Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1181/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.05.13 року                                                                      Справа № 914/1181/13 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,  
		при секретарі Ділай М.М., 
		 
		Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, м. Київ, в особі: 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту в особі Військової частини Т0410, Львівська область, м. Червоноград,
		до відповідача: Приватного підприємства «ТОП - СІТІ», м. Львів, 
		про: стягнення 88 811 грн. 30 коп. суми основної заборгованості, 570 грн. 80 коп. трьох відсотків річних, 2 847 грн. 40 коп. пені, 13 321 грн. 69 коп. 15 відсотків штрафу.
		 
		За участю представників:
		Від прокурора: Мрочко Р.М. (посвідчення від 01.11.2012 року №012196);
		Від позивача: Гальчинський С.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);
		Від відповідача: не з'явився;
		 
		Прокурору та представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами. 
		Суть спору: розглядається справа за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту в особі Військової частини Т0410 до Приватного підприємства «ТОП - СІТІ» про стягнення 88 811 грн. 30 коп. суми основної заборгованості, 570 грн. 80 коп. трьох відсотків річних, 2 847 грн. 40 коп. пені, 13 321 грн. 69 коп. 15 відсотків штрафу.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на  16.04.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).
		Судове засідання 16.04.2013 року відкладено на 21.05.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
		Прокурор в судове засідання з'явився, 22.04.2013 року подав Заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. №13684/13) у якій просить суд стягнути з відповідача на користь 72 Окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0410) 94 638 грн. 42 коп. суми основної заборгованості за договором, 612 грн. 47 коп. трьох відсотків річних, 3 055 грн. 25 коп. пені, 14 195 грн. 76 коп. штрафу в розмірі 15 відсотків від вартості виконаних робіт, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.
		Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги (збільшені) підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
		Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
		Спір розглядається у відповідності до поданої 22.04.213 року прокурором заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. №13684/13).
		 
