Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/434/555/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий суду 1 інстанції -       Головіна Т.М. 
		Доповідач -  Матвєйшина О.Б.
		 
		 
		Справа №   2/434/555/13
		Провадження №     22ц/782/640/13 
		   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2013 року  Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі : 
		головуючого: Матвєйшиної О.Б..
		суддів: Єрмакова Ю.В., Малієнко Н.В.,
		при секретарі: Дьяковській О.Л.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську  справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 15 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Друга Луганська Державна нотаріальна контора, Артемівський РВУ МВС України в Луганській області, орган опіки та піклування Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні домоволодінням та виселенні, -  
		ВСТАНОВИЛА:
		У серпні 2011 року позивачка  ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів  ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_6, ОСОБА_5, в якому послалася, що   вона є власницею домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Вона є людиною похилого віку, має поганий стан здоров'я, перенесла інсульт, потребує   сторонньої допомоги. Відповідач ОСОБА_3 є її  дальнім родичем, запропонував їй свою допомогу та догляд,  у зв'язку з чим вона 7 квітня 2008 року  підписала у нотаріуса угоду, як вона  вважала, що це заповіт на його ім'я, при цьому  у нотаріуса вона не зрозуміла змісту  угоди, оскільки    нотаріус  розмовляв на українській мові, яку вона добре не розуміє, ніяких грошей при підписанні угоди вона від відповідача ОСОБА_3 не отримувала. Після підписання угоди вона, як і раніше,   мешкала у своєму будинку, за свої кошти несла всі витрати по його утриманню, вважала,  що відповідач ОСОБА_3 стане власником після її смерті.  Однак відповідач  ОСОБА_3 порушив свою обіцянку,  ніякої допомоги та догляду їй не надавав, вселив  у будинок своїх родичів,  які її протягом 2009 та 2010 року з будинку виганяли, вона змушена була ходити по сусідах, на її заперечення їй повідомили, що вона не є власницею будинку, оскільки виявилося, що вона підписала договір купівлі-продажу, а не заповіт, який мала на увазі.  Тому позивачка відповідно до ст.. 229 ЦК України після уточнення просить визнати вказаний договір купівлі-продажу зазначеного домоволодіння на ім'я відповідача ОСОБА_3 недійсним,  усунути перешкоди  їй у користуванні  цим домоволодінням, зняти з реєстрації у ньому відповідачів ОСОБА_4,  ОСОБА_6, ОСОБА_5 та виселити їх. 
		Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від  15 січня 2013  року у задоволенні позовних вимог позивачці відмовлено  за необгрунтованістю.
		          В апеляційній скарзі позивачка з рішенням суду не згодна, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати, та задовольнити її вимоги.  
		Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, яки прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, та перевіривши законність та обґрунтованість  судового рішення, колегія суддів  приходить до наступного.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. 
		Судова колегія вважає, що судом у повному обсязі  вказані вимоги закону не дотримано. 
		Відмовляючи позивачці у задоволенні позову суд  послався, що   оспорюваний договір купівлі-продажу  укладено з дотриманням вимог закону,  він відображає волевиявлення  позивачки, форма договору дотримана,  позивачкою не надано доказів, що вона помилялася,            укладаючи вказаний договір, маючи на увазі надання відповідачем їй допомоги,  оскільки умовами договору такий обов'язок відповідача не обумовлений, тому підстав для визнання його недійсним не вбачається, також на вбачається підстав для задоволення  вимог про  усунення перешкод у користуванні та виселення  відповідачів, оскільки власником  спірного домоволодіння є відповідач  ОСОБА_3,  який у порядку розпорядження своїм майном вселив у нього  інших відповідачів, що  не є перешкодою для позивачки. 
		Такі висновки  суду  суперечать вимогам закону та обставинам справи.   
		У відповідності зі ст.. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі ст.. 203 ЦК України  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ст..  229 ЦК України,   якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. 
		           Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. 
		           Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.
		Судом встановлено, що  позивачка  є власницею домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1. 7 квітня 2008 року   між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу,згідно з яким позивачка продала відповідачеві вказане домоволодіння. 
		Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. 
		Разом з тим, судова колегія вважає, що суд  помилково дійшов висновку, що вказаний правочин  відповідає  внутрішньому волевиявленню позивачки. 
		Як зазначила позивачка, підписуючи вказаний договір,  вона  мала на увазі  укладення заповіту, згідно якого право власності на домоволодіння за нею зберігається, а відповідач набуває його після її смерті, та вважала, що відповідач ОСОБА_3 буде надавати їй догляд та допомогу, в яких вона мала потребу. 
		Відповідачем ці її твердження не спростовано
		Відсутність у неї наміру  продати домоволодіння  підтверджується тим, що після  укладення вказаного договору позивачка  продовжувала у ньому  мешкати, несла всі витрати  по його утриманню, іншого домоволодіння у неї немає, вона є людиною похилого віку,   має поганий стан здоров'я, перенесла інсульт, внаслідок чого мала потребу у сторонній допомозі та вважала, що відповідач ОСОБА_3 буде  надавати їй  таку допомогу  у майбутньому.
