздруківку з мережі Інтернет   за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.175), де автором статті та редактором вказано ОСОБА_12. Разом з тим, суду не надано доказів розміщення вказаної інформації саме на сайті ГУ МВС України в Харківській  області,  а також не надано доказів про власника веб-сайту на підтвердження факту поширення інформації відповідачем.
		Отже, суд приходить до висновку, що зазначена роздруківка з мережні Інтернет не є згідно з ст. 58 ЦПК України належним доказом поширення відповідачем  - ГУ МВС України в Харківській області інформації. Відтак, позивач не виконав свого обов'язку, передбаченого ст. 60 ЦПК України по доведенню факту поширення інформації, що є предметом позову.
		Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 був звільнений з посади першого заступника начальника - начальника кримінальної міліції Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області згідно з Наказом  № 45 від 23.01.2009 року за порушення службової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні своїх функціональних обов'язків щодо організації службової діяльності серед підлеглого особового складу та нездійснення відповідного контролю (т.1 а.с. 19). 
		Відповідно до Наказу підставою для звільнення стали результати службового розслідування, викладені у Висновку службового розслідування за заявою громадянки ОСОБА_13 від 09.12.2008 року. Розслідування проводилось працівниками з оперативної діяльності ІОС 
		 
		УКЗ ГУМВС України в Харківській області фактом застосуванням працівниками СКР Орджонікідзевского райвідділу недозволених методів дізнання відносно громадянок ОСОБА_14 та ОСОБА_15  
		Також судом встановлено, що 12 грудня 2008 року заступник прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова  порушив кримінальну справу стосовно службових осіб  Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області за фактом перевищення службових повноважень 08.11.2008 року працівниками райвідділу міліції відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_15, яке супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особистість потерпілого, діями, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України. 
		На запит суду прокурор Орджонікідзевського району м. Харкова   надав відповідь, в якій повідомив, що  05.10.2011 року було прийнято рішення про закриття вказаної кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України, однак вказану постанову прокуратурою області було скасовано і на даний час досудове слідство зазначеної кримінальної справи триває.
		Крім цього, згідно з Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-32006/09/2070 від 02.06.2009 року адміністративний позов ОСОБА_4 до ГУМВС України в Харківській області задоволено, скасовано наказ про його звільнення та поновлено його на посаді.
		Зазначені факти не заперечував в судовому засіданні позивач та його представник.
		Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову  в частині вимог до ГУ МВС України в Харківській  області згідно з ст. 277 ЦК України , оскільки інформація, яка міститься  в тексті роздруківки з мережі Інтернет про факт звільнення керівництва Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, про факт проведення службового розслідування та про порушення кримінальної справи є достовірною, а відтак не порушує особисті немайнові права позивача і не підлягає спростуванню.
		Стосовно вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_7, судом встановлено наступне.
		Під час судового розгляду судом було досліджено відеозапис інформаційного повідомлення ТОВ «Агентство телебачення новин», в якому міститься фрагмент виступу на прес-конференції ОСОБА_7, де він повідомляє наступну інформацію : «Там, коли проводилась перевірка, й приїхала наша інспекція і були знайдені плоскогубці. І я прийняв рішення звільнити таких працівників. Якщо буде рішення суду і вони будуть оправдані, тоді ми будемо розглядати, Але саме той факт, що знайшлися речі на які вказувала громадянка, тому я всегда буду на стороні людей.»
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів факт поширення ОСОБА_7 частини інформації, про спростування якої до нього заявлено позов. В іншій частині, з досліджених в судовому засіданні відеозаписів встановлено, що інші відомості не є прямою мовою ОСОБА_7, а є авторським текстом кореспондента ТОВ «Агентство телебачення новин». При цьому позовні вимоги про спростування заявлені саме до відповідача ОСОБА_7, який не може нести відповідальність за поширення інформації, яка не є його прямою мовою та яку він не поширював.
		Разом з тим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про спростування поширеної ОСОБА_7  інформації згідно з ч.1 ст. 277 ЦК України, оскільки вона є достовірною, зокрема судом встановлено факт звільнення позивача з посади за результатами службового розслідування. Крім того, згідно з висновком службового розслідування дійсно в кабінеті №56, розташованому на 4-му поверсі Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, було виявлено плоскогубці з червоними ручками.
		Відтак, позовні вимоги, заявлені до відповідача ОСОБА_7, не підлягають задоволенню, оскільки спростуванню  згідно з ст. 277 ЦК України підлягає лише недостовірна інформація, яка порушує особисті немайнові права особи. Поширена ним інформація, хоча і містить повідомлення про звільнення працівників Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в зв'язку з виявленням фактів застосування тортур, але не вказує конкретно на особу позивача, його ім'я та прізвище не згадується.
		Також, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги до ОСОБА_6 про визнання недостовірною інформації та зобов'язання спростувати її у той самий спосіб, в який вона була поширена.
		Під час розгляду справи судом позивач  не  надав доказів, що ОСОБА_6 поширював 
		 
