Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/4782/12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		 
		17.05.13                                                                                 Справа № 5015/4782/12 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі  колегії суддів : головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді - Кидисюк Р.А., Петрашко  М.М., при секретарі  судового засідання  Мак Х.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», м.Тернопіль
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с.Сасів Золочівського району Львівської області
		про:   стягнення  259 045,46 грн.                                             
		 
		За участю представників :
		від позивача :  Гураль  Р.В. - представник ( довіреність  від 20.11.2012 р )           
		від відповідача :   не з»явився 
		присутній від позивача : Мельник І.В.
		 
		     Представникам сторін,  які  взяли участь у судових засіданнях, суд роз»яснив  права і обов'язки,  передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступали.  Заяви про відвід  колегії суддів , згідно ст.20 ГПК України, до суду від сторін не надходили.
		 
		     Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», м.Тернопіль,  звернулось до господарського суду Львівської області  з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с.Сасів Золочівського району Львівської області,  про стягнення 259 045,46 грн. заборгованості,   у тому числі :  133 475,01 грн. основного боргу; 64 728,58 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 60 841,87 грн.  Позивач просить також відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені  судові витрати.
		     Провадження у справі порушено ухвалою від 15.11.2012 року, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.12.2012 року. 
		     Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених в ухвалах  по справі; за клопотанням  представника позивача строки вирішення спору продовжувались на п»ятнадцять днів; в судових засіданнях 03.01.13 р, 25.01.13 р, 21.03.13р, 28.03.13 р. оголошувалась перерва, про що до відома представників сторін доводилось у письмовій формі (під розписку). 
		     Ухвадл. від 28.01.13 р призначено  колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Внаслідок автоматизованого розподілу членами колегії визначено суддів Сухович Ю.О. та Гоменюк З.П.
		     У зв»язку з перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці ,  28.03.13 року призначено повторний автоматизований розподіл  члена колегії суддів. Внаслідок автоматизованого розподілу  членом колегії  визначено суддю  Кидисюка Р.А.  Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
		     У зв»язку із перебуванням судді Сухович Ю.О. на лікарняному ,   25.04.2013 року призначено  повторний автоматизований розподіл члена колегії суддів. Внаслідок автоматизованого розподілу членом колегії  визначено суддю Петрашко М.М. Інформацію  внесено до системи автоматизованого розподілу. 
		     В процесі розгляду  до справи поступили наступні документи :
		     11.12.12 р   лист позивача вих.№07 12-06 від 07 .12.12 р « щодо надання інформації», у якому позивач  підтверджує  суму основного боргу  відповідача , яка відповідає заявленій до стягнення сумі; повідомляється , що у провадженні  судів України  або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між ТОВ «Компанія ЛАН» та ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» про той же предмет  і з тих же підстав та немає рішення цих  органів з такого спору.  (вх.№28247/12).
		     11.12.12 р  клопотання  б/н від 11.12.12 р ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя»  про відкладення  розгляду справи ( вх.№ 28236/12).
		     02.01.13 р (вх.№29/13) Відзив  ТОВ «Мисливське  господарство «Надбужжя»  на позовну заяву, з підстав, наведених у якому  відповідач просить повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
		     Відзив на позовну заяву отримав для оознайомлення  представник позивача , що на звороті  документу 03.01.13 р представник позивача  засвідчив письмовим записом.
		     02.01.13 р  (вх.№50/13)  клопотання позивача  вих.№2712-05 від 27.12.12 р про долучення до матеріалів справи  документів.
		     02.01.13 р (вх.№31/13) лист  відповідача  б/н від 02.01.13 р, у якому відповідач повідомляє про відсутність  у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції справи з  господарського спору між ТзОВ «Компанія ЛАН» та ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» про той же предмет і з тих же підстав, що й у даній справі, а також про відсутність  рішення судових  органів у такій справі.
		     10.01.13 р (вх.№624/13) Заперечення  позивача за  вих.№0401-03 від 04.01.2013 року на відзив   на позовну заяву, з підстав наведених у яких позивач не погоджується із запереченнями  відповідача на позов, підтримує позов повністю та  просить позов  задоволити .
		     11.01.13 р (вх.№708/13)  лист  відповідача  б/н і б/д про долучення до матеріалів справи  копії видаткової накладної №281205 від 28.12.2010 р . 
		     11.01.13р  представником позивача подано в судовому засіданні   клопотання про продовження  строку розгляду справи.  
		     24.01.13 р ( вх.№2133/13)  Доповнення до відзиву  на позовну заяву , подане представником ТзОВ «Мисливське  господарство «Надбужжя», із врахуванням якого  просить у позові відмовити повністю.
		     24.01.13 р ( вх.№2067/13) Розрахунок  суми основного боргу ТОВ «Компанія «Лан»  від 21.01.13 р  вих.№21 01-02. 
		     25.01.13 р ( вх.№2190/134) клопотання позивача  від 22.01.13 р вих.№2201-01  про долучення до матеріалів справи  документів .
		     11.02.13 р (вх.№3791/13)  лист позивача за вих.№0702-01 від 07.02.2013 р, у якому позивач підтверджує  суму основного боргу.   
		     12.02.13 р ( вх.№4059/13) Доповнення до відзиву на позовну, у якому відповідач, покликаючись на те, що 08.02.2013 року ним було надіслано  позивачу заяву  про зарахування зустрічних однорідних  вимог ,  вважає зобов»язання  відповідача перед позивачем  щодо сплати 133 475,01 боргу за поставлену техніку за договором поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р в частині  суми 119 683,51  припиненими ,   відтак стверджує, що в цій  частині позовні вимоги ТзОВ «Компанія  ЛАН» не підлягають  задоволенню (копія заяви  подана відповідачем до матеріалів справи) 
		     19.03.13 р ( вх.№ 7619/13)  в письмовій формі викладені  позивачем «Доводи  по обставинах справи» за вих.№1103-15 від 11.03.13 р  з підстав , наведених   у яких  із здійсненим за заявою відповідача  зарахуванням зустрічних однорідних вимог  в частині оплати суми боргу в розмірі 119 683,51 грн. позивач не погоджується . Стверджує, зокрема, що зобов»язання не є однорідними, відтак зарахуванню  не підлягають. 
		     21.03.13 р ( вх.№7863/13)  «Відзив на позовну заяву (уточнюючий)»  від ТзОВ « Мисливське  господарство «Надбужжя», у якому відповідач  зокрема стверджує, що  заявою-претензією №5 від 24.01.2013 року підтверджується факт  пред»явлення і наявності у відповідача до позивача саме грошових вимог на суму 119 683,51 грн., а не товарних. Таким чином, у зв»язку із надісланням  відповідачем позивачу  08.02.2013 року заяви про зарахування зустрічних однорідних  вимог зобов»язання відповідача  перед позивачем  щодо сплати 133 475,01 грн. боргу  за поставлену техніку  за договором  поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010 року в частині  суми 119 683,51 грн. вважаються припиненими, а  тому   в цій  частині  позовні вимоги ТзОВ «Компанія ЛАН» не підлягають задоволенню. Відповідач  в уточнюючому Відзиві на позовну  заяву підтверджує, що  не припиненими залишаються  зобов»язання  відповідача перед позивачем  щодо сплати 13 791,5 грн. (133 475,01 грн. - 119 683,51 грн.). Щодо  позовних вимог  про стягнення 64 728,58 грн. інфляційних  втрат  відповідач заперечує проти  таких позовних вимог з тих підстав, що грошові зобов»язання  в Договорі  поставки  сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010 р були виражені в іноземній валюті - євро і сума боргу  визначена в іноземній валюті - євро з переведенням  його в гривневий  еквівалент, а тому  вважає,  що  у даному випадку  вимоги про стягнення інфляційних втрат є незаконними і суперечать  ст.625 ЦК України, оскільки  офіційний індекс інфляції , що розраховується Державним комітетом статистики України , визначає рівень  знецінення  національної грошової одиниці України, а не іноземної валюти, а у даному випадку  за умовами договору поставки  сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р  позивачем борг був розрахований в іноземній валюті -євро і переведений в гривні. Відповідач у зазначеному документі ще раз підтверджує, що підстави  заперечень  відповідача проти  позовних вимог  про стягнення 64 728,58 грн. інфляційних втрат є незмінними і викладені у відзиві  на позовну заяву від 02.01.2013 року та доповненні до відзиву на позовну заяву від 24.01.2013 р. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 60 841,87 грн. відповідач  пояснює , що станом на 22.06.12 р - день укладення договору про часткове припинення зобов»язання, визначених в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010р до Договору  поставки від 21.04.2010 р, відповідач не оплатив 2 322 141 грн. вартості техніки, зазначеної п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010 р , а тому така сума  2 322 141 грн. вважалася боргом. Однак, у зв»язку з укладенням  договору про часткове  припинення зобов»язання, визначених в п.5,6,7,8 Додатку №1  від 21.04.2010 р, припинились, тобто припинився обов»язок позивача щодо  поставки таких одиниць техніки, а відповідача -  щодо  його оплати  в сумі 2 322 141 грн.( яка станом на 22.06.12 р  вважалася боргом), як не проведена  своєчасно оплата за техніку, визначену в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010 р. Відповідач стверджує, що договором від 22.06.2012 р  про часткове припинення зобов»язань   зобов»язання відповідача  щодо сплати позивачу  боргу в сумі 2 322 141 грн припинились  і позивачем  не пред»являлись вимоги  про стягнення  2 322 141 грн. боргу вартості неоплаченої техніки, зазначеної в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010 р , однак пред»явлені вимоги  про стягнення інфляційних  і 3% річних  нараховано із врахуванням зазначеної суми. Оскільки зобов»язання  відповідача  щодо сплати позивачу 2 322 141 грн. боргу були припинені на підставі договору  про часткове  припинення зобов»язань від 22.06.2012 р , відповідно (стверджує відповідач) припинились  і похідні зобов»язання  щодо сплати інфляційних  і 3% річних  з такої суми боргу - 2 322 141 грн. боргу.
