Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-14359/07 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2009. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		 
		 
			У Х В А Л А
			 
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			 
			13 січня 2009 року Київ №К-14359/07
			 
			 
			 
			Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
			 
			 
			Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
			Суддів - Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.
			 
			 
			 
			розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. у справі за позовом ВАТ «Дніпроважмаш» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та професійних захворювань про скасування рішення, -
			 
			 
			 
			В С Т А Н О В И Л А :
			 
			 
			 
			 
			Доповідач Фадєєва Н.М
			В листопаді 2006 року позивач - ВАТ "Дніпроважмаш" звернувся до господарського суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 09 червня 2006 року №138 про застосування та зарахування до бюджету Фонду відображення у звіті сум штрафних санкцій, неправомірних витрат донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині нарахування страхових внесків на суму 3121,87 грн. та штрафу у розмірі 84711,79 грн.
			Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007р.відмовлено в задоволенні позову.
			Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. апеляційна скарга задоволена, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007р. скасована, ухвалене нове судове рішення, яким позов задоволено. 
			Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р., Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р., залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
			Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			 Як встановлено судом,09 червня 2006 року відповідачем Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 138 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким позивачу ВАТ ''Дніпроважмаш» визначено суму платежу до Фонду в розмірі 90750,80 коп., в тому числі донарахованих страхових внесків - 3121,87 гри., не прийнято до заліку витрат - 1944,76 грн., накладено штраф - 85684,17 грн.
			Вказане рішення оскаржується позивачем в частині донарахування страхових внесків на суму 3121,87 грн. та стягнення штрафу у розмірі 84711.79 грн., а всього в сумі 87833.66 грн.
			Оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі Акту від 30 травня 2006 року, складено за результатами перевірки правильності нарахування, сплати страхових внесків і витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивачем за період з 01 квітня 2005 року по 01 квітня 2006 року.
			Як зазначено в акті перевірки (розділ II"Нарахування страхових внесків"), за перевіряємий період (з 01 квітня 2005 року по 01 квітня 2006 року страхові внески не нараховувалися на оплату праці працівників (перелік осіб на 4 аркушах), які працюють на даному підприємстві згідно договорів про виконання роботи, вони названі як договори цивільно-правового характеру, або згідно із ст.837 ЦК України - договір підряду. При порівнянні фактів предмету договору встановлено, що обов'язки, які покладені на працівників відповідають роботі, яка пов'язана з діяльністю підприємства, обсяг виконуваної роботи не визначається у вигляді конкретної величини, що підлягають вимірюванню можуть бути відображені в акті приймання роботи. Також, працівники повинні дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, що діє на підприємстві т отримують платню за виконану роботу кожного місяця. Пункти, які наведені в договорах свідчать про те, що це трудові договори та на оплату праці працівників яких відповідно ст. Закону України від 11 січня 2001 року № 2213-ІП "Про розмір внесків на деякі виді загальнообов'язкового державного соціального страхування" із змінами та доповненням повинні були нараховуватися страхові внески. Фонд оплати праці занижено в 2005 році на суму 67663,79 грн. та в І кварталі 2006 року на суму 17048 грн. Всього за перевіряємий період фонд оплати праці занижено на загальну суму 84711,79 грн., донараховано страхових внесків 3121,87 грн., в тому числі утримання 2.9% - 2456,64 грн.. 0,5% - 181.86 грн.. 1,0% - 483.37 грн. У відповідності до ст. ЗО Закону України № 2240 за неповну сплатустрахових внесків в сумі 3121,87 грн. на страхувальника передбачається штраф в розмірі 100% заниженої суми заробітної плати (сума заниженого ФОП - 84711,79 грн.).
			Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позову з посиланням на порушення позивачем порядку сплати і використання страхових коштів і правомірність донарахування Фондом страхових внесків та застосування штрафу.
			Як встановлено ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
			Проте, наявними у справі доказами в їх сукупності не підтверджуються доводи відповідача про віднесення укладених підприємством з фізичними особами договорів до трудових і наявність між позивачем та цими особами трудових відносин.
			Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
			Як вбачається із матеріалів справи, на підставі укладених позивачем та фізичними особами договорів останні здійснювали охорону території локомотивного депо, прибирання при будинкової території, а також виконували токарні, формовочні, ремонтні та інші технічні роботи.
			При цьому, вказані фізичні особи не подавали позивачу трудові книжки, з ними не укладався трудовий договір у визначеному ст.124 КЗпП України порядку. Особи,які залучались до виконання вказаних робіт, не входили до штату підприємства, вони не підлягали внутрішньому трудовому розпорядку, організовували свою роботу самостійно, відповідно до виданого завдання, табелі обліку робочого часу щодо цих осіб на підприємстві позивача не велися.
			На осіб, з якими були укладені вказані договори, не розповсюджували дію положення Колективного договору щодо гарантій і пільг працівників підприємства, розмір винагороди для вказаних осіб залежав від факту виконання обумовленої в договорі роботи і не був гарантований, фізичні особи при виконанні роботи діяли на власний ризик, з використанням власних засобів та методів.
			За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованим твердження відповідача про наявність трудових відносин між позивачем і фізичними особами, тому отримані цими особами грошові кошти не можуть вважатися заробітною платою, оскільки не є такими, що виплачені на підставі трудового договору (ст. 1 Закону України "Про оплату праці").
			Предметом укладених позивачем з фізичними особами договорів про виконання роботи є надання певного результату праці, а не сам процес праці, результати роботи визначатися після її закінчення та оформлювалися актами виконаних робіт, які були підставою для оплати виконаних робіт (наданих послуг).
			У звязку з викладеним колегія суддів вважає, що укладені ВАТ "Дніпроважмаш" з фізичними особами договори про виконання роботи є цивільно-правовими угодами підряду (надання послуг), тому вказані особи загальнообов'язковому соціальному страхуванню не підлягали і позивач не був зобовязаний нараховувати страхові внески при виплаті цим фізичним особам винагороди за виконану роботу.
			Відповідно до вимог ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Обмеження такого права чинним законодавством не допускається.
			За договором підряду (ст.837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
			За договором про надання послуг (ст.901 ЦК України) одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
			Укладені позивачем з фізичними особами угоди мають всі притаманні ознаки для договорів даного виду.
			Укладення підприємством з фізичними особами договорів на виконання робіт (надання послуг) у будь-якому випадку повязано із діяльність цього підприємства і виниклими виробничими потребами, а надання замовником завдання виконавцю, систематичність виконання робіт та оплата наданих послуг є обов'язковими умовами договорів підряду (надання послуг).
			Таким чином з урахуванням зазначеного позовні вимоги ВАТ "Дніпроважмаш" є обґрунтованими, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова господарського суду у зв'язку з невідповідністю викладених в ній висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
			Судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права при вчиненні процесуальних дій.
			Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення  без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
			Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
			 
			 У Х В А Л И Л А :
			 
			Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. у справі № А32/482-06 - без змін.
			 Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
			 
			Судді :

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...