Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/1011/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 216/1011/13-ц
		Провадження №  2/216/716/13 
		Р І Ш Е Н Н Я  
		Іменем України
		. 
		15 травня 2013 року                                                                               місто Кривий Ріг
		 
		Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді  Мазурчака В.М., при секретарі судового засідання  Марущак І.А.,  
		за участю:
		позивача ОСОБА_2,
		представник відповідача ТОВ "Альфа Бізнес" - не з'явився, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернулась до суду із означеним вище позовом до відповідача та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес"  грошові кошти у розмірі 5142 (п'ять тисяч сто сорок дві) гривні України.
		Позовні вимоги обґрунтувала тим, що підписаний між сторонами правочин (договір) є нікчемний в силу закону, а отже не породжує правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю. 
		В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
		Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв'язок, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
		04 серпня 2012 року між ОСОБА_2 (позивачем) та ТОВ «АЛЬФА БІЗНЕС» (відповідачем) було укладено угоду № 001975 (т.1 а.с.10-12).
		По суті реклама говорить конкретну інформацію, і будь-який споживач - потенційний клієнт, який бажає взяти грошовий кредит, побачить в ній не адміністрування покупок із якимись грошовими фондами та групами учасників, а інформацію щодо видачі доступних кредитів під низький відсоток та на дуже вигідних умовах, без довідок про доходи, застав та поруки. Згідно чинного законодавства така реклама є забороненою. Вона вводить в оману споживачів реклами і завдає шкоди внаслідок своєї неточності, недостовірності, двозначності, замовчуванні, неправдивої інформації.
		У ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про рекламу» визначено основними принципами реклами законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
		Ст. 1 ЗУ «Про рекламу» дає визначення недобросовісної реклами - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.
		Введення в оману споживачів реклами являє собою розповсюдження реклами, що за своїм змістом не відповідає дійсності, містить неправдиву інформацію про рекламований об'єкт чи іншу неправдиву інформацію.
		Частина 1 статті 6 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на належну якість продукції: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
		Відповідно до ч. 1 Статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
		Відповідно до ст. 21, ч. 1 п. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
		Відповідно до ч.1 ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
		Частиною 2 статті 15-1 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.
		Реклама Відповідача є недобросовісною, порушує своїм змістом та формою чинне Законодавство України, вводить в оману та завдає шкоду споживачу внаслідок неточності, недостовірності її змісту, двозначності висловлювань і тверджень, що подаються у ній, перебільшення переваг рекламованого об'єкта, а також замовчування його недоліків. Всі критерії недобросовісності реклами полягають у прямому чи прихованому обмані, що однозначно є порушенням загальнолюдських моральних норм, так само як і норм права,
		Умови договору та Програми «Центр Інвест» є несправедливими та такими, що порушують чинне законодавство України.
		Всупереч конституційному принципу рівності (ст. 21, 22 Конституції України) для вчинення переважної більшості дій Учасником програми встановлено строк у 5 днів (п. 3.4, 4.10 Програми «Центр Інвест»), а для підприємства виконання окремих процедурних актів Програми розтягується у часі від 10 днів, 15 днів до 90 днів (п.8.2 Програми «Центр Інвест»), що є очевидним і протиправним відходженням від принципу рівності сторін у цивільних правовідносинах.
		Також, має місце неспівмірний обсяг прав і обов'язків сторін, відповідно до якого тільки підприємство має право самостійно визначати, кого з учасників допускати до участі в Програмі тощо. Це суперечить ч. З ст. 509 ЦК, яка закріплює, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 3.4., 4.2, 4.5, 4.10, 4.11, 4.12 Програми «Центр Інвест»).
		Окремі терміни конкретизовані на початку Програми «Центр Інвест» (далі - Правила). Проте їх вживання   у   тексті Правил часто відрізняється від загальновживаних понять у чинному законодавстві України. Це ускладнює використання ст. 213, ст. 637 ЦК для встановлення справжнього змісту вищевказаних документів, адже неможливо використати загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
		Досить поширеною є явна підміна основних понять та категорій чинного законодавства, в результаті чого юридично не пов'язані між собою відповідними правовими наслідками терміни в тексті договорів виявляються штучно «перемішаними», що повністю нівелює їх зміст та виключає можливість правомірної реалізації на практиці.
		При цьому текстуальне закріплення окремих положень Правил настільки непослідовне та заплутане, що не дозволяє сприймати ні логічний зміст, ні юридичну термінологію, ні навіть загальновживані побутові поняття.
		Окрім цього, досить часто закріплені загальні фрази неконкретизованого змісту, які дозволяють підприємству довільно і у власних інтересах впливати на певні правовідносини.
		Сутність програми в тексті договорів визначена абсолютно не конкретно, надзвичайно заплутано та суперечливо настільки, що навіть після їх не однократного перечитування складається досить віддалене уявлення про справжній зміст регламентованого правочину, про послідовність, про призначення та наслідки вчинюваних дій.
		Частина 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.
		Свідоме заплутування реципієнта інформації поряд з вищенаведеними прикладами, здійснюється також кількома іншими способами:
		1) шляхом систематичного повторювання однієї і тієї ж очевидної інформації.
		2) шляхом періодичного відсилання до інших статей і пунктів Правил (п. 8.2, 9.2 Правил).