		     22.04.13 р (вх.№13745/13)  лист  відповідача від 22.04.13 р про долучення до матеріалів справи  документів. 
		     23.04.13 р (вх.№13797/13)  подані позивачем Письмові  вих.№2204-01 від 22.04.13р  пояснення та клопотання про долучення до матеріалів справи документів 
		     10.05.13 р(вх.№15341/13) Заява позивача вих.№3004-01 від 30.04.13 р   про надання можливості ознайомитись із матеріалами справи та зняти  копії з документів. Для ознайомлення із матеріалами справи та для зняття копій представник позивача не прибув до суду.
		     13.05.13 р (вх.№16095/13) клопотання  відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та зняття  фотокопій з  документів у справі. 13.05.13 р представник відповідача з матеріалами  справи ознайомився, фотокопії  виготовив ,  що засвідчив письмовим записом на  поданому   клопотанні.
		     17.05.13 р.(вх.№17263/13) письмові пояснення відповідача  від 16.05.13 р.   На підставі  уточнених обґрунтувань, наведених у  Поясненнях, відповідач стверджує , що у зв»язку із надісланням  ним  позивачу 08.02.2013 року заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов»язання відповідача перед позивачем  щодо сплати 133 475,01 грн. боргу  за поставлену техніку за договором поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р в частині суми 102 870 грн. вважаються  припиненими , а тому в цій частині позовні вимоги ТзОВ «Компанія ЛАН»  не підлягають задоволенню.  Неприпиненими, стверджує відповідач,  залишаються  зобов»язання відповідача перед позивачем щодо сплати 30 605,01 грн. (133 475,01 грн. - 102 870, 00 грн.) боргу.
		     17.05.2013 р (вх..№17262/13) клопотання представника відповідача про  відкладення розгляду справи, у зв»язку із його участю 17.05.2013 р  в іншому судовому засіданні, в Сихівському районному суді м.Львова по справі за позовом  Задорожної Г.В. про визнання права власності , та спричиненою цим  неможливістю явки в дане судове засідання.
		     В судове засідання 17.05.2013 р . прибув представник позивача. Позовні вимоги підтримав повністю та просить задоволити.   Представник позивача висловив заперечення  проти зарахування   коштів за заявою  відповідача від 08.02.13р, покликається  при цьому на умови договору  поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року, відсутність підстав, передбачених ст..601 ЦК України.  Представник позивача заперечує проти відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача, стверджує , що сторонам було  створено всі умови  для  подання документів і  обґрунтування  заявлених вимог чи заперечень на позов.
		     Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.  Враховуючи, що  у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не повідомляє  про намір подати до справи  додаткові документи ; свою позицію щодо заявлених вимог відповідач висловив,  у тому числі і у останніх ( від 16.05.13 р) письмових поясненнях, у яких  частково , в сумі 30 605,01 грн. , визнав суму основного боргу, а врешті суми вважає, що зобов»язання є припиненими; щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних  висловив свою позицію у відзові та доповненнях, уточненнях до нього та ін.,  клопотання відповідача про відкладення розгляду справи  суд відхиляє. 
		     За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України  на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог  ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та  здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду  відзив на позовну заяву і всі документи,  що підтверджують заперечення проти позову, чи підтверджують обставини, на яких грунтуються  заявлені   клопотання. 
		      Відповідно до ч.3 ст.4-3  ГПК України господарським судом  створено сторонам   необхідні умови  для встановлення фактичних обставин  справи і правильного застосування законодавства.
		      Із врахуванням наведеного, матеріалів  у справі, господарським судом дотримано  встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України  засад  здійснення  судочинства та забезпечено  сторонам можливість реалізації  передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі,  а тому суд  в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України)  вбачає за можливе розглянути  справу за наявними в ній матеріалами.   
		     Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  судом встановлено.
		     21 квітня 2010 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», в особі директора Лобоцького  В.М. , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони ( надалі - продавець) , та   Товариством з обмеженою  відповідальністю Мисливське господарство «Надбужжя» , в особі директора  Джала  В.П., що діє на підставі Статуту, з другої сторони ( надалі - покупець)  керуючись положеннями чинного законодавства укладено договір №2104/10-03 поставки сільськогосподарської техніки ( далі - договір)  про наступне. 
		     Продавець  зобов»язується  поставити сільськогосподарську техніку  ( далі - товар) на умовах 20% передоплати, а покупець  зобов»язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену  договором грошову суму. Право власності на товар  переходить до покупця після 100% оплати за нього (п.1.1 договору).
		     Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях та її еквівалент в  іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту  цього договору також і в додатку №1, який є невід»ємною частиною договору ( п.1.2 договору).
		     Товар постачається на умовах СІР (Інкотермс 2000), місце отримання вказане в графі «Базис поставки» додатку №1 ( п.1.4 договору).
		     Відповідно  до п.1.5 договору  товар, що постачається на умовах даного договору, переходить у власність покупця за умови 100%  оплати його вартості, що вказана в Додатку №1.
		     Розділ 2 Договору поставки  сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року визначає  вартість товару, термін, форму та порядок розрахунків.
		     Так, відповідно до  п.2.1 договору, ціна та загальна вартість товару, що  постачається згідно даного договору, зазначається  у додатку №1, який є  невід»ємною частиною цього договору . 
		     Сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в Євро ( EUR). Сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити  продавцю  як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в Євро на курс продажу Євро на Міжбанківській  валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера   http:// currencу.іn.ua), який буде встановлений  на день фактичної оплати вартості товару. Положення цього пункту застосовуються  при збільшенні курсу Євро до гривні на 0,1 і більше %. У  випадку зниження курсу продажу Євро до гривні на 0,1 і більше % на Міжбанківській  валютній біржі (за інформацією  українського фінансового сервера  http:// currencу.іn.ua), який буде встановлений на день  фактичної оплати  вартості  товару, еквівалент у Євро буде  визначатися  згідно курсу зазначеного у Додатку №1 до даного договору. Платіжні реквізити   продавця  вказані  в кінці тексту договору.
		     Відповідно до  п.2.3 договору зміна способу та порядку розрахунку за товар можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, зміни  та доповнення до цього  договору і т.ін.).
		     Відповідно до п.3.2 договору продавець зобов»язується передати  товар покупцеві  протягом десяти днів з дати поставки, яку вказано в додатку №1, та в місці , визначеному в графі «Базис поставки» цього ж додатку.     
		     Відповідно до п.3.4 договору покупець зобов»язується  провести оплату за товар  в наступному порядку :
		перший платіж в сумі 829 802,22 грн - до 15 червня 2010 р .- еквівалент 77 190,90 Євро ( курс 10.75);
		другий платіж в сумі 663 841,77 грн. - до 15 серпня 2010 р.- еквівалент 61752,72 Євро ( курс 10,75);
		третій платіж в сумі 594 886,96 грн. - до 31 грудня 2010р . - еквівалент 55 338,32 Євро (курс 10.75);
		четвертий платіж в сумі 803 248,55 грн.-до 1 серпня 2011р.-еквіваалент 74 720,80 Євро (курс 10,75);
		п»ятий платіж в сумі 730 225,95 грн.-до 31 грудня 2011р.- еквівалент 67 928,00 Євро (курс 10,75)
		шостий платіж в сумі 710 310,70 грн.- до 1 серпня 2012 р.-еквівалент 66 075,41 Євро (курс 10,75). 
		     Відповідно до п.8.1 договір  набирає чинності  з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором.
		     Відповідно до п.8.5 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною  згодою сторін , що оформляється  додатковою угодою  до цього договору, якщо інше не передбачено даним договором.
		     Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід»ємною частиною і мають  юридичну силу  в разі, якщо вони викладені  в письмовій формі та підписані  уповноваженими на те представниками  сторін, якщо  інше не передбачено даним договором  (п.8.6).
		     Відповідно до п.8.7, усі правовідносини, що виникають у зв»язку з виконанням умов цього договору та не врегульовані ним, регламентуються  нормами чинного в Україні законодавства. 
		     Сторонами підписано Додаток №1 до договору №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року у якому визначено  найменування товару, його кількість , номенклатуру, асортимент, ціну товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю  та базис поставки а також інші умови , визначені крім тексту договору також і в додатку №1, який є невід»ємною частиною договору.
