Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-343/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий суду 1 інстанції -  Золотарьов О.Ю. 
		Доповідач -  Єрмаков Ю.В.
		 
		 
		Справа №   2-343/13
		Провадження №     22ц/782/1715/13 
		   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня  2013 року                                                                                м. Луганськ
		         Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:  
		                        головуючого -  Єрмакова Ю.В., 
		                        суддів -Малієнко Н.В., Матвєйшиної О.Б.
		                        при секретарі -  Щуровій О.В.,
		         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 04 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луганської міської ради,приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про поновлення договору оренди землі,-  
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		           У липні 2012 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який під час розгляду справи уточнив та просив поновити договір оренди земельної ділянки від 24.12.2001 року, реєстрація від 10.01.2002 р. № 3876 терміном до 10.01.2022 року та внести наступні зміни  у зазначений поновлений договір оренди : річна оренда встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду у гривнях; річна оренда плата за землю сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі до 01 вересня за поточний рік; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором оренди землі, орендар повинен сплатити пеню за ставкою пені, передбаченої діючим законодавством за несвоєчасну сплату земельного податку, від несплаченої суми орендної плати за кожний день прострочення платежу; обмежень ( обтяжень) на земельну ділянку площею 0,0021 га за адресою: АДРЕСА_1 не встановлено.
		        В обґрунтування вимог зазначив, що на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 01.11.2001 р. № 252/23 між позивачем та виконавчим комітетом Луганської міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки від 24.12.2001 р. щодо земельної ділянки площею 0,0021 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 під розміщений торгівельний кіоск. Відповідно  до п.1.2. укладеного договору, земельна ділянка надається орендарю терміном до 10.01.2012 року. 06.12.2001 року позивач звернувся до Луганської міської ради з клопотанням про продовження та поновлення терміну дії зазначеного договору оренди землі. Луганська міська рада прийняла рішення від 28.02.2012 року № 2 1/179, відповідно до якого уповноважила начальника Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів на підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.12.2001 року, який був укладений з позивачем стосовно земельної ділянки площею 0,0021 га за адресою: АДРЕСА_1, яка за своїм цільовим призначенням може бути віднесена до земель житлової та громадської забудови, переданої йому в оренду на 10 років згідно з рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 01.11.2001 року № 252/23 під розміщений торгівельний кіоск на той самий строк, в тих самих межах і на тих самих умовах.
		          Позивач, отримавши зазначене рішення, звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4 з метою поновлення спірного договору оренди землі. 17.04.2012 року в поновленні договору оренди землі позивачу було відмовлено, оскільки нотаріус вважає, що сторонами порушені строки, передбачені ст.33 ЗУ „ Про оренду землі", що унеможливлює укладання договору про поновлення договору оренди землі.
		       Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 04 березня 2013 року у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		         Не погодившись з рішенням  суду   представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, з приводу неправильного застосування норм матеріального і процесуального права  та постановити нове рішення, яким  задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі,  а також стягнути з відповідача судові витрати.
		     Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
		          В статті   303 ЦПК України  зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		          Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 
		   1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;      
		  2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 
		   3) змінити рішення; 
		 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду
		     Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі  повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		        У відповідності зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 
		2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 
		3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 
		4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 
		5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 
		6) як розподілити між сторонами судові витрати; 
		7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 
		8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		           Такі вимоги закону судом першої інстанції  не були виконані.
		 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів своєчасного укладання  сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, пропущені строки  встановлені ст.33 ЗУ „Про оренду землі ", а також строки встановлені п.3.4.6 спірного договору, крім того, поновлення договору оренди земельної ділянки без відповідного рішення на це органу місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки, не засноване на ст.26 п.34 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні»  від 21.05.1997 року, в зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
		              Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного й всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, з порушенням норм матеріального  закону.
		Згідно зі ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
		                  Відповідно до статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України "Про  оренду  землі"   право  оренди  земельної  ділянки  -  це  засноване  на  договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		                 З урахуванням положень  статті  3  ЗК  України  правове  регулювання відповідних відносин здійснюється спеціальним  земельним законодавством.
		         Згідно з п. в) ст. 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. 
		                За ч. 1 ст. 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 
		      У п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
		             В силу ст. 33  ЗУ « Про оренду землі» по закінченню  строку,  на  який було укладено договір оренди землі,  орендар,  який  належно  виконував  обов'язки  за  умовами договору,  має  переважне  право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення  договору  оренди землі). 
		          Орендар, який  має  намір  скористатися  переважним правом на укладення договору  оренди  землі  на  новий  строк,  зобов'язаний повідомити  про  це  орендодавця  до спливу строку договору оренди землі у строк,  встановлений цим договором,  але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. 
		                До листа-повідомлення  про  поновлення  договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. 
		              При поновленні договору оренди землі його умови  можуть  бути змінені  за  згодою сторін.  У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних  умов  договору  переважне  право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. 
		              Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди,  перевіряє його  на відповідність   вимогам   закону,   узгоджує   з   орендарем   (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає  рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду   про   поновлення   договору  оренди  землі.  За  наявності заперечень  орендодавця  щодо  поновлення  договору  оренди  землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. 
