Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 25/223-10(39/113-09) : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		  
		22.05.13р. Справа № 25/223-10(39/113-09)
		За позовом        Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ в особі відділення "Київської регіональної дирекції" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ       
		до        Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", м. Дніпропетровськ       
		про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 90 142 141,63 грн. 
		                                          
		Суддя  Подобєд І.М.
		при секретарі судового засідання Цьока М.Ю.
		Представники:        
		від позивача - Жванко Л.М. - головн. юрисконсульт, довіреність №402/11.5.2 від 07.08.2012р.
		від відповідача - не з'явився      
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Справа знаходиться на новому розгляді у іншому складі суду.
		ВАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Київської регіональної дирекції" ВАТ "ВТБ Банк" звернулося у червні 2009 року до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Вікторія" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 90142141,63 грн. за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/385к від 20.09.2006р.
		Позивач неодноразово подавав суду заяви про збільшення та про зменшення своїх позовних вимог, які приймались судом до розгляду.
		В судовому засіданні 22.05.2013о. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в заяві від 09.10.2012р., у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 125128689,13 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором  про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/385к від 20.09.2006р. та складається з: - простроченої заборгованості  по кредиту - 11000000,00 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 24.111.2012р.  (7,9897 грн. = 1 долар США) становить суму 87886700,00 грн.; - простроченої заборгованості по процентах, нарахованих з 25.09.2008р. по 30.10.2011р., та становить 4661250,00 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 24.11.2012р.  (7,9897 грн. = 1 долар США) становить суму 37241989,13 грн. Також просить стягнути з відповідача на свою користь суму 25500,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 312,50 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		Позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р. щодо своєчасного повернення виданого кредиту та сплати процентів, що надає позивачеві права вимагати дострокового повного погашення наданого кредиту відповідно до умов кредитного договору та  ст.ст. 193, 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, 1046, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України.
		ТОВ "Вікторія" позов не визнає з тих підстав, що кінцевим терміном повернення кредиту є 29.07.2011р., а ним не було одержано від позивача вимоги про повернення усієї суми заборгованості відповідно до п. 3.2.7. кредитного договору. Вказує, що умовами кредитного договору (п. 2.4.) не визначено порядку нарахування процентів, а саме не погоджено, що таке „факт/360", у зв'язку із чим судом має бути досліджено питання щодо визнання цього договору укладеним з огляду на відсутність в ньому істотних умов -предмету, ціни та строку дії договору. Вважає при цьому, що застосування позивачем п.1.18 Постанови Правління Національного банку України від 18.06.03 № 225 "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" щодо визначення поняття вищевказаного терміну є безпідставним. Вказує також, що в період з 14.12.2009р. по 08.07.2010р. відповідач перебував у процедурі банкрутства, тому нарахування у цей період штрафних санкцій та 3% річних є незаконним. Вважає, що оскільки позивач в односторонньому порядку розірвав кредитний договір, тому нарахування штрафних санкцій після цього є безпідставним. Звертає увагу на те, що видача кредиту в іноземній валюті та розрахунки в іноземній валюті за відсутності у сторін відповідних індивідуальних ліцензій Національного банку України суперечить чинному законодавству України. Вказує також на те, що Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська розглядається справа між тими ж сторонами та про той же предмет і з тих же підстав, що є підставою для залишення позову позивача без розгляду.
		Розгляд даної судової справи неодноразово зупинявся судом за клопотаннями відповідача, зокрема до завершення розгляду господарськими судами інших справ, провадження у яких було ініційовано відповідачем та перешкоджало розгляду даної справи,  а також у зв'язку із оскарженням обома сторонами прийнятих у цій справі судових актів.
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013р. задоволено клопотання позивача та прийнято відповідну ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, а також замінено позивача у справі ВАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ПАТ "ВТБ Банк".
		В судовому засіданні 22.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які надавались в ході розгляду справи, та дослідивши надані докази, господарський суд -
		ВСТАНОВИВ:
		Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (надалі - відповідач) та Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк (Україна)", правонаступником якого згідно з редакціями статуту, зареєстрованими державним реєстратором 29.07.2008р. та 29.07.2010р., є публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - позивач), був укладений договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р., та договір №1 від 27.03.2097р. про внесення змін до Договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/385к від 20.09.2006р., згідно з умовами яких ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)" зобов'язався надати ТОВ "Вікторія" грошові кошти в тимчасове користування в сумі 11000000,00 (одинадцять мільйонів) доларів США 00 центів, окремими частинами (траншами) зі сплатою 13,5 відсотків річних із кінцевим терміном повернення цих коштів - 29.07.2011р. (пункт 1.1.1 договору).
		Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є рефінансування заборгованості в АКБ "Мрія".
		Факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів згідно з умовами вказаного Кредитного договору підтверджується розпорядженням та меморіальним валютним ордером № 102 від 21.09.2006р., копії яких долучені до матеріалів справи, згідно до яких кредитні кошти у сумі 11000000,00 доларів США, що еквівалентно сумі 55000000,00 грн., були перераховані на поточний рахунок №26007013000271 ТОВ "Вікторія" відкритий в ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)". У цей же день платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 21.09.2006р. ТОВ "Вікторія" доручило ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)", здійснити перерахування грошових коштів в розмірі 11000000,00 доларів США з поточного рахунку №26007013000271 на рахунок в АКБ "Мрія" №20632301008905. Факт проведення цієї банківської операції підтверджується відповідним меморіальним валютним ордером №198 від 21.09.2006р.
		Таким чином, позивач надав, а відповідач отримав від позивача зазначені кошти на умовах вказаного кредитного договору.
		Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
		Як встановлюють положення ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Отже відповідно до умов вказаного договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р. між сторонами виникли певні зобов'язання.
		Відповідно до п.п. 3.3.8 та 3.3.6 кредитного договору відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві в повному обсязі кредит, в строк, визначений п. 1.1. кредитного договору, а також сплачувати проценти в розмірі, передбаченому п. 1.1.2 кредитного договору в порядку, визначеному п. 2.5 кредитного договору.
		Так, відповідно до п.2.4 кредитного договору сторони домовились, що "нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку, за весь час користування кредитом у валюті кредиту із розрахунку факт/360".
		Відповідно до п. 2.5 кредитного договору, сплата процентів здійснюється Позичальником у валюті кредиту на рахунок в ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)" м. Київ в наступному порядку: п. 2.5.1 щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня  того ж місяця включно - проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця; п. 2.5.2 в день повернення заборгованості за кредитом.
		В силу ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання  другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Із наданих Позивачем виписок по особовому рахунку Відповідача з 20.09.2006р. по 21.09.2006р. та з 20.09.2006р. по 21.11.2008р., та розрахунку позивача заборгованості за станом на 24.11.2011р., які наявні в матеріалах судової справи, суд встановив, що за період з 22.09.2006р. по 25.10.2008р. Відповідач перерахував Позивачу грошові кошти в сумі 3060444,44 доларів США, які були віднесені позивачем на оплату процентів за користування кредитом.
		Починаючи з 25 жовтня 2008 року відповідач припинив сплату процентів за користування кредитом.
		Як пояснював відповідач у своїх запереченнях на позов, невизначеність застосованого сторонами у договорі терміну "розрахунок факт/360" призвела до невірного обчислення позивачем як розміру процентів, які були фактично сплачені відповідачем, так і процентів, щодо сплати яких за розрахунком позивача утворилась прострочена заборгованість. Відповідач вважає, що сплачена ним сума 3060444,44 долари США процентів має бути віднесена в частині цієї суми 7269,30 доларів США - на оплату процентів, виходячи із формули для їх розрахунку: сума залишку заборгованості/360/365 х кількість днів х %, а в решті суми 3053175,14 доларів США - як повернення тіла кредиту, на підтвердження чого надав суду відповідний контр розрахунок, згідно до якого залишок по кредиту становить 7946824,86 доларів США.
		Неоднакове розуміння сторонами умов пункту 2.4 кредитного договору стало причиною звернення відповідача до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до позивача про тлумачення цих умов кредитного договору, у зв'язку із чим провадження у даній справі було зупинено до завершення розгляду господарським судом Дніпропетровської області відповідної справи №16/5005/689/2012.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2012р. у справі №16/5005/689/2012, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2012р., витлумачено зміст правочину - договору від 20 вересня 2006 року №10-0604/385к про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії стосовно нарахування та сплати процентів за користування кредитом таким чином: «Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування в межах максимального ліміту заборгованості 11000000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти згідно графіку, передбаченого пунктом 1.1.1 Договору в строк до 29 липня 2011р. та сплатити проценти за користування кредитом, застосовуючи процентну ставку 13,5% річних (пункт 1.1). Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку по кредиту за весь час (кожний день) користування кредитом, що фактично відповідає формулі: сума процентів = фактична сума залишку по кредиту/360 х кількість днів користування кредитними коштами (з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця) х розмір відсотків річних, де 360 - умовна кількість днів у році (пункт 2.4). Сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту у такому порядку: проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця, сплачуються щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно (підпункт 2.5.1 пункту 2.5). При нарахуванні процентів за весь час фактичного користування кредитом (кожний день) враховуюється день надання кредиту та не враховується день погашення кредиту (пункт 2.6).». 
		Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2012р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2012р. у справі №16/5005/689/2012 залишена без змін, а касаційна скарга ТОВ «Вікторія» - без задоволення.