		     Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач частково здійснив оплату  за   отриманий  товар   що   підтверджується   банківськими виписками:
		- 11.06.2010 р. - 700 000,0 грн., що еквівалентно 65 116,28 Євро згідно курсу продажу Євро зазначеного в Додатку №1 - 10,75;
		- 16.09.2010 р. - 100 000,0  грн.,  що  еквівалентно  9 302,33  Євро  згідно  курсу  продажу  Євро зазначсеного в Додатку №1 - 10,75;                                             
		-  21.09.2010 р. - 100 000,0  грн.,  що  еквівалентно  9 302,33  Євро  згідно  курсу  продажу  Євро зазначеного в Додатку №1 - 10,75;
		-  21.09.2010 р. - 50 000,0  грн.,  що  еквівалентно 4 651,16 Євро  згідно  курсу  продажу Євро неного в Додатку №1 - 10,75;
		- 06.10.2010 р. - 250 000,0 грн.,  що еквівалентно 22 781,12 Євро згідно  курсу продажу Євро встановленого станом на 06.10.2010 р. - 10,9740;                                                    
		- 22.12.2010 р. - 100 000,0  грн.,  що  еквівалентно  9 302,33  Євро  згідно^курсу  продажу Євро зазначеного  в Додатку №1 - 10,75;
		-  12.09.2011 р. - 300 000,0 грн., що еквівалентно 27 480,08 Євро згідно курсу продажу Євро встановленого  станом на 12.09.2011 р. - 10,9170;
		-  21.09.2011  р. - 200 000,0  грн.,  що еквівалентно  18 269,01  Євро згідно  курсу  продажу Євро встановленого станом на 21.09.2011 р. - 10,9475;
		-  13.12.2011  р. - 90 000,0  грн.,   що  еквівалентно  8 372,09  Євро  згідно  курсу  продажу  Євро зазначеного в Додатку №1-10,75.
		      Відповідачем  зазначені  обставини не заперечуються, доказів  проведення  інших (окрім наведених) платежів , відповідач суду не надав. 
		      Матеріалами у справі підтверджується, що  між позивачем та відповідачем 22 червня 2012 року був укладений Договір за № 1 про часткове  припинення зобов'язання визначеного договором поставки сільськогосподарської техніки № 2104/10-03  від 21 квітня 2010 року. Відповідно до пункту 1 Договору №1 від 22 червня 2012 року, зобов'язання сторін  визначені  в п. 5,6,7,8 Додатку № 1 від 21 квітня 2010 року, який є невід'ємною частиною договору поставки сільськогосподарської  техніки № 2104/10-03 від 21 квітня 2010 року, припинено за домовленістю сторін. Відповідно до п.2 Договору  №1 про часткове  припинення зобов»язання , цей договір  набирає чинності з моменту його укладення. Відповідно до п.3,  зобов»язання сторін за Договором №1 від 22 червня 2012 року  припиняються в  момент набрання  ним чинності. Відповідно до п.4 Договору №1, зобов»язання сторін не припинені  цим договором , продовжують свою дію  в частині не зміненій цим договором.  Відповідно до п.5  цей договір є невід»ємною частиною  договору поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року.
		     Відповідно до умов Договору та на підставі видаткової накладної № 220612-02 від 22 червня 2012 позивачем було поставлено відповідачу зернову жатку з автоконтуром 6,6 м. для комбайна Тукано 440;  жатку для збирання ріпаку 6,6 м.; причіп до комбайна зернозбирального Тукано 440 для  транспортування жниварки, вартістю з ПДВ 323 503,51 грн. Товар від відповідача за довіреністю №66 від 22.06.12 р отримала матеріально відповідальна особа Джала В.П. 
		Товар отриманий відповідачем без зауважень та претензій до позивача стосовно  кількості, асортименту товару,  якості, вартості товару. Факт отримання   від позивача  товару, переліченого у  видатковій накладній № 220612-02 від 22 червня 2012, вартістю з ПДВ 323 503,51 грн.,  відповідач не заперечує.
		     Позивач повністю виконав свої зобов'язання, визначені договором щодо поставки відповідачеві.
		     Відповідач тільки частково виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару, у зв'язку з чим  станом  на 07.11.2012 р. розмір заборгованості відповідача склав 133 475,01грн.
		     Як вбачається із наявних у справі та поданих відповідачем документів   (відзову на позовну заяву, доповнення до відзиву , уточнюючого відзиву  письмових пояснень від 16.05.13р  і ін.),  відповідач    не має претензій щодо   розрахунку суми основного боргу   133 475,01 грн, проведеного позивачем і яку останній заявив до стягнення у позові. Однак, стверджує , що  у зв»язку із  надісланням  відповідачем позивачу 08.02.2013 року заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог  зобов»язання  відповідача перед позивачем  щодо сплати 133 475,01 грн. боргу за поставлену техніку за договором поставки  сільськогосподарської техніки  №2104/10-03 від 21.04.2010 р в частині суми 102 870 грн. вважаються припиненими, а тому в цій частині позовні вимоги ТзОВ «Компанія ЛАН» не підлягають до задоволення  (письмові пояснення від 16.05.13р).  Відповідач  вважає і підтверджує у  поданих письмових поясненнях від 16.05.13 р , що не припиненими залишаються зобов»язання відповідача перед позивачем щодо сплати 30 605,01 грн. та наводить розрахунок цієї суми  боргу: 133 475,01 грн. - 102 870 грн.  Із такими твердженнями відповідача не погоджується позивач , настоює на задоволенні   позовних вимог в частині вимоги про стягнення основного боргу повністю.
		     Окрім того, позивач  підтримує повністю вимоги про стягнення  нарахованих 3% річних  за період  з 16.06.2010р  по 05.11.2012 р . в сумі 60 841,87 грн. та інфляційних втрат , нарахованих за період з жовтня 2010 р  по вересень 2012 року в сумі 64 728,58 грн..
		     Відповідач  заперечує проти задоволення   вимоги позивача про стягнення  64728,58 грн. інфляційних втрат. Підстави заперечень викладені  у відзиві на позовну заяву  від 02.01.13 р , доповненні до відзиву на позовну заяву  від 24.01.2013 р , уточнюючому відзиві на позовну заяву у якому , серед іншого, відповідач ще раз підкреслює незмінність   підстав , які обумовили заперечення позову в цій частині. Зокрема, відповідач заперечує  позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат з  тих підстав, що грошові зобов»язання в договорі  поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р  були виражені  в іноземній валюті - євро і сума боргу визначена  в іноземній валюті - євро з переведенням  його в гривневий еквівалент, а тому  в даному  випадку  вимоги  про стягнення інфляційних втрат  є незаконними  і суперечать ст.625 ЦК України, оскільки офіційний  індекс інфляції, що розраховується  Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці  України, а не іноземної валюти, а в даному випадку, стверджує відповідач, за умовами  договору поставки  сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р позивачем борг був розрахований  в іноземній валюті - євро  і переведений в гривні.
		     Відповідач визнає , що станом на 22.06.2012 року - день укладення договору про часткове припинення зобов»язання, визначених в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010р до  договору  поставки від 21.04.2010р , відповідач не оплатив  2 322 141 грн. вартості техніки, зазначеної  в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010р, а тому така сума  2 322 141 грн. вважалася боргом. Однак вважає, що  у зв»язку із  укладенням  договору про часткове  припинення зобов»язання, визначених в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010 р  зобов»язання позивача і відповідача в частині поставки і оплати  одиниць техніки, зазначених в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010р  припинились, тобто припинився обов»язок  позивача  щодо поставки  таких одиниць техніки, а відповідача - щодо його оплати в розмірі 2 322 141 грн, які станом на 22.06.2012 року вважалися боргом, як не проведена своєчасно  оплата за техніку, визначену в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21.04.2010р.  На думку відповідача  нарахування і стягнення  інфляційних втрат і 3% річних  є можливим тільки  при наявності боргу і такі  зобов»язання щодо сплати   інфляційних і 3% річних є похідними від зобов»язання  щодо сплати  боргу, а тому  оскільки зобов»язання відповідача щодо сплати   позивачу 2 322 141 грн. боргу були  припинені на підставі  договору про часткове  припинення зобов»язань від 22.06.2012 року, відповідно припинились і похідні зобов»язання  щодо сплати інфляційних і 3% річних  із суми боргу - 2 322 141 грн. боргу.  
		     Заслухавши  представників сторін  у судових засіданнях, розглянувши матеріали справи , оцінивши  докази  у відповідності до ст.43 ГПК України  при прийнятті рішення виходив із наступного. 
		     Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		     Кожна  особа має право на захист   свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		     Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України  підставами виникнення цивільних прав та обов»язків є, зокрема договори та інші правочини.
		     Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу  ст.712 ЦК України  одна сторона (постачальник) зобов»язується передати у встановлений строк  (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним , домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити за нього повну грошову суму.
		     Відповідно до ч.2 ст.207  ЦК України  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими  документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печатками.