		              У разі  якщо  орендар   продовжує   користуватися   земельною ділянкою  після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом  одного   місяця   після   закінчення   строку   договору листа-повідомлення   орендодавця   про  заперечення  у  поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим  на  той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		             Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що  на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 01.11.2001 р. № 252/23 між позивачем та виконавчим комітетом Луганської міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки від 24.12.2001 р. , реєстрація від 10.01.2002 р. № 3876.
		                   Згідно умов договору, виконавчий комітет Луганської міської ради, як орендодавець за плату передає, а ОСОБА_2 як орендар приймає земельну ділянку площею 0,0021 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		     Відповідно до п.1.2. укладеного договору, земельна ділянка надається орендарю терміном на 10 років під розміщений торговельний кіоск.
		       06.12.2011 року позивач звернувся до Луганської міської ради з клопотанням про поновлення терміну дії зазначеного договору оренди земельної ділянки.
		         Луганська міська рада прийняла рішення від 28.02.2012 року № 2 1/179, відповідно до якого уповноважила начальника Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів на підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.12.2001 року, який був укладений з позивачем стосовно земельної ділянки площею 0,0021 га за адресою: АДРЕСА_1, яка за своїм цільовим призначенням може бути віднесена до земель житлової та громадської забудови, переданої йому в оренду на 10 років згідно з рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 01.11.2001 року № 252/23 під розміщений торгівельний кіоск на той самий строк, в тих самих межах і на тих самих умовах, тобто фактично було прийнято рішення про поновлення договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем. 
		Таким чином, сторони  у встановленому порядку досягли згоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.  
		Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються сторонами. 
		Судом встановлено, що  17.04.2012 року нотаріусом, до якого звернувся позивач з приводу нотаріального посвідчення  вказаного договору, позивачу відмовлено в посвідченні нотаріальної дії - посвідченні договору про поновлення договору оренди землі.
		      Відмову у посвідченні нотаріальної дії  мотивовано тим, що сторонами договору порушено вимоги ст.33 ЗУ „ Про оренду землі " щодо строків  вирішення питання про продовження договору оренди, що унеможливлює укладання  та нотаріальне посвідчення договору про поновлення договору оренди землі.
		Отже,  посвідчити  договір про поновлення договору оренди земельної ділянки у  нотаріальному порядку  не надається можливим.
		Однак,  оскільки сторони досягли згоди щодо необхідності його поновлення, відповідачем з цього приводу прийнято відповідне рішення,  то незважаючи на порушення  строку вирішення цього питання відповідачем, у той час, як позивачем  визначені законом строки для вирішення цього питання дотримано,    є підстави вважати договір поновленим на тих же умовах та на той же строк. 
		Ст. 64 Конституції України передбачено  право  кожного на судовий захист.
		          Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 
		1)          визнання права; 
		2)          визнання правочину недійсним; 
		3)          припинення дії, яка порушує право; 
		4)          відновлення становища, яке існувало до порушення; 
		5)          примусове виконання обов'язку в натурі; 
		6)          зміна правовідношення; 
		7)          припинення правовідношення; 
		8)          відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; 
		9)          відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 
		10)      визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
		          Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду,  особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. 
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. 
		Як зазначено вище, питання  поновлення договору  оренди земельної ділянки відноситься до виключної компетенції  органу місцевого самоврядування, тому  суд не має  повноважень поновляти  такі  договори. 
		        Суд може захистити  право на поновлення  договору оренди земельної ділянки способом захисту, визначеним ст.16 ЦК України , одним з яких є визнання  права, та відповідно  Закону України «Про оренду землі» про визнання договору оренди поновленим,   на  той самий строк і на тих самих умовах,  які були передбачені договором. 
		Судова колегія вважає, що у даному випадку є підстави для  задоволення вимог позивача у судовому порядку, оскільки в іншому порядку вирішити питання  поновлення договору оренди земельної ділянки він не має  можливості.  
		          Отже  висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні  позову позивача в цій частині не відповідає вимогам закону та обставинам справи. 
		Як вбачається з  прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено  вимоги, в яких він просить  поновити  договір оренди земельної ділянки, однак при цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що  фактично позивач  має на увазі визнання   договору оренди земельної ділянки поновленим. 
		          Таким чином, судова колегія вважає необхідним виходити з загального змісту позовної заяви позивача, та захистити його права способом, визначеним законом, тобто  визнати договір оренди  земельної ділянки поновленим на  той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.           
		 Вимоги щодо внесення змін до договору  оренди, судова колегія вважає заявлені позивачем передчасно.
		Відповідно до ст.651 ЦК України  зміна або  розірвання  договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено  договором або законом.
		Договір може бути змінено  або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного  порушення  договору  другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Як вбачається з позовної заяви позивач просить внести зміни  до договору, який  просить  визнати поновленим.
		При цьому питання внесення зазначених  у позові змін до цього договору ним з відповідачем не вирішувалося.
		Таким чином, судова колегія вважає, що ці вимоги на даний час є передчасними, оскільки доказів того, що  між сторонами виник спір  стосовно  умов договору суду не надано.
		За таких обставин, судова колегія вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови  у задоволенні  позову в цій частині, однак така відмова має мати місце з підстав зазначених вище, а не з підстав зазначених  судом першої інстанції.        
		                Приписами 309 ЦПК України передбачено, що  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
		1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
		3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
		4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. 
		          Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. 
		         Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає  скасуванню  з прийняттям нового рішення по суті заявлених вимог. 
		Керуючись ст.ст. 303,307, 309 ,313,314,316,317  ЦПК України, колегія суддів, -   
		 
		                                                   в и р і ш и л а:
		 
		          Апеляційну скаргу  представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -  задовольнити частково.
		         Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 04 березня 2013 року  - скасувати та постановити нове рішення, яким  позовні вимоги ОСОБА_2 -задовольнити частково.
		      Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 24.12.2001 року,реєстрація від 10.01.2002 р. № 3876 терміном до 10.01.2022 року на той самий строк,в тих самих межах і на тих самих умовах.
		       В іншій частині позовних вимог відмовити.
		    Рішення  апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно,  може бути оскаржено до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
		 
		 
		Головуючий :
		 
		      Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...