		В ході розгляду справи встановлено.
		Позивач: 72 Окремий загін механізації 1 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0410) є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33158321, знаходиться за адресою: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, буд. 3 (докази в матеріалах справи).  
		Відповідач: Приватне підприємство «ТОП-СІТІ» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34605657, знаходиться за адресою: 79017, Львівська область, м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2 (докази в матеріалах справи).
		26.03.2013 року прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до відповідача про стягнення коштів за виконані підрядні роботи. При поданні позовної заяви прокурором в пункті 2 прохальної частини позовної заяви викладено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача - Приватного підприємства «ТОП-СІТІ».
		Суд відхиляє вказане клопотання, виходячи з наступного:
		Згідно статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у разі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		Приписами частини першої статті 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно або грошові суми, які належать відповідачу.
		Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з яким пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Тягар доказування вказаних обставин покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
		Аналіз доданих до позову матеріалів свідчить про те, що вони не містять достатніх даних, на підставі яких можна зробити висновки про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
		20.07.2012 року між 72 Окремим загоном механізації 1 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0410) (надалі - позивач, виконавець) та Приватного підприємством «ТОП-СІТІ» (надалі - відповідач, замовник) укладено Договір на виконання земляних робіт технікою №17-0410-2012 (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався виконувати земляні роботи технікою за завданням замовника в межах Львівської області, а замовник - своєчасно приймати та оплачувати фактично виконані роботи на умовах, визначених договором.
		Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
		Доказів розірвання та/або визнання недійсним Договору на виконання земляних робіт технікою від 20.07.2012 року №17-0410-2012 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано. 
		За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначена угода є договором підряду.
		Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що замовник протягом п'яти банківських днів поточного місяця після підписання договору перераховує на рахунок виконавця аванс у сумі 5 000 грн. 00 коп., після чого виконавець приступає до виконання робіт.
		Статтею 2 договору передбачено загальну вартість договору і термін виконання робіт, статтею 3 - термін дії договору.
		Так, згідно пункту 2.1. договору орієнтовна вартість підрядних робіт за договором становить 49 000 грн. 00 коп. Вартість роботи автомобіля КрАЗ 65055 протягом однієї машино-години складає 112  грн. 06 коп., без врахування вартості дизельного пального, в тому числі 18 грн. 68 коп. податку на додану вартість. Фактичне виконання робіт підтверджується табелем обліку робочого часу, завіреним підписами уповноважених представників обох сторін, що завіряються щоденно. В останній робочий день поточного місяця на підставі табеля складається акт виконаних робіт за місяць, що завіряється підписами керівників сторін договору та скріплюється печатками сторін.
		Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата за виконані виконавцем роботи проводиться замовником щомісячно грошовими коштами в національній валюті України, за фактично виконані роботи шляхом перерахування замовником грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця відповідних коштів протягом п'яти банківських днів після підписання замовником актів виконаних робіт за місяць.
		Пунктом 2.3. договору встановлено, що у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт протягом більше ніж трьох робочих днів з моменту їх офіційного надання, при відсутності мотивованої відмови від їх підписання, виконані роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті у відповідності до пункту 2.2. договору.
		Відповідно до пункту 2.4. договору термін виконання робіт становить з 24 липня 2012 року по 20 грудня 2012 року.
		Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що умови договору вступають  в  силу  з  моменту  його  підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
		Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що термін дії договору становить до 30 грудня 2012 року. Дія договору припиняється: внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; внаслідок банкрутства сторін; за рішенням органів управління Держспецтрансслужби про припинення договірних зобов'язань.
		Статтею 4 договору встановлено права та обов'язки сторін, статтею 5 - їх матеріальну відповідальність.
		Так, відповідно до пункту 4.1. договору замовник на термін дії та в межах договору зобов'язувався: своєчасно та в повному обсязі виконувати вимоги статті 2 договору щодо оплати виконаних виконавцем робіт; щоденно, через свого уповноваженого представника, протягом всього періоду виконання робіт виконавцем, підписувати первинні облікові документи (табеля обліку роботи техніки), які підтверджують фактичний облік роботи техніки; забезпечувати (за власні кошти) транспортні засоби виконавця дизельним паливом, згідно норм (що додаються), для виконання робіт, передислокації по місцях виконання робіт на дільниці, передислокації на інші об'єкти робіт.
		Згідно пункту 4.3. договору виконавець на термін дії і в межах договору, серед іншого, зобов'язувався: щоденно, крім вихідних та святкових днів, виділяти техніку для виконання робіт, зазначених в пункті 1.1. договору та контролювати своєчасне та якісне їх виконання; щоденно надавати замовнику для підписання табель   обліку роботи машин (журнал виконаних робіт), що підтверджує фактичний  облік роботи техніки і в останній робочий день поточного місяця надавати замовнику акт виконаних робіт за місяць.
		Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що в разі затримки виконання замовником своїх зобов'язань зі своєчасної оплати виконаних за договором робіт, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки   Національного Банку України, яка діяла на період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до пункту 5.2. договору в разі затримки виконання замовником своїх зобов'язань зі своєчасної оплати наданих послуг понад шістдесят днів, він сплачує виконавцю штраф в розмірі 15% від вартості виконаних робіт.