		     Аналогічні приписи  містяться і в ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір  за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
		     Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його  вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печаток на документі, що має письмову форму.
		     Договір поставки  сільськогосподарської техніки  №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року, який є підставою  заявлених вимог  позивача, підписаний   повноважними посадовими особами покупця і продавця ( сторін у справі) та скріплений печатками обидвох юридичних осіб. Наявність  печаток сторін  на договорі є свідченням   не підписів осіб, а  самого документа.
		     Договір чинний, не визнаний недійсним , не є  розірваним. Доказів зворотнього сторони не подали, а відтак, матеріали справи не містять. 
		     Товар, що є предметом   договору визначено в Додатку №1 , який є невід»ємною частиною договору та складав 8 одиниць сільськогосподарської техніки.
		     Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем  договору  встановлено ціну та загальну вартість товару в гривнях , а також її еквівалент  в Євро.
		     Між позивачем та відповідачем  22 червня 2012 року був укладений Договір за №1 про часткове припинення зобов»язання визначеного договором поставки  сільськогосподарської техніки  №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року. Відповідно до пункту 1 Договору №1 від 22 червня 2012 року, зобов»язання сторін, визначені в п.5,6,7,8 Додатку №1 від 21 квітня 2010 року, який є невід»ємною частиною  договору поставки  сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня  2010 року, припинено за домовленістю сторін. 
		     Враховуючи підписання між позивачем та відповідачем договору про часткове припинення зобов»язань, зобов»язання визначені договором  залишились чинними  в частині :
		для позивача - поставки чотирьох одиниць сільськогосподарської техніки, а саме: зернозбирального комбайна Тукано 440, вартістю 1 686 671,35 грн., що еквівалентно 156 899,66 євро, згідно курсу встановленого в Додатку №1 до договору -10,75; зернової жатки з автоконтуром 6,6м. для комбайна Тукано 440, вартістю 1 686 671,35 грн, що еквівалентно  156 899,66 євро, згідно курсу встановленого в Додатку №1 до договору -10,75; жатки для збирання ріпаку 6,6м., вартістю  1 686 671,35 грн, що еквівалентно 156 899,66 євро, згідно курсу  встановленого в додатку №1 до договору-10,75; причіпа до комбайна зернозбирального Тукано 440 для транспортування  жниварки, вартістю 1 686 671,35 грн, що еквівалентно 156 899,66 євро, згідно курсу встановленого в додатку №1 до договору - 10,75. Всього 4 одиниці сільськогосподарської техніки  загальною вартістю 2 010 174,86 грн., що еквівалентно 186 993,01 євро, згідно курсу встановленого в додатку №1 до договору -10,75.
		для відповідача - оплати за них, відповідно до умов договору.
		     Відповідно до п.2.2 договору, сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в Євро ( EUR). Сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити  продавцю  як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в Євро на курс продажу Євро на Міжбанківській  валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера   http:// currencу.іn.ua), який буде встановлений  на день фактичної оплати вартості товару. Положення цього пункту застосовуються  при збільшенні курсу Євро до гривні на 0,1 і більше %. У  випадку зниження курсу продажу Євро до гривні на 0,1 і більше % на Міжбанківській  валютній біржі (за інформацією  українського фінансового сервера  http:// currencу.іn.ua), який буде встановлений на день  фактичної оплати  вартості  товару, еквівалент у Євро буде  визначатися  згідно курсу зазначеного у Додатку №1 до даного договору.
		     Згідно з Додатком №1 курс Євро становив  10,75.
		     До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		     Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		     Відповідно до п.3.4 договору відповідач зобов»язувався провести  оплату за товар до 01 серпня 2012 року.
		     У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.                
		     Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов"язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов"язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
		     Згідно ст.175 ГК України майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		     Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  
		     Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.             
		     Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право  вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 
		     Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		     Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		     Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		     Матеріали у справі підтверджують , що відповідачем було оплачено суму , еквівалентну -174 576,73 євро, з якої за зернозбиральний комбайн, отриманий згідно з видатковою накладною №281205 від 28 грудня 2010 року :      
		- 11.06.2010 р. - 700 000,0 грн., що еквівалентно 65 116,28 Євро згідно курсу продажу Євро зазначеного в Додатку №1 - 10,75;
		- 16.09.2010 р. - 100 000,0  грн.,  що  еквівалентно  9 302,33  Євро  згідно  курсу  продажу  Євро зазначсеного в Додатку №1 - 10,75;                                             
		-  21.09.2010 р. - 100 000,0  грн.,  що  еквівалентно  9 302,33  Євро  згідно  курсу  продажу  Євро зазначеного в Додатку №1 - 10,75;
		-  21.09.2010 р. - 50 000,0  грн.,  що  еквівалентно 4 651,16 Євро  згідно  курсу  продажу Євро зазначеного в Додатку №1 - 10,75;
		- 06.10.2010 р. - 250 000,0 грн.,  що еквівалентно 22 781,12 Євро згідно  курсу продажу Євро встановленого станом на 06.10.2010 р. - 10,9740;                                                    
		- 22.12.2010 р. - 100 000,0  грн.,  що  еквівалентно  9 302,33  Євро  згідно курсу  продажу Євро зазначеного  в Додатку №1 - 10,75;
		-  12.09.2011 р. - 300 000,0 грн., що еквівалентно 27 480,08 Євро згідно курсу продажу Євро встановленого  станом на 12.09.2011 р. - 10,9170;
		-  21.09.2011  р. - 200 000,0  грн.,  що еквівалентно  18 269,01  Євро згідно  курсу  продажу Євро встановленого станом на 21.09.2011 р. - 10,9475.
		     Відповідач повністю оплатив вартість зернозбирального комбайна в сумі 1 686 671,35 грн. , що еквівалентно 156 899,66 євро.
		     Як пояснив позивач ,21.09.2011р відповідачем було оплачено 200 000,00 грн, що еквівалентно 18 269,01 євро згідно курсу продажу євро встановленого станом на 21.09.2011р-10,9475, з них : 98133,72 грн, що еквівалентно 8 964,03 євро було зараховано як оплата залишку боргу за комбайн, а 101 866,28 грн, що еквівалентно 9 304,98 євро - як часткова оплата  за товар, отриманий згідно з видатковою накладною №220612-02 від 22 червня 2012 року.
		     За три одиниці  сільськогосподарської техніки , отримані відповідачем  згідно з видатковою накладною №220612-02 від 22 червня 2012 року:
		-21.09.2011р -101 866,28 грн, що еквівалентно 9 304,98 євро згідно курсу продажу євро  встановленого станом на 21.09.2011р-10,9475;
		-13.12.2011р -90000,00 грн, що еквівалентно 8 372,09 євро, згідно курсу продажу євро зазначеного в Додатку №1-10,75.
		     Відповідач частково  оплатив вартість  сільськогосподарської техніки в сумі, еквівалентній -17 677,07 євро.
		     Відповідно до додатку №1 до договору, загальна вартість  трьох одиниць сільськогосподарської техніки становить суму еквівалентну 30 093,35 євро.
		     Відповідно, сума  боргу відповідача за товар отриманий згідно з видатковою накладною №220612-02 від 22 червня 2012 року :30093,35 євро - 17 677,07 євро =12 416,28 євро.
		     Відповідач тільки частково виконав взяті на себе зобов»язання щодо оплати товару,  у зв»язку з чим  станом на момент звернення з позовом до суду, як і станом на  момент прийняття рішення у справі розмір заборгованості  відповідача  становить суму, еквівалентну 12 416,28 євро. Суму заборгованості відповідача в гривнях, визначено шляхом множення грошового еквівалента суми боргу в євро на курс євро, зазначений в Додатку №1 до договору :12416,28 х 10,75 =133 475,01 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача , яка заявлена до стягнення, нарахована позивачем  в сумі 133 475,01 грн.
		     Відповідачем  зазначені  обставини не спростовані, доказів  проведення  інших (окрім наведених) платежів відповідач суду не надав.  Окрім того,  відповідачем не заперечується правильність нарахування суми основного боргу;  зауважень  щодо проведеного позивачем розрахунку основного боргу  не висловлено. 
		     Матеріалами у справі підтверджується надіслання  в процесі розгляду даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя»  Заяви-претензії  №5 від 24.01.2013 року до ТОВ «Компанія ЛАН».Покликаючись на ст.601 ЦК України та на те, що впродовж 2010-2012 року позивач поставив відповідачу  запчастин на суму 186410,85 грн, а ТзОВ «МГ «Надбужжя» було здійснено оплату за поставлені запчастини в більшій сумі  (306094,36 грн), тобто на 119683,51 грн. більше, ніж було поставлено товару, відповідач у заяві просив позивача здійснити  зарахування зустрічних однорідних вимог : вимог ТзОВ «МГ «Надбужжя» до ТзОВ «Компанія ЛАН» про повернення 119683,51 грн зайво сплачених коштів та вимог ТзОВ «Компанія ЛАН» до ТзОВ «МГ «Надбужжя» про стягнення 133 475,01 грн боргу за договором поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р  та припинити  відповідні зобов»язання за договором поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р в частині сплати ТзОВ «МГ «Надбужжя», ТЗОВ «Компанія ЛАН» 119 683,51 грн. боргу.
