Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-10кс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А                                                                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		25 квітня 2013 року                                                     м. Київ 
		Судова  палата у кримінальних справах
		 
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого        заступника  Голови Верховного Суду України -  
		                             секретаря Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України Редьки А.І.,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                
		суддів:                               Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., 
		                         Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., 
		Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є.,
		Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., 
		Пошви Б.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф. 
		за участю                                      начальника управління участі прокурорів   
		                       Генеральної  прокуратури України у перегляді
		          судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В., -                             
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за його заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2012 року,
		 
		                                                                                                       установила:
		 
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2011 року 
		 
		          ОСОБА_1,
		          ІНФОРМАЦІЯ_1,
		          такого, що не має судимості,
		 
		засуджено за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) до штрафу в сумі 850 грн із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на один рік. 
		На підставі частини п'ятої статті 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
		Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 2 квітня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінив. Виключив із нього вказівку про визнання ОСОБА_1 винним у складанні завідомо неправдивого документа - акта екзаменаційної комісії від 24 липня 2007 року № 17/1. Постановлено вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК (у редакції 2001 року), зокрема у службовому підробленні, тобто внесенні до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей. Застосовано до ОСОБА_1 частину першу статті 49, частину п'яту статті 74 КК та звільнено від покарання за частиною першою статті 366 КК (у редакції 2001 року) у зв'язку із закінченням строків давності. У решті вирок залишено без зміни.
		ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду заступника директора Хмельницької об'єднаної технічної школи Товариства сприяння обороні України з навчально-виробничої частини, усупереч вимогам розділу 2 Посадової інструкції та пунктів 23, 25 і 29 Положення про порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 25 січня 1994 року, діючи умисно, 25 червня 2007 року в інтересах ОСОБА_16, який був зарахований на навчання до школи, підробив офіційний документ - вніс у свідоцтво серії НОМЕР_1 неправдиві відомості про закінчення ОСОБА_16 навчання в школі, що надавало останньому отримати допуск до складання іспитів на право керування транспортним засобом у реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державної автомобільної інспекції.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 8 листопада 2012 року судові рішення залишила без зміни.
		У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2012 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що службового підроблення він не вчиняв. Він вважає, що бланк свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів не можна вважати офіційним документом, оскільки на момент інкримінованих йому діянь цей документ не містив відповідних реквізитів, а саме - підписів уповноважених на його складання й видачу осіб та печатки установи, яка це свідоцтво видає. Просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2012 року, а справу щодо нього направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		На обґрунтування заяви засуджений ОСОБА_1 надав копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 квітня 2009 року, якою вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 27 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 7 жовтня  2008 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК) за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК. Суд касаційної інстанції своє рішення мотивував тим, що акт приймання-передачі обсягу виконаних робіт із упорядкування земельної ділянки не є офіційним документом, оскільки його складено у довільній формі, він не містить печаток і штампу, посвідчені в ньому факти не породжували наслідків правового характеру.
		Для порівняння заявник послався також на справу щодо ОСОБА_5, засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2012 року за частиною третьою статті 27 і частиною першою статті 366, частиною першою статті 423 КК. Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 26 червня 2012 року цей вирок скасував, а справу закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 листопада 2012 року залишила без зміни ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Касаційний суд, погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначив, що заява про звільнення за власним бажанням, за підроблення якої шляхом внесення до неї дописки про дату її складання, а також подання було засуджено ОСОБУ_5, не містить необхідних юридичних ознак та реквізитів, притаманних офіційним документам.
