Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-7628/10/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; реалізації загальних засад оподаткування; погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"25" квітня 2013 р.                               м. Київ                              К/9991/13760/11 
		 
		 
		№ К/9991/13760/11
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів:          Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,  при секретарі:                                                         Луцак А.В.
		розглянувши у судовому засіданні
		касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
		на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010
		та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011
		у справі № 2а-7628/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Наргус»
		до Спеціалізованої державної податкової інспекції  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
		про скасування податкових повідомлень-рішень,
		ВСТАНОВИВ:
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010: №№ 0000620854/0, 0000640854/0, 0000630854/0, 00001900852/0; від 25.05.2010 №№ 0000620854/1, 0000640854/1, 0000630854/1, 00001900852/1.
		Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне віднесення ТОВ «Наргус» вартості сировини, використаної у виробничому процесі, в тому числі і в тій частині, що відповідає безповоротнім відходам виробництва,  до валових витрат, а суми ПДВ, сплаченого в ціні придбання сировини, - до податкового кредиту, з огляду на відсутність галузевих та загальнодержавних нормативів відходів при виробництві етикеток, та використання позивачем сировини у процесі виробництва відповідно до затверджених на підприємстві Технічних умов виробництва, які відповідність  ГОСТу 14.322-83 «Нормування витрат матеріалів». Суд також дійшов висновку,що у позивача не було обов`язку утримати та сплатити до бюджету податок з доходу, виплаченого нерезиденту як виручка за виконані роботи, оскільки такий доход відповідно до   підпункту «й» пункту 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягає оподаткуванню в України.
		У касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
		Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.03.2010 № 858/23-106/22628517, про порушення позивачем норм пункту 1.32 ст.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: завищено валові витрати на загальну суму 15673476,00 грн. у податковому обліку за 3-й квартал 2007 року - 3-й квартал 2009 року у зв`язку з віднесенням до їх складу вартості безповоротних відходів, внаслідок чого занижено  податкові зобов`язання з податку на прибуток на 3918369,00 грн.; пунктів 13.1, 13.2 ст. 13 цього Закону внаслідок неутримання та неперерахування податку з доходу, виплаченого нерезиденту у сумі 2861,40 грн. у 3 кварталі 2008 року. Крім того, за висновком податкового органу, позивачем порушені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 3134703,00 грн. за липень 2007 року - вересень 2009 року у зв`язку з включенням до його складу сум ПДВ, сплачених у вартості сировини, яка не була використана у виробництві продукції як безповоротні відходи, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ за вказані звітні податкові періоди на загальну суму 2702773,00 грн.  та завищено бюджетне відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень 2008 року на загальну суму 431930,00 грн. 
		На підставі акта перевірки та адміністративного оскарження СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010: № 0000620854/0 та від 25.05.2010 № 0000620854/1 - про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 7836738,00 грн. ( у тому числі: 3918369,00 грн. - основний платіж та 3918369,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 31.03.2010 № 0000640854/0 та від 25.05.2010 № 0000640854/1 - про зменшення бюджетного відшкодування у податковому обліку за червень, серпень 2008 року на загальну суму 431930,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 215965,00 грн.; від 31.03.2010  № 0000630854/0 та від 25.05.2010 № 0000630854/1 - про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 4054159,50 грн. ( у тому числі: 2702773,00 грн. - основний платіж та 1351386,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 31.03.2010 №00001900852/0 та від 25.05.2010 № 00001900852/1 - про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 8584,20 грн. ( у тому числі: 2861,40 грн. - основний платіж та 5722,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
		У судовому процесі встановлено, що в 3 кварталі 2007 року - 3 кварталі 2009 року позивач здійснював виробництво та реалізацію етикеток для харчової та хімічної промисловості на власних виробничих потужностях, використовуючи при цьому таку сировину, як плівку поліпропіленову, папір, фольгу, клей, фарбу, вартість якої в податковому обліку відносив до  валових витрат, а суми ПДВ, сплачені (нараховані) у ціні її придбання, включав до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду. За наслідками виробничого процесу у позивача виникають поворотні та безповоротні відходи, останні з яких позивач обліковував як збитки виробництва, і які, за висновком податкового органу, позивач повинен був виключати з обсягу валових витрат, а суми ПДВ в їх вартості - з податкового кредиту за відповідні податкові періоди, з огляду на те, що ця частина сировини не була використана у господарській діяльності.
