Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1512/4941/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		_________________________________________________________________________________________________________________________  
		Справа № 1512/4941/2012
		Провадження № 2/520/1605/13
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ
		20.05.2013 року
		Київський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого  судді  Калініченко Л.В.
		при секретарі                                  Голобородової В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вяртсіля Україна» про стягнення грошової компенсації,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вяртсіля Україна» компенсації за трудовим договором від 18 грудня 2008 року у розмірі 75873 гривень 65 копійок.
		У судовому засіданні представник позивача посилалася на те, що 18 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вяртсіля України» був укладений трудовий договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора по продажам з 1 січня 2009 року. Згідно з наказом № 3\к від 7 лютого 2011 року генерального директора ТОВ «Вяртсіля України» ОСОБА_1 звільнений у звязку з скороченням штату. Пунктом 7.3 вищезазначеного трудового договору було передбачено, що за умови належного виконання Працівником вимог, встановлених п. п. 7.1, 7.2 цього договору, компанія виплатить працівнику грошову компенсацію, еквіваленту його заробітні платі за 2 місяці. Означена компенсація буде виплачена працівнику після спливу 12 місяців з дня припинення дії цього договору, крім випадку припинення дії контракту на підставі п. 9.3 цього договору. Пунктом 4. 1 трудового договору розмір щомісячної заробітної плати складав 4750 USD. 16 лютого  2012 року ОСОБА_1 звернувся з заявою  до ТОВ «Вяртсіля України» щодо виплати грошової компенсації на підставі п. 7.3 трудового договору від 18 грудня 2008 року. Згодом ОСОБА_1 отримав заперечення на заяву про виплату компенсації від 27 лютого 2012 року за № 18, в якій було відмовлено у виплаті грошової компенсації у звязку з порушенням ОСОБА_1 п.п. 2.6, 7.1 трудового договору. Позивач категорично не визнає обставини викладені в заяві № 18 від 27 лютого 2012 року, та вважає, що йому повинна бути виплачена грошова компенсація.
		Представник відповідача позов не визнав. У судовому засіданні посилався на те, що  засновником ТОВ «Вяртсіля Україна» є компанія Вяртсіля ОСОБА_2 та Вяртсіля Текнолоджі ОСОБА_2 Основними видами діяльності товариства є будування та ремонт суден, ремонт і технічне обслуговування двигунів і турбін, монтаж двигунів і турбін, оптова торгівля машинами та устаткуванням, суднове постачання та суднове обладнання, ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів та трансформаторів. 18 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вяртсіля України» був укладений трудовий договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора по продажам з 1 січня 2009 року. Згідно з наказом № 3\к від 7 лютого 2011 року генерального директора ТОВ «Вяртсіля України» ОСОБА_1 звільнений у звязку з скороченням штату. Пунктом 7.3 вищезазначеного трудового договору було передбачено, що за умови належного виконання Працівником вимог, встановлених п. п. 7.1, 7.2 цього договору, компанія виплатить працівнику грошову компенсацію, еквіваленту його заробітні платі за 2 місяці. 16 лютого  2012 року ОСОБА_1 звернувся з заявою  до ТОВ «Вяртсіля України» щодо виплати грошової компенсації на підставі п. 7.3 трудового договору від 18 грудня 2008 року. Розглянувши дану заяву компанія прийняла рішення щодо відмови у виплаті компенсації у звязку з порушенням ОСОБА_1 п. 2.6, 7.1 трудового договору. Так при розгляді заяви було встановлено, що з 22 квітня 2011 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу генерального директора ТОВ «ОСОБА_3 Україна», по переводу з ВАТ «Харківський автогенний завод». У відповідно до п. 7.1 трудового договору протягом терміну дії цього договору та впродовж 12 місяців з дня його припинення працівник прямо або безпосередньо (як директор, працівник, тощо) не конкуруватиме з компанією, а також не матиме будь-якої частки в будь-якій підприємницькій структурі чи організації, яка за власним судженням компанії, є конкурентом компанії, не надаватиме такій структурі чи організації будь-яких послуг, не братиме в ній участі та не буде пов'язаний з нею. Слід зазначити, що ТОВ «ОСОБА_3 Україна» є частиною групи BLTR Grupp, яка має суттєву частку статутного фонду ТОВ «ОСОБА_3 Україна», основним видом діяльності якої є судноремонт, тобто є конкурентом ТОВ «Вяртсіля України». Також представник відповідача посилався на те, що 1 жовтня 2010 року ОСОБА_1 підписав лист від імені генерального директора ТОВ «Вяртсіля України» на адресу номеру в готелі «Фраполі» щодо резервування номеру в готелі для ОСОБА_4, який є членом правління BLTR Grupp. У відповідності до додатку № 1 до наказу про облікову політику підприємства на 2010 рік ОСОБА_1 одноособово підписує рахунки, які виписані покупцям та замовникам, акти виконаних робіт. Таким чином на думку представника відповідача, ОСОБА_1 перевищив свої службові повноваження, чим порушив п. 2.6 трудового договору. 
		Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню. 
		У судовому засіданні встановлено, що 18 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вяртсіля України» був укладений трудовий договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора по продажам з 1 січня 2009 року. 
		Згідно з наказом № 3\к від 7 лютого 2011 року генерального директора ТОВ «Вяртсіля України» ОСОБА_1 звільнений у звязку з скороченням штату. 
		Пунктом 7.3 вищезазначеного трудового договору було передбачено, що за умови належного виконання Працівником вимог, встановлених п. п. 7.1, 7.2 цього договору, компанія виплатить працівнику грошову компенсацію, еквіваленту його заробітні платі за 2 місяці. Означена компенсація буде виплачена працівнику після спливу 12 місяців з дня припинення дії цього договору, крім випадку припинення дії контракту на підставі п. 9.3 цього договору. Пунктом 4. 1 трудового договору розмір щомісячної заробітної плати складав 4750 USD. 
		16 лютого  2012 року ОСОБА_1 звернувся з заявою  до ТОВ «Вяртсіля України» щодо виплати грошової компенсації на підставі п. 7.3 трудового договору від 18 грудня 2008 року.
		Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		У відповідності до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
		Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата  це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обчислюється. 
		Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата  це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Додаткова заробітна плата  це винагорода за працю понад встановлені норами. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати  це виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік.
		Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми закону, суд вважає, що до структури заробітної плати входять виплати за виконану роботу, тобто за минулий час.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що грошова компенсація, передбачена п. 7.3 трудового договору, не входить до структури заробітної плати, оскільки це виплата на майбутнє, за дії які особа повинна зробити (або утриматися від здійснення) в майбутньому.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - економічна конкуренція (конкуренція)  змагання між субєктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання, внаслідок чого споживачі,  субєкти господарювання мають можливість обирати між кільок оми продавцями, покупцями, а окремий субєкт господарювання не можу визначати умови обороту товарів на ринку. 
		Так, з представленої трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що після звільнення з ТОВ «Вяртсіля України», ОСОБА_1 з 08.02.2011 року працював на посаді комерційного директора у ВАТ «Харківський автогенний завод», а з 21.04.2011 року на посаді генерального директора у ТОВ «Єлме ОСОБА_3 Україна».
		Згідно з статутом ТОВ «Вяртсіля Україна» ТОВ «Вяртсіля Україна» є компанія Вяртсіля ОСОБА_2 та Вяртсіля Текнолоджі ОСОБА_2 Основними видами діяльності товариства є будування та ремонт суден, ремонт і технічне обслуговування двигунів і турбін, монтаж двигунів і турбін, оптова торгівля машинами та устаткуванням, суднове постачання та суднове обладнання, ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів та трансформаторів.
		Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації засновником ВАТ «Харківський автогенний завод» є ТОВ «Елме Мессер», у свою чергу засновником ТОВ «Елме Мессер» є ОСОБА_3 ОСОБА_5, засновником якої є концерн BLRT Grupp, основним напрямком діяльності якої є суднобудівництво та судноремонт. 
		Таким чином суд вважає встановленим, що у компанії ТОВ «Вяртсіля Україна» і концерну BLRT Grupp аналогічні види діяльності, та вони у розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є конкурентами.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «Вяртсіля Україна» правомірно відмовила ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації, передбаченої п. 7.3 трудового договору, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не вбачає. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 60, 213, 215 ЦПК України, Законом України «Про оплату праці», суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вяртсіля Україна» про стягнення грошової компенсації залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Головуючий  Калініченко Л. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...