		Відповідач просив позивача  у заяві-претензії  у випадку незгоди провести зарахування  вищевказаних зустрічних  однорідних вимог, протягом 7 днів з часу отримання заяви-претензії повернути ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» 119 683,51 грн., сплачених ним за запчастини  в більшій сумі , ніж належало до сплати.
		     07.02.2013 р за №13 відповідач скерував позивачу Заяву  про зарахування зустрічних однорідних вимог. У зазначеній заяві відповідач заявив  про зарахування зустрічних однорідних  вимог: вимог  ТзОВ «МГ «Надбужжя» до ТзОВ «Компанія ЛАН» про повернення 119683,51 грн. зайво сплачених коштів та вимог ТзОВ «Компанія ЛАН» до ТзОВ «МГ «Надбужжя» про стягнення  133 475,01 грн. боргу за договором  поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010 р в частині суми 119 683,51 грн, у зв»язку з чим зобов»язання ТзОВ «МГ «Надбужжя» щодо сплати ТзОВ «Компанія ЛАН» 119683,51 грн. боргу за поставлену техніку за договором  сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р. вважаються в цій частині припиненими.
		     За вих..№1502-02 від 15 лютого 2013 року ТзОВ «Компанія ЛАН», розглянувши заяву-претензію відповідача за №5 від 24.01.2013 р та Заяву  про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.02.2013 р за №13,  повідомила відповідача про відмову у зарахуванні зустрічних вимог.  Відмова була мотивована неоднорідністю  вимог.
		     Після ознайомлення із матеріалами справи і виявлення у розрахунку суми переплачених коштів за поставлені позивачем у 2010-2012 роках запчастини  помилки, оскільки не було враховано  поставки товару по  кількох видаткових накладних, відповідач у Письмових поясненнях від 16.05.13р., які поступили до суду 17.05.13 р і зареєстровані за вх..№17263/13 в суді,  уточнив, що узв»язку із надісланням 08.02.2013 року заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов»язання відповідача перед позивачем  щодо сплати 133 475,01 грн. боргу за поставлену техніку  за договором поставки №2104/10-03 від 21.04.2010р  в частині суми 102 870 грн. вважаються припиненими, а тому в цій частині позовні вимоги  ТзОВ «Компанія ЛАН» не підлягають задоволенню.    Неприпиненими залишаються зобов»язання відповідача перед позивачем  щодо сплати 30 605,01 грн. боргу (133 475,01 грн.-102   870,00 грн).
		     Однак,  доводи відповідача  про те, що узв»язку із надісланням 08.02.2013 року заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов»язання відповідача перед позивачем  щодо сплати 133 475,01 грн. боргу за поставлену техніку  за договором поставки №2104/10-03 від 21.04.2010р  в частині суми 102 870 грн. вважаються припиненими, а тому в цій частині позовні вимоги  ТзОВ «Компанія ЛАН» не підлягають задоволенню, суд вважає необґрунтованими та такими, що не впливають  на задоволення повністю у даній справі вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 133 475,01 грн. При цьому суд виходив із наступного.
		     В силу ст.174 ГК України господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		     Згідно ст.11 ЦК України  цивільні права та обов»язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.
		     Відповідно до ст.202 ЦК України  правочином є дія особи, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
		     Згідно ст..ст.202,203 ГК України зобов»язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом  витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов»язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		     В силу ст.601 ЦК України  зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
		     За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов»язанні із зарахуванням вимог не вимагається. 
		     Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли є  у наявності всі умови для зарахування. 
		     Тобто, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який вчиняється однією стороною та створює обов»язки для іншої сторони без згоди на то останньої.
		     Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов»язково повинна мати письмову форму й адресуватися позиачу, а її копія й докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися до господарського  суду.
		     На запитання, чи існує предмет спору в разі , якщо одна із сторін (відповідач) заявляє про зарахування зустрічних вимог, а інша (позивач) з таким зарахуванням не погоджується та у якій формі  має реалізуватися зазначена дія відповідача, Вищий господарський суд України  у листі від 12.03.2009 року №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому підріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України «( чиному  станом на даний час) зазначив, що припинення зобов»язання зарахуванням  означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося  спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.
		     Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом  до позивача в порядку статті  60 ГПК. 
		     Крім того, слід зазначити, що Закон України «Про виконавче провадження» згідно його преамбули  визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому  виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Проте даний закон не містить заборону здійснювати  під час виконавчого провадження залік  зустрічних однорідних вимог та припиняти  відповідні правовідносини. Відсутні такі норми як в процесуальному, так і вматеріальному законодавстві, більше того, статтею 602 ЦК України не передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог за вищевказаних обставин.  Рішення суду не змінює правової  природи  грошей, які підлягають стягненню з однієї сторони на користь іншої - вимога залишається грошовою.
		     За змістом  ст..601 ЦК України залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов»язань між двома особами, де кредитор одного зобов»язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником ; однорідні, зокрема можна зарахувати  грошовий борг проти грошового, а також  необхідно, щоб за обома вимогами  настав вже строк виконання, оскільки не можна пред»явити до зарахування вимоги за таким зобов»язанням, яке не підлягає виконанню. 
		При цьому , характер зобов»язань, їх мета, зміст та види  при  зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути  однорідними за  своєю  юридичною природою та матеріальним змістом.  Таким чином , на юридичну однорідність вимог не впливає природа договорів, на підставі яких виникає зобов»язання, а має значення лише природа зобов»язання. В даному випадку зобов»язання обох сторін мають бути грошовими, тобто однорідними. Між сторонами не  повинні залишатись  спірні (неврегульовані) питання, оскільки лише за  такої умови припинення зобов»язання зарахуванням означає відсутність предмета спору.
		     Як вбачається із матеріалів у справі (останніх письмових від 16.05.13 р  пояснень відповідача), відповідач  стверджує, що у зв»язку із надісланням відповідачем позивачу 08.02.2013 року заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов»язання відповідача перед позивачем щодо сплати 133 475,01 грн. боргу за поставлену техніку за договором  поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010 р в частині суми 102 870,00 грн. вважаються припиненими , а тому в цій частині позовні вимоги  ТзОВ «Компанія ЛАН» не підлягають задоволенню. 
		     У зв»язку із направленням відповідачем позивачу 08.02.2013р. заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем були подані письмові пояснення та долучені копії видаткових накладних до справи , на підставі яких у 2010-2012 роках позивачем здійснювалась поставка відповідачу запчастин до сільськогосподарської техніки.
		     Ознайомившись із поданими позивачем документами відповідач виявив, що при розрахунку суми переплачених коштів за поставлені позивачем у 2010-2012 роках запчастини відповідачем помилково не були враховані наступні видаткові накладні і відповідно, суми, на які була здійснена поставка запчастин:
		1)   видаткова накладна № 661С від 22.07.2010р. - на суму 1 369,24 грн.;
		2)   видаткова накладна № 661/1С від 22.07.2010р. - на суму 2 514,6 грн.;
		3)   видаткова накладна № 685.1 від 23.08.2011р. - на суму 3 270,10 грн.;
		4)   видаткова накладна № 687.1 від 24.08.2011р. - на суму 362,30 грн.;
		5)   видаткова накладна № 760Л/2 від 26.06.2012р. - на суму 116,35 грн;
		6)   видаткова накладна № 1090Л від 31.07.2012р. - на суму 5 767,58 грн.;
		7)   видаткова накладна № 1091Л від 31.07.2012р. - на суму 2 298,86 грн.;
		8)   видаткова накладна № 1242Л від 22.08.2012р. - на суму 1 113,84 грн. 
		     Таким чином, у зв»язку із таким помилковим неврахуванням вищевказаних
		видаткових накладних при визначенні суми переплачених відповідачем коштів за поставлені у 2010-2012 роках запчастини  відповідач вважав за необхідне у поданих Письмових поясненнях від 16.05.13 р  уточнити  суму, на яку відповідач -ТзОВ «МГ «Надбужжя» за його заявою просить зарахувати зустрічні однорідні вимоги.
		     Відповідач  при цьому надає  такі  обгрнутування.
		     У 2010 році за господарськими договорами поставки запчастин, що відповідно до ст.181 ГК України були укладені в спрощений спосіб, позивачем були поставлені відповідачу запчастини на загальну суму 15 045,28 грн. (видаткові накладні: № 1107-02 від 11.07.2010р. - на суму 845,86 грн., № 637С від 15.07.2010р. - на суму 1 337,16 грн., № 637/1С від 15.07.2010р. - на суму 224,64 грн., № 661С від 22.07.2010р. - на суму 1 369,24 грн., № 661/1С від 22.07.2010р. - на суму 2 514,6 грн., № 670С від 24.07.2010р. - на суму 1369,24 грн., № 240701 від 24.07.2010р. - на суму 2 514,6 грн., № 728С від 27.08.2010р. - на суму 708,05 грн., № 728/1С від 27.08.2010р. - на суму 1 510,56 грн., № 771С від 05.10.2010р. на суму - 637,25 грн., № 771/1С від 05.10.2010р. - на суму 2 014,08 грн.).