		Тобто позивачка мала помилкове неправильне уявлення  щодо фактичних обставин  вказаного договору купівлі-продажу, внаслідок чого висловлена у договорі  воля позивачки не відповідає її дійсному наміру та внутрішньому волевиявленню. 
		Таким чином,  є підстави для визнання зазначеного договору купівлі-продажу  недійсним, як такого, що укладено позивачкою внаслідок помилки, яка має істотне значення. 
		Суд уваги на зазначене не звернув , обмежившись лише дослідженням   дотримання порядку укладення  договору,  зазначивши, що вказаний договір  укладено з дотриманням вимог законодавства, які  регулюють  укладення  таких правочинів, оскільки договір  нотаріально посвідчено, підписано  позивачкою та відповідачем та дотримано інші формальності, не звернувши уваги,  що   вимоги про визнання договору недійсним позивачкою заявлено з підстав  того, що він укладений нею внаслідок помилки, а не з підстав  того, що при його укладенні порушено  порядок  його укладення.  
		Таким чином, судова колегія вважає, що  дотримання всіх вимог щодо  форми та змісту договору  та порядку його укладення,  не є підставою вважати, що  позивачка не знаходилася у стані помилки під час  його  укладення.  
		          За таких обставин, рішення суду в цій частині не відповідає вимогам закону та обставинам справи. 
		Також з урахуванням того, що є підстави для визнання договору недійсним, є підстави і для задоволення вимог позивачки про усунення перешкод у користуванні цим домоволодінням зазначеним нею шляхом. 
		          Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник  майна має право  вимагати  усунення перешкод у здійсненні  ним свого права  користування та  розпорядження своїм майном. 
		Судом встановлено, що у спірному домоволодінні проживають та зареєстровані відповідачі ОСОБА_4,  ОСОБА_6, ОСОБА_5, які вселилися туди та зареєструвалися  з дозволу відповідача  ОСОБА_3,  у той період, коли він  на підставі договору купівлі-продажу, який визнається недійсним,  був його власником. 
		          Відповідачі ОСОБА_4,  ОСОБА_6, ОСОБА_5 власниками спірного домоволодіння не були, не є такими і на даний час.  Членами сім'ї позивачки пони не є. 
		Право користування  спірним домоволодінням у них є похідним від права власності  відповідача  ОСОБА_3
		У зв'язку з визнаня договору купівлі-продажу недійсним, право власності відповідача ОСОБА_3  на спірне домоволодіння  припинилося, а відповідно припинилося і  право користування  ним відповідачів ОСОБА_4,  ОСОБА_6, ОСОБА_5 
		Залишаючись проживати у спірному домоволодінні  відповідачі ОСОБА_4,  ОСОБА_6, ОСОБА_5 тим самим порушують право власності  позивачки, а тому вона має право вимагати усунення порушень свого права. 
		Відповідно до ст..  16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов'язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Отже  спосіб захисту  порушеного права власності  вимоги позивачки про  усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом   виселення відповідачів ОСОБА_4,  ОСОБА_6, ОСОБА_5 з нього  є  найбільш ефективним способім захисту і відповідає характеру порушення.
		Та обставина, що відповідач ОСОБА_5  є неповнолітним у даному випадку не є перешкодою для застосування  цього способу, оскільки  при цьому неповнолітній  відповідач  ОСОБА_5 не позбавляється права власності на спірне домоволодіння, бо він його і не мав,  самостійного права користування, наданого йому  позивачкою  цим домоволодінням він не набував,  а тому судова колегія не вбачає порушень житлових прав неповнолітнього відповідача ОСОБА_5  Неповнолітні діти  мають забезпечуватися  житлом їх батьками,  на позивачку, яка є  сторонньою для нього особою, такий обов'язок законом не  покладено. 
		Таким чином, рішення суду і в цій частині  не відповідає вимогам закону та обставинам справи. 
		Таким чином, судова колегія вважає, що  судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору. 
		          У відповідності зі ст. 307 ЦПК України  за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
		1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
		2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
		3) змінити рішення;
		4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; 
		          Як встановлено ст.  309  ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 
		1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
		3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
		4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.  
		За таких обставин, судова колегія вважає, що  оскаржуване рішення  підлягає  скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, судова  колегія, -                               
		                                                  ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2  - задовольнити.
		                 Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 15 січня 2013 року - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_8 07 квітня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 4-165. 
		Висилити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із житлового будинку АДРЕСА_1, знявши з реєстрації по вказаній адресі. 
		Зняти з реєстрації ОСОБА_3 у  житловому будинку АДРЕСА_1 
		Це рішення апеляційного суду  набирає чинності  негайно, та може  бути оскаржено в касаційному  порядку безпосередньо до Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  після  його проголошення. 
		 
		 
		Головуючий : 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...