Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0470/15215/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"21" травня 2013 р.                               м. Київ                                        К/800/2817/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді:                                                  Вербицької О.В.
		суддів:                                                            Маринчак Н.Є., 
		Муравйова О.В.
		за участю секретаря:                                             Горголь І.С.
		представників:      
		позивача: Мороз С.В.
		відповідача: не з'явився 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт - 2009"
		на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року
		у справі № 2а/0470/15215/11
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт - 2009"доДержавної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт - 2009" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Продекспорт - 2009") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. 
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного. 
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ „Продекспорт -2009" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 29.07.2011 року № 1665/23-2/36573563.
		В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 103.3., п. 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України, п. 13.2. ст. 13, п. 16.13. ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України за І квартал 2011 року у сумі 268 137,22 грн.
		На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000510220/22959 від 12.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 268 139,22 грн.
		За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0000510220/22959 від 12.08.2011 року скасовано в частині визначення зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 55 773,38 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004890220/32367 від 09.11.2011 року, яким ТОВ „Продекспорт -2009" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 212 365 грн. 84 коп.
		Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції,  з огляду на наступне.
		Відповідно до пп. 14.1.225. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування торгівельною маркою, є роялті.
		Згідно пп. 14.1.54. п. 14.1. ст. 14 ПК України доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України.
		Пунктом 13.2. ст. 13 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР) передбачено, що резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату із доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з такого доходу за ставкою в розмірі 15 % його суми та за його рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
		Статтею 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 року (далі - Угода), яка застосовується Україною на підставі ст. 7 Закону України від 12.09.1991 pоку № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України» передбачено, що будь-які платежі, отримувані в якості компенсації за використання або надання права використання товарних знаків з джерел в одній Державі особою з постійна місцеперебуванням в іншій Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.
		Пунктом 103.2. ст. 103 ПК України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови наданні нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідне з вимогами п. 103.4. ст. 103 ПК України.
		Згідно п. 103.2. ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосуванні пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу. Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
		Статтею 1107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено декілька видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
		Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар). може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
		Частиною 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.
		Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Продекспорт -2009" (Ліцензіат) та нерезидентом-компанією „Lagrion Limited" (Ліцензіар, CYPRUS, NICOSIA) укладено ліцензійний договір №6/01-11 від 01.01.2011 року (далі - Договір №6/01-11) на використання об'єкта права інтелектуальної власності-торговельної марки за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг:
		- №105689 від 10.04.2009 року з пріоритетом від 30.01.2008 року на комбінований знак „SEMKI" відносно товарів та послуг класу 29 МКТП, зазначених у Свідоцтві;
		- №105690 від 10.04.2009 року з пріоритетом від 30.01.2008 року на комбінований знак „SEMKI" відносно товарів та послуг класів 29, 31 МКТП, зазначених у Свідоцтві.
		Відповідно до умов Договору № 6/01-11 Ліцензіар надає Ліцензіатові на строк, передбачений цим договором, дозвіл на використання („невиключну ліцензію") Торгівельної марки „SEMKI", щодо товарів 29 та 31 класів МКТП, а Ліцензіат зобов'язується сплачувати обумовлені ліцензійні платежі (роялті) (п.2.1.).
		Пунктом 4.5. Договору № 6/01-11 передбачено, що Ліцензіат отримує право використання Торговельної марки на строк до 31.12.2011 року.
		Згідно п.5.2. Договору № 6/01-11 форма розрахунку-безготівкова. Ліцензіат перераховує ліцензійні платежі (роялті) за використання Торгівельної марки на банківський рахунок Ліцензіара, що вказаний в розділі „Адреса та платіжні реквізити Сторін" Договору.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником торговельних марок SEMKI (свідоцтво України №105689 від 10.04.2009 року) та SEMKI (свідоцтво України №105690 від 10.04.2009 року) є «SOLDEX LIMITED» (British Virgin Islands, Tortola). Власником на підставі відповідної ліцензійної угоди надана виключна ліцензія компанії «Lagrion Limited» (CYPRUS, NICOSIA) на використання вказаних торговельних марок на території України, тобто, власник не має права використовувати зазначені торговельні марки на території України, як і надавати право на їх використання іншим особам.
		Ліцензійна угода, укладена між компанією «Lagrion Limited» (CYPRUS, NICOSIA) та «SOLDEX LIMITED» (British Virgin Islands, Tortola) щодо надання виключної ліцензії на використання торговельних марок, відповідно до норм ст.ст. 1107-1109 ЦК України є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що компанія «Lagrion Limited» (CYPRUS, NICOSIA) є особою, що має право на отримання доходів, тобто для ТОВ „Продекспорт -2009" є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2. та п. 103.3. ст. 103 ПКУ.
		Крім того, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Дніпропетровської області від 27.07.2010 року у справі № 9/203-10 за позовом Лагріон Лімітед до ТОВ „Продекспорт -2009", встановлено, що компанія Лагріон Лімітед володіє на території України виключними майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку «SEMKI», згідно свідоцтва України на знак для товарів та послуг №68713 від 16.10.2006 року, у зв'язку з чим було стягнуто з ТОВ „Продекспорт -2009" на користь Компанії Лагріон Лімітед суму 39600 грн. ліцензійного платежу (роялті).
		Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230, суд - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт - 2009" задовольнити.
		Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року - скасувати.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року - залишити в силі. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак  О.В. Муравйов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...