Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/13074/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		 
		            23 травня 2013 року                                                             м. Ужгород
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Закарпатської області в складі: 
		 
		Головуючого, судді Павліченка С.В., суддів:  Бондаренка Ю.О., Куцина М.М.,  
		        
		при секретарі: Чейпеш С.І.
		 
		розглянувши в судовому засіданні  справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України,   про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
		      
		в с т а н о в и л а :
		 
		Державний вищий навчальний заклад (ДВНЗ) «Ужгородський національний університет» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» про витребування майна, а саме трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, з чужого незаконного володіння.
		 
		В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив:
		- визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 видане 27.01.2012 року Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, серії НОМЕР_1 - недійсним;
		- зобов'язати КП «БТІ м. Ужгорода» вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_4;
		- відновити право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, в особі Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», форма власності - державна, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №824110 від 05.06.2006 року;
		- зобов'язати КП «БТІ м. Ужгорода» вчинити дії по відновленню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, в особі Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», форма власності - державна.
		 
		Свої вимоги ДВНЗ «Ужгородський національний університет» мотивує тим, що 17.11.2011 р. згідно Протоколу спільного засідання адміністрації та розширеної Президії профспілкового комітету ДВНЗ «УжНУ» №1 було прийнято рішення закріпити квартиру АДРЕСА_1 як відомчу, за ректором УжНУ ОСОБА_1 та членами його сім'ї. 21.12.2011 року на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради №490 з ОСОБА_1 був укладений договір найму житла та знято статус гуртожитку з спірної квартири.
		 
		18.01.2012 року т.в.о. ректора ДВНЗ «УжНУ» наказом №30/01-07 задовольнив прохання ОСОБА_1 щодо приватизації вищезазначеної квартири, а 27.01.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1.
		 
		Позивач вважає, що відчуження майна - квартири АДРЕСА_1 шляхом її приватизації проведено з порушенням встановленого порядку та відсутності отримання належних дозвільних документів, з видачею свідоцтва про право власності суб'єктом (органом) без відповідних на те повноважень, належністю спірного майна ДВНЗ «УжНУ».
		 
		Згідно з законодавством та Статуту в Університеті відсутній уповноважений орган з питань приватизації, відсутні повноваження і у керівника даного навчального закладу. Наказ т.в.о. ректора ДВНЗ «УжНУ» №30/01-07 від 18.01.2012 р. фактично слід розцінювати лише як згоду керівництва університету на приватизацію, як попередньої стадії отримання дозволу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Кабінету Міністрів України на приватизацію спірної квартири. Ні Міністерством, ні КМУ жодного рішення щодо приватизації спірної квартири за відповідачами не приймалось.
		 
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 січня 2013 року змінений позов задоволений частково.
		 
		Визнано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 видане 27.01.2012 року Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» на підставі наказу №30/01-07 від 18.01.2012 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, серії НОМЕР_1 - недійсним.
		 
		Відновлено право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, в особі Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», форма власності - державна, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №824110 від 05.06.2006 року.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» сплачений судовий збір у розмірі 214,60 грн.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення місцевого суду як незаконного та необґрунтованого і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Апеляційна скарга    підлягає до задоволення з таких підстав.
		 
		При розгляді даної справи суд першої інстанції встановив, що   Міністерство освіти і науки, молоді та спорту УкраїниУкраїни, яке відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснює функції з управління державним майном підприємств, установ та організацій, що віднесені до сфери його управління жодного рішення щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 за відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4 не приймало, таке рішення прийняте ДВНЗ «Ужгородський національний університет», яке не мало повноважень відчужувати державне майно тому дійшов висновку,  що приватизація житла проведене незаконно.
		 
		Крім того суд першої інстанції відзначив, що що 25.06.2012 року наказом в.о. ректора ДВНЗ «УжНУ» №1028/01-07 (а.с.26) на виконання протесту прокурора міста Ужгорода від 20.06.2012 р. наказ №30/01-07 від 18.01.2012 року «Про приватизацію квартири АДРЕСА_1 виданий т.в.о. УжНУ, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.01.2012 року, був скасований, як такий, що виданий з перевищенням наданих йому повноважень і грубо суперечить вимогам чинного законодавства. Пунктом 2 даного наказу зобов'язано юридичний відділ вчинити відповідні дії щодо скасування в судовому порядку свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
		 
		Такі висновки стали підставою для задоволення позову.
		 
		Жодних інших порушень при проведенні приватизації судом першої інстанції не встановлено.
		 
		Однак, суд першої інстанції дійшов наведених висновків у зв'язку з неправильним тлумаченням норм  матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та застосуванням закону, який не регулює спірні правовідносини (Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
		 
		Спеціальними законодавчими актами, які  регулює спірні правовідносини  є Житловий кодекс і Закон України  «Про приватизацію державного житлового фонду».
		 
		З матеріалів справи вбачається, що квартири АДРЕСА_3 до моменту приватизації  відносилась до державного відомчого  житлового фонду. Зазначена обставина сторонами не заперечується.
		 
		Відповідно до ст. 4, 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду хоч і перебували у віданні міністерств, однак надавались громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організацій.
		 
		На момент проведення приватизації квартири АДРЕСА_3 існувало спільне рішення адміністрації і профкому позивача на підставі якого відповідачам був виданий відповідний ордер для вселення в надане жиле приміщення (ст. 58 ЖК України) і з відповідачами був укладений договір найму.
		 
		Рішення про надання квартири, ордер, договір найму чи якісь інші рішення щодо квартири не оспорюються і під сумнів сторонами не ставляться.
		 
		Порядок приватизації квартир, що відносяться до державного житлового фонду, регулюється Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", зокрема ст. 8 цього Закону.
		 
		Приватизацією є відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.
		 
		Згідно із ст. 8 цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
		 
		Аналіз наведеної норми закону свідчить, що в даному випадку, законодавець передав право на проведення приватизації державного відомчого житлового фонду саме державним підприємствам, організаціям, установам, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд  
		 
		Квартира, яку приватизували  відповідачі , знаходилась у господарському віданні Державного вищого навчального закладу   «Ужгородський національний університет» , а її власником  була держава в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України, що сторонами не заперечується.
		 
		Зважаючи на наведене, приватизація даної квартири повинна була проводитись саме Державним вищим навчальним закладом   «Ужгородський національний університет», а не центральним органом виконавчої влади.
		 
		Отже, вирішуючи питання щодо приватизації спірної квартири Державний вищий навчальний заклад   «Ужгородський національний університет» діяв у межах повноважень наданий йому ст. 8 Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
		 
		Наступне скасування позивачем свого наказу про проведення приватизації не має правового значення для справи, оскільки наказ вже був реалізований (виконаний).
		 
		За таких обставин, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову.
		 
		Рішення місцевого суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Керуючись ст.. 4, 52, 58 ЖК, ст. 8 Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду",  ст. 307, 309,  313,  314, 316, 317 ЦПК України, судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-
		       
		р і ш и л а :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
		 
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 січня 2013 року скасувати.
		 
		В задоволенні зміненого позову Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України    відмовити.
		 
		Рішення   набирає законної сили   з  моменту його проголошення і    може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		 
		Головуючий
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...