		відомості, про спростування яких заявлено позов до нього. Зокрема,  досліджені в судовому засіданні відеозаписи  сюжетів  ТОВ «Агентство телебачення новин»  та ТОВ «Інформаційне агентство «Статус-Кво» не містять будь-яких  відео виступів з прямою мовою ОСОБА_6 або посилань на його слова. Також суду не надано аудіо або відеозапису виступу ОСОБА_6 на засіданні колегії.
		Також не є належним доказом згідно з ст.58 ЦПК України поширення ОСОБА_6 інформації, надані позивачем до матеріалів справи роздруківки з мережі Інтернет (ІНФОРМАЦІЯ_1) (т.2 а.с.175) , де автором статті та редактором вказано ОСОБА_12. З вказаного тексту вбачається, що він не містить прямої мови ОСОБА_6
		Під час розгляду справи судом неодноразово витребовувались від позивача докази того, де, коли та в якому засобі масової інформації або в мережі Інтернет ОСОБА_6 була поширена оспорювана інформація. Незважаючи на це, позивачем таких доказів не було надано суду, що свідчить про не доведення ним факту поширення інформації ОСОБА_6 та невиконання позивачем  обов'язків згідно з ст. 60 ЦПК України.
		Отже, суд приходить до висновку про достовірність інформації та відсутність підстав для її спростування згідно з ст. 277 ЦК України, а саме «Руководство Орджоникидзевского райотдела милиции увольняют за нарушение «служебной дисциплины». Речь идет о применении насилия…Инспекция по личному составу провела расследование. В итоге решено уволить начальника сектора уголовного розыска и первого заместителя начальника райотдела - начальника уголовной милиции. Также поданы документы на увольнение начальника райотдела.», з підстав вказаних вище.
		Також, суд приходить до висновку про те, що відомості «Кому нужна такая правоохранительная система, которая убивает людей и вызывает у них страх? … Как объяснить, почему люди в милицейской форме, призванные стоять на страже закона и защищать других, издеваются над ними хуже, чем фашисты? Что нужно сделать, чтобы в милиции не было палачей, чтобы не было пыток и издевательств?» за змістом є оціночними судженнями в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію», оскільки не містять будь-яких фактичним даних, в тому числі особисто про позивача, а є критичною оцінкою діяльності правоохоронних органів в цілому. Відтак, ці віджомості не порушують особистих немайнових прав позивача та не підлягають спростуванню і доведенню їх правдивості  згідно з ст. 34 Конституції України та ст. 30  Закону України «Про інформацію».
		Крім цього, прокурор, представники МВС України та ОСОБА_6 заявили в суді про пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого ч.2 ст. 258 ЦК України.  Зокрема, згідно з даною нормою до вимог про спростування  недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, застосовується позовна давність в один рік.
		Під час розгляду справи позивач пояснив, що він дізнався про поширення інформації, яка є предметом позову, в лютому 2009 року. До суду позивач звернувся 01 жовтня 2010 року, а провадження у даній справі порушено було 15 жовтня 2010 року.
		Тобто, позивач звернувся до суду після встановленого ч.2 ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності. Клопотання про поновлення цього строку з зазначенням причин поважності його пропуску позивачем згідно з ст. 267 ЦК України та ст. 73 ЦПК України суду не надано. Відтак, суд приходить до висновку, що пропуск позивачем встановленого строку позовної давності є окремою підставою для відмови в задоволенні  позову в частині вимог про спростування недостовірної інформації.
		Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди та стягнення в якості відшкодування  грошових коштів на суму 1   000   000 грн., судом встановлено наступне.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_17 і ОСОБА_4 дали аналогічні пояснення, а саме, що після поширення в засобах масової інформації про факти застосування недозволених методів досудового слідства в Орджонікідзевському РУ ГУ МВС України м.Харкова з ОСОБА_4 припинили дружні стосунки друзі, знайомі, погіршилися стосунки в сім'ї, захворів батько позивача і сам позивач потрапив до лікарні. Тому вони вважають, що йому Були заподіяні моральні та душевні страждання.
		Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п.1 ч.2 вказаної статті моральна 
		 
		шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Згідно з ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Пунктом 4 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що  у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. 
		Під час судового розгляду судом не встановлено фактів порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації внаслідок поширення недостовірної інформації про нього відповідачами, відтак відсутні підстави згідно з ст. 23, 280 ЦК України для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Крім цього, суд вважає необґрунтованими посилання  позивача  як на підставу стягнення з  МВС України 750   000 грн. відшкодування моральної шкоди факт  його незаконного звільнення, оскільки предметом даного спору є вимоги позивача про спростування інформації на підставі ст. 277 ЦК України в зв'язку з порушенням його особистих немайнових прав. Відтак, питання про законність звільнення позивача з посади (публічної служби) не є предметом даного спору, а вимога про відшкодування моральної шкоди в зв'язку зі звільненням з посади підлягає розгляду  в порядку адміністративного судочинства згідно зі ст. 17 КАС України. 
		Судом встановлено, що законність звільнення позивача вже була предметом судового розгляду, за результатами якого було прийнято Постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-32006/09/2070 від 02.06.2009 року. При цьому вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі звільненням в рамках вказаної  справи ним не заявлялись.
		Таким чином, суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, наявні у справі докази, пояснення сторін  приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4
		На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 23, 258, 267, 277, 280, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст.30  Закону України «Про інформацію», враховуючи Постанову Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 3, 57, 58, 60, 208, 209, 212, 213-218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В :
		          В задоволенні позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Агентство телебачення новин», ТОВ «Інформаційне агентство «Статус-Кво», АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» телеканал «Інтер», треті особи на стороні відповідачів Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди  - відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особою, які брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		                                                                Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...