		Як свідчить акт  перевірки,  за період з 01.07.2007 по 30.09.2009 згідно облікових даних позивача загальна кількість відпущених у виробництво матеріалів (друкарської основи) становила 12050,1 тис. кг, у тому числі: - використано матеріалів на виготовлення готової продукції -11061,7 тис. кг; утворення відходів - 988,3 тис. кг, з яких поворотні відходи, облік яких ведеться по рахунку 23.6 «Поворотні відходи», - 511,4 тис. кг, безповоротні відходи, які обліковуються по рахунку «Безповоротні відходи», -  476,9 тис. кг.
		Пунктом 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
		Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
		Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
		Пунктом 5.11 ст.5 Закону № 334/94-ВР заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
		Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		У судовому процесі встановлено, що виробництво етикеток позивач здійснював відповідно до Технічних умов ТУУ 22628517.001-2000, затверджених директором ТОВ «Наргус» 11.08.2000 та зареєстрованих в Харківському державному центрі стандартизації, метрології та сертифікації 21.08.2000 за № 100/006992 (далі - Технічні умови), які були розроблені відповідно до ГОСТу 14.322-83 «Нормування витрат матеріалів», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 09.02.1983 № 713, якою встановлені загальні правила нормування витрат матеріалів, класифікацію та методи розробки норм витрат матеріалів. Виготовлення етикеток здійснюється відповідно до розроблених та затверджених на підприємстві технологічних інструкцій «Процес флексографської печаті», «Порізка рулонних матеріалів», «Технологічний процес виробництва гнучкої рулонної упаковки» 
		З огляду на відсутність інших нормативно-правових актів, якими б встановлювались нормативи відходів при виробництві етикеток на устаткуванні, яке належить позивачу, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивач правомірно не виключав частку сировини, з якої утворились безповоротні відходи зі складу валових витрат, а суми ПДВ, сплачені у вартості такої сировини, зі складу податкового кредиту, оскільки утворення безповоротних відходів зумовлене особливостями виробничого процесу при здійсненні позивачем основного виду  господарської діяльності - виготовлення етикеток. Такий висновок судами був зроблений з врахуванням того, що під час перевірки контролюючим органом не було встановлено перевищення позивачем нормативів безповоротних відходів, які визначені Технічними умовами, або виникнення таких відходів не у процесі виготовлення продукції.
		Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 16.10.2012, прийнятій за результатами перегляду справи  за позовом ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення рішення. Застосовуючи в цій постанові норми підпунктів 7.4.1-7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, Верховний Суд України виходив з того, що, оскільки технологічний процес виробництва продукції ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»» неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, відходи не можуть кваліфікуватися як товар, який був придбаний чи виготовлений платником податку і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, а тому відсутні підстави для зменшення податкового кредиту, сформованого товариством внаслідок придбання металосировини.
		Згідно з частиною 1 ст. 244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, прийнятим за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		Як встановлено у судовому процесі, позивач (покупець) уклав з ТОВ «Воздухоочистка» (резидент Російської Федерації) (постачальник)  договір від 06.03.2008 № 02-08, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю установку очистки повітря «СТОПКР» 7-10, а також виконати роботи із запуску і наладці цього обладнання. За виконані роботи позивач перерахував ТОВ «Воздухоочистка» грошові кошти у сумі 100000,00 рублів (еквівалент 19076,00 грн.).
		Абзацом 1 пункту 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
		Відповідно до пункту 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
		Частиною 1 ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка ратифікована згідно із Законом України від 06.10.1995 № 369/95-ВР, визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.
		Враховуючи те, що договір від 06.03.2008 № 02-08 був укладений позивачем безпосередньо з резидентом Російської Федерації - ТОВ «Воздухоочистка», а також відсутність доказів надання послуг за цим договором представництвом такого нерезидента, у позивача був відсутній обов`язок утримати та сплатити податок з прибутку при виплаті ТОВ «Воздухоочистка» доходу за виконані роботи. 
		Такий обов'язок у позивача відсутній і в силу норми підпункту «й» пункту 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР. Якою встановлено виняток щодо оподаткування таких доходів нерезидента з джерелом походження з України, як виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення. 
		Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України 
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя:Є.А. Усенко  Судді:          М.І. Костенко  Н.Є. Маринчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...