		Пунктами 6.1. та 6.2. договору сторони погодили, що всі суперечки, які можуть виникати у ході виконання договору, сторони будуть прагнути вирішити шляхом переговорів. У випадку, коли сторони не дійшли згоди, суперечності між ними розглядаються у господарському суді згідно чинного законодавства України.
		Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з липня 2012 року по грудень 2012 року виконав земляні роботи автосамоскидами на суму 101 638 грн. 42 коп., що підтверджується Актами про виконані земляні роботи автосамоскидами КрАЗ 65055 згідно договору №17-0410-2012 від 20.07.2012 року за липень від 31.07.2012 року №1/17 на суму 11 430 грн. 12 коп., за серпень від 31.08.2012 року №2/17 на суму 28 351 грн. 18 коп., за вересень від 28.09.2012 року №3/17 на суму 24 204 грн. 96 коп., за жовтень від 31.10.2012 року №4/17 на суму 16 584 грн. 88 коп., за листопад від 30.11.2012 року №5/17 на суму 15 240 грн. 16 коп., за грудень від 25.12.2012 року №6/17 на суму 5 827 грн. 12 коп. Вказані Акти підписано повноважними представниками сторін та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірені копії вказаних актів долучено до матеріалів справи).
		Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних за договором робіт належним чином не виконав, сплатив 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 31.07.2012 року №57, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 94 638 грн. 42 коп. (належним чином завірена копія банківської виписки від 31.07.2012 року №57 в матеріалах справи).
		З метою досудового врегулювання спору позивач 05.10.2012 року звертався до відповідача Претензією вих. №18-1 з вимогою про погашення заборгованості за договором. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування (належним чином завірена копія Претензії від 05.10.2012 року вих. №18-1 долучена до матеріалів справи).
		Доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи по суті прокурором і сторонами суду не заявлено та не подано.
		Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема,  є договори та інші правочини.
		Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку. 
		В даному випадку господарське зобов'язання виникло з угоди на виготовлення проектно-пошукової документації від 20.07.2012 року №17-0410-2012, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
		Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.
		Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
		Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
		Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. 
		Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
		Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		У відповідності  до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		Нормою частини третьої вказаної статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Окрім стягнення суми основної заборгованості прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 055 грн. 25 коп. пені та 14 195 грн. 76 коп. штрафу, нарахованих у відповідності до пунктів 5.1. та 5.2. договору (розрахунок сум пені та штрафу в матеріалах справи).
		Частинами другою та третьою статті 6 ЦК України передбачено, сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. 
		Згідно приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Таким чином суд дійшов до висновку про те, що погоджене сторонами у договорі одночасне нарахування пені та штрафу за порушення строку виконання взятих на себе договірних зобов'язань з оплати виконаних робіт не суперечить вимогам чинного законодавства України.
		Аналогічна правова позиція викладена в пункті 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також в постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08 та від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011.
		Окрім того, прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 612 грн. 47 коп. трьох відсотків річних.
		Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		В судовому засіданні 21.05.2013 року здійснено перерахунок сум нарахованих у відповідності до пунктів 5.1. та 5.2. договору пені, штрафу, а також трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України
		Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Щодо звернення з позовом до господарського суду Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, то слід зазначити наступне. 
		На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою  статті 2 ГПК України. 
		Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
		Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.
		Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.
		Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов (збільшений) документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення в повному обсязі.
		Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.
		Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід розподілити між сторонами у відповідності до вимог статті 49 ГПК України, покласти їх на відповідача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати виконаних підрядних робіт, та стягнути їх з відповідача в дохід Державного Бюджету України.
		На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.          В задоволенні заяви Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
		2.          Позов (збільшений) задоволити повністю.
		3.          Стягнути з боржника: Приватного підприємства «ТОП-СІТІ» (79017, Львівська область, м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2; код ЄДРПОУ 34605657) на користь стягувача: 72 Окремого загону механізації 1 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (Військової частини Т0410) (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, буд. 3; код ЄДРПОУ 33158321) 94 638 грн. 42 коп. суми основної заборгованості за договором, 3 055 грн. 25 коп. пені, 14 195 грн. 76 коп. штрафу та 612 грн. 47 коп. трьох відсотків річних.
		4.          Стягнути з боржника: Приватного підприємства «ТОП-СІТІ» (79017, Львівська область, м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2; код ЄДРПОУ 34605657) в дохід Державного Бюджету України 2 250 грн. 04 коп. судового збору.
		5.          Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
		 
		 
		 
		21.05.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 21.05.2013 року.
		Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
		 
		 
		 
		 
		           Суддя                                                                                 Козак І.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...