		     За вищевказані поставлені у 2010 році запчастини відповідачем було сплачено позивачу 4 869,97 грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.09.2010р., 08.10.2010р.
		     Зазначені суми поставки у 2010р. (15 045,28 грн.) та оплати (4 869,97 грн.) визнаються позивачем.
		     У 2011р. за господарськими договорами поставки запчастин, укладеними в спрощений спосіб, позивачем були поставлені відповідачу запчастини на загальну суму 89 752,21 грн. (видаткові накладні № 118С від 21.06.2011р. - на суму 20 477,7 грн., № РЛ-92 від 29.07.2011р. - на суму 11 860,34 грн., № РЛ-92/1 від 05.08.2011р. - на суму 1 234,08 грн., № 685.1 від 23.08.2011р. - на суму 3 270,10 грн., № 687.1 від 24.08.2011р. - на суму 362,30грн., № 702.1 від 27.08.2011р. - на суму 11 323,30 грн., № РЛ-124 від 19.08.2011р. - на суму 11 243,09 грн., №РЛ-133 від 19.08.2011р. - на суму 3 286,44 грн., № 849.1 від 25.11.2011р. -на суму 5 243,76 грн., № 850.1 від 07.11.2011р.- на суму 1 978,85 грн.,№ 849.1/4 від 01.12.2011р. -насуму 14 405,9 грн., № 849.1/5 від 01.12.2011р. -на суму 5 066,35 грн.).
		     У 2011 році відповідачем було здійснено позивачу оплату за запчастини в сумі 218 211,62 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.06.2011р., 28.07.2011р., 16.08.2011р., 23.11.2011р.
		     Сума переплати у 2011р., здійсненої відповідачем становить 128 459,41 грн.
		     У 2012 році за договором поставки запчастин № 300312-01-3 від 30.03.2012р. позивачем було поставлено відповідачу запчастин на загальну суму 98 426,23 грн.  (видаткові накладні № РЛ-5/1 від 13.04.2012р. - на суму 1 744,56 грн., № РЛ-5 від 12.04.2012р. - на суму 59 983,55 грн., № ЛВ-5/2 від 08.05.2012р. - на суму 3 151,03 грн., № 614Л від 12.06.2012р. - на суму 7 274,38 грн., № 709Л від 18.06.2012р. - на суму 2 827,97 грн., № 760 від 18.06.2012р. - на суму 1 086,89, № 760Л/1 від 26.06.2012р. - на суму 6 149,66 грн., № 807Л від 26.06.2012р. - на суму 3 002,4 грн., № 760Л/2 від 26.06.2012р. - на суму 116,35 грн; № 805Л від 05.07.2012р. - на суму 3 484,9 грн., № 865Л від 05.07.2012р. - на суму 424,26 грн., № 1090Л від 31.07.2012р. - на суму 5 767,58 грн., № 1091Л від 31.07.2012р. - на суму 2 298,86 грн., № 1242Л від 22.08.2012р. - на суму 1 113,84 грн.).
		     Оплачено у 2012 році за запчастини на суму 83 012,8 грн. Зазначену суму здійсненої позивачем оплати визнає і позивач.
		     Таким чином, враховуючи, що у 2011 році відповідач здійснив переплату позивачу за запчастини в сумі 128 459,41 грн., а у 2010 р. та у 2012 р. відповідач недоплатив позивачу за поставлені запчастини, відповідно, 10 175,34 грн. та 15 413,43 грн., сума зайво сплачених відповідачем позивачу коштів у 2011 році становить 102 870 гривень (128 459,41 грн. -10 175,34 грн.-15 413,43 грн.). '
		У своїх письмових поясненнях позивач визнає факт переплати позивачем коштів на суму 103 294,95 грн., однак зазначає, що на зазначену суму у нього існує обов»язок не щодо повернення цієї суми коштів, а щодо поставки запчастин на зазначену суму.
		     Крім того, позивач зазначає, що у відповідача існує обов»язок щодо сплати 424,26 грн. поставлених 05.07.2012р. запчастин. Враховуючи суму переплати, яку визнає позивач, 103 294,95 грн. і зазначений позивачем борг відповідача перед ним на суму 424,26 грн. сума переплати становить 102 870,69 грн. (103 294,95 грн. - 424,26 грн.), яку і розрахував та уточнив відповідач в даних поясненнях з врахуванням тих видаткових накладних, які раніше помилково не були враховані відповідачем.       
		     Таким чином, у зв»язку із надісланням відповідачем позивачу 08.02.2013р. заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов»язання відповідача перед позивачем щодо сплати 133 475,01 боргу за поставлену техніку за договором поставки сільськогосподарської техніки № 2104/10-03 від 21.04.2010р. в частині суми 102 870 грн.  на думку відповідача вважаються припиненими, а тому в цій частині позовні вимоги ТзОВ «Компанія ЛАН» не підлягають задоволенню.
		     Неприпиненими залишаються зобов»язання відповідача перед позивачем щодо сплати 30 605, 01 грн. (133 475,01 грн. - 102 870 грн.) боргу.
		     Позивач у  поданому до справи письмовому документі за вих..№1103-15 від 11 березня 2013 року , іменованому як «Доводи по обставинах справи», його представники в судових засіданнях  із здійсненим за заявою відповідача зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині оплати суми боргу  як в розмірі 119 683,51 грн. ( первинно визначеній відповідачем сумі) так і в будь-якому іншому розмірі, не погоджуються категорично. 
		     Оцінивши  докази , на які покликається відповідач у  відповідності до  ст.43 ГПК України, суд дійшов до наступних висновків.
		     У 2010 році за господарськими договорами  поставки  запчастин, що відповідно до ст..181 ГК України були укладені  в спрощений спосіб, позивачем були поставлені відповідачу запчастини на загальну суму 15045,28 грн.   по видаткових накладних, перелічених відповідачем у пояснені.  За вищевказані  поставлені у 2010 році  запчастини відповідач  сплатив позивачу 4 869,97 грн, що підтверджується банківськими виписками  від 03.09.2010 року та від 08.10.2010 року.
		     Вартість поставок товару у 2010 році (15045,28 грн) та оплати  (4869,97 грн) визнаються позивачем і підтверджуються відповідачем.
		    Аналогічно як у 2010 році, у 2011 році за господарськими  договорами поставки запчастин, укладеними у спрощений спосіб,  позивачем були поставлені відповідачу по видаткових накладних ( перелік відповідач наводить у письмових поясненях від 16.05.123р) запчастини  на загальну суму 89 752,21 грн. 
		    У 2011 році  відповідачем було здійснено  позивачу оплату  за запчастини в сумі 218 211,62 грн, що підтверджується банківськими виписками  від 17.06.2011р, 28.07.2011р, 16.08.2011р, 23.11.2011р.
		Відповідач стверджує, що у 2011 році він переплатив  відповідачу кошти в сумі 128 459,41 грн. (218 211,62 грн. - 89 752,21 грн).
		     З  видаткових накладних  вбачається, що підставою  поставок були відповідні рахунки-фактури позивача.
		З  банківських виписок  відповідача , які підтверджують  платежі  відповідача на рахунок позивача, вбачається , що кошти перераховувались  за запчастини по відповідному рахунку ( тобто , з відомостями про номер і дату рахунку).  
		     Рахунок-фактура - рахунок, що виписується продавцем на ім`я покупця після замовлення товару покупцем, який містить відомості про товар і ціною продажу. У рахунок-фактурі втримуються відомості про товар, що купується, і його ціну.  Рахунок-фактура є підставою для оплати або розрахунків.
		     На отримання від позивача  замовленого товару  відповідач  видавав матеріально-відповідальним на отримання від позивача товару  особам  довіреності.
		     Видача  відповідачем  довіреностей на отримання  замовленого товару , відомості про який ( вид, кількість, якість, асортимент і ін..) а також про ціну  містили рахунки-фактури, які  як підстава поставок зазначались у видаткових накладних позивача за 2010-2011 рік , прийняття товару по видаткових накладних від позивача, оплати рахунків підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій по  поставці товару, який прийнятий відповідачем по кількості та якості, по ціні щодо якої сторони дійшли згоди.
		     Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договорм або не випливає з характеру відносин сторін.
		     Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		     Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України  якщо договором встановлений обов»язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором ,- у строк, визначений твідповідно до статті 530 цього кодексу.
		     Відповідно до ч.2 названої статті Кодексу , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару,не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		     Як вбачається з відомостей у банківських виписках відповідача за 17.06.2011р, 28.07.2011р,16.08.2011р,23.11.2011р,  які підтверджують здійснення відповідачем  оплати за запчастини  у 2011 році на суму 218 211,62 грн,   перераховані відповідачем  кошти  за цільовим призначенням  спрямовані на оплату запчастин, згідно рахунків позивача ( тобто за товар замовлений відповідачем, який купується у позивача) які стали підставою для оплати. Здійснення оплати рахунку є прийняттям  пропозиції покупцем  придбати зазначений у ньому товар. 