		Як приклад неоднакового застосування норми кримінального закону заявник надав ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13 липня 2010 року щодо ОСОБА_4 та від 23 березня 2010 року щодо ОСОБА_5, в яких суд касаційної інстанції зазначив, що офіційним документом є документ, який складено належним чином за формою та який містить необхідні реквізити, а зафіксована у ньому інформація здатна породити чи породжує певні правові наслідки. 
		Заявник також вважає помилковим посилання суду касаційної інстанції на те, що складання і видача завідомо неправдивого документа є самостійними кваліфікуючими ознаками службового підроблення, оскільки, на його думку, воно суперечить змісту диспозиції статті 366 КК у редакції, чинній на час вчинення інкримінованого йому злочину. 
		На обґрунтування заяви заявник також послався на копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1, в якій касаційний суд зазначив, що само по собі складання службовою особою завідомо неправдивих документів без їх видачі чи видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, складених іншою службовою особою, складу злочину, передбаченого статтею 366 КК, не утворює. 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення заяви, перевірила матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у заяві, дійшла висновку про таке. 
		Кримінальна справа про перегляд рішення суду касаційної інстанції за заявою ОСОБА_1 допущена до провадження Верховного Суду України відповідно до порядку, визначеному главою 32-1 КПК, і розглядається за наявності підстави, передбаченою пунктом 1 статті 400-12 цього Кодексу.
		Предметом перегляду цієї справи є неоднакова правова оцінка судами касаційної інстанції критеріїв (ознак) визнання офіційними окремих документів, зокрема й свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів, а також способів підроблення, які пов'язані зі зловживанням довірою іншої посадової особи.
		Враховуючи нормативне визначення службового підроблення, офіційними документами визнаються ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від будь-якої форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити. 
		Підроблення офіційних документів може полягати у повній фальсифікації або в частковій зміні змісту справжнього документа; способи підроблення документів можуть бути різні. 
		У кримінальній справі, в якій оспорюється рішення касаційного суду, встановлено, що свідоцтво про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів за формою, змістом передбачено відомчим нормативним документом органу центральної влади. Цей документ містить певну інформацію, потребує дотримання форми і відображення певних реквізитів. Це свідоцтво завіряється підписом директора школи та скріплюється печаткою навчального закладу.
		Наявність зазначеного документа є умовою, за якої особа, яка ним володіє, допускається до складання іспитів на право керування транспортним засобом у реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державної екзаменаційної інспекції, а працівники цих підрозділів не повинні ставити під сумнів, що володілець цього свідоцтва пройшов відповідний курс навчання.       
		Сукупність зазначених ознак дає підстави вважати, що свідоцтво про закінчення навчального закладу є офіційним документом, який посвідчує факт закінчення навчання водіїв у школі й тягне певні правові наслідки. 
		Із фактичних обставин, установлених судами, вбачається, що    ОСОБА_1 власноручно заповнив усі необхідні реквізити бланку свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів, які він міг заповнити з використанням своїх посадових повноважень, а потім із використанням довірливого ставлення до себе директора підписав у нього це свідоцтво та завірив печаткою.
		Після того, як документ набув офіційного виду, ОСОБА_1 залишив його на зберігання на своєму робочому місці.
		Отже, заповнення службовою особою частини бланку документа із наступним наданням достовірності цим даним шляхом зловживання довірою особи, якій надано право підписувати такий документ і завіряти печаткою, є одним із способів підроблення офіційних документів. 
		У рішеннях, які надані для порівняння, попри те, що зовнішній прояв окремих діянь подібний до фактичних обставин, інкримінованих ОСОБА_1, вони не містять тих обов'язкових ознак, які вказують на наявність складу цього злочину.
		Оскільки фактичні обставини діяння ОСОБА_1 та їх кримінально-правова оцінка не викликали неоднакового застосування однієї й тієї норми кримінального закону про кримінальну відповідальність, підстав для втручання в оспорене рішення касаційного суду немає.
		Керуючись пунктом 15 розділу ХІ ,,Перехідні положення,, Кримінального процесуального кодексу України,  статтями 400-21, 400-23 КПК України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
		                                                                                                 
		постановила:
		 
		Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2012 року.
		 
		     Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400-12  КПК України.
		 
		Головуючий                                                                                              А.І. Редька
		 
		Судді:                                                             М.Є. Короткевич                                                                                                                                      С.М. Вус В.І. Косарєв
		 Л.Ф. Глос О.Т. Кузьменко
		 Т.В. Гошовська  В.Ф. Пивовар
		 М.І. Гриців Б.М. Пошва
		 В.В. Заголдний Т.С. Таран
		 Г.В. Канигіна В.Ф. Школяров
		 Є.І. Ковтюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...