		Застосування вказаного вище методу нарахування процентів було погоджено відповідачем, оскільки кредитний договір підписано відповідачем та скріплено його печаткою і з дати видачі кредиту 20.09.2006р. та до 25.10.2008р. (протягом більше 2-х років) відповідач здійснював погашення нарахованих процентів.
		Отже, застосування методу "факт/360" при обчисленні процентів за користування кредитом, який згідно п.1 постанови Національного Банку України від 18 червня 2003 року №255 "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів, погоджено сторонами і відповідає вимогам закону.
		Наведене вище надане судами тлумачення умов кредитного договору спростовує доводи відповідача щодо відсутності в умовах кредитного договору усіх суттєвих умов, зокрема умови про порядок визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання зазначеного кредитного договору неукладеним.
		Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Статтею 1056 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
		Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
		Всупереч вимогам п. 3.3.8. та п. 3.3.6. Кредитного договору, відповідачем не було виконано належним чином свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором, а також в частині сплати процентів за користування Кредитом.
		Так, починаючи з 25.10.2008р. відповідач припинив сплату процентів за користування кредитом, чим порушив виконання своїх зобов'язань, передбачених п. 3.3.6 Кредитного договору.
		Відповідно до положень п. 4.4. Кредитного договору, у разі невиконання відповідачем протягом більше 15 днів з моменту направлення відповідачеві позивачем письмового повідомлення про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі, зобов'язань зі сплати процентів, відповідно до умов Кредитного договору, термін повернення Кредиту вважається таким, що настав, та, відповідно, відповідач зобов'язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, та нараховані штрафні санкції.
		На адресу відповідача позивачем неодноразово направлялися листи (вих. №3187/100-08-2 від 04.11.2008р., вих. № 135/100-08-2 від 02.12.2008р., вих. № 19/100-08-2 від 05.01.2009р.), відповідно до яких банк вимагав від позичальника виконувати умови Кредитного договору та проводити вчасне погашення заборгованості за кредитом в зазначені Кредитним договором терміни. Направлення відповідачу листа від 04.11.2008р. підтверджується заявкою на доставляння кореспонденції та поштовим повідомлення про вручення листа 27.11.2008р. 
		З урахуванням вищевикладених обставин, відповідно до п. 4.4. Кредитного договору термін повернення кредиту настав 20.11.2008 року (через 15 днів з моменту відправлення Позичальнику Кредитором письмового повідомлення про виконання зобов'язань вих. №3187/100-08-2 від 04.11.2008р.).
		Крім того, позивач додатково надіслав лист за вих. № 32/100-08-2 від 08.01.2009р. в порядку п. 4.4. Кредитного договору з вимогою погасити всю суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, штраф та пеню в строк протягом 30-ти днів з моменту отримання даного листа. Дана вимога була отримана представником ТОВ "Вікторія" 15.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення №5241290 та не заперечується відповідачем. 
		З урахуванням вищевикладених обставин, відповідні заперечення Відповідача щодо неодержання ним вимог Позивача та відсутність підстав для дострокової сплати заборгованості, суд вважає безпідставними. 
		При цьому, суд враховує, що встановлення терміну дострокового повернення кредиту та інших платежів міститься саме у п. 4.4. Кредитного договору, а не п. 3.2.7., який встановлює право Банку на вимогу повернення існуючої (поточної) суми заборгованості. Позивачем же заявлено вимогу про дострокове повернення кредиту та відсотків саме на підставі п. 4.4. Кредитного договору, що згідно з умовами цього не свідчить про одностороннє розірвання договору, або про відмову від нього. До того ж, пунктом 7.3. Кредитного договору встановлено, що договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Дане положення Кредитного договору відповідає умовам ст. 599 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Отже, згідно з умовами Кредитного договору, укладеного між сторонами, позивач набув право на дострокове повернення кредитних коштів разом зі сплатою процентів.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів та нарахованих процентів не виконав (відповідних доказів суду не надано).
		Перевіривши розрахунок позовних вимог позивача, відповідно до якого позивач у своїй заяві від 09.10.2012р. просить задовольнити позовні вимоги до відповідача на загальну суму 125128689,13 грн., що еквівалентна 15661250,00 доларів США (за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 24.11.2011р. 7,9897 грн. = 1 долару США), суд встановив, що позивачем вірно, відповідно до пунктів 2.4 та 2.5 умов кредитного договору, як це було розтлумачено судом у вищевказаних судових рішенням у справі №16/5005/689/2012, здійснено розрахунок заборгованості відповідача, яка складається з: - простроченої заборгованості по кредиту - 11000000,00 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 24.11.2011р. 7,9897 = 1 долар США, становить суму - 87886700,00 грн.; - простроченої заборгованості по процентах, нарахованих з 25.09.2008р. по 30.10.2011р., - 4661250,00 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 24.11.2011р. 7,9897 = 1 долар США, становить суму - 37241989,13 грн., а відтак цей розрахунок слід визнати таким, що належним чином обґрунтовує розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості.
		Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно статті 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
		Згідно статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
		Стаття 198 Господарського кодексу України також містить норми, згідно до яких грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
		Основним законодавчим актом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин є Декрет Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
		Згідно пункту 2 Декрету, резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
		Статтею 5 Декрету передбачено, що валютні операції проводяться на підставі ліцензії - генеральної або індивідуальної - Національного банку України.
		Згідно частини 2 статті 5 Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
		Одночасно, частиною 4 статті 5 Декрету визначено вичерпний перелік операцій, що потребують отримання індивідуальних ліцензій, так, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції: в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями. 
		Таким чином, чинним законодавством не передбачено необхідність отриманні індивідуальної ліцензії ні банком, ні позичальником для отримання чи повернення кредиту в іноземній валюті, за умови наявності в уповноваженого банка належно оформленої генеральної ліцензії з дозволом на здійснення валютних операцій.
		ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", володів банківською ліцензією № 218, виданою Національним банком України від 18.03.2005 року та дозволом Національного банку України № 218-1 від 18.03.2005 року.
		За наявності банківської ліцензії на право здійснювати банківські операції № 218, виданої Національним банком України від 18 березня 2005 року, та дозволу Національного банку України від 18 березня 2005 року № 2181, які відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", є належною правовою підставою для здійснення валютних операцій, здійснення банком кредитування в іноземній валюті є правомірним.
		Отже твердження Відповідача щодо відсутності у Позивача правових підстав для використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні Кредитного Договору суд визнає безпідставними. Враховуючи, що однією з сторін Кредитних договорів є Банк, який має належну банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій кредитування в іноземній валюті, відповідно пункти кредитних договорів про обов'язок повернення заборгованості в іноземній валюті є законними та такими, що не порушують вимоги законодавства України, в тому числі і статті 533 Цивільного кодексу України та ст. 5 вказаного вище Декрету. Позивачем було видано кредитні кошти в іноземній валюті - доларах США, які були використані Відповідачем при здійсненні своєї діяльності. Відповідно, зобов'язання по Кредитному договору з повернення отриманих коштів та сплати процентів також має виконуватися в іноземній валюті - доларах США. З врахуванням вищевикладеного, твердження Відповідача про безпідставність вимоги позивача щодо стягнення боргу виходячи із курсу НБУ долара США до гривні на момент подачі позову, а не на момент видачі кредиту є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України.
		Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2009р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вікторія" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Проте, 08.07.2010р. заяву ПП "Вторсплав" про порушення провадження про банкрутство залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11-13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вікторія" було припинено, мораторій скасовано.
		Що стосується посилання відповідача про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 29.11.2007 року та відкриття виконавчого провадження з його виконання, то звернення банком стягнення на заставлене майно не позбавляє кредитора права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і не є перешкодою для розгляду судом вказаного спору по суті.
		Відсутні у суду і правові підстави для залишення позову Позивача у справі без розгляду, оскільки як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2011 року у справі № 2-2281/11 позовна заява ПАТ ВТБ "Банк"  до ОСОБА_2 і ТОВ "Вікторія" про стягнення боргу залишена без розгляду. До того ж, позов в господарському суді Дніпропетровської області у даній справі та позов в Бабушкінському суді м. Дніпропетровська мають різні підстави, різний предмет спору та різний суб'єктний склад сторін. Так, підставою позовної заяви у даній справі є тільки договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006 року. Підставою позовної заяви у справі № 2-5182/10 Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська є договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/385к від 20.09.2006 року та договір поруки № 100.2.3-01/36П-1-09 від 18.05.2009р. Сторонами у даній справі господарського суду Дніпропетровської області є ПАТ "ВТБ Банк" (позивач) та ТОВ "Вікторія" (відповідач). Сторонами у справі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2-5182/10 є ВАТ ВТБ Банк (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач 1), ТОВ "Вікторія" (відповідач 2).
		На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача, згідно з його заявою від 09.10.2012р., - є обґрунтованими та законними, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Судові витрати сплачені Позивачем за розгляд справи по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід віднести на Відповідача.
		Застосовані судом заходи забезпечення мають бути скасовані після повного виконання судового рішення у даній справі.
		Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 66-68, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -                                                
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" суму 87886700 грн. 00 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 37241989 грн. 13 коп. простроченої заборгованості по процентах, 25500 грн. 00 грн. витрат на державне мито, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		Строк дії заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013р. у цій справі, встановити до повного виконання судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.          
		 
		 
		Суддя  І.М. Подобєд 
		Повне рішення складено - 27.05.2013р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...