		     Таким чином,  оплата відповідачем виставлених  позивачем рахунків  в сумі 218 211,62 грн, тобто в сумі більшій ніж фактично поставлений у 2011 році товар, свідчить про домовленість між сторонами  про оплату покупцем товару до його прийняття  від позивача ( про попередню оплату). Жоден із перелічених платежів не містить відомостей про те, що кошти перераховувались  відповідачем за запчастини, отримані по конкретних ( у 2011 р)  видаткових накладних, чи їх цільовим призначенням були інші підстави, ніж оплата замовленого товару. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.
		     Однак, поскільки  у 2011 році господарські договори поставки запчастин укладались між сторонами у спрощений спосіб, то строки поставки позивачем оплаченого відповідачем товару  не встановлені. Доказів зворотнього ( зокрема, звернення відповідача до позивача з вимогою про поставку оплаченого товару чи інших документів, які б містили відомості про  такі строки , в які  позивач повинен виконати зобов»язання по поставці товару , запчастин ) матеріали справи не містять, а відповідач суду не подав.
		     Із врахуванням наведеного,  продавець (позивач) не допустив порушення  по передачі  товару  у встановлений строк після одержання суми попередньої оплати  від відповідача, відтак, у відповідача за таких обставин, в силу приписів ч.2 ст.693 ЦК України  не виникло право   повернення суми попередньої оплати. ( в даному випадку 218 211,62 грн).
		     Крім того, належних та допустимих доказів в підтвердження того, що за своєю правовою природою кошти  в сумі 218 211,62 грн. не є попередньою оплатою за товар, а зайво сплаченими коштами, відповідач суду не надав.  
		     Таким чином, строки  виконання позивачем зобов»язань  по  поставці запчастин  на суму коштів  128 459,41 грн. , які попередньо сплачені відповідачем,  станом на час звернення відповідача до позивача із заявою  про зарахування зустрічних однорідних вимог  не  настав, не встановлений і не визначений моментом вимоги.  Із правовідносин по поставці товару, які виникли між сторонами у 2011 році,  зобов»язання позивача  перед відповідачем за своєю природою не носить  грошовий характер, а відтак  вимоги, які вказує відповідач для зарахування   за  господарськими договорами  поставки запчастин, укладеними у спрощеній формі в 2011 року і за договором  поставки сільського сподарської  техніки №2104/10-03 від 21.04.2010 року  не є однорідними, тобто не є  речами одного виду, роду.
		     У 2012 рооці поставка запчастин здійснювалась  відповідачу на підставі укладеного з позивачем договору поставки запчастин  до сільськогосподарської техніки №300312-01-3 від 30 березня 2012 року.
		     Відповідно до п.1.1 договору  постачальник (позивач) зобов»язується поставити покупцю (відповідачеві) запчастини до сільськогосподарської техніки  (товар) , а покупець зобов»язується  приймати товар та оплачувати за нього, відповідно до умов цього договору товар поставляється партіями згідно замовлень покупця.
		     Відповідно до п.2.2 договору, оплата товару  здійснюється в гривнях шляхом 100% передоплати, якщо інше не зазначено в Додатках до цього договору.
		     12 червня 2012 року позивач і відповідач підписали «Зміни до договору поставки запчастин до сільськогосподарської техніки №300312-01-3 від 30 березня 2012року»  (надалі -Зміни до договору).  Останні набирають чинності з моменту їх підписання і є невід»ємною частиною договору №300312-01-3 від 30 березня 2012 року. Відповідно до п.1 «Змін до договору»  п.2.2 договору викладено в новій редакції : «п.2.2. Покупцю надається строком  до 31  жовтня  2012 року відтермінування в оплаті терміном на 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару на суму не більше 50 (п»ятдесят) тисяч грн..
		     Поставка товару з 01 листопада 2012 року здійснюється на умовах 100% передоплати».
		     Згідно з п.1.6, п.1.7 договору поставки запчастин, надання рахунку із зазначеною ціною товару є пропозицією постачальника  поставити зазначений у ньому товар на умовах цього договору та по ціні , вказаній в рахунку. Здійснення оплати рахунку є прийняттям  пропозиції покупцем  придбати зазначений у ньому товар.
		     Договір  №300312-01-3 від 30.03.2012 року  за своєю правовою природою є договором поставки, відповідно, в силу положень ст..712 ЦК України за цим договором у позивача виникли зобов»язання по поставці товару відповідачу, а у відповідача - оплати його вартість у строки, обумовлені  в цьому договорі.
		     У 2012 році за договором поставки  запчастин №300312-01-3 від 30.03.2012 року, що підтверджує  відповідач, позивачем було  поставлено відповідачу запчастини на загальну суму 98 426,23 грн по видаткових накладних, які перелічені відповідачем у Письмових від 16.05.2013 року поясненнях. Оплаченоу 2012 році за запчастини  83 012,80 грн. Зазначену суму здійсненої позивачем оплати визнає і позивач. Як вбачається із наведеного відповідачем переліку видаткових накладних, по зазначеному договору  поставки відбувались з 13.04.2012 р ( видаткова накладна №РЛ-5/1) і по 22.08.2012 року ( видаткова накладна №1242Л).
		     Враховуючи умови п.2.2 договору та внесені 12 червня 2012 року «Зміни до договору», які набрали чинності з 12 червня 2012 року,  по поставках запчастин за видатковими накладними в період з 13.04.2012 р  і до 12.06.2012 року, в силу умов в п.2.2 договору від 30.03.2012р №300312-01-3,  відповідач  мав обов»язок  здійснювати оплату товару, який є предметом зазначеного договору в гривнях шляхом  100% передоплати. Інше не зазначалось у додатках до договору.  Фактично на умовах 100% передоплати за товар замовлений в період з 13.04.2012р і до 12.06.2012 року  відповідач повинен був перерахувати позивачу 64 879,14 грн.
		     Оскільки «зміни до договору» набрали чинності з 12.06.2012року, то відповідно до умов п.2.2 договору в новій редакції,   по поставках товару в період з 12.06.2012 р  і по 22.08.2022 р ( включно по накладній №1242Л від 22.08.12р) , оскільки вартість товару не перещувала 50 тис.грн,  відповідач мав відтермінування  в оплаті терміном на 7 (сім) календарних днів з моменту  поставки товару. 
		     Оплачено відповідачем у 2012 році по поставках запчастин за зазначеним договором в період з 13.04.2012 року по 22.08.2012 року включно  товар вартістю 83012,80грн.  Невиконаними є грошові зобов»язання відповідача по оплаті отриманого товару , вартістю  15 413,43 грн.
		     Однак, для припинення зобов»язань зарахуванням за договором  поставки запчастин №300312-01-3 від 30.03.2012 р і за договором поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року, який є підставою заявлених позивачем  позовних вимог,  не  підтверджується наявність  в сукупності кількох умов, які вже наведені у рішенні вище. Оскільки, зобов»язання не є  зустрічним, тобто  кредитор (позивач)  за зобов»язанням  по договору поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року, не є боржником  за іншим  зобов»язанням по договору поставки запчастин №300312-01-3 від 30.03.2012 р, а боржник  ( відповідач) за зобов»язанням  по договору поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року, не є кредитором за другим зобов»язанням за договором поставки запчастин №300312-01-3 від 30.03.2012 р. , то припинення зобов»язання зарахуванням вимог за вказаними договорами є неможливим. 
		     У  ст.602 ЦК України  вказано вичерпний перелік підстав при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Пунктом  п»ятим ст.602 ЦК України  передбачено, що зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.
		     Відповідно до п.2.3 договору поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року зміна способу та порядку розрахунку за товар можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, зміни та доповнення до цього договору  і т.ін).
		     Отже , випадок недопустимості  зарахування зустрічних вимог передбачений ст.602 ЦК України за  даних обставин має місце.
		     Пунктом 2.3 договору встановлено заборону на здійснення боржником розрахунків за отриманий товар , включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості  поставлених товарів.
		     Умовами п.2.3 договору, який є підставою заявлених вимог , передбачено недопустимість іншої форми розрахунків за товари, що реалізуються постачальником (у даному випадку - позивачем), ніж оплата грошовими коштами  на банківський рахунок останнього, оскільки інше суперечить  умовам  зазначеного пункту договору поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року.  
		     Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №221 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, безготівкові розрахунки -це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
		     Відповідно до п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
		     Оскільки в результаті проведення заліку зобов'язання контрагентів припиняються без надходження грошових коштів на рахунки платника або в касу (тобто взаємозалік є одним з різновидів бартерних операцій), такий спосіб припинення зобов'язань між двома контрагентами за відвантажену продукцію також не може застосовуватися,  у випадку , встановленому договором.