		Специфічне текстуальне закріплення окремих положень Договору і Правил створює у адресата інформації досить віддалене уявлення про справжній зміст маніпуляцій фірми із залученими грошовими коштами учасників. Останні протягом певного часу дійсно можуть вірити у примарну майбутню вигоду від участі в програмі.
		Проте проаналізовані вище положення підтверджують, що заплутані речення та суперечливі статті, насправді, дозволяють легко завуалювати справжній зміст вчинюваних правочинів. Хоча згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		В результаті цього учасники програми автоматично опиняються в фінансовій залежності від незрозумілих схем розрахунків та прогресивно наростаючих сум обов'язкових до сплати відсотків, тобто потрапляють у заздалегідь невигідне матеріальне становище (п. 5.2, 5.4., 6.5, 8.3, ст. 9 Правил).
		Хоча Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
		Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХП (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
		Згідно ч. 2, п. З ч. З ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
		Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.
		В умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. А саме: відповідач, розміщуючи в друкованих засобах масової інформації рекламу, спонукає клієнта звертатися за дешевою позикою. Так, з одного боку даного договору вбачається, що згідно з Програмою, предметом договору є певні юридичні дії спрямовані на надання Послуги за рахунок грошей Відповідача з розстроченням платежів (п.1.1 Договору).
		Однак, з інших умов договору випливає, що Відповідач формує Реєстр Учасників за рахунок щомісячних загальних платежів, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої програми. Крім того, з даної групи формується Фонд Реєстру, який призначений для отримання Послуги для учасників програми, шляхом надання Дозволу учаснику Програми на отримання Послуги. При цьому, Дозвіл на отримання Послуги надається не всім учасникам Програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів). (ст. 4 Правил, визначення «Захід з розподілу грошового Фонду», «Дозвіл», «Послуга», «Фонд Реєстру»).
		Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів Відповідача, оплачує товар іншим учасникам програми. При цьому, надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми (п. 8.2 Правил).
		Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. З, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачі до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
		Законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів» поняття «послуга» визначена як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором, матеріального чи нематеріального блага. Це здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Ст.3 п.6 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).
		Також, ст. 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин.
		Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		Відповідно до ст. 4 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги, як зокрема адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
		Таким чином, Відповідач здійснює операції з «адміністрування придбання у групах», така діяльність має ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, тому в даному випадку має місце саме надання фінансових послуг в понятті, визначеному вищезазначеним законом.
		Водночас, відповідно до ст. 34 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
		З огляду на вищевикладене, дана угода була укладена під впливом обману і нечесної підприємницької практики. Вона прямо суперечить вимогам низки законів та Конституції України та міжнародним документам.
		Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Абзацом 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України встановлено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Сплата позивачем відповідачу грошових коштів підтверджується квитанціями (т.1 а.с.17-20).
		Здійснюючи провадження у даній справі, враховуючи системність звернення громадян з тотожними за змістом позовами, аналізуючи матеріали справи, суд вбачає в діях працівників та/або представників ТОВ "Альфа-Бізнес" ознаки злочину, передбаченого ст.190 Кримінального кодексу України (шахрайство) за ознаками заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману та/або зловживання довірою, оскільки під виглядом цивільно-правових відносин певні особи заволоділи грошовими коштами позивача, ввівши його в оману з приводу виду цивільно-правових відносин (замість позики, кредиту підписувались договори участі в програмах пірамідального характеру).
		У зв'язку з цим вважаю за необхідне копії матеріалів цивільної справи направити до Центрально-Міського районного відділу внутрішніх справ Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровські області  для внесення відповідних відомостей в порядку ст.214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення розслідування.
		На основі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України; ст.1, ч.1 ст.7 Закону України «Про рекламу»; п.4 ч.1 ст.4, ч.1 ст.6, ч.ч. 1, 8 ст.15, ч.1 ст.18, ч.2, п.3 ч.3 ст.18, п.2 ч.1, п.7 ч.3, ч.5-7 ст.19, ч.1 п.5 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»; ч.ч.1, 2 ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; ч.3 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; п.6 ст.3, ст.7, ст.13, ч.3 ст.133, ч.ч.1, 3 ст.203, ч.2 ст.215, ч.ч. 1-3 ст.216; абз.2 ч.1 ст.230, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, Хартією захисту споживачів; ст.214 Кримінального процесуального кодексу України,       
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином задовольнити повністю.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" (ідентифікаційний код юридичної особи 37742500, місцезнаходження юридичної особи: вулиця 118 Павших Революціонерів, будинок № 31, Центрально-Міський район, місто Макіївка, Донецька область, 86157) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) грошові кошти у розмірі 5142 (п'ять тисяч сто сорок дві) гривні України.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" (ідентифікаційний код юридичної особи 37742500, місцезнаходження юридичної особи: вулиця 118 Павших Революціонерів, будинок № 31, Центрально-Міський район, місто Макіївка, Донецька область, 86157) на користь державного бюджету держави Україна судовий збір у розмірі 229,4 (двісті двадцять дев'ять цілих чотири десятих) гривень України.
		Негайно направити копії матеріалів цивільної справи до Центрально-Міського районного відділу внутрішніх справ Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровські області для внесення відповідних відомостей в порядку ст.214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення розслідування. 
		Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Повне рішення складено 20.05.2013 року. 
		 
		          Суддя                                                                                             В.М. Мазурчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...