		Наполягаючи на необхідності застосування до даної ситуації вищевказаних норм законодавства, слід окремо зауважити, що грошове зобов'язання, про зарахування якого заявляє відповідач, складається не лише із заборгованості за продані товари. У структурі грошових зобов'язань, щодо яких вчинено оспорюваний односторонній правочин, присутні також платежі, обумовлені ст.625 ЦК України зокрема . Водночас, їх зарахування, так само, як і зарахування заборгованості перед боржником, є незаконним з огляду на таке:
		- інфляційні та 3% річних розглядаються судовою практикою ВГСУ та ВСУ не як санкції чи міра відповідальності, а як спосіб захисту майнового права кредитора - елемент, що входить до складу грошового зобов'язання боржника перед кредитором, а відтак - невід'ємно пов'язаний з сутністю основного зобов'язання. Такий підхід відповідає звучанню тексту ч.2 ст.625 ЦК України, яка говорить про сплату боржником „суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції…", отже вказані нарахування є стосовно нашого випадку лише певною індексацією вартості товару, спрямованою на збереження очікуваних кредитором на момент вчинення правочину економічних вигод і захисту його від дії інфляційних процесів у періоді, коли боржник знаходиться у стані прострочки. Саме на таке застосування ст.625 ЦК України скеровує оглядовий лист ВГСУ №01-6/1626/2011 від 21.11.2011р. (хоча основний його зміст і стосується практики вирішення спорів у сфері банківської діяльності, але рекомендації щодо ст.625 ЦК України мають загальносистемний характер).  
		     Таким чином, стягнення коштів згідно ст.625 ЦК України повинно враховувати специфіку правового регулювання  основної заборгованості, зокрема і заборону здійснення її зарахування в рахунок інших зобов'язань. Відповідач повністю заперечує позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних. Отже, за наявності   договірної заборони у зарахуванні основної заборгованості, неможливим є і зарахування сум інфляційних та 3% річних, нарахованих на таку заборгованість. 
		     Із врахуванням наведеного вище  вимога позивача про стягнення  133 475,01 грн. основного боргу за товар, поставлений відповідачу на виконання  умов договору поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року підлягає задоволенню  повністю.               
		     Порушенням зобов"язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).          
		     Відповідно до ст.611 ЦК України  у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		     Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.        
		     Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		     Виходячи із положень  зазначеної норми, наслідки прострочення  боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів  не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом  захисту  майнового права та інтересу, який порлягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника  за користування утримуваними ним грошовими  коштами, належними до сплати кредиторові .
		     Відповідач керуючись оглядовим листом Вищого господарського суду України від 26.07.2002 року , не погоджується з нарахуванням позивачем інфляційних втрат в повному обсяз. В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 26.07.2002 року № 01-8/870 зазначено, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному аюнодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики  індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу.
		     Оглядовий лист Вищого господарського суду України, прийнятий до набрання чинності новим  цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та для роз'яснення положень Цивільного кодексу УРСР,  яким по іншому регулювались грошові зобов»язання. Так відповідно до ст. 169 ЦК УРСР, вираження та виконання грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається.                                                                                                     
		     Вищий господарський суд в оглядовому листі  наводить справу, по якій  вартість товару визначено в іноземній ваюті (доларах США), а сплата здійснювалась в гривнях за офіційним  курсом долара США, встановленим Національним банком України на дату здійснення платежу. ВГСУ  роз»яснено  в оглядовому листі про неможливість нарахування інфляційних втрат, оскільки зобов»язання було виражене в іноземній валюті, а знецінення долара США не відбувається.
		     В укладеному між позивачем та відповідачем договорі поставки сільськогосподарської техніки № 2104/1О-ОЗ від 21.04.2010 року, зобов'язання виражене в національній валюті України (гривні) та встановлено грошовий еквівалент в іноземній валюті (Євро).
		     Стаття 627 ЦК України  визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		     За приписами статті 524 ЦК України зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.
		     Згідно з частиною першою, другою статті 533  ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях. Якщо узобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає спраті в гривнях, визначається  за офіційним курсом  відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.       
		     Позивачем нараховано інфляційні втрати за неналежне виконання відповідачем грошового зобов»язання, виходячи з розмірів оплати в гривнях, встановлених в п. 3.4 договору з врахування оплат здійснених відповідачем. 
		     Крім того слід зазначити, що  оскільки оглядовий лист прийнятий Вищим господарський судом в 2002 р., до набрання чинності  ЦК України, його положення можуть застосовуватись в частині, що не суперечить чинному законодавству.
		     Щодо нарахування 3 % річних.
		     В п. 3.4. Договору поставки сільськогосподарської техніки № 2104/10-03 від 21.04.2010 року  визначено порядок та строки здійснення відповідачем оплати за товар.
		     Між позивачем та відповідачем 22 червня 2012 року був укладений Договір за № 1 про часткове припинення зобов'язання визначеного договором поставки сільськогосподарської техніки № 2104/10-03 від 21 квітня 2010 року. Відповідно до пункту 1 Договору №1 від 22 червня 2012 року, зобов'язання сторін, зазначені в п. 5,6,7,8 Додатку № 1 від 21 квітня 2010 року, який є невід'ємною частиною договору поставки сільськогосподарської техніки № 2104/10-03 від 21 квітня 2010 року, припинено за домовленістю сторін.
		     Відповідно до ч. З ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється  або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
		     Відповідно до п. 3 Договору №1 про часткове припинення зобов'язання від 22 червня 2012 року, зобов'язання сторін припиняються в момент набрання ним чинності.
		     В Договорі №1 про часткове припинення зобов'язання від 22 червня 2012 року, не зазначено що він  має зворотню дію в часі та поширюється на правовідносини, що виникли раніше.
		     До 22 червня 2012 року - укладення договору про часткове припинення зобов'язань, у позивача існували зобов'язання щодо поставки товару визначено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, а у відповідача щодо оплати за нього, в розмірах та строках, визначених договором.
		     Відповідач необґрунтовано у відзиві на позовну заяву, зазначає, що враховуючи підписання договору про часткове припинення зобов'язання, пропорційно зменшились розміри кожного платежу, які відповідач зобов'язувався був здійснювати до часткового припинення зобов'язання, що суперечить чинному законодавству.
		     Домовленість сторін про часткове припинення договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до часткового припинення договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з  урахуванням  умов договору.
		     Позивачем правомірно нараховано 3 % річних за період з 16.06.2010 року по 21.06.2012 року включно), згідно з розмірами платежів, які відповідач повинен був здійснювати відповідно до п. 3.4 договору з врахуванням часткових оплат здійснених відповідачем, за період 22.06.2012 по 05.11.2012 року на суму основного боргу, враховуючи підписання договору №1 про часткове припинення зобов'язання від 22 червня 2012 року.
		     Щодо тверджень  відповідача про те, що позивачем порушено строки поставки товару,то позивачем   не   було   прострочено   поставку   товару,   оскільки відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу сільськогосподарську  техніку на умовах 20% передоплати, а  відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього  визначену договором грошову суму. Право власності на товар переходить до відповідача  після 100 % оплати за нього.
		     В Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, в розділі "Базис та термін поставки товару", зазначено, що поставка здійснюється за погодженням сторін.
		     Виходячи з п.1.1 договору, позивач зобов'язувався здійснити поставку після 20 % передоплати, проте термін поставки не встановлений.
		     Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідач не звертався до позивача з письмовою вимогою про поставку товару. Оскільки, термін поставки  не встановлений договором, та  відповідно до Додатку №1 , який є невід'ємною частиною договору, мав здійснюватись за погодженням сторін, згоди щодо терміну поставки товару сторонами було досягнуто:
		     28 грудня 2010 року - щодо поставки зернозбирального комбайна Тукано 440, що підтверджується видатковою накладною № 281205 від 28 грудня 2010 року;
		     22 червня 2012 року - щодо поставки зернової жатки з автоконтуром 6,6 м. для комбайна Тукано ПО, жатки для збирання ріпаку 6,6 м., причіпа до комбайна зернозбирального Тукано 440 для фанспортування жниварки, що підтверджується видатковою накладною № 220612-02 від 22 червня 2012р.    
		     Предметом спору є стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання в загальному розмірі - 259 045,46 грн.  .
		     Частиною 2 статті 4-3 ГПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.  
		     Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		     У відповідності   з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України   та ст. 33 ГПК України  кожна сторона   повинна   довести   ті   обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		    Заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення повністю.  
		     Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
		     На підставі наведеного та керуючись  ст.ст1,2,.4-3, 32,33,34,36, 43, 49, 75, 82,84 , 85 ГПК України , суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов задоволити повністю.
		2.Стягнути з  Товариства з  обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» ( 80713, Львівська область, Золочівський район, с.Сасів, вул.Шкільна,10, код ЄДРПОУ 30947615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» ( 46027, м.Тернопіль, вул.С.Будного, 4а, код ЄДРПОУ 32941987) 259 045,46 грн. заборгованості, у тому числі :  133 475,01 грн. основного боргу 64728,58 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 60 841,87 грн, а також  5180,91 грн. судового збору.
		3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
		В  засіданні  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  Повний  текст рішення, враховуючи вихідний день 19.05.13 р.,  виготовлено  23.05.13 р. 
		 
		 
		 
		   Головуючий суддя                                                                           Кітаєва С.Б.
		 
		 
		   Суддя                                                                                         Кидисюк Р.А.  
		 
		 
		   Суддя                                                                                         Петрашко М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...